Рішення

від 06.09.2024 по справі 911/3136/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3136/23

Розглянувши позовну заяву Приватного підприємства «Орлант-М»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України»

простягнення 191 519,52 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

встановив:

Приватне підприємство «Орлант-М» (далі позивач, ПП «Орлант-М») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» (далі відповідач, ДП «ДГ Озерна» ІБКІЦБ НААН) 191 519,52 грн., з яких: 90 400,00 грн. основна заборгованість, 30 919,52 грн. пеня за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та 70 200 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 28/10-22 від 22.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем в частині оплати послуг в установлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3136/23, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає про: відсутність встановленої домовленості щодо ціни об`єкти оренди, що призводить до недійсності правочину, а також несправедливість нарахування пені та штрафу за порушення зобов`язання.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

28.10.2022 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 28/10-22 від 22.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем (далі договір).

За положеннями п.п. 1-4 договору: за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендареві майно у користування за плату починаючи з 29.10.2022 року на умовах, що визначені нижче. Орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в платне строкове користування таке майно (далі об`єкт оренди): комбайн кормозбиральний «CLAAS Jaguar». Об`єкт оренди передається в оренду разом з екіпажем, що здійснює управління та обслуговування. Екіпаж не припиняє трудових відносин з орендодавцем. Витрати на утримання екіпажу (заробітна плата, інше матеріальне забезпечення) несе орендодавець.Об`єкт оренди передається для використання в господарській діяльності Орендаря, а саме для збирання кукурудзи на силос на площах Орендаря.

Передача об`єкта оренди у володіння та користування орендаря, здійснюється після підписання цього договору (п.5 договору).

Розмір орендної плати об`єкта оренда при збиранні кукурудзи на силос за 1 га становить 2 400,00 грн., з ПДВ. Загальний розмір орендної плати за договором визначається по факту виконання оренди на підставі пункту про підтвердження користування об`єктом оренди. Ціна цього Договору дорівнює загальній сумі орендних платежів, сплачених на умовах та протягом строку дії цього Договору.Орендна плата сплачується не пізніше 5 банківських днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця або в інший спосіб, погоджений сторонами. Орендна плата сплачується орендарем лише за період, коли об`єкт оренди фактично використовувався орендарем. Час доставки, простою та інші періоди, коли Об`єкт оренди не використовувався не оплачуються (п.п.8-11 договору).

Згідно пунктів 16 та 18 договору за затримку із перерахуванням орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до перерахування суми за кожний день затримки. За порушення умов пункту 12.1. цього договору орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі п`ятдесят відсотків вартості орендної плати згідно акту про підтвердження користування об`єктом оренди.

31.10.2022 сторонами підписано без жодних зауважень та претензій акт про підтвердження користування об`єктом оренди № 31/10/22, який підтверджує факт оренди транспортного засобу у період з 29.10.2022 по 31.10.2022 та надання позивачем послуг на загальну суму 140 400,00 грн, що еквівалентно обробці 58,5 га кукурудзи.

Однак, в порушення договірних зобов`язань, як вказує позивач, відповідач лише частково сплатив за оренду транспортного засобу з екіпажем у сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1015 від 21.03.2023, у зв`язку із чим у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість в розмірі 90 400 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Як визначено статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди транспортного засобу з екіпажем є змішаним і містить елементи договору оренди та елементи договору про надання послуг, оскільки екіпаж не може бути предметом орендних відносин, а оренда транспортного засобу з екіпажем передбачає виконання екіпажем певних робіт / послуг.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом10 договору передбачено, що орендна плата сплачується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту про підтвердження користування об`єктом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором оренди транспортного засобу з екіпажем, що підтверджується актом про підтвердження користування об`єктом оренди № 31/10/22, який відповідачем в свою чергуоплачено частково.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене та враховуючи, що строк оплати за надані послуги та оренду настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 400,00 грн. основного боргу, є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача про недійсність правочину оскільки сторони не визначили його ціну відхиляються судом, оскільки сторонами визначено, що ціна оренди формується за фактом обробки 1 га поля таким об`єктом оренди у відповідності до п. 8 спірного договору.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 919,52 грн. пені яка нарахована за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та штрафу у розмірі 70 200,00 грн.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати поставленого товару, позивач набув права вимагати сплати пені та штрафу.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд з цим, нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач у період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені (подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22).

Втім, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивачем правомірно нараховано пеню понад строк встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунками суду, встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 30 919,52 грн. пені яка нарахована за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та штрафу у розмірі 70 200,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заява відповідача про зменшення заявлених витрат в частині пені та штрафу не підляга задоволенню, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідача з оплати наданих послуг становить близько року, виконання зобов`язання з оплати відповідач виконав лише частково.

Будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, до матеріалів справи не надано, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення штрафних санкцій на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

Таким чином, відповідачем не доведено поважність причин прострочення виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95%, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані послуги.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 115,16 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» (09129, Україна, Білоцерківський р-н, Київська обл., с. Озерна, вул. Липки, буд. 6, ідентифікаційний код 00497673) на користь Приватного підприємства «Орлант-М» (09170, Україна, Білоцерківський р-н, Київська обл., с.Шкарівка, вул. Івана Франка, будинок, 15в, ідентифікаційний код 40255840) 90 400 (дев`яносто тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 30 919 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 52 коп. пені, 70 200 (сімдесят тисяч двісті) грн. 00 коп. штрафу та 3 115 (три тисячі сто п`ятнадцять) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін