Рішення

від 24.04.2025 по справі 643/6065/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6065/24

Провадження № 2/638/1183/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2025 року м. Харків

Дзержинського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 16.10.1996 року. Шлюб розірвано рішенням суду від 26 квітня 2023 року. При розірванні шлюбу з ОСОБА_2 було погоджено умови розподілу спільного майна подружжя, але з його боку ігноруються всі домовленості.

Позивач зазначила, що під час перебування у шлюбі вони разом з відповідачем за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила за умовами договору 987390 грн.

Також під час шлюбу було придбано наступне майно: автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008; мотоцикл марки KAWASAKI EX650, номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2018 року виготовлення; причеп марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення; автомобіль марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення; автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова (VIN) НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 , 2005 року виготовлення; бокс № НОМЕР_11 у гаражному кооперативі «АВТОЛЮБИТЕЛЬ НА ШЕКСПІРА 3-А».

За замовленням позивача проведено експертне дослідження, за результатами якого встановлено, що середня ринкова вартість автомобіля марки DAEWOO LANOS, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2008 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 107760,0 гривень; середня ринкова вартість мотоцикла марки KAWASAKI EX650, номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2018 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 242276,68 гривень; середня ринкова вартість причепа марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 12180,0 гривень; середня ринкова вартість автомобіля марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 1070880,0 гривень; середня ринкова вартість автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова (VIN) НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 , 2005 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 220250,0 гривень.

Позивач зазначає, що вказані транспортні засоби, мотоцикл та причеп перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_2 . При цьому, оскільки вони є неподільними речами, тому повинні бути залишені у власності ОСОБА_2 зі стягненням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 1/2 середньої ринкової вартості цього майна.

З метою захисту майнових прав позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просила суд:

1) Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008;

- мотоцикл марки KAWASAKI EX650, номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2018 року виготовлення;

- причеп марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення; - автомобіль марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення;

- автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова (VIN) НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 , 2005 року виготовлення;

- бокс №33 у гаражному кооперативі «АВТОЛЮБИТЕЛЬ НА ШЕКСПІРА 3-А».

2) Здійснити поділ спільного майна подружжя:

- виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не зробити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей вищезазначеної квартири;

- стягнути на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 вартості наступного майна: автомобіля марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008; мотоцикла марки KAWASAKI EX650, номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2018 року виготовлення; причепа марки «Палич» V02813, номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення; автомобіля марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення; автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова (VIN) НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 , 2005 року виготовлення; боксу № НОМЕР_11 у гаражному кооперативі «АВТОЛЮБИТЕЛЬ НА ШЕКСПІРА 3-А» у розмірі 826673, 34 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , у задоволенні позовних вимог просив відмовити з наступних підстав. По-перше, автомобіль Daewoo Lanos, 2008 року випуску, знаходиться у власності відповідача та надано в оренду на підставі договору оренди від 22.09.2022 року (на 7 років), у якому позивач надавала свою згоду на підписання даного договору. По-друге, причеп марки «Палич», 2018 року випуску, знаходиться у власності відповідача та надано в оренду на підставі договору оренди від 12.11.2018 року (на 7 років), у якому позивач надавала свою згоду на підписання даного договору. По-третє, мотоцикл Kawasaki ЕХ650, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_12 продано та зареєстровано на іншого власника 27.05.2021. По-четверте, автомобіль КІА SORENTO, 2017 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_2 01 травня 2024 року, тобто після розірвання шлюбу з позивачем. По-п`яте, автомобіль Mitsubishi Outlander 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_13 , зареєстровано за іншою особою, яка має схожі данні з відповідачем, але громадянином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо нерухомого майна зазначив, що за домовленістю сторін, на початку червня 2023 року після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 придбав для позивача ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Також відповідач неодноразово пропонував фінансове утримання позивача, з нотаріальним оформленням. На підтвердження цього відповідач зазначив, що дійсно між сторонами при розірванні шлюбу було погоджено умови розподілу спільного майна, про що зазначено у позові. Задля уникнення в подальшому спору між сторонами, відповідач придбав для позивача квартиру, а позивач в свою чергу не мала претензій до відповідача в питанні поділу квартири за адресою АДРЕСА_3 . Проте, ця домовленість позивачем проігнорована та подано вимогу щодо поділу квартири. Отже, позивач, маючи квартиру в новобудові, хоче поділити ще й квартиру відповідача. Щодо перешкод у користуванні спірною квартирою, то відповідач зазначив, що позивач давно за власним бажанням в ній не проживає та виселилася сама, без тиску з боку відповідача. Жодних перешкод відповідач їй не здійснює. Щодо боксу у гаражному кооперативі «Автолюбитель на Шекспіпа 3А», то, як зазначає відповідач, він не має права власності на даний бокс, тільки на користування спорудою, а земля, яка знаходить під ним, є власністю міської ради.

У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , зазначила, що з огляду на розбіжності в інформації, наданій сервісними центрами МВС щодо транспортних засобів є необхідність додатково зробити запит щодо зареєстрованих транспортних засобів за відповідачем станом на день набрання законної сили рішення суду щодо розірвання шлюбу між сторонами по справі. Щодо нерухомого майна зазначила, що інформація про домовленість між сторонами щодо розподілу майна подружжя та купівлю відповідачем квартири для позивачки не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

05 липня 2024 року матеріали позовної заяви надійшли до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

09 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , усусунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дзержинськогорайонного судум.Харковавід 11 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року за клопотанням позивача витребувано у гаражного кооперативу «Автолюбитель на Шекспіра 3-А» (код ЄДРПОУ 37187466, адреса: м. Харків, пров. Шекспіра, 3-А) докази, а саме правовстановлюючі документи на гараж (бокс № НОМЕР_11 ) у цьому кооперативі.

Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року за клопотанням позивача витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), адрес: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, код ЄДРПОУ 45329727, info_kha@hsc.gov.ua, інформацію щодо зареєстрованих транспортних засобів, мотоциклів та причепів за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_14 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , станом на 27 травня 2023 року та станом на 01 жовтня 2024 року.

24 грудня 2024 року до суду надійшли докази, витребувані ухвалою від 13 грудня 2024 року.

17 січня 2025 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог, а саме просила суд:

1) Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008;

- мотоцикл марки KAWASAKI EX650, номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2018 року виготовлення;

- причеп марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення;

- автомобіль марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення;

2) Здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином:

- виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не зробити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей вищезазначеної квартири;

- стягнути на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 вартості наступного майна: автомобіля марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008; причепа марки «Палич» V02813, номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення; автомобіля марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення у розмірі 595410 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста десять гривень).

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , про зменшення позовних вимог та здійснювати подальший розгляд цивільної справи № 643/6065/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з урахуванням зменшених позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 від позовних вимог щодо стягнення вартості мотоцикла марки KAWASAKI EX650 відмовилася. Решту позовних вимог підтримала та просила задовольнити. Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою зазначила, що на теперішній час відповідач їй перешкод не чинить, проте у разі задоволення позовних вимог, з метою недопущення порушення права власності позивача, наявні підстави для зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні права власності щодо квартири.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 проти позовних вимог частково заперечувала. Зазначила, що відповідач не чинив та не чинить перешкод позивачу у здійсненні права власності щодо спірної квартири, позивач не проживає в квартирі за власним бажанням. Проти позовних вимог про визнання права власності на 1/2 квартири та про стягнення половини вартості причепу не заперечувала. Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації половини вартості автомобілів зазначила, що автомобіль Daewoo Lanos перебуває в оренді, у зв`язку з чим його дійсна вартість є нижчою від зазначеної у висновку експерта, що зумовлено фізичним зносом автомобіля, який не враховано експертом. Щодо автомобіля KIA SORENTO зазначила, що автомобіль дійсно був придбаний у шлюбі, проте після розірвання шлюбу, а саме 17.02.2024 відповідач автомобіль продав за ціною нижчою, ніж зазначена у позовній заяві та висновку експерта.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 жовтня 1996 року зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Ізюма Харківської області, про що складено відповідний актовий запис № 292.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 27 травня 2023 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 02 лютого 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю.О., зареєстрованого в реєстрі за № 81, ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 у власність, а покупець прийняв у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчиняється за домовленістю сторін за суму 987390 грн.

Згідно з п. 7 Договору, дружина покупця ОСОБА_1 надала згоду на купівлю квартири, яка є предметом цього договору, за спільні кошти, заявою, справжність підпису на якій засвідчено 02 лютого 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю.О., за реєстровим № 80.

Відповідно до інформації Регіонального центру ГЦС МВС в Харківській області від 04.03.2024 за №31/20-814, за ОСОБА_2 зареєстровано, зокрема, наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008, дата реєстрації 29 січня 2022 року;

- причеп марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення, дата реєстрації 25 вересня 2018 року;

- автомобіль марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення, дата реєстрації 22 березня 2018 року.

Таким чином, автомобілі DAEWOO LANOS, KIA SORENTO та причеп марки «Палич» НОМЕР_5 , набуті ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

Відповідно до довідок №31/32/6342-408, №31/32/6342-409, №31/32/6342-410 від 13.06.2024 року, виданих Територіальним сервісним центром МВС №6342, за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби:

- 25.09.2018 зареєстровано ПРИЧІП ПАЛИЧ, 2018 року випуску, VIN номер НОМЕР_15 , сірого кольору, маса 750 кг , реєстраційний номер НОМЕР_16 ;

- 01.05.2024 зареєстровано KIA SORENTO, 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_7 , сірого кольору, об`єм двигуна 2199 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_17 ;

- 29.01.2022 зареєстровано DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, VIN номер НОМЕР_18 , об`єм двигуна 1498 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_19 .

Згідно інформацією РСЦ ГСЦ МВС В ХАРКІВСЬКІЙ, ПОЛТАВСЬКІЙ ТА СУМСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ № 31/32/09138162024 від 16.12.2024 (54166), згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 27 травня 2023 року та станом на 01 жовтня 2024 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстровано, зокрема, наступні транспортні засоби:

- від 25.09.2018 року ПРИЧІП ПАЛИЧ, 2018 року випуску, VIN номер НОМЕР_15 , сірого кольору, маса 750 кг , реєстраційний номер НОМЕР_16 ;

- від 29.01.2022 року DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, VIN номер НОМЕР_18 , колір не вказано, об`єм двигуна 1498 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_19 ;

- від 01.05.2024 року KIA SORENTO, 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_7 , сірого кольору, об`єм двигуна 2199 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_17 .

Сторонами визнається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , ПРИЧІП ПАЛИЧ та автомобіль DAEWOO LANOS були придбані у шлюбі, проте в державних реєстрах зареєстровані за ОСОБА_2 .

З інформації ГЦС МВС та пояснень відповідача, які не спростовані позивачем, встановлено, що автомобіль KIA SORENTO, 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_7 , сірого кольору, об`єм двигуна 2199 см. куб., було придбано у шлюбі 22 березня 2018 року та зареєстровано за відповідачем. В подальшому, після розірвання шлюбу, а саме 17.02.2024, відповідач продав цей автомобіль іншій особі, а 01.05.2024 знову його придбав та зареєстрував за собою право власності на цей автомобіль.

Відповідно до Висновку експерта № 19В за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 29 квітня 2024 року, середня ринкова вартість автомобіля марки DAEWOO LANOS, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2008 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 107 760,0 гривень (сто сім тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Згідно з Висновком експерта № 21В за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 29 квітня 2024 року, середня ринкова вартість причепа марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 12180,0 гривень (дванадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок)

Відповідно до Висновку експерта № 22В за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 10 травня 2024 року, середня ринкова вартість автомобіля марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення, станом на 25.04.2024 року, складає 1070880,0 гривень (один мільйон сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та відображає актуальну судову практику щодо розгляду справ про поділ майна подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, законом закріплено презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності.

Відповідач, за яким зареєстровано у правовстановлюючих документах право власності на квартиру, автомобіль Daewoo Lanos та причіп, не заперечував того, що спірне рухоме та нерухоме майно набуте під час перебування сторін у шлюбі та перебуває у спільній сумісній власності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України принци диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (принцип змагальності).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідачем не спростовано режим спільної сумісної власності спірного майна та презумпцію рівності часток кожного з подружжя у спільній сумісній власності.

При вирішенні питання щодо поділу майна подружжя, суд виходить з наступного.

Щодо поділу нерухомого майна, а саме квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом ч. 2-3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав є визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини щодо правового режиму спірного майна (спільна сумісна власність подружжя), рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності, а також відсутність обставин, які перешкоджають здійсненню поділу майна подружжя в обраний позивачем спосіб, суд дійшов до висновку про наявність підстав для судового захисту прав позивача в обраний ним спосіб шляхом визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, поділу спірного майна в рівних частинах між сторонами по 1/2 частці спірної квартири з одночасним припинення права спільної сумісної власності.

Доводи відповідача про домовленість між сторонами про поділ квартири у позасудовому порядку, придбання відповідачем для позивача квартири в рахунок відшкодування половини вартості спірної квартири, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не доведені жодним доказом та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо стягнення грошової компенсації половини вартості автомобілів та причепу.

Судом встановлено, що автомобіль марки DAEWOO модель LANOS та причіп марки «Палич» V02813 придбані під час перебування сторін у шлюбі та до теперішнього часу зареєстровані за відповідачем.

Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).

Враховуючи викладене, виходячи з наданих позивачем доказів щодо середньої ринкової вартості спірного рухомого майна, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину середньої ринкової вартості автомобіля марки DAEWOO модель LANOS у розмірі 53880 грн та причепу марки «Палич» V02813 у розмірі 6090 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що дійсна вартість автомобіля та причепу є нижчою, ніж зазначена у висновку експертного дослідження, у зв`язку зі зносом, пов`язаним з експлуатацією транспортних засобів на підставі договору оренди, оскільки сторона відповідача, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду доказів належних та допустимих доказів на спростування зазначеної у висновках експерта вартості спірних транспортних засобів. Таким чином, доводи відповідача щодо цих обставин всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтуються на припущеннях.

Щодо стягнення грошової компенсації половини вартості автомобіля KIA SORENTO.

У справі, що розглядається, встановлено, що автомобіль марки KIA SORENTO був набутий у спільну сумісну власність подружжя 22 березня 2022 року. Після розірвання шлюбу, а саме 17.02.2024, ОСОБА_2 відчужив зазначений автомобіль, який перебував у спільній сумісній власності сторін, третій особі на підставі договору купівлі-продажу. Доказів того, що відповідач отримав згоду від позивача на розпорядження майном, а також доказів того, що відповідач сплатив позивачу половину вартості спірного автомобіля, стороною відповідача не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Визначаючи розмір грошової компенсації, судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, відповідно до якого виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи.

За такихобставин,виходячи ізсередньої ринковоївартості автомобіляKIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 згідно з Висновком експерта № 22В, а саме 1070880,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація половини вартості автомобіля, а саме 535440 грн.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (принцип змагальності).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Системний аналіз цитованих норм свідчить про те, що захисту цивільних прав, зокрема права користування об`єктом нерухомого майна, підлягає захисту виключно у разі порушення, невизнання або оспорюванні цього права. При цьому, виходячи із засад змагальності та диспозитивності, сторона позивача у такому спорі зобов`язана довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що її права порушені, невизнані або оспорювані, у зв`язку з чим підлягають судовому захисту.

Як зазначає представник відповідача і визнає представник позивача, відповідач не чинив та не чинить позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою. З пояснень представника позивача встановлено, що ця позовна вимога зумовлена недопущенням після задоволення позову порушення прав позивачки на користування спірною квартирою.

Проте, згідно з ч. 6 ст. 265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Враховуючи викладене, за відсутності доказів того, що позивачу відповідачем чиняться перешкоди у здійсненні права власності щодо спірної квартири, зокрема щодо користування нею, відсутні підстави для судового захисту прав позивача, у зв`язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 10562,94 грн.

Щодо стягнення інших судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з Рахунком № 102 від 26 квітня 2024 року позивачем сплачено ФОП ОСОБА_7 за проведення експертних досліджень щодо визначення середньої ринкової вартості КТЗ грошові кошти у розмірі 10000 грн. При цьому, судовим експертом складено 5 експертних досліджень. Таким чином, вартість одного експертного дослідження складає 2000 грн.

Оскільки два експертні дослідження не стосуються предмету спору, суд не вбачає підстав для стягнення вартості за їх проведення. Разом з тим, оскільки під час розгляду три висновки експертного дослідження визнано належними та допустимими доказом, враховано під час розгляду справи та покладено в основу рішення, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу вартості трьох експертних досліджень у розмірі 6000 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу буде надано до суду додатково в залежності від обсягу виконаних послуг.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До закінчення судових дебатів представником позивача надано суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18900 грн, до якого долучила докази: копію Договору про надання правової допомоги № 237 від 02 лютого 2024 року, Розрахунок від 17 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 237 від 02.02.2024 по справі № 643/6065/24, копії адвокатських запитів у кількості 3 шт.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Бачіашвілі Мариною Омарівною, серія № 1126 від 23 грудня 2011 року та ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серія АХ № 1197217 від 09 липня 2024 року.

Таким чином позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача не заперечувала щодо розумності витрат позивача на професійну правничу допомогу, не навела аргументів неспівмірності витрат зі складністю справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що послуги, які надавались позивачу адвокатом Бачіашвілі М.О., зазначені в Розрахунку від 17 квітня 2025 року не повною мірою відповідають критерію реальності, дійсності та необхідності.

Зокрема, не відповідає критеріям дійсності та необхідності така послуга, як «Підготовка та подання до суду заяви про зменшення суми позовних вимог по справі» вартістю 2920 грн, оскільки зазначена процесуальна дія сторони позивача є засобом реалізації права позивача, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а не послугою професійної правничої допомоги в розумінні закону.

При цьому, решта послуг професійної правничої допомоги, а саме: 1) Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (2 год. вартістю 2920 грн); 2) Збір доказів - підготовка та подання адвокатського запиту №65 від 02.02.2024 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (1 год. вартістю 1460 грн); 3) Збір доказів - підготовка та подання адвокатського запиту №71 від 25.04.2024р. до ФОП ОСОБА_7 (1 год. вартістю 1460 грн); 4) Підготовка та подання до суду позовної заяви про розподіл спільного майна подружжя (3 год. вартістю 4380 грн); 5) Підготовка та подання до суду відповіді на відзив представника відповідача (2 год. вартістю 2920 грн); 6) Збір доказів - підготовка та подання адвокатського запиту №78 від 11.10.2024р. до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (1 год. вартістю 1460 грн); 7) Підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів від 11.12.2024 (1 год. вартістю 1460 грн), відповідають, як дійсності та необхідності, такі і критеріям розумності витрат, оскільки саме вони стали ключовими для ухвалення рішення на користь позивача.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15980,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 267-268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , на наступне майно:

1) Квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 44,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2687215563120;

2) Автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008;

3) Причеп марки «Палич» V02813, номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення;

4) Автомобіль марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення.

В порядку поділу спільного майна подружжя припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 44,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2687215563120.

В порядку поділу спільного майна подружжя припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 44,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2687215563120.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , адреса: АДРЕСА_6 , грошову компенсацію 1/2 (однієї другої) частини вартості автомобіля марки DAEWOO модель LANOS, тип КТЗ легковий седан, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік випуску 2008; 1/2 (однієї другої) частини вартості причепу марки «Палич» НОМЕР_5 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2018 року виготовлення; 1/2 (однієї другої) частини вартості автомобіля марки KIA SORENTO, номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2017 року виготовлення, у загальному розмірі 595410,00 грн (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста десять гривень 00 копійок).

У задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , адреса: АДРЕСА_6 , судовий збір у розмірі 10562,94 грн, інші судові витрати, а саме на проведення експертизи у розмірі 6000,00 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 15980,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 32542,94 грн (тридцять дві тисячі п`ятсот сорок дві гривні 94 копійки).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02 травня 2025 року.

Суддя І.П. Латка