Рішення

від 04.07.2024 по справі 367/5792/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5792/23

Провадження №2/367/1623/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

28 червня 2024 року Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтро-Плюс» про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтро-Плюс» про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування вимог покликається на те, що позивачка, ОСОБА_1 , є власником будинку- АДРЕСА_1 . Право власності на даний будинок підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. 15 червня 1994 року та зареєстрований в реєстрі за №2-2869. Також, позивачка є власником земельної ділянки, на якій знаходиться даний будинок, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯД №656922. В березні 2023 року позивачка зверталась до Ірпінської міської ради з питаннями щодо реєстрації місця проживання своєї племінниці у її будинку. Працівник Ірпінської міської ради повідомила, що на будинок позивачки накладений арешт державною виконавчою службою з 2004 року. Позивачка звернулась до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області з заявою про зняття арешту з будинку. Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області повідомив, що в результаті перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі відкритих чи закінчених виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 не знайдено. Надати інформацію (копії документів) за виконавчими документами, які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період по 2020 рік не вбачається можливим зважаючи на закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон. відчуження об`єктів нерухомого майна позивачка дізналась про наявність запису про обтяження заборони на нерухоме майно зареєстроване 21.05.2004 за №13926 реєстратором Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АК№655334 від 21.04.2004 Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції; об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власником будинку значиться ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є колишнім чоловіком, шлюб з яким був розірваний рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2004 року. На даний час в Єдиному реєстрі боржників інформація про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 є боржником за будь-яким виконавчим провадженням відсутня, що підтверджується випискою з Єдиного реєстру боржників. Відсутність відкритого виконавчого провадження позбавляє можливості Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області вчиняти будь-які дії, у тому числі зняти арешт з майна та припинити обтяження. Відтак, наявність заборони відчуження, порушує її право вільно розпоряджатися своєю власністю, а відтак, захистити своє право вона може лише в судовому порядку.

Ухвалою судді від 12.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року в цивільній справі №367/5792/23 було замінено первісного відповідача Ірпінського відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на належних відповідачів ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтро-Плюс».

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялася, проте до суду від позивачки ОСОБА_1 поступила заява, в якій просять суд справу розглядати в її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, проте до суду від відповідача поступила заява, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтро-Плюс» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником будинку- АДРЕСА_1 . Право власності на даний будинок підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. 15.06.1994 року та зареєстрований в реєстрі за №2-2869. Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯД №656922.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон. відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 21.05.2004 року за №13926 реєстратором Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АК№655334 від 21.04.2004 року Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції; зареєстровано заборону на нерухоме майно, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власником будинку значиться ОСОБА_2 .

Із відповіді №6315 від 15.03.2023 року Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області вбачається, що в результаті перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі відкритих чи закінчених виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 не знайдено. Надати інформацію (копії документів) за виконавчими документами, які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період по 2020 рік не вбачається можливим зважаючи на закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7).

ОСОБА_2 є колишнім чоловіком, шлюб з яким був розірваний рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2004 року.

З відомостей з Єдиного реєстру боржників інформація про те, ОСОБА_2 є боржником за будь-яким виконавчим провадженням відсутня, що підтверджується випискою з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та ст. 321 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наявність заборони відчуження накладеної на майно позивачки, порушує її право вільно розпоряджатися своєю власністю, а відтак, захистити своє право вона може лише у судовому порядку.

Згідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положенням ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 15.05.2013 року в справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до п.п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV зі змінами, державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов`язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-709цс16).

Таким чином, враховуючи те, що документальне підтвердження виникнення та підстави обтяження майна позивача відсутнє, наявність заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює розпоряджання даним майном, а Ірпінська державна нотаріальна контора, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлена можливості реалізувати свої права як власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб, суд вважає можливим позовні вимоги в частині скасування заборони на нерухоме майно задовольнити.

Втім, зважаючи на те, що матеріали справи, зокрема витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон. відчуження об`єктів нерухомого майна не містить відомостей про наявність арешту, накладеного на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за таких обставин позовна вимога про скасування арешту, задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦКУкраїни, ст.ст. ст.ст. 2-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Інтро-Плюс»про звільненнямайна з-підарешту - задовольнити частково.

Скасувати заборону на нерухоме майно, яка зареєстрована 21 травня 2004 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13926, реєстратором - Ірпінська міська державна нотаріальна контора, на підставі постанови АК№655334 Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, Об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_2 , заявник: Ірпінська міська державна нотаріальна контора.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Я.В. Шестопалова