Ухвала
від 06.09.2024 по справі 922/2/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


УХВАЛА

"06" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

та за участю:

представника боржника - Чернишов К.О.

представника АТ КБ "ПриватБанк" - Бондаренко В.О.

розпорядника майна - Кригіна О.В.

розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (вх. № 5985 від 05.03.2024) з додатковими грошовими вимогами до боржника

за заявоюАкціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражну керуючу Кригіну Оксану Володимирівну, попереднє засідання господарського суду призначено на 28.03.2024 о 10:00.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.02.2024 оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про розпорядника майна.

05.03.2024 до суду надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" з додатковими грошовими вимогами до боржника в сумі 925 750 297,15 грн. основного боргу, 270 137 335,40 грн. пені та 6056 грн. судового збору, яка була направлена кредитором через Електронний суд 04.03.2024 .

Суд встановив, що подана заява відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим вона була прийнята та призначена до розгляду в попередньому судовому засіданні.

06.03.2024 від розпорядника майна надійшло повідомлення про результат розгляду додаткових вимог АТ КБ "ПриватБанк", згідно із яким нею вимоги визнані в повному обсязі.

28.03.2024 від боржника надійшло повідомлення (вх.№ 8282), в якому він просить відкласти розгляд вимог банку та зобов`язати його надати уточнену заяву з грошовими вимогами до боржника, документи, які підтверджують вимоги, які не охоплені судовими рішеннями.

До суду від кредитора надійшли додаткові пояснення та документи.

28.03.2024 попереднє засідання було відкладено на 02.05.2024.

02.05.2024 ініціюючим кредитором надано розрахунок заборгованості та виписки по рахунках.

В попередньому засіданні оголошено перерву до 16.05.2024.

В судовому засіданні 16.05.2024 представник боржника просив відкласти розгляд грошових вимог для надання контрозрахунку.

Попереднє засідання було відкладено на 04.07.2024.

В судовому засіданні 04.07.2024 боржник надав свій контрозрахунок, у зв`язку з чим було оголошено перерву в попередньому засіданні суду до 11.07.2024 о(б) 11:00 год. та запропоновано АК КБ "ПриватБанк" надати свою правову позицію щодо заперечень боржника, наведених у його повідомленні про результат розгляду грошових вимог банку та додаткових пояснення до повідомлення.

10.07.2024 боржником надано до суду контррозрахунки з урахуванням рішень суду.

В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено перерву в попередньому засіданні суду до 01.08.2024 року о(б) 12:30 год., запропоновано АК КБ "ПриватБанк" викласти свою правову позицію щодо заявлених ним грошових вимог з врахуванням заперечень боржника, наведених останнім у повідомленні про результати розгляду грошових вимог банку та додаткових поясненнях, АК КБ "ПриватБанк" та боржнику надати докази розірвання спірних договорів фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 р. та № 4Ю16082ЛИ від 16.09.2016, запропоновано розпоряднику майна викласти правову позицію щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог з врахуванням заперечень боржника, наведених ним у повідомленні про результат розгляду грошових вимог банку та додаткових поясненнях.

До суду від розпорядника майна надійшли додаткові пояснення (вх. № 19063 від 29.07.2024), в яких вона погоджується з заявленими банком сумами.

Від АК КБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення (вх. № 19202/24 від 31.07.2024).

В судовому засідання представник боржника надав докази часткового повернення предмету лізингу (вх. № 19309 від 01.08.2024).

В судовому засіданні 01.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про продовження процедури розпорядження майном на 2 місяці, тобто до 20.09.2024 та відкладено попереднє засідання на 15.08.2024, запропоновано АК КБ "ПриватБанк" та боржнику надати докази розірвання спірних договорів фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 р. та № 4Ю16082ЛИ від 16.09.2016.; боржнику - надати контррозрахунок заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" з урахуванням всіх додаткових угод до спірних договорів.

Ухвалою суду від 05.08.2024 оскільки дата проведення попереднього засідання, призначеного на 15.08.2024, припадає на час перебування судді Лавренюк Т.А. у щорічній відпустці, попереднє засідання суду у даній справі призначено на іншу дату - 30.08.2024 о 13:00. .

В судовому засіданні 30.08.2024 представник боржника надав додаткові пояснення (вх.№ 21744 від 30.08.2024).

В судовому засіданні 30.08.2024 відкладено попереднє засідання на 06.09.2024, зобов`язано ініціюючого кредитора надати письмові пояснення та детальний розрахунок грошових вимог помісячно, починаючи із періоду, що не підтверджений рішенням суду.

До суду від боржника надійшли докази розірвання спірних договорів (вх. № 22264 від 05.09.2024).

Від АК КБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення (вх. № 22407 від 06.09.2024).

В судовому засіданні 06.09.2024р. заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із поданої банком заяви, його грошові вимоги ґрунтуються на двох договорах фінансового лізингу.

Так, 20.08.2016 р. між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК, правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК (кредитор), та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" (лізингоодержувач - боржник) було укладено договір фінансового лізингу № 4Ю16062ЛИ (Договір 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору 1, банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 Договору (21 об`єкт нерухомого майна), банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У пункті 1.2. Договору 1, в редакції додаткової угоди від 25.08.2016 року, сторони узгодили, що вартість майна становить: 456 821 134,00 грн.

За змістом п. 3.1. Договору 1 передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3.

Згідно п.1.4. Договору 1 для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки: рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20712050000499; рахунок для сплати винагород за лізингом № 20787057051960, рахунок для сплати винагород за користування майном в лізинг № 20789050000370.

Умови передачі майна зазначено у розділі 3 договору (п.1.5. Договору 1).

Розділом 2 Договору 1 визначено розмір лізингових платежів і порядок їх розрахунку та оплати.

Так, згідно з п. 2.1. Договору 1 розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2.

Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору (п. 2.2. Договору 1).

Відповідно до п.2.3. Договору 1 Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору:

2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500,00 грн. у день укладення цього договору.

2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.

2.3.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Відповідно до додаткової угоди від 04.11.2016 р. починаючи з 07.11.2016 р. відсоткова винагорода становить 10,5% річних та 21% річних відповідно.

2.3.4. Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається згідно з формулою зазначеною у даному пункті.

Відповідно до п. 3.1 Договору 1 передача Банком і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання Додатку № 3 Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе Лізингоодержувач.

Пунктом 4.1. Договору 1 передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю Банка.

Згідно із п.п. 6.2.11 Договору 1 Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати Банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном отриманим в лізинг; - інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Строк дії цього Договору 1 з дати підписання цього договору по 25.07.2024 року (п.9.1. Договору 1).

Договір 1 та Акт прийому-передачі майна підписаний повноважними представниками сторін шляхом накладення електронних цифрових підписів, про що сторони домовились в угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.02.2016року. Сторони не мають заперечень/застережень, щодо передачі та отримання майна.

Отже, у боржника виник обов`язок сплачувати лізингові платежі у визначений договором строк (графік), проте, боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання за Договором 1.

Банк зобов`язання за Договором 1 виконав та передав узгоджене сторонами майно боржнику.

Оскільки боржник у досудовому порядку не здійснював погашення вищезазначеної заборгованості, кредитор звернувся 20.12.2018р. до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" заборгованості , яка існувала та той період в розмірі 138 808 038,45грн, з яких: 67 848 671,65грн прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 494 687,35грн прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 20 464 679,46грн пеня за порушення грошового зобов`язання

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 по справі №922/3537/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019, позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 67 848 671,65грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (за період 16.09.2016 - 02.10.2018); 50 494 687,35 грн простроченої заборгованість з винагороди за користування майном (за період 16.09.2016 - 31.08.2018); 20 464 679,46 грн пені за порушення грошового зобов`язання (за період 27.09.2017 - 02.10.2018), а також 616 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.

На примусове виконання рішення суду від 23.04.2019 Господарським судом 21.05.2019 видано відповідний наказ, який у примусовому порядку не виконаний.

Матеріали справи не містять доказів скасування вищезазначеного судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судом також встановлено, що при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЮБК ПЛЮС" ініціюючий кредитор заявив частину грошових вимог, які ґрунтуються на вказаному рішенні суду, тому ухвалою суду від 01.02.2024 р., якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЮБК ПЛЮС", було визнано вимоги ініціюючого кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в розмірі 36 982 184,80 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 20 464 679,46 грн пені за порушення грошового зобов`язання та 616 700,00грн судового збору, стягнутих за рішенням суду у справі № 922/3537/18, а також 26 840,00 грн сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 60 300,00грн витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином, інша частина заявлених вимог, яка підтверджена зазначеним рішенням суду заявлена ініціюючим кредитором як додаткові та складається з 67848 671,65 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна та 13 512 502,55 грн. простроченої заборгованість з винагороди за користування майном, які виникли до 25.09.2018 р.

Також, кредитором заявлені додаткові вимоги за цим же Договором 1, які виникли після 25.09.2018 р. (період, який не охоплений рішенням суду) та розраховані станом на 27.09.2018 в сумі 375459 959,80грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 312 467 875,87 грн. - заборгованості з винагороди за користування майном та 223 653 418,94 грн. пені.

Крім того, 16.09.2016 р. між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК, правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК (позивач), та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" (Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 4Ю16082ЛИ (далі - Договір 2), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У пункті 1.2. Договору 2, в редакції додаткової угоди від 25.08.2016 року, сторони узгодили, що вартість майна становить: 88 454 625,00 грн.

За змістом п. 3.1.Договору 2 передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3.

Згідно із п.1.4. Договору 2 для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки: рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20712050000585; рахунок для сплати винагород № 20782057052049 .

Умови передачі майна зазначено у розділі 3 договору (п.1.5. Договору 2).

Розділом 2 Договору 2 визначено розмір лізингових платежів і порядок їх розрахунку та оплати.

Так, згідно з п. 2.1 Договору 2 розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2.

Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору (п. 2.2. Договору 2).

Відповідно до п.2.3. Договору 2 Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору:

2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500,00 грн. у день укладення цього договору.

2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.

Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2016 р. починаючи з 07.11.2016 р. відсоткова винагорода становить 10,5% річних.

2.3.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Відповідно до п. 3.1. Договору 2 передача Банком і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання Додатку № 3 Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе Лізингоодержувач.

Пунктом 4.1. Договору 2 передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю Банка.

Згідно з п.п. 6.2.11 Договору 2 Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати Банку винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором.

Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.08.2024 року (п.9.1. Договору 2).

Договір 2 та Акт прийому-передачі майна підписані повноважними представниками сторін шляхом накладення електронних цифрових підписів, про що сторони домовились в угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.02.2016року. Сторони не мають заперечень/застережень, щодо передачі та отримання майна.

Отже, у боржника виник обов`язок сплачувати лізингові платежі у визначений договором строк (графік).

Проте, боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу № 4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 року.

Банк зобов`язання за договором виконав та передав узгоджене сторонами майно боржнику.

Оскільки боржник у досудовому порядку не здійснював погашення вищезазначеної заборгованості за Договору 2, кредитор звернувся 27.12.2018 р. до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" заборгованості , яка існувала та той період в загальному розмірі 26410391,91грн (12637354,45грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (за період 16.09.2016-02.10.2018); 9768955,31грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном 16.09.2016-31.08.2018); 4004082,15 грн. - пеня за порушення грошового зобов`язання (за період 27.09.2017-02.10.2018).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 по справі №922/3637/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 26 410 391,91 грн (12 637 354,45грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9 768 955,31грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4 004 082,15грн - пеня за порушення грошового зобов`язання), витрати по сплаті судового збору в сумі 396 155,88 грн.

На примусове виконання рішення суду від 18.04.2019 Господарським судом 11.05.2019 видано відповідний наказ, який у примусовому порядку не виконаний.

Матеріали справи не містять доказів скасування вищезазначеного судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, кредитором заявлені додаткові вимоги за цим же Договором 2, які виникли після 25.09.2018 р. та розраховані станом на 27.09.2018 в сумі 73430107,90грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 60 228 713,74 грн. - заборгованості з винагороди за користування майном та 42 479 834,31 грн. пені.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 та Договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 р. виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна (Додатки №3 до Договорів).

Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору 1), в редакції від 25.08.2016р., передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016, 25.08.2017, а починаючи з 25.09.2017 щомісяця до 25.07.2024 року.

З графіку лізингових платежів та виписки по рахунку за період з 20.08.2016 по 31.01.2024 р. вбачається, що залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна, яка утворилася після 28.09.2018 р. складає 375 459 959,80 грн.

Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору 2) передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.10.2016, 25.09.2017, а починаючи з 25.10.2017 щомісяця до 25.08.2024 року.

З графіку лізингових платежів та виписки по рахунку вбачається, що залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна, яка утворилася після 25.09.2018 р. складає 73 430 107,90 грн. грн.

Проте, судом встановлено, що згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" №Е.Upr1/3-231101/54166 від 01.11.2023р. боржника повідомлено, що Договір фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 є розірваним з 07.12.2023р. у зв`язку з несплатою боржником лізингових платежів та простроченням їх сплати більше трьох місяців.

А також, згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" № Е.Upr1/3-231101/54167 від 01.11.2023р. боржника повідомлено, що Договір фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 р. є розірваним з 07.12.2023 р. у зв`язку з несплатою боржником лізингових платежів та простроченням їх сплати більше трьох місяців.

Договорами 1 та 2 передбачено розірвання договору у розділі "Дострокове розірвання договору та умови повернення майна"

Відповідно до п.8.2 Договору 1 та 2, цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення лізингоодержувача за три дні у наступних випадках:

8.2.1. У випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань з належного/цільового використання майна, збереження майна. Не отримання згоди банку у встановлених Договором випадках.

8.2.2. У випадку одержанння ухвали про порушення справи про банкрутство , постанови про накладання арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна Лізингоодержувача.

8.2.3. У випадку повної або часткової несплати лізингових платежів Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів. Порушення строків сплати винагород за договором.

8.2.4. У випадку, якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене (у повідомленні Банк зазначає суму збитків та санкцій).

Відповідно до п.8.3 Договору 1 та 2, у випадку розірвання цього договору, майно повинно бути повернено лізингоодержуваччем у термін розірвання по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.8.4 Договору 1 та 2, у повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому, для розірвання цього договору, договорів про внесення змін сторони не укладають.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг. За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Відповідно до частин 5-7 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається. Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Згідно зі статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта (постанова Великої Палати Верховного суду від 15.06.2021 р. по справі № 904/5726/19).

Отже, з моменту розірвання Договорів 1 та 2 припинилося зобов`язання боржника щодо відшкодування вартості предмету лізингу.

Таким чином, заборгованість по сплаті лізингових платежів по Договору 1 за період після прийнятого судового рішення до розірвання договору ( 25.09.2018 р. по 07.12.2023 р.) складає 332452245,57 грн. лізингових платежів, а разом з із сумою лізингових платежів по рішенню суду складає 400 300 917,22 грн. лізингових платежів. Інші сумі лізингових платежів по Договору 1 в розмірі 43 007 714,23 суд відхиляє, як необґрунтовано нараховані.

По Договору 2, заборгованість по сплаті лізингових платежів за період з 25.10.2016 по 07.12.2023 (дата розірвання договору) складає 76701678,74 грн. лізингових платежів. В іншій сумі лізингових платежів по Договору 2 в розмірі 9 365 783,60 суд відмовляє, як необґрунтовано нарахованих.

Щодо відсоткової винагороди за користування майном.

Відповідно до п.2.3.2 Договору 1, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.

Відповідно до 2.3.3 Договору 1 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Відповідно до додаткової угоди до Договору 1 від 25.08.2016 р., п.2.3.2 викладений в наступній редакції " 2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2, та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 18 405 000 грн. в термін сплати останнього лізингового платежу зазначений в Додатку 2.

Відповідно до п.2.3.2 Договору 2, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.

Відповідно до 2.3.3 Договору 2 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2016 р. п.2.3.2 та п.2.3.3 викладені в наступній редакції: "п.2.3.2.Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2. п.2.3.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Розглянувши розрахунок ініціюючого кредитора, судом встановлено що для підрахунку відсоткової винагороди за користування майном у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів заявник застосовує у формулі розрахунку 360 днів у році, обґрунтовуючи це тим, що сторонами у договорі був визначений саме такий порядок.

Суд вважає відповідний розрахунок неправильним, оскільки сторонами у договорі було чітко визначено прядок розрахунку відсоткової винагороди за правомірне користування майном (п. 2.3.2. договорів) та прядок розрахунку відсоткової винагороди за неправомірне користування майном (п. 2.3.3. договорів) і сторонами було передбачено збільшення відсоткової ставки процентів у разі неправомірного користування майном, однак не було змінено формулу розрахунку відповідних процентів із використанням зміненої кількості днів у році, як це сторонами було визначено у п. 2.3.2. договорів.

Отже, перевіривши надані розрахунки, суд вважає обґрунтованим нарахування загальної відсоткової винагороди по Договору 1 в сумі 322 003 107,51 грн. (із яких 13512 502,55 грн. це сума відсоткової винагороди, що була стягнута за рішенням суду, яка не була заявлена ініціюючим кредитором при відкритті провадження). Інші вимоги щодо відсоткової винагороди по Договору 1 в розмірі 4 153 586,75 грн. підлягають відхиленню.

Розглянувши надані розрахунки по Договору 2, суд вважає обґрунтованим нарахування загальної відсоткової винагороди в сумі 69 085 418,22 грн. (із яких 9768 955,31грн. це сума відсоткової винагороди, що була стягнута за рішенням суду, яка не була заявлена ініціюючим кредитором при відкритті провадження). Інші вимоги щодо відсоткової винагороди по Договору 2 в розмірі 912 250,83 грн. підлягають відхиленню.

В частині вимог ініціюючого кредитора по пені суд вважає за необхідне відзначити наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.1. Договорів 1 та 2 сторони узгодили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, Лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.9. Договорів 1 та 2, строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Відповідно до п. 7.10. Договорів 1 та 2 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане Лізингоодержувачем.

Перевіривши наданий заявником розрахунок судом встановлено, що у формулі розрахунку застосовано кількість днів у поточному році 360, замість 365, що суд вважає неправильним.

Суд вважає помилковими посилання кредитора на п.п. 1.6.-1.8. Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затв. Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255, зар. в Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за № 583/7904, які втратили чинність відповідно до Постанови Правління НБУ від 27 лютого 2018 року N 17 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України».

Крім того, нормативно правові акти, на які посилається заявник, визначають методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати та порядок застосування банками основних принципів бухгалтерського обліку під час визнання доходів і витрат (п. 2 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 27 лютого 2018 року N 17) та основні вимоги щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій банків із фінансовими інструментами (п. 2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затв. Постановою Правління Національного банку України 21.02.2018 № 14), що виключає можливість встановлення відповідними нормативними актами порядку розрахунку розміру пені.

Зробивши правильний розрахунок пені, суд вважає обґрунтованим нарахування пені по Договору 1 в сумі 219 478 712,08 грн. та по Договору 2 в сумі 45197946,97 грн., які підлягають визнанню, інші вимоги в частині пені до Договору 1 в сумі 4 174 706,86 та по договору 2 в сумі 1 285 969,49 грн. підлягають відхиленню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів погашення боржником боргу перед АТ КБ "ПриватБанк" за договорами 1 та 2 боржником не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" (вх. № 5985 від 05.03.2024) з грошовими вимогами до боржника, визнати додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 868 310 961,74 грн. основного боргу, 264 676 659,05 грн. пені, а також 6056,00 грн. судового збору, які є конкурсними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Інші додаткові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 57 439 335,41 грн. основного боргу та 5 460 676,35 грн. пені. підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 31, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" (вх. № 5985 від 05.03.2024) з додатковими грошовими вимогами до боржника.

Визнати додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 868 310 961,74 грн. основного боргу, 264 676 659,05 грн. пені, а також 6 056,00 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відхилити грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 57 439 335,41 грн. основного боргу та 5 460 676,35 грн. пені.

Ухвалу направити боржнику, розпоряднику майна, АТ КБ "ПриватБанк"

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 11.09.2024.

Суддя Лавренюк Т.А.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення06.09.2024
Оприлюднено13.09.2024
Номер документу121544735
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи

Судовий реєстр по справі —922/2/24

Ухвала від 28.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 21.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Постанова від 19.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 06.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 06.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

Ухвала від 30.08.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лавренюк Т.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні