Рішення

від 11.09.2024 по справі 908/1906/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 Справа №908/1906/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (просп. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя,69035; ідентифікаційний код юридичної особи 40635925)

до відповідача: Фермерського господарства «ТРОЯНДА» (вул. Мічуріна, буд. 19, с. Маринопіль, Пологівський район, Запорізька область, 70314; ідентифікаційний код юридичної особи 23880699)

про стягнення коштів в розмірі 1 033 075,94грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

10.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (скорочене найменування - ТОВ «ІНАГРОТЕХ») до відповідача - Фермерського господарства «ТРОЯНДА» (скорочене найменування ФГ «ТРОЯНДА») про стягнення заборгованості за договором поставки товару №23/11-21 від 23.11.2021 в розмірі 1 033 075,94 грн, з яких: основний борг в розмірі 398 200,00 грн, пеня в розмірі 379 949,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 145 483,71 грн, три проценти річних в розмірі 29 802,51 грн, штраф в розмірі 79 640,04 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 справу № 908/1906/24 передано на розгляд судді Педорича С.І.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву ТОВ «ІНАГРОТЕХ» до відповідача ФГ «ТРОЯНДА» про стягнення коштів залишено без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду письмової заяви із значенням відповідних відомостей, а саме:усунути розбіжності у позовній заяві в частині зазначеної ціни позову та розміру сум, заявлених до стягнення в прохальній частині позовної заяви.

15.07.2024 до суду через «систему «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «ІНАГРОТЕХ» про усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 12.07.2024.

Згідно з заявою про усунення недоліків, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 033 075,94 грн, з яких: основний борг в розмірі 398 200,18 грн, пеня в розмірі 379 949,50 грн пені, інфляційні втрати в розмірі 145 483,71 грн, три проценти річних в розмірі 29 802,51 грн, штраф в розмірі 79 640,04 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1906/24 та присвоєний справі номер провадження 3/6/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Мічуріна, буд. 19, с. Маринопіль, Пологівський район, Запорізька область, 70314

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Більмацька селищна територіальна громада код UA23100010000094236 з 03.03.2022, та село Маринопіль Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області код UA23100230000021603 з 03.03.2022.

Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв`язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Оголошення опубліковане 16.07.2024.

Судом встановлено, що відповідач укладаючи договір поставки товару № 23/11-21 від 23.11.2021 з позивачем у своїх контактних даних зазначив наступну адресу електронної пошти: kvitka-ua2010@ukr.net, а отже зазначивши їх в договорі фактично відповідач виявив бажання, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для листування. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Позивач направляв копію позовної заяви відповідачу на вказану адресу електронної пошти 17.06.2024 (а.с. 7). Отже, направлення позивачем копії позовної заяви з додатками на вказані адреси електронної пошти та виходячи з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано поштове відправлення через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення щодо подання цього позову до суду.

Суд також повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, яка міститься в контактних даних договору поставки, а саме: kvitka-ua2010@ukr.net (а.с. 39).

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (далі по тексту - Постачальник, Позивач) та Фермерським господарством «ТРОЯНДА» (далі по тексту - Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки товару №23/11-21.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 Договору Позивач взяв на себе зобов`язання передати (поставити) у власність Відповідача мінеральні добрива або Товар, та/або насіння, та/ або засоби захисту рослин, а Відповідач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного Договору, на суму відповідно до Специфікацій та видаткових накладних.

Пунктом 3.1. та 3.2. Договору визначена ціна такого договору, яка зазначається у Специфікаціях. Дата та умови оплати за отриманий товар визначаються в Специфікаціях. Відповідно до п. 1.2. Специфікації №1 від 23.11.2021 до Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача в термін не пізніше, ніж до 30 листопада 2021 року.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Відповідач грубо порушив договірнізобов`язаннята не оплатив отриманий Товар.

Посилаючись на умови договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1 033 075,94 грн, з яких: основний борг в розмірі 398 200,18 грн, пеня в розмірі 379 949,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 145 483,71 грн, три проценти річних в розмірі 29 802,51 грн, штраф в розмірі 79 640,04 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 23/110-21від23.11.2021 у розмірі 398 200,18 грн, пені в розмірі 379 949,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 145 483,71 грн, трьох процентів річних в розмірі 29 802,51 грн, штрафу в розмірі 79 640,04 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (Постачальник) та Фермерським господарством «ТРОЯНДА» (Покупець) було укладено договір поставки товару № 23/1-21 від 23 листопада 2021 року.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язується на умовах договору передати (поставити) у власність Покупця мінеральні добрива, надалі Добрива або Товар, та/або насіння, надалі Насіння або Товар,та/або засоби захисту рослин, надалі ЗЗР або Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити Товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами договору, на суму згідно Специфікацій до даного Договору та видаткових накладних в цінах визначених на момент поставки Товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору конкретний асортимент, кількість, дата поставки Товару наведені в Специфікаціях або накладній на поставку Товару.

Також 23 листопада 2021 року сторонами підписана Специфікація № 1 до договору поставки товару № 23/11-21 від 23.11.2021 на поставку товару - Любоплон MAG-MAKS, в кількості 44т на загальну суму 398 200,19 грн.

Відповідно до умов специфікації (п.1.1.) Постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 28.01.2021 року.

Пунктом 1.2. Специфікації передбачено, що оплата поставленої партії Товару, що становить 398 200,19 грн (триста дев`яносто вісім тисяч двісті гривень 19 копійок), здійснюється Покупцем зі 100% передплатою (тобто з оплатою повної вартості Товару до поставки) на умовах визначних Договором, в наступний термін: до 30 листопада 2021 року. У випадку порушення строків оплати обумовлених Специфікацією, визначена сума яка підлягала оплаті є заборгованістю Покупця перед постачальником.

На виконання умов поставки товару № 23/11-21 від 23.11.2021 та Специфікації № 1 від 23.11.2021 позивач 24.01.2022 поставив, а відповідач отримав товар - Любоплон MAG-MAKS, в кількості 44т на загальну суму 398 200,18 грн, про що сторонами підписана видаткова накладна № 11 від 24.01.2022.

Згідно матеріалів справи, відповідач у визначений умовами договору та Специфікації строк, тобто до 30.11.2021, оплату за товар не здійснив.

За таких обстави у Фермерського господарства «ТРОЯНДА» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» у розмірі 398 200,18 грн.

03.05.2024 сторонами у справі підписаний Акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого за даними ТОВ «ІНАГРОТЕХ» на 03.05.2024 заборгованість на користь ТОВ «ІНАГРОТЕХ» складає 398 200,18 грн. Акт звірки підписаний без зауважень представником ФГ «ТРОЯНДА» та скріплений печаткою.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Відповідач несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості Товару, пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати товару понад 10 календарних днів Відповідач додатково сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості.

У пункті 6.6. договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за таким зобов`язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3(трьох) років.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 23/11-21 від 23.11.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 398 200,18 грн, а також нарахованих відповідно до пункту 6.2., 6.6 договору пені в розмірі 379 949,50 грн, нарахованого відповідно до пункту 6.4. договору штрафу в розмірі 79 640,04 грн, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 145 483,71 грн, та трьох процентів річних у розмірі 29 802,51 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 398 200,18 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 11 від 24.01.2022.

Видаткова накладна підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, відповідач згідно із пунктом 1.2. Специфікації до договору мав здійснити оплату продукції у строк до 30.11.2021.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 398 200,18 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості за договором з оплати поставленої продукції у сумі 398 200,18 грн відповідачем не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 398 200,18 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 398 200,18 грн.

Щодо нарахування пені та штрафу.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пунктів 6.2., 6.6. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за період з 01.12.2021 по 29.05.2024 у розмірі 379 949,50 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20).

Відповідно до пункту 6.6. договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за таким зобов`язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3(трьох) років.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 6.6. Договору містить інший строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є більшим шести місяців, та містить вказівку на подію, що має неминуче настати, а саме - фактичне виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає що сторони скористалися своїм правом визначити у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, а тому для визначення розміру пені та строків її нарахування повинен застосовуватися пункт 6.2 та 6.6 договору.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість у сумі 398 200,18 грн за період з 01.12.2021 по 29.05.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 379 949,50 грн є правильним.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати товару понад 10 календарних днів Відповідач додатково сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18; від 27.09.2019 у справі N 923/760/16 від 02.04.2019 у справі N 917/194/18 та ін.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого у розмірі 20 % від суми заборгованості на заборгованість у сумі 398 200,18 грн, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 79 640,04 грн є правильним.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені в розмірі 379 949,50 грн та штрафу в розмірі 79 640,04 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 398 200,18 грн за період з 01.12.2021 по 29.05.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 29 802, 51 грн є правильним.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2021 по 29.05.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 145 483,71 грн є правильним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 398 200,18 грн, пені в розмірі 379 949,50, інфляційні втрати в розмірі 145 483,71 грн, три проценти річних в розмірі 29 802,51 грн, штраф в розмірі 79 640,04 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару №23/11-21 від 23.11.2021 (а.с. 10-13), Специфікацією № 1 від 23.11.2021 до договору поставки товару № 23/11-21 від 23.11.2021 (а.с.14), накладною № 11 від 24.01.2024 (а.с. 16), актом звірки взаємних розрахунків від 03.05.2024 (а.с. 14), розрахунком штрафних санкцій (а.с. 8-9).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 1 033 075,94 грн та позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд», до сплати за подання цієї позовної заяви із застосуванням коефіцієнту пониження належить судовий збір у розмірі 12 396,91 грн.

Позивачем до позовної заяви додано копію платіжної інструкції №28 від 30.05.2024 про сплату суми 19 328,74 грн судового збору.

Таким чином позивачем при поданні позову надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 931,83 грн.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Клопотання про повернення судового збору позивачем не заявлялося.

Враховуючи викладене, на відповідача необхідно покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 396,91 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «ТРОЯНДА» (вул. Мічуріна, буд. 19, с. Маринопіль, Пологівський район, Запорізька область, 70314; ідентифікаційний код юридичної особи 23880699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (просп. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 40635925) основний борг в розмірі 398 200,18 грн (триста дев`яносто вісім тисяч двісті гривень 18 коп.), пеня в розмірі 379 949,50 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 50 коп.), інфляційні втрати в розмірі 145 483,71 грн (сто сорок п`ять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 71 коп.), три проценти річних в розмірі 29 802,51 грн (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дві гривні 51 коп.), штраф в розмірі 79 640,04 грн (сімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок гривень 40 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства «ТРОЯНДА» (вул. Мічуріна, буд. 19, с. Маринопіль, Пологівський район, Запорізька область, 70314; ідентифікаційний код юридичної особи 23880699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (просп. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 40635925) суму 12 396,91 грн (дванадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 91 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.09.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич