СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/1418/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (вх. №993П) та Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вх.№1036) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 (рішення ухвалено суддею Тимощенко О.М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 20.03.2024 о 12:35 год, повний текст складено 25.03.2024) у справі №917/1418/23
за позовною заявою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс», вул. Центральна, 39, с. Лука, Миргородський район, Полтавська область, 37221
про стягнення 489461,40 грн, та
за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс», вул. Центральна, 39, с. Лука, Миргородський район, Полтавська область, 37221
до відповідача Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033
про стягнення 129660,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» про стягнення 489461,40 грн заборгованості, з яких: 291461,40 грн аванс (передплата) за договором складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 року та 198000,00 грн завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.08.2023 у справі №917/1418/23 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.
Також до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 129660,00 грн заборгованості за договором складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.09.2023 у справі №917/1418/23 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 129660,00 грн заборгованості за договором складського зберігання зерна № 02-21 від 07.07.2021 року, об`єднано розгляд зустрічної позовної заяви для спільного розгляду з первісним позовом в одне провадження.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23 (суддя Тимощенко О.М.) первісний позов Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (вул. Центральна, 39, с. Лука, Миргородський район, Полтавська область, 37221, ідентифікаційний код 38896152) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 37243279) 291461,40 грн боргу та 4371,92 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині відмовлено в задоволенні первісного позову. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гределіс» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23 скасувати в частині задоволення первісного позову про стягнення з ТОВ «Гределіс» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 291461,40 грн боргу та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Гределіс» про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 129660,56 грн заборгованості, та в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ «Гределіс» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 291461,40 грн боргу відмовити, задовольнити зустрічний позов ТОВ «Гределіс» про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 129660,56 грн заборгованості в повному обсязі, рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову в частині стягнення збитків залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на те, що заборгованість позивача за договором зберігання не була єдиною підставою для відмови у завантаженні вагонів, адже позивачем також не було погоджено графік відвантаження та вчасно поданий рухомий склад під завантаження.
Як зазначає ТОВ «Гределіс», позивача було за місяць повідомлено про закінчення строку зберігання зерна 30.06.2021 та запропоновано вивезти зерно. При цьому протягом червня 2021 року, тобто протягом місяця перед закінченням строку зберігання зерна, позивачу неодноразово пропонувались графіки відвантаження, проте він не скористався запропонованими графіками, вагони під завантаження не подавав, у зв`язку із чим зерно не було вивезено з елеватора до закінчення строку зберігання. Після закінчення строку зберігання, на запропонований графік відвантаження, який передбачав можливість відвантажити все зерно, позивач надав тільки 6 вагонів в останній день запропонованого графіку, в той час як загальна необхідна кількість вагонів для вивезення всього зерна - 45, в залежності від ступеня загрузки. Крім того, із наданих позивачем залізничних накладних вбачається, що 6 вагонів прибули на станцію Юсківці та отримані на станції призначення Юсківці 15.07.2022 ОСОБА_1 . Проте, як зазначає ТОВ «Гределіс», воно не є одноосібним власником або користувачем залізничної станції Юсківці, та не володіє під`їзними коліями на станції Юсківці, а Майба Світлана Віталіївна не є працівником ТОВ «Гределіс», тому встановити наступний рух вагонів не можливо.
Отже, на переконання ТОВ «Гределіс», висновки суду про те, що зберігання зерна позивача протягом липня вересня 2021 року відбулося через протиправні дії відповідача, а тому відповідач не має право на стягнення вартості зберігання, не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, адже фактично зерно залишилось на зберіганні відповідача через зловживання позивачем своїми правами та його бездіяльністю, шляхом неподання вагонів під завантаження в достатній кількості ще протягом червня та на початку липня 2021 року, а потім і протягом всього серпня та вересня. З тих самих підстав не підлягає задоволенню і позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 291461,40 грн, адже у позивача обліковується заборгованість за зберігання зерна за цим же договором на загальну суму в розмірі 421121,96 грн, що із урахуванням раніше внесеної позивачем попередньої оплати в розмірі 291461,40 грн за відвантаження зерна складає 129660,56 грн, та виключає можливість задоволення первісного позову.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (вх. №993П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.06.2024.
АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» також звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Гределіс» на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 198000,00 грн заподіяних збитків; ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі; стягнути з ТОВ «Гределіс» на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач за первісним позовом зазначає, що з метою перевезення зерна з зернового складу він уклав з ТОВ «Оссойо» договір транспортного експедирування. ТОВ «Оссойо» залучило третю особу - ТОВ «Перша логістична компанія» на підставі укладеного між ними договору експедирування, відповідно до умов якого у разі простою або затримки навантаження вагонів ТОВ «Оссойо» зобов`язане сплатити ТОВ «Перша логістична компанія» штраф у розмірі 5500,00 грн за кожен вагон за кожну календарну добу.
З метою перевезення зерна позивача з зернового складу (станція Юсківці) на станцію Тернопіль ТОВ «Перша логістична компанія» 14.07.2022 подала на станцію Юсківці для завантаження 6 вагонів. Проте, не зважаючи на те, що відповідач погодив відвантаження зерна на 14.07.2022 та 15.07.2022, після прибуття вказаних вагонів на станцію Юсківці останній відмовився їх приймати і завантажувати. З огляду на те, що листування та перемовини сторін щодо завантаження вищевказаних вагонів не дали результатів, з метою уникнення подальшого простою позивач був змушений відкликати ці вагони зі станції Юсківці. Разом з тим, за затримку навантаження (простою) вагонів в період з 14.07.2022 по 19.07.2022 у ТОВ «Оссойо» виникло зобов`язання сплатити ТОВ «Перша логістична компанія» штраф у розмірі 198000,00 грн. ТОВ «Оссойо» звернулося з претензією до позивача, в якій вимагало компенсувати витрати на оплату штрафу у сумі 198000,00 грн, яку було виконано АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та сплачено ТОВ «Оссойо» вказану суму за затримку навантаження 6 вагонів на станції Юсківці в період з 14.07.2022 по 19.07.2022.
В свою чергу, визнавши протиправність поведінки відповідача щодо не відвантаження зерна 15.07.2022 у подані позивачем вагони, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні збитків, понесених позивачем внаслідок затримки навантаження (простою) цих вагонів 15.07.2022 (33000,00 грн.). Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні збитків, понесених позивачем у зв`язку з простоєм вагонів у період з 16.07.2022 по 19.07.2022, коли між сторонами тривали перемовини та листування щодо завантаження цих вагонів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вх.№1036) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23; об`єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23 в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.06.2024
27.05.2024 від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Гределіс», в якому товариство просить залишити її без задоволення.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.
21.06.2024 від ТОВ «Гределіс» надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з участю у іншому судовому засіданні у справі №904/5946/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2024.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.07.2024 у зв`язку з відставкою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Терещенко О.І.
Згідно із розпорядженням Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Терещенко О.І. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 розгляд справи відкладено на 13.08.2024.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 03.09.2024.
У судовому засіданні представник ТОВ «Гределіс» підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, проти апеляційної скарги АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заперечував.
Представник АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, проти апеляційної скарги ТОВ «Гределіс» заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
07.07.2021 між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (поклажодавець) та ТОВ «Гределіс» (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №02-21 (далі- договір), відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язувався передати, а зерновий склад зобов`язувався прийняти на зберігання зернові (зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури) врожаю 2020 року (далі - зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід`ємною частиною договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.
Згідно з п. 3.4. договору приймання та відвантаження зерна проводиться згідно з графіком, який в обов`язковому порядку погоджується з зерновим складом з урахуванням технічних, технологічних та організаційних можливостей зернового складу.
Відповідно до п. 4.1.6 договору зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився, за умови, якщо поклажодавець за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження зерна подає письмову заяву (лист клопотання), в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість за класом, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження (п. 4.1.10).
Відповідно до п. 5.1 договору розмір плати за зберігання зерна і наданих послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені складом та є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1 до договору).
Зерновий склад мас право застосовувати гнучку систему тарифів шляхом укладання додаткової угоди до договору (п. 5.2 договору).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2022, а в частині розрахунків до повного виконання умов цього договору (п. 12.1 договору).
07.07.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021, якою сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору, а також визнали та підтвердили в п. 30 цієї додаткової угоди № 1, що у випадку виникнення суперечностей, розбіжностей або різночитання між положеннями додаткової угоди № 1 та відповідними положеннями договору, пріоритет мають положення додаткової угоди № 1.
Зерновий склад не має права розпоряджатись зерном (його частиною) поклажодавця протягом всього терміну зберігання зерна, навіть якщо термін зберігання зерна та/або строк дії договору закінчився (п.5 додаткової угоди №1).
Згідно з п. 16 додаткової угоди № 1 за 7 календарних днів до передбачуваної дати відвантаження зерна поклажодавець надсилає на електронну адресу зернового складу лист на відвантаження, в якому повинно зазначатись: найменування культури, її кількість, якість за класом, вид транспорту, одержувач, назва експедиторської компанії та дата відвантаження, (відвантаження зерна в неробочий час або у вихідні/святкові дні заздалегідь узгоджується зерновим складом з поклажодавцем у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів щодо факту такого відвантаження). Впродовж 3х днів з дати отримання листа на відвантаження зерновий склад має надати поклажодавцю письмовий графік відвантаження або обґрунтовану письмову відповідь стосовно неможливості виконання відвантаження у відповідності до наданого поклажодавцем листа на відвантаження. Зерновий склад зобов`язаний розпочати відвантаження зерна у погоджені строки, наведені у графіку відвантаження, за умови вчасного подання поклажодавцем транспортних засобів на зерновий склад під завантаження. У випадку коли зерновий склад не надає графік відвантаження (на 3й день), або не дотримується умов погодженого графіку, або не має змоги відвантажити зерно поклажодавцю у зв`язку з проведенням профілактичних та/або ремонтних робіт технологічного обладнання, під`їзних колій тощо плата (тариф) за послуги зберігання не нараховується з дня прострочення відвантаження до початку відвантаження зерна поклажодавцю, про що сторони укладають додаткову угоду.
Відповідно до п. 18 додаткової угоди №1 при відвантаженні зерна залучається транспортно-експедиторська компанія, яка була визначена поклажодавцем.
У п. 26 додаткової угоди № 1 сторони визначили, що термін (строк) зберігання всіх культур, що передаються на зберігання за договором, встановлюється до 30.06.2022 року.
Також, до договору складського зберігання зерна № 02-21 від 07.07.2021 сторони підписали додаткові угоди № 2 від 01.10.2021, № 3 від 09.02.2022, № 4 від 01.04.2022, № 5 від 01.05.2022 щодо розміру плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг, а також переліку та вартості послуг зернового складу.
На виконання умов договору поклажодавець передав на зберігання зерновому складу - ТОВ «Гределіс» зерно пшениці 3 класу. Всього станом на 01.05.2022 на зберіганні у ТОВ «Гределіс» перебувало 9230 тон пшениці 3 класу, що підтверджується листом останнього за вих. № 48 від 02.05.2022.
Для оплати послуг з відвантаження залізничним транспортом зерна пшениці 3 класу в кількості 9223,45 тон ТОВ «Гределіс» виставило рахунок №107 від 02.05.2022 на суму 1882323,00 грн.
Рахунок №107 від 02.05.2022 за послуги відвантаження зерна АТ «ДПЗКУ» оплатив на суму 1762495,20 грн.
Відповідач за первісним позовом надав позивачу послуги по відвантаженню зерна на загальну суму 1471033,80 грн.
Листом № 0806-2022 від 08.06.2022 ТОВ «Гределіс» повідомило АТ «ДПЗКУ» про те, що у зв`язку із закінченням термінів зберігання зерна за договором та необхідністю звільнити елеватор від зерна для проведення ремонтних та дезінсекційних робіт, які обов`язково проводяться для підготовки елеватора до нового сезону, необхідно найближчим часом вивезти зерно з елеватора. У разі не вивезення зерна в період до 30.06.2022, вартість зберігання зерна буде становити 4,86 грн за 1 тону на добу з ПДВ.
Згідно наданої ТОВ «Гределіс» довідки № 74 від 01.07.2022 у нього станом на 01.07.2022 на зберіганні за договором залишалося 1960,284 тн пшениці 3 класу позивача.
У відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» від 29.06.2022 ТОВ «Гределіс» листом від 05.07.2022 повідомило, що на прохання АТ «ДПЗКУ» стосовно відвантаження належного йому зерна виключно в робочі дні та у робочий час зернового складу ТОВ «Гределіс» надає графік навантаження на такі дати: 06.07.2022, 07.07.2022, 08.07.2022, 11.07.2022, 12.07.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022.
У відповідь на лист поклажодавця від 13.07.2022 ТОВ «Гределіс» листом від 15.07.2022 №1507-2022 запропонувало такий графік відвантаження: 22.07.2022, 25.07.2022, 26.07.2022 і 29.07.2022. Також, у листі зазначалось, що 15.07.2022 експедитором було подано повідомлення про прибуття 6 вагонів під завантаження. При цьому, станом на 15.07.2022 подані вагони не можуть бути поставлені під завантаження у зв`язку із наявністю у АТ «ДПЗКУ» простроченої заборгованості за зберігання зернових за червень 2022 року у розмірі 19485,58 грн, строк оплати якої наступив 10.07.2022. Також, з метою забезпечення своєчасного відвантаження зерна наступного разу ТОВ «Гределіс» просило АТ «ДПЗКУ» провести оплату за червень 2022 року згідно рахунку №140 від 30.06.2022 та акту №148 від 30.06.2022 у сумі 19485,58 грн.; та звертало увагу, що відвантаження без оплати послуг зберігання проведено не буде. Щодо решти вагонів, зазначених у відомості, ТОВ «Гределіс» повідомляло про те, що в поданні їх на станцію Юсківці немає потреби у зв`язку із тим, що останньою погодженою датою відвантаження було 15.07.2022, і ці вагони не зможуть бути подані своєчасно, і не будуть прийняті через наявність заборгованості.
АТ «ДПЗКУ» листом від 15.07.2022 №13-04-19/1862 звернулося до ТОВ «Гределіс», в якому зазначало, що у погоджену сторонами дату 14.07.2022 ним поставлено перші 6 з 27 запланованих вагонів на станцію Юсківці. Проте, за інформацією, наданою департаментом логістики станом на 11:00 15.07.2022 вказані вагони ТОВ «Гределіс» не забирає, підстав необґрунтованої затримки не повідомляє. У зв`язку з чим, вимагало якнайшвидше забезпечити відвантаження належного АТ «ДПЗКУ» зерна у вагони, що своєчасно поставлені на станцію Юсківці.
Також, листом від 15.07.2022 (№130-4-19/1872) АТ «ДПЗКУ» у відповідь на лист ТОВ «Гределіс» від 15.07.2022 (№1507-2022-02) повідомляло, що 13.07.2022 ним сплачено ТОВ «Гределіс» 284749,20 грн, як переплату за надання послуг за договором складського зберігання. Наявність переплати за ще ненадані послуги, яка значно перевищує суму заборгованості, повністю нівелює твердження щодо наявності підстав для неприйняття вагонів під завантаження.
Листом від 18.07.2022 ТОВ «Гределіс» у відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» від 15.07.2022 (№130-4-19/1872) повідомило, що на підставі вимог п. 3.7., 3.8 договору по п. 9 додаткової угоди №1 до договору воно правомірно на підставі умов договору не прийняло вагони під завантаження, що прибули 15.07.2022, у зв`язку із наявністю у ТОВ «Гределіс» простроченої заборгованості за зберігання зерна. Посилання на оплату 13.07.2022 284749,20 грн не спростовують факту наявності простроченої заборгованості за зберігання зернових за червень 2022 року у розмірі 19485,58 грн, адже відповідно до призначення платежу частковий розрахунок було проведено на підставі рахунку №107 від 02.05.2022 за відвантаження залізничним транспортом, використання залізничної колії та зважування залізничних вагонів.
В подальшому АТ «ДПЗКУ» зверталось до ТОВ «Гределіс» з листами від 22.07.2022 та 14.09.2022, в яких зазначало, що власником зернового складу є ТОВ «Агро Перемога», документи які би підтверджували право ТОВ «Гределіс» використовувати нерухоме майно не надані.
Листами від 22.07.2022 та 25.07.2022 ТОВ «Гределіс» повідомило АТ «ДПЗКУ» про те, що елеватор продовжує знаходитись в користуванні ТОВ «Гределіс», в тому числі, але не обмежуючись, на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/597/22, якою вжито заходи забезпечення позову.
28.07.2022 ТОВ «Гределіс» повідомило АТ «ДПЗКУ» про те, що припиняє оперування зерновим складом, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Зелена, 1а, з 05.08.2022, та просило вивезти зерно у зв`язку із закінченням строку його зберігання.
10.08.2022, 19.08.2022, 09.09.2022 АТ «ДПЗКУ» зверталося до ТОВ «Гределіс» з листом-вимогою щодо повернення суми попередньої оплати послуг з відвантаження зерна у розмірі 291461,40 грн та претензіями про відшкодування витрат, спричинених простоєм вагонів на суму 198000,00 грн.
20.09.2022 та 23.09.2022 між ТОВ «Гределіс» (зерновий склад), АТ «ДПЗКУ» (поклажодавець) та ТОВ «Агро Перемога» (новий зерновий склад) складено та підписано акти прийому-передачі зерна, відповідно до яких зерновий склад передав, а поклажодавець прийняв зі зберігання зерно відповідно до договору складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 у кількості 1002880 кг та 942373 кг відповідно та поклажодавець передав зерно на зберігання новому складу.
13.10.2022, 06.04.2023, 13.04.2023 АТ «ДПЗКУ» зверталося до ТОВ «Гределіс» з листами вимогами щодо повернення суми попередньої оплати послуг з відвантаження зерна у розмірі 291461,40 грн. та відшкодування витрат, спричинених простоєм вагонів на суму 198000,00 грн.
У зв`язку з невиконанням вищевказаних вимог АТ «ДПЗКУ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Гределіс» на свою користь 489461,40 грн, з яких 198000,00 грн сума заподіяних збитків, 291461,40 грн - сума авансу за ненадані послуги з відвантаження.
В свою чергу, ТОВ «Гределіс» звернулося до Господарського суду Полтавської області із зустрічним позовом до АТ «ДПЗКУ», в якому зазначало, що станом на 01.07.2022 року у нього на зберіганні за договором залишалося 1960,284 т пшениці АТ «ДПЗКУ», зазначені обставини визнаються сторонами та не підлягають окремому доведенню перед судом. В той же час, в період з 01.07.2022 по 23.09.2022 ТОВ «Гределіс» здійснювало зберігання зерна відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за зберігання. Так, ТОВ «Гределіс» тривалий час повідомляв АТ «ДПЗКУ» про необхідність вивозу зерна з елеватора, проте останнє не вчиняло жодних необхідних дій для його вивозу, зокрема, не погоджувало графіки відвантаження, не подавало своєчасно вагони під завантаження. У зв`язку із зазначеним, тільки 20.09.2022 та 23.09.2022 сторонами було здійснено передачу зерна на зберігання іншому зерновому складу та погашено раніше видані складські квитанції.
ТОВ «Гределіс» систематично направляло на адресу АТ «ДПЗКУ» акти виконаних робіт та рахунки на оплату, проте відповідач за зустрічним позовом ухилявся від їх підписання. Зазначене, тим не менш, жодним чином не спростовує того факту, що зберігання зерна АТ «ДПЗКУ» здійснювалося саме ТОВ «Гределіс».
Отже, АТ «ДПЗКУ» заборгувало позивачу за зустрічним позовом плату за зберігання зерна в розмірі 421121,96 грн, що із урахуванням раніше внесеної АТ «ДПЗКУ» попередньої оплати за відвантаження зерна в розмірі 291461,40 грн, складає 129660,56 грн (421121,96 - 291461,40 = 129660,56).
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що сума переплати за оплачені, але не надані зерновим складом послуги відвантаження становить 291461,40 грн. Оскільки доказів надання послуг по відвантаженню на залишок сплаченої позивачем суми у розмірі 291461,40грн відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «ДПЗКУ» щодо стягнення вказаної суми за ненадані послуги з відвантаження.
Відмовляючи у зустрічному позові, місцевий господарський суд зазначив, що обов`язок зернового складу відвантажити зерно поклажодавцю за положеннями додаткової угоди №1, яка має пріоритет стосовно умов договору, не ставиться в залежність від оплати послуг зберігання. Право на притримання зерна зерновим складом при наявності боргу умовами договору та додаткових угод до нього не передбачено. При цьому, відповідач за первісним позовом також мав право і не був позбавлений можливості здійснити зарахування із переплати за не надані, але оплачені АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» послуги навантаження в сумі 291461,40 грн, в рахунок погашення заборгованості за послуги зберігання. Отже, дії ТОВ «ГРЕДЕЛІС» по не відвантаженню зерна АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 15.07.2022 не відповідають умовам Договору та ст. 35 Закону України «Про зерно та ринок в Україні», ст. 953 ЦК України. Інші підстави (окрім наявності боргу за зберігання) для невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Гределіс» у листах від 15.07.2022 року та 18.07.2022 не наводив. При цьому суд критично оцінив заперечення ТОВ «Гределіс» стосовно того, що під вчасним поданням вагонів за умови початку відвантаження 06.07.2022 є подання вагонів саме 06.07.2022, а не 14.07.2022, оскільки таких умов договір та додаткові угоди до нього не містять. Отже, можливим є подання вагонів під завантаження в будь-яку узгоджену у графіку дату, в тому числі і 15.07.2022.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ДПЗКУ» про стягнення збитків в сумі 198000 грн, завданих позивачу внаслідок простою 6 вагонів на станції Юсківці в період з 14.07.2022 по 19.07.2022, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на графік відвантаження, останнім днем якого було 15.07.2022, у АТ «ДПЗКУ» були відсутні підстави для тримання вагонів поза межами узгодженого графіку, в даному випадку після завершення робочого дня 15.07.2022. Тримання вагонів на станції з 16.07.2022 по 19.07.2022 залежало від волі самого первісного позивача та не сприяло зменшенню збитків, оскільки після 15.07.2022 у відповідача був відсутній договірний обов`язок по відвантаженню зерна без узгодженого графіку. Подача ж вагонів 15.07.2022 була необхідною дією з боку первісного позивача за умовами договору. Таким чином, в частині стягнення збитків в сумі 198000 грн позивачем за первісним позовом не доведено наявності всіх 4 складових для стягнення збитків.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз вказаних норм права дає можливість дійти висновку про те, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.
Згідно з частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).
Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України). Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949 ЦК України). Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).
Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Статтею 24 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа (ст. 26 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні»).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Згідно із статтею 28 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Частинами першою та другою статті 31 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» передбачено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору поклажодавець передав на зберігання зерновому складу - ТОВ «Гределіс» зерно пшениці 3 класу, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №12 від 28.07.2021 (серія БА № 788921); №20 від 29.07.2021 (серія БА № 788929); №22 від 30.07.2021 (серія БА № 788931); №41 від 19.08.2021 (серія БА № 788950); №44 від 25.08.2021 (серія БА № 788953); № 53 від 01.09.2021 (серія БА №788962); № 57 від 06.09.2021 (серія БА № 788966); № 60 від 07.09.2021 (серія БА № 788969); № 63 від 09.09.2021 (серія БА № 788972); № 67 від 13.09.2021 (серія БА № 788976); № 69 від (серія БА № 788978). Всього станом на 01.05.2022 на зберіганні у ТОВ «Гределіс» перебувало 9230 тон пшениці 3 класу, що підтверджується листом останнього за вих. №48 від 02.05.2022.
Для оплати послуг з відвантаження залізничним транспортом зерна пшениці 3 класу в кількості 9223,45 тон ТОВ «Гределіс» виставило рахунок на оплату № 107 від 02.05.2022 на суму 1882323,00 грн.
Рахунок №107 від 02.05.2022 за послуги відвантаження зерна АТ «ДПЗКУ» оплатив на суму 1762 495,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №4996 від 11.05.2022 на суму 97916,40 грн., №4999 від 11.05.2022 на суму 97916,40 грн., №4997 від 11.05.2022 на суму 97916,40 грн., №4998 від 11.05.2022 на суму 97916,40 грн., №5203 від 13.05.2022 на суму 97916,40 грн., №5202 від 13.05.2022 на суму 97916,40 грн., №5904 від 20.05.2022 на суму 97916,40 грн., №5895 від 20.05.2022 на суму 97916,40 грн., №5901 від 20.05.2022 на суму 97916,40 грн., №6572 від 03.06.2022 на суму 97916,40 грн., №6276 від 03.06.2022 на суму 97916,40 грн., №6275 від 03.06.2022 на суму 97916,40 грн., №6274 від 03.06.2022 на суму 97916,40 грн., №6273 від 03.06.2022 на суму 97916,40 грн., №6397 від 07.06.2022 на суму 97916,40 грн., №9128 від 12.07.2022 на суму 97916,40 грн., №9130 від 12.07.2022 на суму 97916,40 грн., №9129 від 12.07.2022 на суму 97916,40 грн.
Відповідач за первісним позовом надав позивачу послуги по відвантаженню зерна на загальну суму 1471033,80 грн, що підтверджується актами наданих послуг від 16.05.2022 №107 на суму 155581,20 грн., від 18.05.2022 № 108 на суму 155716,20 грн., від 23.05.2022 № 111 на суму 226105,20 грн., від 30.05.2022 № 117 на суму 127144,80 грн., від 30.05.2022 №119 на суму 113655,60 грн., від 31.05.2022 № 120 на суму 56584,80 грн., від 01.06.2022 № 132 на суму 99401,40 грн., від 02.06.2022 № 133 на суму 85057,20 грн., від 06.06.2022 № 135 на суму 85489,20 грн., від 08.06.2022 № 136 на суму 267148,80 грн., від 13.06.2022 № 138 на суму 84823,20 грн., від 16.06.2022 № 142 на суму 14326,20 грн.
Таким чином, сума переплати за оплачені, але не надані зерновим складом послуги відвантаження становить 291461,40 грн. Розмір вказаної переплати не заперечується ТОВ «Гределіс».
Доказів надання послуг по відвантаженню на залишок сплаченої позивачем суми у розмірі 291461,40 грн до матеріалів справи не надано.
Також, сторонами визнається, що у ТОВ «Гределіс» станом на 01.07.2022 залишалося на зберіганні 1960,284 тн належної АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» пшениці 3 класу.
Листом від 17.06.2022 ТОВ «Гределіс» в порядку, передбаченому п. 23 додаткової угоди №1 до договору, повідомило АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про закінчення 30.06.2022 строку зберігання зерна.
У відповідь на лист поклажодавця від 29.06.2022 (№130-4-1853/2-19/1661) ТОВ «Гределіс» листом від 05.07.2022 повідомило, що на прохання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» стосовно відвантаження належного йому зерна виключно в робочі дні та у робочий час зернового складу ТОВ «Гределіс» надає графік навантаження на такі дати: 06.07.2022, 07.07.2022, 08.07.2022, 11.07.2022, 12.07.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022. Також, у листі зазначено, що із урахуванням введення на території Полтавської області комендантської години з 22:00 до 05:00 год, обов`язковими елементом якої є світломаскування, на зерновому складі встановлено робочі години з 08:00 по 20:00. Приймання вагонів під завантаження відбуватиметься в зазначений проміжок часу, норма навантаження рухомого складу із урахуванням робочих годин 7 вагонів на добу.
В матеріалах справи містяться надані позивачем залізничні накладні, зокрема, №40420226, 40420234, та відомості щодо вагонів, зокрема, про їх номери та кількість.
Так, згідно наданих доказів 14.07.2022 на станцію Юсківці прибули 6 вагонів (№91102871, 95982914, 95983417, 95946026, 95982849, 91102541). Проте, АТ «ДПЗКУ» не доведено, що вагони прибули на станцію у робочий час з 08 до 20 години та до початку комендантської години, як вказано у графіку.
Крім того, у графі 52 «календарний штемпель видачі вантажу» накладних вказана дата 15.07.2022. У графі «підтвердження одержання вантажу, вантаж одержав» міститься інформація, що вантаж 15.07.2022 одержала Майба Світлана Віталіївна за довіреністю №5 від 01.01.2022.
Відповідач за зустрічним позовом заперечує, що Майба Світлана Віталіївна є працівником ТОВ «Гределіс». В свою чергу, позивач за первісним позовом не надав такі докази.
Так, згідно додатку №3 Правил оформлення перевізних документів графа 53 накладної має заповнюватися одержувачем. При цьому, одержувачем, згідно накладних є ТОВ «Перша логістична компанія».
Також, відповідно до додатку №3 Правил оформлення перевізних документів, графа 49 «відмітка залізниці», яка заповнюється залізницею, містить інформацію про повідомлення одержувача 15.07.2022 про прибуття вагонів.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи відповідача за зустрічним позовом щодо недоведеності позивачем отримання вагонів саме працівником ТОВ «Гределіс».
Водночас, з листа ТОВ «Гределіс» від 15.07.2022 (№1507-2022) вбачається визнання ним обставин, що 15.07.2022 експедитором було подано повідомлення про прибуття 6 вагонів під завантаження. Отже, відповідач достеменно був обізнаний про факт подачі вагонів 15.07.2022.
Проте, у цьому ж листі ТОВ «Гределіс» повідомило, що станом на 15.07.2022 подані вагони не можуть бути поставлені під завантаження у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за зберігання зернових за червень 2022 року в розмірі 19485,58 грн, строк оплати якої наступив 10.07.2022. Також, ТОВ «Гределіс» звертало увагу, що відвантаження без оплати послуг зберігання проведено не буде.
Відповідно до п. 5.4 договору зерновий склад зобов`язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним місяця надати поклажедавцю акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані зерновим складом.
Оплата послуг здійснюється щомісяця в робочі дні шляхом перерахунку грошових коштів з поточного рахунку поклажодавця на поточний рахунок зернового складу у строк до 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Підставою для оплати є оригінали актів виконаних робіт та рахунків, що виставляються зерновим складом (п. 9 додаткової угоди №1).
В матеріалах справи міститься акт надання послуг № 148 від 30.06.2022 та рахунок на оплату №140 від 30.06.2022 на суму 19485,58 грн, які згідно опису вкладення у цінний лист відправлені АТ «ДПЗКУ» 12.07.2022 та отриманні останнім 21.07.2022.
В свою чергу, позивач за первісним позовом не заперечує обставини наявності заборгованості за червень 2022 року. Крім того, у судовому засіданні 13.08.2024 представник позивача визнав, що відповідний акт та рахунок ним були отримані до подачі вагонів. Проте, зазначив, що наявність заборгованості, на його думку, не може бути підставою для не відвантаження зерна, адже відповідно до ст. 953 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» ТОВ «Гределіс» на першу вимогу АТ «ДПЗКУ» мало повернути зерно зі зберігання.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У договорі складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 сторони погодили, що відвантаження зерна проводиться тільки після оплати поклажедавцем фактично наданих зерновим складом послуг із приймання, доробки, зберігання та інших послуг, що виконувались зерновим складом за замовлення поклажодавця та отримання передплати за послуги відвантаження (п. 3.8 договору).
Згідно з п. 4.3.2 договору поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховувати за надані послуги з приймання, зберігання, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього договору; забезпечити вивіз переданого на зберігання зерна не пізніше строків, визначених у цьому договорі (п. 4.3.4); за 5 днів до зазначеної дати відвантаження або переоформлення надати зерновому складу довіреність, складські документи, провести остаточні розрахунки за фактичні обсяги наданих послуг (п. 4.3.6).
Отже, відвантаження зерна поставлено в залежність від здійснення оплати поклажедавцем фактично наданих зерновим складом послуг, зокрема, послуг зберігання.
Відповідно до п. 11 додаткової угоди №1 у разі прострочення оплати послуг більш ніж 30 календарних днів поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Будь- які інші види санкцій, штрафів, пені до поклажодавця за прострочення оплати послуг не застосовуються.
Згідно з п. 24 додаткової угоди № 1 при закінченні терміну (строку) зберігання та/або терміну (строку) дії договору будь-які види санкцій (включаючи, але не обмежуючись: штрафи, пеня, підвищення тарифу тощо, а також надання будь-яких оздоровчих послуг, послуг по інвентаризації зерна, фумігації, переміщення тощо, пов`язаних із закінченням терміну (строку) зберігання та/або терміну (строку) дії договору) в односторонньому порядку до поклажодавця не застосовуються, якщо інше не передбачено законодавством України.
Отже положеннями додаткової угоди №1 до договору, які сторони визначили такими, що мають пріоритет по відношенню до положень самого договору, сторони врегулювали відповідальність сторін у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо плати послуг.
Водночас, зазначені умови договору та додаткової угоди №1 не суперечать одне одному, положення додаткової угоди №1 не вносять зміни, зокрема, до пунктів 3.8, 4.3.2 та 4.3.6 договору та не встановлюють нових правил щодо порядку оплати послуг за зберігання зерна, більш того не виключають умови договору, які передбачають право зернового складу не відвантажувати зерно до оплати поклажодавцем фактично наданих послуг.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/101/23 у постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23, вказала, зокрема, таке:
« 6.4. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
6.5. Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.
6.6. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України).
6.7. Загальні засади права притримання закріплені, передусім у § 7 «Притримання» Глави 49 «Забезпечення виконання зобов`язання» Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.
6.8. Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.
6.9. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов`язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов`язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.
6.10. Окремо об`єднана палата зазначає, що притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.11. Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов`язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).
6.12. Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
6.13. У частині першій статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
6.14. Водночас положення параграфа 7 глави 49 Цивільного кодексу України, які регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов`язань як притримання, не передбачають укладення договору про притримання майна.
6.15. Як зазначалось раніше, в розумінні статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України).
6.16. За таких обставин, об`єднана палата, проаналізувавши загальні засади притримання в сукупності з положеннями статей 547- 548 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне вказати, що оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.
6.17. Такий висновок узгоджується з положеннями інших спеціальних норм законодавства, що регулюють право кредитора на притримання в силу прямої вказівки закону, зокрема: право підрядника на притримування результату роботи, устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майна замовника (стаття 856 Цивільного кодексу України), право перевізника притримати переданий йому для перевезення вантаж (частина четверта статті 916 Цивільного кодексу України), право комісіонера на притримання речі, яка має бути передана комітентові (стаття 1019 Цивільного кодексу України).
6.18. З наведеного вище можна дійти висновку, що нормативне регулювання притримання здійснюється через загальні положення Цивільного кодексу України та спеціальні норми про притримання в окремих видах зобов`язань, що водночас не позбавляє кредитора права скористатися зазначеним способом для забезпечення виконання й інших зобов`язань за наявності необхідних для цього підстав та умов згідно з частиною другою статті 594 Цивільного кодексу України»;
« 6.50. Отже, в контексті умов статей 594, 595 та 953 Цивільного кодексу України об`єднана палата вважає за необхідне вказати, що повідомлення про притримання має бути здійснено кредитором негайно (якомога швидше) після першого звернення боржника з вимогою про повернення майна, що відповідатиме принципу правової визначеності, згідно з яким боржник як власник майна за відсутності повідомлення кредитора про притримання "законно очікує" та розраховує, що йому буде повернуто майно на його вимогу. Тобто кредитор має заявити про свій намір притримати майно, яким він на законних підставах володіє, у відповідь на першу вимогу боржника про його повернення якомога швидше.
6.51. Об`єднана палата також наголошує на необхідності належного та негайного повідомлення про притримання речі, позаяк неповідомлення кредитором про застосування притримання може мати ознаки порушення права боржника на мирне володіння майном, гарантованого статтею 41 Конституції України.
6.52. Отже, якщо кредитор негайно не повідомив боржника про притримання майна, таке майно підлягає поверненню власнику після заявлення вимоги про його повернення, навіть за умови наявності боргу за його утримання та зберігання.
6.53. Об`єднана палата також звертає увагу, що відповідно до статті 595 Цивільного кодексу України обов`язок кредитора повідомити боржника про факт притримання його речі (майна) обумовлюється тим, що таке повідомлення має бути однозначним і чітким та оформленим окремим документом (листом, телеграмою, тощо), що містить докази простроченої заборгованості та в якому конкретизовано, яке саме майно притримується.
6.54. Зважаючи на викладене вище, об`єднана палата погоджується з доводами скаржника про відсутність на сьогодні висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 594, 595 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, пов`язаних з наданням послуг зберігання та повернення майна на вимогу поклажодавця (стаття 953 Цивільного кодексу України).
6.55. Отже, враховуючи встановлені судами фактичні обставини, об`єднана палата вважає за необхідне сформулювати висновок щодо застосування норм статей 594, 595 Цивільного кодексу України в сукупності з нормою статті 953 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах про те, що: притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання. У разі невиконання вказаних умов кредитор зобов`язаний повернути майно боржнику навіть за умови наявності боргу за його зберігання, виготовлення та утримання»;
« 11. Стосовно відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 915/214/17
11.1. Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі № 915/214/17 зазначив, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.
11.2. Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України);
- оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину;
- притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення зроблено кредитором якомогашвидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання».
Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 8.12 8.17 постанови від 14.05.2024 у справі №922/2786/23 виходив з того, що притримання урегульовано, зокрема, такими нормами ЦК України:
- виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України);
- кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання (частина перша статті 594 ЦК України);
- притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 ЦК України);
- кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника (частина перша статті 595 ЦК України).
Втім, на думку скаржника, у даному випадку у нього, як покупця, виникло право застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару, оскільки, постачальником (позивачем) порушено зобов`язання щодо наданих гарантій за договорами поставки, а також, ураховуючи недостовірність наданих постачальником відомостей та документів.
Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.
До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.
Згідно зі статтею 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Статтею 237 ГК України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Зі змісту вказаних норм ГК України слідує, що:
- по-перше, до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку;
- по-друге, до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором;
- по-третє, підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною;
- по-четверте, такі санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.
Колегія суддів звертає увагу, що погоджуючи графік відвантаження зерна 05.07.2022 ТОВ «Гределіс» мав правомірні очікування на оплату наданих ним послуг за зберігання, зокрема, за червень 2022 року згідно акту №148 від 30.06.2022 та рахунку на оплату №140 від 30.06.2022 на суму 19485,58 грн до 10.07.2022.
В свою чергу, як встановлено судом, АТ «ДПЗКУ» подав вагони для завантаження зерна лише 15.07.2022, будучі обізнаним про наявність відповідної заборгованості за зберігання зерна за червень 2022 року станом на 10.07.2022.
У зв`язку з наявністю заборгованості за послуги зберігання зерна, ТОВ «Гределіс», отримавши повідомлення про прибуття вагонів під завантаження, негайно листом №1507-2022 від 15.07.2022 повідомило АТ «ДПЗКУ» з посиланням на положення п. 3.7, 3.8 договору про те, що воно не приймає вагони під завантаження. Окрім того, ТОВ «Гределіс» додатково зауважило, що через обставини, за які відповідає АТ «ДПЗКУ», було не використано дні, відведені під завантаження, а саме 24.06.2022, 27-29.06.2022, 06-07.07.2022, 11-15.07.2022, що завдає ТОВ «Гределіс» матеріальної шкоди, у зв`язку із тим, що в зазначені дні воно могло би проводити відвантаження на користь інших поклажодавців, проте не змогло цього зробити через резервування цих дат під відвантаження на користь АТ «ДПЗКУ».
Таким чином, апеляційний господарський суд не може вважати дії ТОВ «Гределіс» по невідвантаженню зерна в подані АТ «ДПЗКУ» лише 15.07.2022 вагони неправомірними, оскільки таке його право було прямо передбачено сторонами у договорі, а також положеннями ст. 594, 595 ЦК України та 235-237 ГК України, і відповідно не суперечить положенням ст. 953 ЦК України.
Окрім цього, колегія суддів не може не врахувати, що відповідно до п. 20 додаткової угоди № 1 кількість зерна, що підлягає відвантаженню, становить не менше 700 т на добу.
Як вже зазначалось, на зберіганні у ТОВ «Гределіс» станом на 01.07.2022 знаходилось 1960,284 т належної АТ «ДПЗКУ» пшениці.
Листом від 25.04.2022 ТОВ «Гределіс» у відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» (№130-4-19/11-68 від 22.04.2024) надало графік відвантаження із урахуванням кількості діб, які дозволяють відвантажити більше 10000 тон зернових (з урахуванням вимоги відвантаження всього об`єму зернових в кількості 9230 тон), з тим, щоб АТ «ДПЗКУ» могло обрати будь- які зручні дні для відвантаження, у тому числі із урахуванням побажання поклажодавця, щодо відвантаження виключно в робочі дні та часи: з 02.05.2022 по 06.05.2022, з 09.05.2022 по 13.05.2022, з 16.05.2022 по 20.05.2022, з 23.05.2022 по 27.05.2022, з 30.05.2022 по 31.05.2022 по 7 вагонів на день.
Листом від 27.04.2022 ТОВ «Гределіс», у відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» (№130-4-19/1175 від 26.04.2022), запропонувало графік відвантаження та просило підтвердити конкретні дати відвантаження: 02.05.2022, 03.05.2022, 04.05.2022, 05.05.2022, 06.05.2022, 09.05.2022, 10.05.2022, 11.05.2022, 12.05.2022, 13.05.2022, 16.05.2022, 17.05.2022, 18.05.2022, 19.05.2022, 22.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022, 25.05.2022, 26.05.2022, 27.05.2022, 30.05.2022, 31.05.2022.
Листом від 03.05.2022 ТОВ «Гределіс», у відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» (ПОЛ29/04-01 від 29.04.2022), повідомило останнього, що АТ «ДПЗКУ» направлено заявку на початок відвантаження з 02.05.2022, проте станом на 03.05.2022 АТ «ДПЗКУ» не подано під завантаження вагони. Для забезпечення інтересів інших поклажодавцев з метою надання їм можливості відвантаження у травні 2022, зерновий склад повторно просив підтвердити конкретні дати завантаження.
Листом від 10.05.2022 ТОВ «Гределіс» повідомило АТ «ДПЗКУ», що станом на 10.05.2022 не подано жодного вагону для завантаження, тим самим вже пропущено 7 діб завантаження згідно графіку. Крім того, ТОВ «Гределіс» просило погодити рахунок на оплату №107 від 02.05.2022 на загальну суму 1882323,00 грн на надання послуг навантаження, зважування вагонів та використання колій, та за можливості провести оплату цих послуг найближчим часом або надати письмові гарантії своєчасної оплати послуг за договором.
У відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» від 31.05.2022 №130-4-1290/2-19/1405, ТОВ «Гределіс» (лист від 01.06.2022 №0106-2022), з урахуванням прохання АТ «ДПЗКУ» стосовно відвантаження зерна виключно в робочі дні та у робочий час зернового складу, надало графік відвантаження на такі дати: 01.06.2022, 02.06.2022, 03.06.2022, 06.06.2022, 07.06.2022, 09.06.2022, 14.06.2022, 15.06.2022, 16.06.2022, 20.06.2022, 22.06.2022, 23.06.2022. Також зерновий склад повідомляв, що з урахуванням введення на території Полтавської області комендантської години з 22:00 до 05:00 год. обов`язковими елементом якої є світломаскування, на зерновому складі встановлено робочі години з 08:00 по 20:00. Приймання вагонів під завантаження відбуватиметься в зазначений проміжок часу, норма навантаження рухомого складу із урахуванням робочих годин 7 вагонів на добу.
17.06.2022 у відповідь на вищевказаний лист АТ «ДПЗКУ» звернулося з проханням надати графік відвантаження належного товариству зерна з 24.06.2022 виключно в робочі дні та у робочий час зернового складу.
22.06.2022 ТОВ «Гределіс» надало графік відвантаження на такі дати: 24.06.2022, 27.06.2022, 28.06.2022, 29.06.2022.
У відповідь на лист АТ «ДПЗКУ» від 29.06.2022 ТОВ «Гределіс» 05.07.2022 надало графік відвантаження на такі дати: 06.07.2022, 07.07.2022, 08.07.2022, 11.07.2022, 12.07.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022.
Отже, як під час строку дії договору складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021, так і після закінчення його дії ТОВ «Гределіс» неодноразово надавало АТ «ДПЗКУ» графіки відвантаження зерна, з урахуванням норм навантаження рухомого складу 7 вагонів на добу та часу роботи складу у зв`язку із введенням на території Полтавської області комендантської години з 22:00 до 05:00 год.
Проте, АТ «ДПЗКУ» фактично не скористалося жодною із запропонованих ТОВ «Гределіс» пропозицій щодо графіків відвантаження, і лише 15.07.2022, тобто вже після закінчення строку дії договору та в останній день запропонованого ТОВ «Гределіс» графіку відвантаження, подало тільки 6 вагонів.
При цьому, як зазначає сам позивач за первісним позовом, один вагон в середньому вміщає до 50 тон зерна. Таким чином, з урахуванням загальної кількості зерна, яке залишалось на зберіганні у ТОВ «Гределіс», воно не могло бути відвантажено 15.07.2022 у подану кількість 6 вагонів у повному обсязі (50т * 6 вагонів = 300т). І в такому разі більше 1600 тон зерна все рівно мали б залишитися не відвантаженими на зберіганні.
Крім того, у листі від 15.07.2022 ТОВ «Гределіс» знову запропонувало АТ «ДПЗКУ» новий графік відвантаження на 22.07.2022, 25.07.2022, 26.07.2022, 29.07.2022. Проте, і у вказані дати АТ «ДПЗКУ» також не подало вагони для відвантаження.
Посилання позивача за первісним позовом на те, що ТОВ «Гределіс» неправомірно посилається як на підставу не відвантаження 15.07.2022 зерна на наявність заборгованості за послуги із його зберігання, оскільки мало право і не було позбавлено можливості здійснити зарахування із переплати за не надані послуги відвантаження в сумі 291461,40 грн, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, всі платіжні доручення, якими АТ«ДПЗКУ» було сплачено за рахунком №107 від 02.05.2022, містять призначення платежу «Сплата за Вик. Колії, Зваж. Навант. Пш.3кл.зг. рах.№107 від 02.05.2022 по дог.№02-21 від 07.07.2021. в т.ч. ПДВ 20%16319,40 грн. Не є замовником.».
Відповідно до ст. 1088 ЦК України під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Згідно з п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №22) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Відповідно до п.1.8 Інструкції №22 платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.
Згідно з п. 3.7. Інструкції №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Банк приймає від платника платіжні доручення та інші розрахункові документи, грошовий чек на перерахування (видачу) коштів для виплати заробітної плати в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням із Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Банк не перевіряє правильність нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несе платник (п.3.8 Інструкції №22).
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.
Крім того, згідно з п. 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі Інструкція №163) надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи.
Відповідно до п. 9 Інструкції №163 ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 10 Інструкції №163 ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених у вказівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті (п. 12 Інструкції №163).
Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками (п. 41 Інструкції №163).
Отже, згідно з вищезазначеними положеннями ст. 1088 ЦК України, Інструкцій №22 та №163 отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
З огляду на викладене ТОВ «Гределіс» не мало право самостійно здійснювати зарахування грошових коштів із переплати за послуги відвантаження/завантаження у сумі 291461,40 грн, в рахунок погашення заборгованості за послуги зберігання.
При цьому, АТ «ДПЗКУ» із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог або зміну призначення платежу до ТОВ «Гределіс» чи до відповідного банку не зверталося.
Стосовно посилання АТ «ДПЗКУ» на те, що у зв`язку з втратою права користування ТОВ «Гределіс» складським приміщеннями, на яких зберігалося зерно, останній не має право не відвантажувати зерно, а також вимагати сплати за послуги зберігання, колегія суддів зазначає таке.
В матеріалах справи міститься лист АТ «Банк Кредит Дніпро» від 13.06.2022, в якому АТ«ДПЗКУ» повідомлено, що строк дії договору оренди від 30.09.2020 між банком та ТОВ «Гределіс», на підставі якого останній користується майном, закінчився 31.03.2022 та ТОВ «Гределіс» користується майном без правових підстав.
Листом від 19.07.2022 ТОВ «Агро Перемога» повідомило АТ «ДПЗКУ», що 05.07.2022 ним на підставі договору купівлі продажу придбано у АТ «Банк Кредит Дніпро» нежитлові будівлі, споруди та обладнання частини елеватора, розташованого за адресою: Полтавська обл., Миргородський район, с. Юсківці, вул. Зелена, 1 а, та з метою врегулювання умов подальшого зберігання і відвантаження зерна, пропонувало до 01.08.2022 укласти новий договір з ТОВ «Агро Перемога», як новим власником, або надати згоду на відшкодування товариству витрат на зберігання та відвантаження зерна.
В свою чергу, ТОВ «Гределіс» неодноразово повідомляло АТ «ДПЗКУ», що елеватор продовжує знаходитись в користуванні ТОВ «Гределіс» в тому числі, але не обмежуючись, на підставі ухвали Господарського суду полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/597/22, якою вжито заходи забезпечення позову.
Так, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/597/22 за позовом ТОВ «Гределіс» до АТ «Банк Кредит Дніпро», про визнання договору оренди продовженим, заяву ТОВ «Гределіс» про забезпечення позову задоволено; заборонено АТ «Банк Кредит Дніпро», ТОВ «Агро Перемога», будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ «Гределіс» права користування орендованим майном, а саме частиною елеватора, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул Зелена, 1а., згідно договору оренди (найму) нерухомого та рухомого майна від 30 вересня 2020 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Гределіс» до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Вказана ухвала була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Гределіс» про забезпечення позову (вх.№ 4562 від 12.07.2022 року).
Проте, 09.07.2022 між ТОВ «Агро Перемога» (орендодавець) та ТОВ «Гределіс» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення силос №1, що розташований на території виробничої дільниці орендодавця №4 за адресою: Полтавська обл., Миргородський район, с. Юсківці, вул. Зелена, 1 а; орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно оплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві. Договір укладено строком на 6 місяців; строк дії договору починається з дні підписання сторонами акту приймання передачі.
09.07.2022 між ТОВ «Агро Перемога» та ТОВ «Гределіс» складено відповідний акт приймання передачі, за яким орендодавець передав орендарю нежитлове приміщення, яке є предметом договору.
23.09.2022 між ТОВ «Агро Перемога» та ТОВ «Гределіс» складено акт приймання передачі, за яким орендар передав орендодавцю нежитлове приміщення, яке є предметом договору.
20.09.2022 та 23.09.2022 між ТОВ «Гределіс» (зерновий склад), АТ «ДПЗКУ» (поклажодавець) та ТОВ «Агро Перемога» (новий зерновий склад) складено та підписано акти прийому передачі зерна, відповідно до яких зерновий склад передав, а поклажодавець прийняв зі зберігання зерно відповідно до договору складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 у кількості 1002880 кг та 942373кг відповідно та поклажодавець передав зерно на зберігання новому складу.
Отже, до 23.09.2022 на зберіганні у ТОВ «Гределіс» перебувало зерно АТ «ДПЗКУ». При цьому, останнім не було доведено неправомірність його зберігання ТОВ «Гределіс» на зерновому складі за адресою: Полтавська обл., Миргородський район, с. Юсківці, вул. Зелена, 1 а.
На підтвердження суми заборгованості за послуги зберігання за період червень - вересень 2022 року відповідачем за первісним позовом додано: акт надання послуг № 148 від 30.06.2022 та рахунок на оплату №140 від 30.06.2022 на суму 19485,58 грн., акт надання послуг № 160 від 13.07.2022 та рахунок на оплату № 148 від 13.07.2022 на суму 63328,12 грн, акт надання послуг № 161 від 18.07.2022 та рахунок на оплату № 149 від 18.07.2022 на суму 24356,96 грн., акт надання послуг № 162 від 20.07.2022 та рахунок на оплату № 151 від 20.07.2022 на суму 19485,40 грн., акт надання послуг № 176 від 31.07.2022 та рахунок на оплату № 166 від 31.07.2022 на суму 43840,92 грн., акт надання послуг № 187 від 31.08.2022 та рахунок на оплату № 183 від 31.08.2022 на суму 151002,70 грн., акт надання послуг № 196 від 23.09.2022 та рахунок на оплату №193 від 23.09.2022 на суму 99622,28 грн. Всього на загальну суму 421121,96 грн.
При цьому, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не заперечуються ні факт отримання цих актів та рахунків, ні дані, які внесені до них, зокрема, щодо обсягу та вартості відповідних послуг, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Гределіс» обґрунтовано зазначає про наявність заборгованості за відповідні послуги зберігання за період червень - вересень 2022 року у розмірі 421121,96 грн.
Стосовно позовних вимог АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення збитків в сумі 198000 грн, завданих позивачу внаслідок простою 6 (шести) вагонів на станції Юсківці в період з 14.07.2022 по 19.07.2022, колегія суддів зазначає таке.
Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу позивач посилається на те, що між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Оссойо»» укладено договір транспортного експедирування залізничним транспортом №29 від 07.07.2022. ТОВ «Оссойо» залучило третю особу - ТОВ «Перша логістична компанія» на підставі укладеного між ними договору експедирування, відповідно до умов якого у разі простою або затримки навантаження вагонів, ТОВ «Оссойо» зобов`язане сплатити ТОВ «Перша логістична компанія» штраф у розмірі 5500,00 грн за кожен вагон за кожну календарну добу. З метою перевезення зерна позивача з зернового складу ТОВ «Перша логістична компанія» 14.07.2022 подала на станцію Юсківці для завантаження 6 вагонів. Проте, незважаючи на те, що відповідач погодив відвантаження зерна на 14.07.2022 та 15.07.2022, після прибуття вказаних вагонів на станцію Юсківці, останній відмовився їх примати і завантажувати. З огляду на те, що листування та перемовини сторін щодо завантаження вищевказаних вагонів не дали результатів, з метою уникнення подальшого простою позивач був змушений відкликати ці вагони зі станції Юсківці. Разом з тим, за затримку навантаження (простою) вагонів в період з 14.07.2022 по 19.07.2022 у ТОВ «Оссойо» виникло зобов`язання сплатити ТОВ «Перша логістична компанія» штраф у розмірі 198000,00 грн. ТОВ «Оссойо» звернулося з претензією до позивача, в якій вимагало компенсувати витрати на оплату штрафу у сумі 198000,00 грн, яку виконано позивачем та сплачено ТОВ «Оссойо» вказану суму за затримку навантаження 6 вагонів на станції Юсківці в період з 14.07.2022 по 19.07.2022.
В обґрунтування цих позовних вимог АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до позову надано, зокрема, договір № 29 від 07.07.2022, укладений між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ОССОЙО»; заявку на транспортування №ПЗК00000098 до договору №29 від 07.07.2022; додаток №2 до договору № 29 від 07.07.2022; договір транспортування №0302-20 від 03.02.2020, укладений між ТОВ «Перша логістична компанія» та ТОВ «Оссойо»; додаткову угоду до договору №0302-20 від 03.02.2020; заявку №12-07/1 від 12.07.2022; претензію щодо відшкодування збитків у зв`язку з затримки в навантаженні вагонів на суму 198000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Колегія суддів виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції АТ «ДПЗКУ» не доведено, що вагони прибули на станцію під відвантаження зерна 14.07.2022 у робочий час 08 до 20 години та до початку комендантської години, як вказано у графіку.
В свою чергу, станом 15.07.2022 АТ «ДПЗКУ» мало прострочену заборгованість за послуги зберігання зернових, у зв`язку з чим ТОВ «Гределіс» відмовило у відвантаженні вагонів та повідомило, що відвантаження без оплати послуг зберігання проведено не буде.
Враховуючи, що заборгованість за послуги зберігання так і не була погашена АТ «ДПЗКУ», тримання вагонів на станції з 15.07.2022 року по 19.07.2022 року залежало від волі самого первісного позивача. Крім того, після 15.07.2022 року у відповідача був відсутній договірний обов`язок по відвантаженню зерна, зокрема, без відповідного узгодженого графіку.
Отже, позивачем не доведено наявності елементів складу господарського правопорушення для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні таких вимог.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
З огляду на те, що АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» має заборгованість перед ТОВ «Гределіс» за надані послуги зберігання у розмірі 421121,96 грн., а АТ «ДПЗКУ» має право на повернення переплати за договором складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 у сумі 291461,40 грн, колегія суддів вважає за необхідне провести зустрічне зарахування таких сум, стягнувши з АТ «ДПЗКУ» відповідну різницю між сумами (129660,56 грн).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», задоволення апеляційної скарги ТОВ "Гределіс", скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі №917/1418/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити в позові Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повністю.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (37221, Полтавська область, Миргородський район, с. Лука, вул. Центральна, 39, код ЄДРПОУ 38896152) 129660,56 грн та судовий збір за подання позову в сумі 2684,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (37221, Полтавська область, Миргородський район, с. Лука, вул. Центральна, 39, код ЄДРПОУ 38896152) 8467,10 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.09.2024.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2024 |
Оприлюднено | 13.09.2024 |
Номер документу | 121541216 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань зберігання |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Крестьянінов Олексій Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні