Ухвала від 21.08.2024 по справі 643/6065/24

Справа № 643/6065/24

Провадження № 2-з/638/80/24

УХВАЛА

Іменем України

21 серпня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Смирнова В.А.,

при секретарі Каркан А.В.

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м.Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позовні вимоги по справі шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

19 серпня 2024 року вказана заява була передана до Дзержинського районного суду м. Харкова, як така, що помилково подана до Московського районного суду м.Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Заявник вказує, що предметом спору в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя є виділення у власність ОСОБА_1 . частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не робити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від дверей вищевказаної квартири.

Заявник не надав достатньо обґрунтованих для забезпечення позову фактичних обставин та доказів цих обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову як арешт майна.

Такими обставинами може бути вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачив від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.10.2018 року у справі №183/5864/17-ц.

До суду не надані докази на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, суд вважає вимоги заявника по справі шляхом накладення арешту на квартиру , розташовану за адресою: : АДРЕСА_1 , не є співмірними із заявленими позовними вимогами, тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову..

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів.

Ухвала суду набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.А. Смирнов