Постанова

від 07.01.2025 по справі 460/7179/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 січня 2025 року

справа № 460/7179/23

адміністративне провадження № К/990/45213/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (суддя - Дорошенко Н. О.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (судді: Глушко І. В., Довга О. І., Запотічний І. І.),

у справі №460/7179/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

20 березня 2023 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1006221-2407-1716 від 07 вересня 2022 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 26703,0 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

12 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в адміністративній справі №460/7179/23, у якій заявник просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі №460/7179/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заява обґрунтована тим, що після постановлення вищевказаного судового рішення Верховним Судом ухвалено постанову від 10 січня 2024 року у справі № 817/942/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з якої позивачу стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з урахуванням встановлених судами обставин у даній справі, зокрема, використання споруди «Виробничо-сервісний центр» АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, у підприємницькій діяльності та використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що це підтверджує те, що об`єкт майна, який слугував базою нарахування податку, а саме будівля Виробничо-сервісного центру за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 10Б, не є об`єктом оподаткування в силу приписів підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належить до будівель промисловості та класифікується у групі 125 «Будівлі промисловості та склади» ДК 018-2000, підклас 1251.1. Будівлі підприємств машинобудівної та металообробної промисловості; та підклас 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли однакової думки, що вказані в заяві підстави про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 460/7179/23, а саме обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 817/942/18, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

25 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі №460/7179/23, провадження за якою відкрито після усунення позивачем недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року, витребувано справу з суду першої інстанції та/або апеляційної інстанції.

23 грудня 2024 року справа №460/7179/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що в даній справі нововиявленою істотною обставиною є постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №817/942/18. В зазначеній справі встановлено, що споруда «Виробничо-сервісний центр» в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , використовується у підприємницькій діяльності за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, а тому таке майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З огляду на це у справі №817/942/18 суд визнав протиправним податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №618-50, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2016 рік в розмірі 6132,79 грн.

Встановлені у справі №817/942/18 обставини, за позицією позивача є істотними, і не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи. Постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №817/942/18 позивач отримав 16 січня 2024 року, отже зі змістом рішення ознайомився лише 16 січня 2024 року.

ОСОБА_1 вважає, що його заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі №460/7179/23 за нововиявленими обставинами підлягала задоволенню.

Також в касаційній скарзі позивач зазначає, що ухвалені в справі №460/7179/23 судові рішення не відповідають правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 05 березня 2020 року у справі № 825/1625/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою касаційного оскарження судових рішень.

Позивач просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 07 вересня 2022 року № 1006221-2407-1716, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18100300, за податковий період 2021 рік, на суму 26703,00 грн.

02 січня 2024 року від податкового органу на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому контролюючий орган наголошує, що скаржник дублює доводи позовної заяви та апеляційної скарги у справі №460/7179/23 без зазначення обґрунтувань протиправності ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року. Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення - без змін.

Правове регулювання

Оцінюючи, чи наведені скаржниками обставини є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні частини другої статті 361 КАС України, колегія суддів Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17).

Разом із тим аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Частиною четвертою статті 361 КАС визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Вирішуючи питання наявності нововиявлених обставин у цій справі, суди попередніх інстанцій наголосили, що новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не повинен використовуватись як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Колегія суддів визнає, що обставини, описані в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 817/942/18 не є нововиявленими й з огляду на те, що вони були відомі учасникам цієї справи ще на час ухвалення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 817/942/18 (повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року), якою рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року залишено без змін (набрало законної сили 28 листопада 2018 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зазначені у заяві підстави про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 460/7179/23, а саме: обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 817/942/18, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Висновки за результатами касаційного розгляду

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права при вирішенні спірного питання.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили їх, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі №460/7179/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк