Рішення

від 02.09.2024 по справі 925/960/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/960/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Руденко О.А. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джетлайн" (м. Київ) до приватного підприємства "Северин" (смт. Маньківка, Маньківський район, Черкаська область) про стягнення 5 671 411,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 5 671 411,29 грн., з яких: 4 326 508,85 грн. залишок основної заборгованості за товар, 59 892,09 грн. інфляційні втрати, 143 633,64 грн. 28 % річних, 133 874,74 грн. пені та 1 007 501,97 грн. штраф на підставі договору поставки нафтопродуктів № ДЖ-22 від 11.03.2022, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.07.2024 суд відмовив позивачу в задоволенні його заяви від 25.07.2024 про забезпечення позову.

В жодне судове засідання відповідач не забезпечив явку свого представника, явка обов`язковою не визнавалася. Суд відхилив чергове клопотання відповідача про перенесення засідання (а.с. 73), оскільки воно не підтверджене доказами про відрядження представника, не обґрунтовано неможливістю явки в засідання директора підприємства, всі необхідні для вирішення спору докази і пояснення відповідач суду надав, засідання за клопотанням відповідача вже відкладалися.

Представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем 18.08.2024 суду подано відзив на позов ( а.с. 56-57) яким не заперечує та не спростовує позовні вимоги позивача в частині основного боргу, натомість вказує на помилкові розрахунки штрафних санкцій та просить суд зменшити їх розмір.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та позиції сторін, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з такого:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (далі - Постачальник, позивач) та Приватним підприємством «СЕВЕРИН» (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів № ДЖ-22 від 11.03.2022 (а.с. 9-13), у відповідності до якого Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензини марки А-80, А-92, А-95, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше (далі - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та сплатити за нього кошти, відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Положеннями п. 1.2. Договору визначено, що поставка Товару відбувається окремими партіями на підставі додаткових угод до цього Договору, які підписуються повноважними представниками Сторін, та є невід`ємною частиною цього Договору, в яких Сторонами узгоджуються асортимент нафтопродуктів, ціну, кількість, умови поставки, строки відвантаження Товару, умови і строки оплати та інші необхідні умови поставки конкретної партії Товару.

За своїм правовим змістом даний договір відповідає положенням ст. 712 ЦК України. Даною нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ст. 693 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суду не надано доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного договору, який сторонами виконувався.

Згідно положень ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору Товар поставляється Покупцеві партіями на загальну кількість в межах Об`єму та строків, за ціною і на умовах FCA, CPT, DDP визначених у відповідній додатковій угоді, у відповідності із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, з врахуванням особливостей, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, які мають переважну силу над умовами «ІНКОТЕРМС».

Згідно п. 5.10. Договору Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та якості, а право власності та ризики втрати чи загибелі Товару такими, що перейшли від Постачальника до Покупця:

1.1.1. при поставці Товару залізничним транспортом на умовах FCA, CPT - датою відвантаження Товару, яка визначається відміткою (штемпеля) залізничної станції пункту відвантаження, що проставляється в залізничній накладній та/або квитанції про прийом вантажу (Товару) при прийомі Товару до перевезення.

1.1.2. при поставці Товару залізничним транспортом на умовах DDP - датою отримання товару, що проставляється в залізничній накладній та при видачі Товару Вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 6.3 Договору, Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього Договору, на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено самою додатковою угодою.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що Постачальник має право відвантажити Покупцю товар без попередньої оплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що Покупець зобов`язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару.

Крім того, 22.04.2024 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки нафтопродуктів № ДЖ-22 від 11.03.2022, якою узгоджено пункт 5.7. Договору викласти в наступній редакції:

"5.7. Строк поставки (відвантаження) партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній додатковій угоді до цього Договору. Відвантаження партії Товару здійснюється на підставі підписаної Сторонами додаткової угоди, після отримання від Покупця попередньої оплати за Товар та при умові відсутності зі сторони Покупця простроченої заборгованості за попередні поставки Товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Покупець має право уповноважити свого представника контролювати відвантаження Товару."

За матеріалами справи та з пояснень представника позивача судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань відповідно до Договору Постачальником здійснювалась поставка Товару Покупцю без отримання за ними 100% попередньої оплати.

Поставки товару засвідчуються копіями наявних у справі видаткових накладних (а.с. 16-17) із товарно -транспортними накладними до них.

Товар отримувався відповідачем без зауважень щодо його кількості та якості.

Позивач вказує, що за період з дати укладення Договору поставка товару проводилася постійно і станом на 01.06.2024 у відповідача малася заборгованість в сумі 1 778 768,82 грн., яка вказана у Акті звірки розрахунків.

У позовній заяві позивач вказав про сплату відповідачем боргу в сумі 1 980 000,00 грн. (ця сума не ввійшла в Акт звірки).

В ході розгляду справи представник позивача пояснив, що при наявності боргу за попередніми поставками зарахування отриманих коштів відбувалося по календарній черговості, тому станом на час вирішення спору первісний борг в сумі 1 778 768,82 грн. є повністю сплаченим.

З урахуванням наданих у справу копій видаткових накладних та згідно підписаного між Сторонами Акту звірки взаємних розрахунків № 602 від 01 липня 2024 року за червень 2024 року, станом на 30.06.2024 борг Покупця склав 4 966 439,71 грн. (а.с. 28)

Позивач вказує, що станом на 01.06.2024 заборгованість складала 1 778 768,82 грн., яка, з врахуванням положень статті 534 Цивільного кодексу України, та враховуючи відсутність призначень платежів, у повному обсязі погашена лише 24.06.2024.

За червень 2024 року фактично поставлено товару на 6 040 270,89 грн., який оплачено (за вирахуванням погашення боргу за попередні періоди) лише у розмірі 1 073 831,18 грн. (частково платіжним дорученням від 24.06.2024 № 2160 та платіжним дорученням від 28.06.2024 № 2237).

З 01.07.2024 Постачальник здійснив поставку, а Покупець прийняв Товар згідно видаткових накладних, а саме: накладна № 3857 від 01.07.2024 р. на суму 522 945,30 грн. (а.с. 22); накладна № 3866 від 02.07.2024 р. на суму 817 123,84 грн. (а.с. 17).

Отже станом на 24.07.2024, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 4 326 508,85 грн.

Доказів про сплату за товар коштів у більшій сумі, ніж обліковує позивач, відповідач суду не надав.

Відповідач не заперечує відомості, внесені до акту звірки розрахунків між сторонами (а.с. 28), оригінал якого позивач пред`явив суду.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі п. 6.4. Договору про триденний строк повної оплати товару після його отримання суд констатує, що строки оплати за всіма поставками товару є такими, що настали на час вирішення спору.

Оскільки розрахунок за основним боргом між сторонами повністю не проведено, відповідач його не спростував належними і допустимими доказами, залишок суми основного боргу не заперечує, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 4 326 508,85 грн. залишку основного боргу за товар.

За правилами ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 133 874,74 грн. пені та 1 007 501,97 грн. штрафу за прострочення сплати боргу за товар.

Дані вимоги, з урахуванням заперечень відповідача що невірності розрахунків, неможливості подвійної відповідальності при застосуванні штрафу, підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого:

Відповідно до п. 8.4. договору, у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати Товару Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми невиконаних зобов`язань, та штраф у розмірі одного відсотка від суми вартості поставленого але не оплаченого Товару. У разі якщо прострочення оплати буде більшим ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі десять відсотків від вартості поставленого, але не оплаченого Товару, та відсотки за користування чужими грошовими коштами за ставкою 28 % річних від суми заборгованості, за весь період прострочення.

Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов`язань за даним Договором (п. 8.5. Договору).

Розрахунок пені ( а.с. 29-32) є частково не вірним (по періоду 2 Позивач невірно визначив його початок та кінець по обрахунку), після перерахунку в програмі "Ліга Закон" сума пені становить 131 738,26 грн.

Проаналізувавши умови Договору про нарахування штрафу у різному розмірі і за різні періоди прострочення та врахувавши заперечення відповідача з цього приводу, судом встановлено наступне:

Відповідач не надав суду доказів нікчемності узгодженої за його участі істотної умови Договору щодо нарахування двох окремих штрафів (1% та 10%) за різну тривалість прострочення виконання зобов`язання.

За правилами ч. 2 ст. 549 ГПК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже штраф стягується одноразово.

В періоді виконання сторонами Договору мав місце несплачений відповідачем борг строком більше 15 календарних днів в загальній сумі 9 159 108,85 грн. ( 7 380 340,03 по Акту звірки + сальдо 1778768,82 грн. станом на 01.06.2024).

На думку суду, штраф у розмірі 1% математично входить у штраф у розмірі 10% і якщо за своєю правовою природою штраф стягується одноразово, то 10% має поглинути 1% і одноразово слід застосувати лише штраф у розмірі 10%.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 10% штрафу в сумі 915 910,88 грн.

У постанові від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 59 892,09 грн. інфляційних втрат та 143 633,64 грн. 28 % річних за прострочення сплати основної суми боргу за товар за період з 06.06.2024 по 24.07.2024 року.

Дані вимоги в частині процентів річних теж підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Суд вважає, що в п. 8.4. Договору мова йде про застосування саме ст. 625 ЦК України, якою передбачено право сторін договору збільшити розмір відсотків річних.

Дана норма встановлює саме відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не плату за користування грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України.

Сторони у п. 8.4 Договору домовилися саме про відповідальність за прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару, тому слід застосовувати до відносин сторін ст. 625 ЦК України.

За належним розрахунком, перевіреним судом за калькулятором програми Ліга-Закон, з урахуванням невірного визначення початку та кінця періоду 2 для їх обрахунку, сума 28 % річних становить лише 140 573,90 грн.

Розрахунок інфляційних втрат є вірним і його проведено за правилами ст. 625 ЦК України.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 59 892,09 грн. інфляційних втрат, 140 573,90 грн. як 28 % річних.

Належних доказів відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат та 28% річних (відсутність простроченого боргу) відповідачем суду не подано.

З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій позивач заперечив, оскільки вони не обґрунтовані та не підтверджені доказами про наявність підстав для такого зменшення і дотримання при цьому балансу інтересів сторін.

Суд погоджується із такою позицією позивача і відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Отже, правомірність позовних вимог позивачем доведена зібраними у справі доказами, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні, строк виконання зобов`язання по оплаті товару є таким, що настав, але з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 326 508,85 грн. залишку основної заборгованості за товар, 59 892,09 грн. інфляційних втрат, 140 573,90 грн. як 28 % річних, 131 738,26 грн. пені, 915 910,88 грн. штрафу на підставі договору поставки нафтопродуктів № ДЖ-22 від 11.03.2022.

В решті вимог слід відмовити повністю через неправильні обрахунки позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, з урахуванням того, що спір виник через неправильні дії відповідача, з нього на користь позивача слід стягнути 68 056,94 грн. витрат зі сплати судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Северин" (код 31344923, смт. Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, вул. Соборна, 171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Джетлайн" (код 44058568, м. Київ, провулок Хрестовий, 2 оф. 401) -- 4 326 508,85 грн. залишок основної заборгованості за товар, 59 892,09 грн. інфляційних втрат, 140 573,90 грн. як 28 % річних, 131 738,26 грн. пені, 915 910,88 грн. штрафу на підставі договору поставки нафтопродуктів № ДЖ-22 від 11.03.2022 та 68 056,94 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

В решті вимог у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2024

Суддя Н.М. Спаських