Постанова від 31.03.2025 по справі 911/3136/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа№ 911/3136/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко О.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024

у справі №911/3136/23 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Приватного підприємства «Орлант-М»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України»

про стягнення 191 519,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Орлант-М» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» 191 519,52 грн, з яких: 90 400,00 грн основна заборгованість, 30 919,52 грн пеня за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та 70 200 грн штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 28/10-22 від 28.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем в частині оплати послуг в установлений договором строк.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі №911/3136/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на користь Приватного підприємства «Орлант-М» 90 400,00 грн основного боргу, 30 919,52 грн пені, 70 200,00 грн штрафу та 3 115,16 грн витрат по сплаті судового збору.

Судом встановлено, що оскільки строк оплати за надані послуги та оренду настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 400,00 грн основного боргу, є доведеними та обґрунтованими.

Разом з цим, суд встановив правильність розрахунків заявлених сум пені та штрафу, у зв`язку з чим такі вимоги задоволено у повному обсязі.

При цьому, судом не встановлено підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення заявлених витрат в частині пені та штрафу, оскільки за висновком суду, відповідачем не доведено поважність причин прострочення виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95%, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані послуги.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі №911/3136/23 повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Також апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у справі до завершення розгляду апеляційної скарги по суті.

Крім того, апелянт просить у випадку залишення оскаржуваного рішення частково в силі, застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пеню та штрафу в даній справі шляхом зменшення розміру пені та штрафу в даній справі до сукупного розміру 5% від суми основного боргу.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3136/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/3136/23.

20.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3136/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А,, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3136/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі №911/3136/23 залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

09.12.2024 до канцелярії суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказом надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Приватному підприємству «Орлант-М».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3136/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024, розгляд якої підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

- договір оренди сільськогосподарської машини з екіпажем №28/10-22 від 28.10.2022 року не містить домовленості сторін про ціну послуги оренди, а отже сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам і договір не є укладеним;

- судом першої інстанції не враховано, що позивач абсолютно безпідставно нарахував та вимагає стягнення штрафу в розмірі 50% вартості орендної плати на підставі пункту 18 Договору, оскільки пунктом 18 Договору передбачений штраф за невиконання Орендарем за Договором вимог п.12.1. Договору, натомість пункт 12.1. Договору передбачає обов`язок орендаря провести зачистку площ, де буде працювати Об`єкт оренди;

- Договір не передбачає для Орендодавця жодних співмірних із передбаченими для Орендаря за розмірами заходів відповідальності, тобто Договір ставить сторони у нерівне становище;

- відповідач просив суд першої інстанції застосувати норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України і зменшити пеню та штраф сукупно до розміру не більше 5% від суми основного боргу, проте суд першої інстанції не застосував дані норми та не знизив розмір штрафних санкцій.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

28.10.2022 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 28/10-22 від 22.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем (далі - договір).

За положеннями п.п. 1-4 договору: за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендареві майно у користування за плату починаючи з 29.10.2022 року на умовах, що визначені нижче. Орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в платне строкове користування таке майно (далі - об`єкт оренди): комбайн кормозбиральний «CLAAS Jaguar». Об`єкт оренди передається в оренду разом з екіпажем, що здійснює управління та обслуговування. Екіпаж не припиняє трудових відносин з орендодавцем. Витрати на утримання екіпажу (заробітна плата, інше матеріальне забезпечення) несе орендодавець.Об`єкт оренди передається для використання в господарській діяльності Орендаря, а саме для збирання кукурудзи на силос на площах Орендаря.

Передача об`єкта оренди у володіння та користування орендаря, здійснюється після підписання цього договору (п.5 договору).

Розмір орендної плати об`єкта оренда при збиранні кукурудзи на силос за 1 га становить 2 400,00 грн., з ПДВ. Загальний розмір орендної плати за договором визначається по факту виконання оренди на підставі пункту про підтвердження користування об`єктом оренди. Ціна цього Договору дорівнює загальній сумі орендних платежів, сплачених на умовах та протягом строку дії цього Договору. Орендна плата сплачується не пізніше 5 банківських днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця або в інший спосіб, погоджений сторонами. Орендна плата сплачується орендарем лише за період, коли об`єкт оренди фактично використовувався орендарем. Час доставки, простою та інші періоди, коли Об`єкт оренди не використовувався не оплачуються (п.п.8-11 договору).

Відповідно до пунктів 16 та 18 договору - за затримку із перерахуванням орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до перерахування суми за кожний день затримки. За порушення умов пункту 12.1. цього договору орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі п`ятдесят відсотків вартості орендної плати згідно акту про підтвердження користування об`єктом оренди.

31.10.2022 сторонами підписано без жодних зауважень та претензій акт про підтвердження користування об`єктом оренди № 31/10/22, який підтверджує факт оренди транспортного засобу у період з 29.10.2022 по 31.10.2022 та надання позивачем послуг на загальну суму 140 400,00 грн, що еквівалентно обробці 58,5 га кукурудзи.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Звернувшись з даним позовом, позивач стверджує, що в порушення договірних зобов`язань відповідач лише частково сплатив за оренду транспортного засобу з екіпажем у сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1015 від 21.03.2023, у зв`язку із чим у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість в розмірі 90 400 грн. Крім того, позивачем нараховано пеню та штраф за порушення умов договору.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про відсутність встановленої домовленості щодо ціни об`єкти оренди, що призводить до недійсності правочину, а також несправедливість нарахування пені та штрафу за порушення зобов`язання. Аналогічні доводи викладені останнім в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 90 400,00 грн.

Як визначено статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди транспортного засобу з екіпажем є змішаним і містить елементи договору оренди та елементи договору про надання послуг, оскільки екіпаж не може бути предметом орендних відносин, а оренда транспортного засобу з екіпажем передбачає виконання екіпажем певних робіт / послуг.

Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата сплачується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту про підтвердження користування об`єктом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором оренди транспортного засобу з екіпажем, що підтверджується актом про підтвердження користування об`єктом оренди № 31/10/22, який відповідачем в свою чергу оплачено частково, що вбачається з платіжної інструкції №1015 від 21.03.2023.

Виходячи з викладеного, оскільки строк оплати за надані послуги та оренду настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 400,00 грн основного боргу, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про недійсність правочину оскільки сторони не визначили його ціну є необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту договору, оскільки сторонами визначено, що ціна оренди формується за фактом обробки 1 га поля таким об`єктом оренди у відповідності до п. 8 спірного договору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 30 919,52 грн пені яка нарахована за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та штрафу у розмірі 70 200,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати поставленого товару, позивач набув права вимагати сплати пені та штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд з цим, нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач у період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені (подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22).

Втім, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивачем правомірно нараховано пеню понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до пунктів 16 та 18 договору - за затримку із перерахуванням орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до перерахування суми за кожний день затримки. За порушення умов пункту 12.1. цього договору орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі п`ятдесят відсотків вартості орендної плати згідно акту про підтвердження користування об`єктом оренди.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені та штрафу, визнав його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги про стягнення 30 919,52 грн пені, яка нарахована за період з 08.11.2022 по 20.03.2023 та штрафу в розмірі 70 200,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим погоджується судова колегія.

Відповідач вважає, що позивач абсолютно безпідставно нарахував та вимагає стягнення штрафу в розмірі 50% вартості орендної плати на підставі пункту 18 Договору, оскільки пунктом 18 Договору передбачений штраф за невиконання Орендарем за Договором вимог п.12.1. Договору, натомість пункт 12.1. Договору передбачає обов`язок орендаря провести зачистку площ, де буде працювати Об`єкт оренди.

Так, відповідно до п. 12.1. орендар зобов`язаний провести зачистку площ, де буде працювати об`єкт оренди від каміння, металобрухту, вибухонебезпечних та інших предметів. Подати представнику Орендодавця акти зачистки до початку роботи об`єкта оренди, залишити собі копії з відміткою орендодавця про дату вручення і підписом останнього.

З урахуванням викладеного колегія суддів не погоджується з доводами про безпідставність нарахування штрафу, передбаченого пунктом 18 Договору, оскільки підписаний сторонами акт зачистки до початку роботи об`єкта оренди в матеріалах справи відсутній, що свідчить про наявність у позивача підстав, передбачених договором, нараховувати відповідний штраф, а відтак про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення штрафу.

Щодо зменшення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідача з оплати наданих послуг становить близько року, виконання зобов`язання з оплати відповідач виконав лише частково.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу відповідач зазначає наступне:

- період 2021 та 2022 років є важкими для відповідача для виконання зобов`язань через карантин обумовлений пандемією та воєнний стан обумовлений збройною агресією рф;

- відповідач здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі Київської області, який серед інших піддавався обстрілам збройними силами рф під час окупації частини Київської області тощо.

Натомість, жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача до матеріалів справи ним не надано, а самі лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення штрафних санкцій на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

Відтак, за правильним висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведено поважність причин прострочення виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95%, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані послуги.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відносини найму регулюються відповідними статтями Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи позивача про наявність підстав вважати договір оренди неукладеним оскільки сторони не досягли домовленості щодо всіх суттєвих умов колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки вказане спростовується змістом самого договору, а саме - розділом «Орендна плата» (пункти 8-11 Договору), при цьому сторонами підписано Акт про підтвердження користування об`єктом оренди №31/10/22 від 31.10.2022 відповідного до договору № 28/10-22 від 28.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем - без зауважень. Більше того, відповідачем здійснено часткову оплату на користь позивача, а відповідно до позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У даному контексті аргументи апелянта про те, що Договір не передбачає для Орендодавця жодних співмірних із передбаченими для Орендаря за розмірами заходів відповідальності, тобто Договір ставить сторони у нерівне становище - колегія суддів сприймає критично, оскільки з урахуванням презумпції правомірності правочину, договір № 28/10-22 від 28.10.2022 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем є підписаний сторонами та недійсним не визнано, а отже, укладаючи такий договір, відповідач погодився на умови, передбачені ним та в силу статті 629 ЦК України є обов`язковим до виконання сторонами.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем жодними доказами не доведено скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі № 911/3136/23 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі № 911/3136/23 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі № 911/3136/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2024 у справі № 911/3136/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Тищенко