Рішення

від 09.09.2024 по справі 925/603/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024Справа № 925/603/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН ЛЮКС"

про стягнення 409 200,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (адреса місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, вул. Ю.Іллєнка, 27) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН ЛЮКС" (адреса місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, офіс 420).

Разом з позовом, товариство подало заяву про забезпечення позову.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 409200,00 грн боргу за виконані роботи за договором про виготовлення продукції з сировини замовника №1-06/23-ККУ від 01.06.2023.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та виготовлення курток костюмів утеплювача, вид 2 та неналежне виконання договору відповідачем, зокрема несплату за виконану роботу, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 409200,00 грн за договором №1-06/23-ККУ від 01.06.2023.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір №1-06/23-ККУ від 01.06.2023, є договором про виконання робіт, до якого застосовуються загальні положення про договори підряду. Інше не встановлено договором укладеним між сторонами, законом та не випливає з характеру відносин сторін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.05.2024 передано матеріали справи №925/603/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН ЛЮКС" про стягнення 409200,00 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 матеріали справи №925/603/24 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста від 29.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" залишено без руху.

06.06.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 про відкриття провадження у справі №910/6217/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді " ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №925/603/24 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 24.05.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 24.05.2024.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОН ЛЮКС" (далі-підрядник) укладено договір про виготовлення продукції з сировини замовника № 1-06/23-ККУ, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника роботу з виготовлення продукції - куртка костюма утеплювача, вид 2 з сировини замовника, відповідно до специфікацій, які додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною. Виготовлення продукції здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями. Партією продукції вважається продукція, виготовлена на підставі єдиних додатків які, доповнюючи один одного, обумовлюють постачання сировини й виготовлення з цієї сировини готової продукції, підписуються одним і тим же числом і мають порядковий номер.

Відповідно до п. 1.3-1.8 Договору, виготовлення продукції здійснюється по технічній документації Замовника та з дотриманням норм використання сировини, затверджених Замовником у відповідній специфікації (Додаток до цього договору) та розміро-ростових показників (Додаток до цього договору). Підрядник зобов`язаний починати перероблення сировини та виготовленню продукції, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання сировини на свій склад і завершити виготовлення всієї партії в строк, вказаний в специфікаціях (Додаток). Замовник зобов`язаний поставити Підряднику сировину відповідно до накладних, оплатити роботу Підрядника з перероблення вказаної сировини й виготовленню продукції та отримати готову продукцію відповідно до специфікації (Додаток до цього договору). Підрядник зобов`язаний провести перероблення сировини Замовника, виготовити готову продукцію, передати її Замовнику відповідно до специфікації (Додаток до цього договору) і отримати оплату за роботу на умовах даного договору. Виконання робіт за даним договором підтверджується сторонами, шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт, який Підрядник направляє Замовнику протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту передачі. Замовнику готової продукції. У разі, коли Замовник вважає, що виконані роботи не відповідають умовам цього договору, він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання від Підрядника підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт, надати Підряднику мотивовану відмову від приймання робіт з вказівкою необхідних доопрацювань та виправлень і строків їх виконання. В разі відсутності зауважень до виконаної роботи Замовник негайно направляє Підряднику підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт і проводить оплату відповідно до умов цього Договору. Якщо при виконанні робіт за даним договором Підрядником будуть виявлені недоліки або інша невідповідність переданої йому сировини, які загрожують якості готової продукції або можуть привести до невідповідності по будь-яких параметрах готової продукції затвердженому сторонами зразку-еталону, Підрядник зобов`язаний зупинити виконання робіт і негайно повідомити Замовника про виявлені недоліки або невідповідність сировини. Після отримання повідомлення про виявлені недоліки або невідповідність сировини Замовник зобов`язаний направити Підряднику свого представника для ухвалення рішення про заміну сировини. У разі, коли Підрядник не повідомив Замовника про вищезгадані недоліки або невідповідність сировини, готова продукція визнається сторонами невідповідною за якістю і Підрядник несе відповідальність згідно п.5.3. цього договору.

Замовник поставляє сировину, а також забирає готову продукцію в міру виготовлення зі складу Підрядника своїми силами й своїм коштом. Сировина, а також готова продукція повинні відвантажуватися в пакуванні, відповідній характеру сировини і готової продукції і забезпечувати їх повне збереження від всякого роду пошкоджень, псування і тому подібне. Прийняття партії готової продукції по загальній кількості вантажних місць і зовнішньому вигляду транспортної упаковки вантажного місця здійснюється у момент передачі готової продукції на складі Підрядника, згідно з транспортними і супровідних документів, які засвідчують кількість і комплектність готової продукції. Замовник, протягом остаточного строку прийняття готової продукції, який за даним договором складає 30 (тридцять) календарних днів від дати прийняття готової продукції на складі Підрядника, перевіряє якість і кількість готової продукції в партії. У разі, коли при прийманні готової продукції в період остаточного строку прийняття продукції будуть виявлені розбіжності за кількістю (у тому числі при виявленні внутришньотарной недостачі) і якості такої готової продукції (у тому числі: брак, пошкоджена упаковка, порушений товарний вигляд і тому подібне) проти супровідних документів, складається і належним чином оформляється акт розбіжностей. При складанні і підписанні вказаного акту розбіжностей по кількості і якості готової продукції зобов`язаний бути присутнім належним чином уповноважений представник Підрядника, який зобов?язаний прибути за адресою вказаною Замовником протягом двох робочих днів з моменту відправлення Підряднику телефоном або факсом або через комп`ютерну мережу Інтернет (e-mail) повідомлення про виявлені розбіжності. В разі; відсутності представника Підрядника, по закінченню триденного терміну, Замовник має право скласти й підписати вищезгаданий акт в однобічному порядку і такий акт буде обов`язковим для Підрядника (п.3.1-3.5 Договору).

Згідно до п.4.1-4.3 Договору, замовник оплачує Підряднику вартість робіт по перероблюванню сировини та виготовленню продукції виходячи з розрахунку згідно з відповідною специфікацією (Додатки до цього договору). Загальна сума договору, тобто загальна вартість робіт Підрядника складає суму вартості робіт Підрядника по всіх специфікаціях (додатки), які будуть підписані сторонами при виконанні цього договору протягом терміну дії договору. Розрахунки за кожну партію продукції здійснюються платіжним дорученням в безготівковому порядку у вигляді передоплати у 50% вартості робіт та післяплата у 50% від вартості робіт згідно зі специфікацією (Додаток до договору).

Цей договір діє з дня його підписання сторонами і до 31 грудня 2023 р. У разі відсутності письмових заперечень Сторін, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п.7.1-7.2 Договору).

Специфікацією №5 від 01.11.2023 до Договору № 1-06/23-ККУ сторонами узгоджено нормативні або/та технічні вимоги товару, його кількість та загальну ціну, яка становить 2 509 200 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023, позивачем надано відповідачу послуги «з пошиття виробу «куртка костюму утеплювача. Вид2 «Куртка костюму утеплювача (флісова)», що підтверджується актами про надання послуг № 250 від 27.12.2023 на суму 995 520,00 грн, №253 від 28.12.2023 на суму 112 880,00 грн, №7 від 11.01.2024 на суму 24 480,00 грн, №97 від 01.04.2024 на суму 281 520,00 грн, №98 від 01.04.2024 на суму 408 000,00 грн, №99 від 01.04.2024 на суму 122 400,00 грн, на загальну суму 2509200,00 грн.

Однак Судом встановлено, що вищевказані документи підписані лише ТОВ "ГРУПА ВЕНЕТО". Позивач надсилав відповідачу акти наданих послуг та звірки засобами поштового для підписання, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштовими накладними, фіскальними чеками та експрес-накладними.

Також позивачем долучено до матеріалів справи акти прийому-передачі з переробки товару «куртка костюму утеплювача (флісова)» №9217 від 27.12.2023 на суму 995 520,00 грн та № 224 від 11.01.2024 на суму 701 760, 00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №ГВ00-05986 від 01.11.2023 загальна сума наданих робіт становить 2509200,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за Договором № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті №1695 від 07.12.2023, №1713 від 08.12.2023, № 1767 від 18.12.2023, № 1818 від 21.12.2023, № 1822 від 25.12.2023.

Крім того, 19.04.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №б/н про оплату виконаних робіт.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків № 462 від 02.05.2024 (за грудень 2023 р. - квітень 2024 р.), відповідачем здійснено оплату за надані послуги у розмірі 2 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідач в повному обсязі не виконав договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за Договором про виготовлення продукції з сировини замовника № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20.

На виконання умов Договору № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023, позивачем надано відповідачу послуги «з пошиття виробу «куртка костюму утеплювача. Вид2 «Куртка костюму утеплювача (флісова)», що підтверджується актами про надання послуг № 250 від 27.12.2023 на суму 995 520,00 грн, №253 від 28.12.2023 на суму 112 880,00 грн, №7 від 11.01.2024 на суму 24 480,00 грн, №97 від 01.04.2024 на суму 281 520,00 грн, №98 від 01.04.2024 на суму 408 000,00 грн, №99 від 01.04.2024 на суму 122 400,00 грн, на загальну суму 2509200,00 грн.

Однак Судом встановлено, що вищевказані документи підписані лише ТОВ "ГРУПА ВЕНЕТО". Позивач надсилав відповідачу акти наданих послуг та звірки засобами поштового для підписання, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштовими накладними, фіскальними чеками та експрес-накладними.

Також позивачем долучено до матеріалів справи акти прийому-передачі з переробки товару «куртка костюму утеплювача (флісова)» №9217 від 27.12.2023 на суму 995 520,00 грн та № 224 від 11.01.2024 на суму 701 760, 00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №ГВ00-05986 від 01.11.2023 загальна сума наданих робіт становить 2509200,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за Договором № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті №1695 від 07.12.2023, №1713 від 08.12.2023, № 1767 від 18.12.2023, № 1818 від 21.12.2023, № 1822 від 25.12.2023.

Крім того, 19.04.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №б/н про оплату виконаних робіт.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків № 462 від 02.05.2024 (за грудень 2023 р. - квітень 2024 р.), відповідачем здійснено оплату за надані послуги у розмірі 2 100 000,00 грн.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив оплату наданих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином за Договором про виготовлення продукції з сировини замовника № 1-06/23-ККУ від 01.06.2023, у зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення 409 200,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 129, 165, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН ЛЮКС" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53 А, офіс 420, код ЄДРПОУ 41024509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (18005 Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Юрій Іллєнка, будинок 27, код ЄДРПОУ 39457891) 409 200 (чотириста дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6138 (шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складно та підписано: 09.09.2024.

Суддя М.Є. Літвінова