Постанова

від 10.09.2024 по справі 910/17091/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 910/17091/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.02.2024

у справі 910/17091/23 (суддя Т.М. Ващенко)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

про стягнення 150 523, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" про стягнення 150 523,44 грн. плати за користування вагонами, нарахованої у зв`язку з їх затримкою (вагони по залізничним накладним №№ 34732156, 34759167, досильна накладна 41306358).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за затримку вагонів з вини відповідача було нараховано відповідно до розділу V «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» по станції Корсунь у період з 02.05.2023 по 11.05.2023 збір за користування вагонами у розмірі 150523, 44 грн. з ПДВ, який позивач просить суд стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/17091/23 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" плата за користування вагонами 150 523, 44 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального права. Крім того, позивачем безпідставно включено до часу затримки вагонів час дії комендантської години на території, на якій розташована станція Корсунь.

Апелянт зазначає, що розпорядженням АТ «Укрзалізниця» N° ЦМ-13/2950 від 19.12.2022 визначено, що до часу використання вагонів (контейнерів), користування вагонами (контейнерами) не включається час затримка вагонів, що виник у тому числі через запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення, тому відповідач мав би бути звільнений від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. Однак позивач, як недобросовісний учасник господарських відносин, нарахував плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат за весь період затримки без вирахування часу дії комендантської години на території, де розташована станція Корсунь.

Вищевикладені обставини, на переконання апелянта, призвели до ухвалення незаконного за своєю суттю рішення, яке порушує права відповідача та безпідставно покладає на останнього фінансовий тягар у вигляді необхідності сплати позивачеві безпідставно нарахованих зборів та платежів за відсутності достатніх правових підстав та які в силу положень статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2024 по справі № 910/17091/23.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та ТОВ "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" (користувач за умовами догогвору) було укладено договір № 03-58/48 про експлуатацію залізничної під`їзної колії.

Згідно пункту 5 укладеного договору повідомлення про подачу вагонів на під`їзну колію передаються прийомоздавальником вантажу та багажу станції Корсунь майстру підприємства користувача за телефоном №3-16-33. Про подавання вагонів працівники станції повідомляють користувача за дві години.

Відповідно до п.6 договору вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії: №№ 15, 16, 17, 23, 31 під`їзної колії. Здавання вагонів проводиться на коліях №№15,16, 17, 23, 31 під`їзної колії. Подальший рух вагонів виконується локомотивом користувача колії.

Згідно пункту 12 договору для під`їзної колії встановлюються такі терміни перебування на ній вагонів: 18,5 год згідно технології роботи під`їзної колії та станції примикання.

За умовами цього договору вагони подаються: всім підприємствам і організаціям, які виконують операції на під`їзній колії, відповідно до письмових прохань підприємств з дозволом начальника станції Корсунь та керівництва ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП (пункт 14 договору).

Пунктом 16 договору сторони погодили, що користувач колії сплачує залізниці плату, за подачу, забирання вагонів: по таблиці № 1,2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Тарифного керівництва № 1.

28.02.2023 між ТОВ "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" ( підприємство) та ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" (вантажовласник) було укладено письмову угоду № 11, якою підприємство надало згоду на подавання (забирання) на свою під`їзну колію вагонів та проведення вантажних операцій з вагонами, отримувачем або відправником яких по станції Корсунь виступатиме вантажовласник.

Відповідно до п.2 письмової угоди, подача та забирання вагонів вантажовласника здійснювалась на умовах договору на подавання та забирання вагонів № 03-58/48, терміном дії з 01.03.2022 по 25.02.2027, укладеного між підприємством і залізницею, та порядком, встановленим Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ТОВ «Корсунь - Шевченківське ХПП». Вантажовласник ознайомлений та погоджується з умовами зазначених договору та інструкції. Підприємство приймає (повертає) від залізниці вагони вантажовласника та виступає перед залізницею як користувач таких вагонів. Об`єм навантаження та вивантаження вагонів на під`їзні колії, а також об`єми відвантаженння вагонів, призначенням на дану станцію, які будуть оброблятись на цій під`їзній колії, визначаються та плануються власником колії та вантажовласником з урахуванням переробної спроможності цієї під`їзної колії.

Згідно з п.6 письмової угоди, по прибуттю вантажу на станцію, вантажовласник повідомляється по телефону +380 50 844 8899. Про час подачі вагонів на під`їзну колію та готовність вагонів до збирання після закінчення вантажних операцій, повідомлення передаються порядком, встановленим договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що з 02.05.2023 по 07.05.2023 на адресу відповідача прибули вагони під навантаження у відповідності залізничних накладних №№ 34732156, 34759167, досильна накладна 41306358, на станційних коліях відбулася затримка вагонів, у зв`язку з чим позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача плату за користування вагонами у розмірі 150 523,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до залізничної накладної № 34732156 від 02.05.2023 на станцію Корсунь Одеської залізниці з затримкою прибули порожні вагони №58549809, 59174011, 59174151, 95165338, 95191326, 95324208, 95089751, 95191714, 95411682, 95273249 під навантаження.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Позивач стверджує, що на станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вагонів з вини вантажоотримувача ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО", які прибували на його адресу.

Сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів на станції призначення, в очікуванні подачі під вантажні операції, в яких було зафіксовано час простою вагонів, у відповідності до актів: № 741 від 03.05.2023 (початок часу затримки вагонів, було зафіксовано 02 травня 2023 о 23:30), № 746 від 03.05.2023 (початок часу затримки вагонів, було зафіксовано 02 травня 2023 о 23:30 закінчення затримки вагонів 03.05.2023 08:15), № 747 від 03.05.2023 (початок часу затримки вагонів, було зафіксовано 03 травня 2023 о 08:15), № 771 від 11.05.2023 (початок часу затримки вагонів, було зафіксовано 03 травня 2023 о 08:15 закінчення затримки вагонів 11.05.2023 15:45),

Вищевказані акти загальної форми ГУ-23 з описом, що вагони затримані з вини вантажоотримувача та не підписані представником ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО", на що працівники залізниці склали акти загальної форми № 58 від 03.05.2023, № 71 від 11.05.2023.

05.05.2023 згідно залізничної накладної №34759167 на станцію Корсунь Одеської залізниці на адресу ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" прибули вагони №№ 9557269, 95298485 під навантаження вантажу.

На станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вагонів, які прибували на адресу відповідача з вини вантажоотримувача - ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" по причині простоювання на коліях в очікуванні приймання вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 05.05.2023 № 753, від 11.05.2023 № 772, з описом обставин про те, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі вагонів з вини клієнта.

05.05.2023 працівниками станції Корсунь Одеської залізниці було складено акт загальної форми № 66, з описом обставин, що вантажотримувач відмовився від підписання акту загальної форми ГУ-23 №753 від 05.05.2023.

11.05.2023 складено акт загальної форми № 68, з описом обставин, що вантажотримувач відмовився від підписання акту загальної форми ГУ-23 № 772 від 11.05.2023.

07.05.2023 згідно залізничної накладної № 41306358, на станцію Корсунь Одеської залізниці на адресу ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" прибули вагони №№ 95006979, 95295051, 95582730, 95293858, 95396677, 95299905, 95321030, 95308714, 95329686, 59174169, 95202826, 95295333, 95308029, 95810065 під навантаження вантажу.

На станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вагону з вини вантажоотримувача ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО", які прибували на його адресу по причині простою на коліях в очікуванні приймання колієотримувачем.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 07.05.2023 № 759, від 11.05.2023 № 773, від 11.05.2023 № 774 з описом обставин про те, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі вагонів відбулася з вини клієнта.

Вищевказані акти загальної форми ГУ-23 з описом що вагони затримані з вини вантажоотримувача не підписані представником ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" у відповідності до актів загальної форми № 67 від 07.05.2023, № 69 від 11.05.2023, № 70 від 11.05.2023.

Відомість № 11050001 від 12.05.2023 плати за користування вагонами форми ГУ-46 складено вантажовласником на суму 125 436,20 грн. без ПДВ, представник ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" не підписав, надавши свої заперечення про те, що нарахування та стягнення коштів за відомістю плати за користування вагонами №11050001 від 11.05.2023 здійснено з порушенням розпорядження АТ "Укрзалізниця" №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме залізницею не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 101 755,20 грн.

Працівниками залізниці було складено акт № 57 загальної форми ГУ-23 від 11.05.2023 про те, що вантажоодержувач ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" відмовився від підпису відомості плати за користування вагонами ГУ46 № 11050001 від 11.05.2023.

Позивач стверджує, що заперечення відповідача, викладені у відомостях плати за користування вагонами відповідно до залізничних накладних №№ 34732156, 34759167, досильна накладна 41306358 є необґрунтованими, оскільки: розпорядження директора департаменту комерційної роботи АТ "Укрзалізниця" № ЦМ-13/2950 від 19.12.2022 є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години. Запровадження комендантської години жодним чином на технологічний процес роботи станції та відповідача не впливає, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях. Час користування вагонами протягом дії комендантської години входить до загального часу користування вагонами і є вимогою про сплату вартості послуг з користування вагонами.

За розрахунком позивача загальна сума плати за користування 14-ма вагонами згідно відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від № 11050001 від 12.05.2023 становить 125 436,20 грн. без ПДВ. Відповідно до ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 %.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у розмірі 150 523,44 грн. з ПДВ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У статті 71 Статуту залізниць визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством п. 14 Правил користування вагонами.

Доводи, викладені відповідачем у заперечені на позов та в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості позовних вимог про включення до загального часу затримки вагонів час дії комендантської години, підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Розпорядження директора департаменту комерційної роботи АТ "Укрзалізниця" №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022 є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів.

Відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача та відповідача, як і до початку повномасштабної російської воєнної агресії, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

Тобто відповідачем не доведено, що саме комендантська година стала підставою для затримки вагонів. Вагони не забиралися тривалий час, набагато більший, ніж тривалість комендантської години.

З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо неправомірності нарахування плати за користування вагонами без виключення часових проміжків, коли на території Черкаської області діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи. Таким чином, час користування вагонами протягом дії комендантської години входить до загального часу користування вагонами і є вимогою про сплату вартості послуг з користування вагонами.

Положеннями Переліку, затвердженого рішенням правління позивача від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) передбачено, що обставини, за наявності яких час затримки вагону не включається до часу користування вагоном, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами та має містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23, є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище (у тому числі обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення).

Акти загальної форми із зазначенням обставин неможливості забрати поставлені вагони не складались, а складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять жодних заперечень відповідача з приводу неможливості забирання вагонів саме у зв`язку із запровадженням комендантської години.

Телеграмним розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів від обов`язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні.

Визначені у Переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов`язку зносити плату за користування вагонами у разі:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу до перевезення;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція з відправлення/призначення;

- проведення бойових дій або тимчасової окупації;

- прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів.

Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 Правил користування вагонами.

В усіх інших випадках, які не пов`язані з обставинами, обумовленими воєнним станом в Україні, плати і збори сплачуються в порядку, установленому законодавством України та умовами існуючих договорів.

Очікування оформлення перевізних документів відправником та зайнятість вантажного фронту під`їзної колії не підпадають під жоден з випадків звільнення від плати за користування вагонами, наведених у п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, і обставин, за яких виникла затримка, а також не входять до Переліку виняткових умов, що є підставою для звільнення від обов`язку вносити плату та збір під час дії воєнного стану.

Згідно з телеграмним розпорядженням №ЦЦО/99 від 24.02.2022 щодо певних напрямків призначення з 24.02.2022 до відміни вводяться обмеження перевезень; а саме: заборона приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів до станцій призначення: Донецька Дон (48), Куп`янська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Сумська дир. зал. перевезень ДН-3 (3), Харківська дир. зал. перевезень ДН-2 (2), Київська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Конотопська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Коростенська дир. зал. перевезень ДН-4 (4), Одеська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Порт. Припорт. дир. зал. перевезень ДН-5 (5).

Вантаж згідно залучених до справи накладних на станцію Корсунь Одеської залізниці прибули вагони №№ 58549809, 59174011, 59174151, 95165338, 95191326, 95324208, 95089751, 95191714, 95411682, 95273249 під навантаження, затримка яких відбулась з вини вантажоотримувача.

Таким чином, зазначена конвенційна заборона не є підставою для затримки вагонів яких стосується спір у справі за накладними, за якими прийнято вагони до перевезення, оскільки станція призначення не входить до переліку станцій, на які розповсюджуються обмеження перевезення.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення плати за користування вагонами у заявленому позивачем розмірі є правильними, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи апелянта колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі 910/17091/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі 910/17091/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17091/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова