Рішення

від 15.08.2024 по справі 904/1406/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1406/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Березовська Л.В. - адвокат;

від відповідача: Діордієв О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження

справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний

комбінат", с. Новоандріївка Васильківського району Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору № 01/03 від 28.03.2023 про надання правової допомоги.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Діордієв Олексій Сергійович звернувся через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості в сумі 793455,94 грн, з яких: 760000,00 грн - основний борг, 15025,54 грн - 3% річних, 18430,40 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договором про надання правової допомоги № 01/03 від 28.03.2023.

У прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (за наявності) встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали.

17.04.2024, у межах визначеного судом строку для подання відзиву, відповідач через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подав до суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича про визнання недійсним договору № 01/03 від 28.03.2023 про надання правової допомоги, укладеного між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані відсутністю повноважень у Савчука І.Б. на підписання договору № 01/03 від 28.03.2023 про надання правової допомоги від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", а також відсутністю згоди на вчинення значного правочину чи схвалення його у подальшому загальними зборами учасників, яким є Фонд державного майна України.

Правовою підставою зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" визначає статті 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" просить відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі та покласти судові витрати за подання зустрічного позову на Фізичну особу-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича.

Фізична особа-підприємець Діордієв Олексій Сергійович у відзиві на зустрічну позовну заяву, поданому до суду 03.05.2024, зустрічного позову не визнає та просить відмовити в його задоволенні повністю.

В обґрунтування своїх заперечень проти зустрічного позову Фізична особа-підприємець Діордієв Олексій Сергійович посилається на безпідставність доводів позивача за зустрічним позовом про відсутність у тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора Савчука І.В. повноважень на укладення договорів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат".

Так, відповідач за зустрічним позовом стверджує, що із Статуту ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" в редакції, яка діяла з 29.01.2021 до 06.06.2023, та Посадової інструкції заступника генерального директора з фінансових питань, затвердженої 11.01.2020 генеральним директором ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" Федашем Д.М., убачається наступне.

Статутом Товариства передбачений порядок обрання/призначення саме генерального директора товариства та повноваження (обов`язки) генерального директора Товариства, а не тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора. Заступник генерального директора з фінансів заміщає генерального директора в період його відсутності з поважних причин та виконує його обов`язки, передбачені статутом Товариства, у тому числі вчиняє правочини від імені Товариства.

Також Фізична особа-підприємець Діордієв Олексій Сергійович вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача за зустрічним позовом про обов`язковість надання згоди Фондом державного майна України на укладення спірного договору, оскільки спірний договір було укладено до внесення до Статуту ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" умови щодо прийняття загальними зборами учасників рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності. Тож, на думку відповідача за зустрічним позовом, Фонд державного майна України не повинен був надавати згоду на укладення спірного договору.

Щодо необґрунтованості та безпідставності тверджень позивача за зустрічним позовом про неможливість застосування статті 241 Цивільного кодексу України до спірного договору, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що здійснення з ним розрахунків позивачем за зустрічним позовом здійснювалося під час керівництва генерального директора ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" Колотієвського Р.П., повноваження якого позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві під сумнів не ставляться. Тож, відповідач за зустрічним позовом вважає, що дії ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" свідчать про схвалення оспорюваного ним же договору.

Ухвалою суду від 19.04.2024 постановлено: прийняти зустрічний позов; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 30.04.2024 о 15:30 год у приміщенні господарського суду з викликом представників сторін у засідання суду.

У підготовче засідання, призначене на 30.04.2024, представники сторін не з`явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України шляхом надсилання ухвал суду до електронних кабінетів учасників справи (а.с. 30, 31, 98, 99, 102, 103).

За результатом підготовчого засідання ухвалою суду від 30.04.2024 відкладено підготовче засідання на 14.05.2024 о 12:20 год з викликом сторін у засідання суду, проведення якого призначено у приміщенні господарського суду.

У підготовче засідання, призначене на 14.05.2024 о 12:20 год, позивач за первісним позовом Фізична особа-підприємець Діордієв Олексій Сергійович не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав.

Ухвалою суду від 14.05.2024 позовна заява Фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 793455,94 грн залишена без розгляду з підстав частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин подальше судове провадження у справі обмежено позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" до Фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича про визнання недійсним договору № 01/03 від 28.03.2023 про надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 14.05.2024 продовжено підготовче провадження у справі до 03.07.2024 включно; задоволено клопотання представника позивача адвоката Березовської Л.В. про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання та призначено його на 13.06.2024 у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області з викликом представників сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2024 закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті на 02.07.2024 об 11:40 год.

Ухвалою суду від 28.06.2024 змінено дату проведення судового засідання, призначеного ухвалою суду від 13.06.2024, та призначено судове засідання на 08.08.2024 об 11:40 год, за результатом якого оголошувалася перерва до 15.08.2024 о 12:00 год.

Під час розгляду справи по суті представники сторін надали пояснення по суті спору.

За результатом судового засідання 15.08.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Замовник, позивач), в особі тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора Савчука Ігоря Борисовича, що діє на підставі Статуту, та Фізичною особою-підприємцем Діордієвим Олексієм Сергійовичем (далі Виконавець, відповідач) укладено договір № 01/03 про надання правової допомоги (далі договір, спірний договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався надати Замовнику правову допомогу в ході здійснення ним господарської діяльності, в тому числі, але не виключно, при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ що стосуються Замовника, а також представляти інтереси Замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах державної влади, виконавчої служби та місцевого самоврядування з будь-яких питань, що стосуються Замовника, приймати участь у перевірках та оскарженні їх результатів, здійснювати юридичний супровід усіх процесів господарської діяльності Замовника. Детальний перелік послуг, що надаються, зазначається в актах виконаних робіт, підписаних сторонами щомісяця.

Замовник зобов`язався сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати Виконавця, пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір про надання правової допомоги набуває чинності з дати його укладення, вказаної на першій сторінці договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір про надання правової допомоги може бути розірваний в односторонньому порядку будь якою із сторін за письмовим повідомленням про це іншої сторони за п`ять днів (п. 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору при розірванні договору про надання правової допомоги Замовник зобов`язаний звіритися з Виконавцем щодо оплати, яка підлягає сплаті винагороди, компенсацій і фактично понесених витрат, пов`язаних із виконанням доручення, і виплатити всі належні Виконавцю грошові суми протягом трьох днів з дати розірвання договору.

У Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 01/03 від 28.03.2023 (далі - Додаток № 1 до договору) сторони погодили, зокрема, але не виключно, наступне: винагорода Виконавця погоджується сторонами за результатами роботи та відображається в акті виконаних робіт; зазначена сума підлягає сплаті Замовником Виконавцю будь-яким не забороненим законодавством України способом не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги; цей договір є підставою для оплати послуг Виконавця без додаткового виставлення щомісячного рахунку; акти виконаних робіт підписуються сторонами один раз на місяць і виготовляються стороною Виконавця.

Відповідачем протягом березня грудня 2023 року надано позивачу юридичні послуги на загальну суму 1310000,00 грн, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, які підписані і скріплені печатками сторін: від 31.03.2023 на суму 70000,00 грн без ПДВ; від 28.04.2023 на суму 120000,00 грн без ПДВ; від 06.06.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 30.06.2023 на суму 140000,00 грн. без ПДВ; від 31.07.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 31.08.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 30.09.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 30.10.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 30.11.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ; від 29.12.2023 на суму 140000,00 грн без ПДВ (а.с. 11 - 19).

Позивачем здійснено часткову оплату на загальну суму 550000,00 грн: 04.10.2023 на суму 70000,00 грн; 28.11.2023 на суму 120000,00 грн; 18.01.2024 на суму 360000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 22).

Згідно з повідомленням від 09 січня 2024 року відповідач, керуючись пунктом 4.2 договору, поінформував позивача про розірвання з 15.01.2024 в односторонньому порядку договору № 01/03 від 28.03.2023, у зв`язку з невиконанням Замовником передбачених пунктом 1.2 договору зобов`язань з оплати наданих послуг.

Водночас, позивач у справі просить визнати указаний договір недійсним із зазначених у позові підстав, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Частинами першою, другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, згідно з частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (п. 27).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5 - 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, фактично уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зауважила на тому, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

За вказаних обставин, зважаючи на обґрунтування позову, яке повинно мати на меті захист, перш за все, майнових інтересів Товариства, оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог та неефективність обраного позивачем способу захисту з огляду на таке.

Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з 08.01.2020 по 25.05.2023 був ОСОБА_1 , який призначений на посаду відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" від 03.01.2020 (протокол №03/01/2020 від 03.01.2020) (а.с. 49).

Відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" Федаша Д.М. № 109к від 02.03.2023 ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 03.03.2023 заступником генерального директора з фінансів (а.с. 71).

Згідно з пунктом 1.1 посадової інструкції заступника генерального директора з фінансів, затвердженої 11.01.2020 генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" Федашем Д.М. (далі Посадова інструкція), заступник генерального директора з фінансів Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" призначається на посаду та звільняється з посади за наказом генерального директора (а.с. 75 - 78).

Заступник генерального директора з фінансів підпорядковується генеральному директору, заміщає його в період відсутності з поважних причин (п. 1.2 посадової інструкції).

Згідно з пунктом 2.26 посадової інструкції заступник генерального директора з фінансів зобов`язаний виконувати дану посадову інструкцію (а.с. 77).

Згідно з наказом т.в.о. генерального директора Савчука І.Б. № 115к від 06.03.2023 останній приступив до тимчасового виконання обов`язків генерального директора з 06.03.2023 на період тимчасової непрацездатності генерального директора ОСОБА_1 (а.с. 72).

Відповідно до наказу т.в.о. генерального директора Савчука І.Б. № 122к від 13.03.2023 останній приступив до тимчасового виконання обов`язків генерального директора на період відсутності генерального директора ОСОБА_1 з 13.03.2023 (а.с. 73).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 168-р від 24.02.2023 «Про визначення уповноваженого органу управління активами, стягнутими в дохід держави», згідно з рішенням Вищого антикорупційного суду від 23.01.2023 у справі № 991/6606/22, постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі № 991/6606/22 та відповідно до ч. 3 ст. 5-1 Закону України «Про санкції» Фонд державного майна України визначено уповноваженим органом управління активами, в тому числі 100% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат".

Фондом державного майна України, як вищим органом управління Товариством, на підставі наказу № 942 від 25.05.2023 припинено повноваження генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_3 (а.с. 50).

Згідно з наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" Колотієвського Р.П. № 312к від 06.06.2023 ОСОБА_2 звільнений 07.06.2023 з посади заступника генерального директора з фінансів за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Підставою звільнення є заява (а.с.74).

Відповідно до пункту 9.2 Розділу 9 «Управління товариством» Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" у редакції, яка діяла з 29.01.2021 до 06.06.2023, вищим органом Товариства є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів учасників, зокрема, належить обрання/призначення генерального директора товариства, припинення його повноважень, визначення розміру винагороди та інших умов роботи генерального директора (пп. 6 пп. 9.2.3 п. 9 Статуту Товариства).

Згідно з пп. 9.8.3 п. 9.8 Статуту Товариства до компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Зокрема, генеральний директор у межах своєї компетенції: вчиняє правочини від імені Товариства; приймає та звільняє працівників Товариства, застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення, крім випадків, передбачених цим Статутом.

Підпунктом 9.8.4 пункту 9.8 Статуту Товариства встановлено, що у разі, якщо генеральний директор на час своєї відсутності призначив тимчасового виконувача обов`язків, генеральний директор несе солідарну відповідальність перед Товариством разом із призначеною ним особою.

09 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) зареєстровано нову редакцію Статуту Товариства, затверджену рішенням єдиного учасника Фонду державного майни України (наказ № 1013 від 06.06.2023) (а.с. 48).

Пункт 4.12 нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" передбачає, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників (а.с.57).

Відтак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю генерального директора ОСОБА_1 заступник генерального директора з фінансів ОСОБА_2 з 06.03.2023, а потім з 13.03.2023 приступив до тимчасового виконання обов`язків генерального директора, про що свідчать накази № 115к від 06.03.2023 та № 122к від 13.03.2023 відповідно (а.с. 72, 73).

Виконуючи ці обов`язки, ОСОБА_2 уклав спірний договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з відповідачем у цій справі.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що на день підписання спірного договору (28.03.2023) генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" був відсутній, що не заперечується позивачем. Заступник генерального директора з фінансів ОСОБА_2 згідно з посадовою інструкцією заміщав генерального директора в період його відсутності з поважних причин і для цього окремого розпорядження генерального директора не потрібно. До компетенції генерального директора, визначеної підпунктом 9.8.3 пункту 9.8 Статуту Товариства, не відноситься покладення на свого заступника обов`язків генерального директора у порядку, відмінному від встановленого у посадовій інструкції заступника генерального директора з фінансів. Підпункт 9.8.4 Статуту Товариства (у редакції на час укладення спірного договору) визначає лише відповідальність генерального директора і тимчасово виконуючого обов`язки перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат".

Отже, укладаючи спірний договір, тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора Савчук І.Б. мав необхідні для цього повноваження.

Щодо посилання позивача на відсутність згоди на вчинення значного правочину чи схвалення його у подальшому загальними зборами учасників, яким є Фонд державного майна України, суд враховує, що необхідність дотримання процедури укладення значного правочину визначається статутом у редакції, яка була затверджена вже після укладення спірного договору.

Викладене свідчить про недоведеність позову позивачем.

При цьому позивач, заявляючи вимоги про визнання договору недійсним без застосування наслідків реституції, допустив також і неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 3028,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" до Фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича про визнання недійсним договору № 01/03 від 28.03.2023 про надання правової допомоги.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.09.2024.

Суддя І.І. Колісник