Постанова

від 03.09.2024 по справі 904/6167/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6167/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Вага Ю.В.;

від відповідача: Чапала Ю.О.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №904/6167/23 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі", Київ

до: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про: стягнення 4 801 741,65грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенлі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 4 801 741,65 грн., з яких: 3 835 555,86 грн. - основна заборгованість, 183 809,96 грн. - 3% річних та 782 375,83 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №14-1600-01 від 13.01.2022 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року у справі №904/6167/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" 3 835 555,86 грн. - заборгованості, 183 809,96грн. - 3% річних, 782 375,83 грн. - інфляційних втрат та 72 026,12 грн. - витрат на сплату судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №904/6167/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" (позивач) про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №14-1600-01 від 13.01.2022 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, наявністю заборгованості у сумі 3 835 555,86 грн, правом позивача стягнути 3% річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, в додатковому рішенні суд зменшив розмір заявлених позивачем витрат на адвокатську допомогу до суми 20 000,00 грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду у даній справі, Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року у справі №904/6167/23 та додаткове рішення від29.02.2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами у специфікаціях № 1 та № 2 погоджено лише орієнтовну ціну, яка є базою для визначення дійсної ціни ресурсів на дату оплати. Звертаючись з позовом до суду в цій справі, позивач матеріальні вимоги визначив на підставі орієнтовної ціни, яка за певних обставин на дату оплати могла суттєво як збільшитися, так і зменшитися. Зазначеному суд належної оцінки не надав.

Вважає, що:

- судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги щодо стягнення основного боргу на підставі орієнтовної ціни ресурсів;

- судом не враховано, що обов`язок з оплати у відповідача виникає лише на підставі корегувального рахунку, за яким ціна ресурсів, що підлягає сплаті у гривнях, корегується позивачем за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, і такий рахунок згідно п. 5 специфікацій до спірного договору має бути сплачений відповідачем протягом 2х банківських днів, однак такий рахунок не виставлявся, а отже у відповідача не виник обов`язок оплати;

- суд не звернув уваги, що сторони узгодили здійснення оплати лише після здійснення поставки та надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 6.4. договору, проте позивачем обов`язок щодо виконання умов п. 6.4. договору не виконано.

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" за доводами апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у даній справі просить додаткове рішення скасувати в частині задоволених вимог та врахувати результати розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на основне рішення, розподілити присуджені позивачу витрати на правничу допомогу адвоката згідно ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказує, що розмір визначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зазначений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" необґрунтовано завищеним та неспівмірним ступеню складності спору.

Відповідач зазначає, що представник позивача з чотирьох судових засідань брав участь лише у двох. При цьому, в судовому засіданні, в якому 01.02.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, суд констатував відсутність представника позивача без повідомлення причин неявки. Таким чином, представник позивача не представляв інтереси позивача на стадії розгляду справи по суті та на стадії судових дебатів.

Скаржник звертає увагу, що обставини справи є типовими як серед значної більшості господарських справ, так і для конкретного адвоката. Участь в подібних справах визначає спеціалізацію адвоката на даній категорії справ, а отже, не потребує значних витрат часу та спеціальних навичок. Розрахунок позову здійснений не адвокатом, а вбудованим на сайті Ліга-Закон калькулятором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенлі" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення вимог відповідача заперечує та зазначає, що сторонами було погоджено, що оплата здійснюється у строк 60 днів за фактом поставки, а отже - на підставі підписаних сторонами видаткових накладних. Отже, ціна товару є відомою і зрозумілою для відповідача, оскільки вона узгоджена у специфікаціях і зафіксована у видаткових накладних, тому мала бути оплачена покупцем у 60-денний строк.

Позивач вказує, що дійсно у п.5 специфікації міститься положення, що оплата коригувального рахунку здійснюється протягом 2-х банківських днів, однак такий рахунок ні позивачем відповідачу, ні відповідачем позивачу не виставлявся.

Тобто, умовами договору оплата товару не ставиться в залежність від направлення позивачем відповідачу рахунку, а якби такі умови оплати дійсно було передбачені договором, то судова практика зводиться до того, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару.

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо не надання документів, передбачених п. 6.4. договору.

Щодо цих доводів скаржника вказує, що така передача документів здійснюється до передання товару, проте товар прийнято відповідачем без заперечень. Жодних вимог щодо нестачі документів від відповідача не надходило. Також, в порядку ст. 666 ЦК України відповідач не відмовлявся від приймання товару, на який не передано супровідні документи, та не встановлював строк на їх передання. Поряд з цим, ні договором, ні законодавством відповідач не наділяється правом відмовлятися від оплати прийнятого товару.

Щодо додаткового рішення позивач зазначає, що суд першої інстанції і так зменшив заявлену до стягнення суму витрат на правничу допомогу, при цьому судом встановлено, що адвокатом було підготовлено та подано позовну заяву із ціною позову 4 801 741,65 грн., розраховано 3% річних та інфляційні, здійснено представництво інтересів позивача у 2-х судових засіданнях, підготовлено та подано відповідь на відзив.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2024 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/6167/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №904/6167/23; розгляд апеляційних скарг об`єднано в одне апеляційне провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.06.2024 року на 14:30 год.

У судовому засіданні 05.06.2024 року оголошено перерву до 03.09.2024 року о 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 року визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" про відвід судді Верхогляд Т.А. від розгляду справи №904/6167/23 необґрунтованою; передано справу №904/6167/23 для вирішення питання про відвід судді Верхогляд Т.А. в порядку, встановленому ст. ст.32, 39 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року (суддя Коваль Л.А.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" про відвід судді Верхогляд Т.А. від розгляду справи №904/6167/23 відмовлено.

У судовому засіданні 03.09.2024 року представники сторін надали пояснення суду. Судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та надані заперечення, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2022 року між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенлі" (постачальник) укладено договір №14-1600-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити моторну оливу, мастила (п.1.1).

Кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною (п.2.1).

Партія ресурсів означає ресурси, які передані на умовах цього договору згідно з одним транспортним документом (п.2.5).

Постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. Постачальник зобов`язується здійснити постачання ресурсів на умовах постачання, зазначених у специфікаціях, відповідно до міжнародним правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010р. (п.3.1).

Терміни постачання ресурсів зазначаються в специфікаціях. У разі постачання ресурсів згідно з графіком, графік оформлюється як додаток до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п.3.2).

Постачання ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки та зазначеними в специфікаціях та включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням ресурсів (п.4.1).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється відповідно до специфікацій (п.4.3).

Оплата за поставлені ресурси здійснюватиметься у строку, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту поставки ресурсів і надання документів, визначених у пункті 6.4 договору (п.5.2).

Постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання ресурсів оригінали наведених документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (у разі якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифікат радіологічної безпеки (у випадах, передбачених законом); актом приймання-передачі ресурсів та/або видаткову накладну (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника (п.6.4).

Цей договір дійсний до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.10.5 договору).

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору №14-1600-01 від 13.01.2022 року, якою погоджено поставку товару (моторна олива) у кількості 60 т., ціна за одиницю без ПДВ 27 173,90 грн. загальною вартість 1 956 520,80 грн. з ПДВ. Пунктами 5,6 специфікації №1 погоджено, що строк поставки: січень 2022, а строк оплати поставлених ресурсів - 60 календарних днів з моменту постачання. Оплата проводить в гривні по курсу USD Національного банку України на 00:00 дати оплати. Ціни сформовані виходячи з курсу на 30.11.2021, 1 USD= 27,1739 грн. Сплата коригувального рахунку проводиться протягом 2-х банківських днів.

04.02.2022 року сторонами підписано специфікацію №2 до договору №14-1600-01 від 13.01.2022 року, якою погоджено поставку товару (моторна олива) у кількості 58,827т., ціна за одиницю без ПДВ 27 278,20 грн., загальною вартістю 1 925 633,61грн. з ПДВ. Пунктами 5,6 специфікації №1 погоджено, що строк поставки - 24.02.2022 року, а строк оплати поставлених ресурсів - 60 календарних днів з моменту постачання. Оплата проводить в гривні по курсу USD Національного банку України на 00:00 дати оплати. Ціни сформовані виходячи з курсу на 31.12.2021, 1 USD= 27,2782 грн. Сплата коригувального рахунку проводиться протягом 2-х банківських днів.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 3 835 555,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №17 від 24.02.2022 року на суму 1 908 382,87 грн., №9 від 31.01.2022 року на суму 1 927 172,99 грн.

В матеріалах справи також наявні рахунки на оплату поставленого товару: №11 від 31.01.2022 року та №19 від 24.02.2022 року. Посилання на ці рахунки містяться у вищенаведених видаткових накладних.

На підтвердження відображення вказаних господарських операцій в податковому обліку підприємства позивачем надано відповідні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с.39,40,43,44).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару у встановлені строки не здійснив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 3 835 555,86 грн. Окрім того, позивач згідно з приписами ст. 625 ЦК України нарахував 782 375,83 грн. інфляційних втрат та 183 809,96 грн. 3% річних.

Несплата відповідачем зазначених сум стала причиною звернення позивача до суду.

На думку колегії суддів суд при вирішенні даного спору надав вірну правову оцінку правовідносинам сторін, наявним у справі доказам і висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог апелянт не спростував.

Так, господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України)).

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар та вказаний товар прийнято останнім. У свою чергу, відповідач не розрахувався за поставлений товар, що також ним не спростовується.

За умовами договору товаросупровідні документи надаються покупцеві до початку приймання товару.

У відповідності до п. 6.5. договору покупець вправі відмовитись від приймання поставлених ресурсів до надання документів, вказаних у п. 6.4. цього договору.

Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, передбачені ст. 666 ЦК України.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач, керуючись вказаними положеннями договору та закону, звертався до позивача, зокрема, встановлював час для надання товаросупровідних документів, відмовлявся від товару чи договору.

В матеріалах взагалі відсутні докази, які б свідчили про наявність претензій або звернень відповідача щодо відсутності товаросупровідних документів.

Як зазначено вище, товар прийнято, видаткові накладні підписано відповідачем без заперечень.

Відповідач зазначає, що позивачем та судом першої інстанції ціна товару визначена приблизно, оскільки за умовами специфікацій мало відбуватися коригування ціни станом на дату сплати.

Щодо вказаних доводів суд зазначає, що починаючи з дат настання строку оплати за поставлений товар курс USD (долару США) по відношенню до гривні лише зростав, в порівнянні з цінами, які вказано у специфікаціях. Тобто, позивачем заявлено до стягнення вартість поставленого товару за найменшою погодженою сторонами ціною, що не порушує жодні права відповідача.

При цьому строк оплати товару чітко визначено у специфікаціях ( 60 днів за фактом поставки).

У п.5 специфікації міститься положення, що оплата коригувального рахунку здійснюється протягом 2-х банківських днів, однак такий рахунок не виставлявся.

Умовами договору оплата товару не ставиться в залежність від направлення позивачем відповідачу коригувального рахунку.

Окрім того, сама по собі наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару.

Обов`язок відповідача (покупця) оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст. ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст.265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем (постачальником) рахунку-фактури на оплату покупцем вартості здійсненої поставки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк оплати товару настав з урахуванням строків, визначених у специфікаціях. За відсутності доказів оплати доводи оскаржуваного рішення про наявність підстав для стягнення заборгованості 3 835 555,86 грн. на користь позивача є законним та обґрунтованим.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних за період з 02.04.2022 року по 17.11.2023 року (по кожній накладній окремо) у сумі 183 809,96 грн. та інфляційні втрати за вказаний період у сумі 782 375,83 грн.

Відповідач ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не висловлював заперечень щодо правильності розрахунку вказаних сум.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів своєчасного погашення заборгованості, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №09-11 від 09.11.2023 року, укладений між ТОВ "Стенлі" та Адвокатським об`єднанням "Стоїк"; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02.02.2024 року на суму 40 000,00 грн.; рахунок від 02.02.2024 року до договору про надання правової допомоги №09-11 від 09.11.2023 року на суму 40 000,00 грн.; платіжну інструкцію №34 від 06.02.2024 року на суму 40 000,00 грн.; ордер серії АІ №1494719 від 14.11.2023 року, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю Вага Ю.В.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги №09-11 від 09.11.2023 року довіритель доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання про надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Виконавець зобов`язується з моменту підписання цього договору надавати довірителю правову допомогу, а саме: підготувати позовну заяву та здійснювати ведення справи в судах всіх інстанцій з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором №14-1600-01 від 13.01.2022 року до ПрАТ "ЦГЗК" (п.2.1).

Вартість послуг виконавця оплачується у гривнях на банківський рахунок виконавця (п.4.1).

За підготовку і початкову подачу позову замовник зобов`язується сплатити виконавцю винагороду у розмірі 20 000,00 грн. Вказана сума підлягає оплаті протягом 10 днів з моменту подачі позову до суду (п.4.2).

За ведення справи в суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, заперечень додаткових доказів, вчинення інших дій) замовник зобов`язується оплатити виконавцю винагороду у розмірі 20 000,00 грн.

У разі, якщо справа ускладнюється чи потребує додаткової роботи, то вартість послуг може бути збільшена (п.4.3).

Довіритель зобов`язується проводити оплату послуг виконавця не пізніше 5 календарних днів з моменту надсилання рахунку на оплату (п.4.5).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1).

Відповідно до акту про виконані роботи (надані послуги) від 02.02.2024 року виконавцем за договором про надання правової допомоги №09-11 від 09.11.2023 року надано правову допомогу (виконано роботи), а саме:

- збір документів, інформації, підготовка та подача позовної заяви у судовій справі №904/6167/23 вартістю 20 000,00 грн.

- ведення справи №904/6167/23 у господарському суді Дніпропетровської області: участь у судових засіданнях, підготовка та подача відповіді на відзив вартістю 20 000,00 грн.

Повноваження Вага Юлії Вікторівни як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6166/10 від 30.08.2017 року та ордером на представництво інтересів позивача господарському суді Дніпропетровської області від 14.11.2023 року серія АІ № 1494719.

Наявними у справі доказами підтверджується факт складання адвокатом позову, відповіді на відзив, участь у двох судових засіданнях суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені витрати є завищеними, необґрунтованими та непропорційними предмету позову.

Відповідач у суді першої інстанції зазначав, що вказані витрати не відповідають критерію реальності, оскільки згідно з протоколами судових засідань представник позивача фактично приймав участь лише у двох засіданнях суду з чотирьох, проведених у справі №904/6167/23. Крім того, вказана справа є типовою і не є складаною з правової точки зору.

Аналогічні доводи викладено відповідачем і у апеляційні скарзі.

Проте, заперечення відповідача щодо не співмірності та завищеного розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу вже знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи судом першої інстанції, і враховуючи вищевказані доводи сторони судом першої інстанції було зменшено заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 20 000, 00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак нових доводів щодо неспівмірності витрат відповідачем в апеляції не наведено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу у сумі 20 000, 00 грн. доведені належним доказами, є розумними, співмірними із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг та ціною позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На думку колегії суддів під час розгляду апеляційних скарг скаржник не спростував доводи оскаржуваного ним рішення та додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі. Апеляційні скарги не доведені і не підлягають задоволенню. Судові витрати за їх розгляд згідно ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №904/6167/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №904/6167/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков