Постанова

від 02.09.2024 по справі 904/868/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/868/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024

у справі № 904/868/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» та Товариства обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті»

до:

1) Дніпровської міської ради;

2) Військової частини НОМЕР_1 ;

3) Міністерства оборони України

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсними актів про примусове відчуження майна,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал-Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Сіті" звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просили: 1) визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 №11аг "Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини", виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022; 2) визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна, належного ТОВ "Квартал-Груп" розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М-навіс, загальною прощею площею 180,0 кв.м.; літ. Н- вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р- бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; №1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; №2 - огорожа, площею. 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0, кв.м.; №4 огорожа, площею 38,3 кв.м.; №5 - ворота, площею 9,1 кв.м; №6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19560431201; 3) визнати недійним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ "Естейт Сіті", розташованого за адресою: м. Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, 47А, а саме нежитлової одноповерхневої споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', A'', A''', огорожі № 1,2,3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3040294112101.

В обґрунтування заявленого позову позивачі як на фактичні обставини посилалися на те, що 25.03.2022 за місцем розташування спірного нерухомого майна позивачів прибула група осіб, частина яких була у військовому обмундируванні, які зайняли територію, прилеглу до нерухомого майна, та почали його демонтування і знищення. В обґрунтування таких дій особами, що захопили територію, було пред`явлено наказ командира військової частини від 11.03.2022 №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини». На виконання наказу від 11.03.2022 №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» складались акти про примусове відчуження або вилучення майна.

За доводами позивачів, викладеними у позовній заяві, наказ від 11.03.2022 №11аг було прийнято не для використання майна в умовах правового режиму воєнного стану та не для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, а на користь підрозділів територіальної оборони, які не є органом державної влади, тобто з порушенням п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 та п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також у позовній заяві позивачі посилалися на те, що наказ від 11.03.2022 №11аг видано з порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки, окрім зазначеного, втручання держави у право власності не переслідувало легітимної мети, зі змісту наказу не вбачається, що держава дійсно потребувала спірного майна для конкретної мети.

Отже, за доводами позивачів, наказ від 11.03.2022 №11аг підлягає визнанню незаконним та скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням актів законодавства і порушує право власності позивачів.

Як наслідок, також підлягають визнанню незаконними та скасуванню акти про примусове відчуження або вилучення майна (документи, що припиняють право власності особи, у якої примусово відчужується майно, та документи, на підставі яких виникає право власності у особи, на користь якої здійснюється примусове відчуження майна), складені на підставі наказу від 11.03.2022 №11аг.

03.04.2023 від позивачів до Господарського суду міста Києва надійшла «заява про зміну підстав позову». У поданій заяві позивачі, окрім обставин відсутності мети задоволення потреб держави в умовах воєнного стану, посилалися також на відсутність передбачених законодавством умов, які можуть бути покладені в основу рішення про вилучення цивільного об`єкта для забезпечення оборони України. Відсутність таких умов полягає у відсутності потреб у використанні Державою майна, яке б могло надати військову перевагу. У наказі від 11.03.2022 №11аг не наведено обґрунтування щодо віднесення майна до військового об`єкта за критерієм «повне або часткове зруйнування, якого в конкретних умовах обстановки надає явну військову перевагу» у розумінні визначення військового об`єкта, наведеного у пункті 11 глави 2 розділу І Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерством оборони України №164 від 23.03.2017.

Оцінюючи зміст вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона є заявою про зміну підстав позову, оскільки обставини, зазначені у позові, та у «заяві про зміну підстав», пов`язані з дослідженням різних фактів (в рамках вирішення можливості вилучення майна на користь підрозділів територіальної оборони підлягає з`ясуванню компетенція останнього, натомість відсутність умов для вилучення цивільного об`єкту стосується з`ясування військової необхідності), і встановлення обґрунтованості однієї не має наслідком обґрунтованість іншої, або навпаки.

22.03.2024 позивачами до Господарського суду міста Києва було подано заяви про зміну предмета позову, в яких предмет позову сформовано таким чином:

1) Визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022.

2) Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Квартал-Груп», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 -ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19560431201.

3) Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ «Квартал-Груп» споруди (складові частини/елементи): літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м..

4) Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі №1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 304029412101.

5) Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ «Естейт Сіті» споруди (складові частини/елементи): нежитлова одноповерхова споруда виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відмовлено в прийнятті до розгляду заяв позивачів про зміну предмета позову. Мотивами відмови суду першої інстанції в прийнятті заяв позивачів від 22.03.2024 про зміну предмета позову було те, що позивачі в заяві від 30.03.2023 (дата реєстрації судом 03.04.2023) вже доповнювали підстави позову новими обставинами, що прирівнюється до того, що позивачі вже змінювали підстави позову, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 46 ГПК України, позбавлені права змінювати предмет позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий, Іоннікова І.А., Тищенко А.І.) апеляційні скарги позивачів на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 про відмову в прийнятті до розгляду заяв позивача про зміну предмета позову задоволено, протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 про відмову в прийнятті до розгляду заяв позивача про зміну предмета позову скасовано, матеріали справи №904/868/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Виходячи зі змісту заяви позивачів від 03.04.2023, останні у даному випадку не змінювали обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги (фактичні обставини залишилися ті самі), а лише доповнили їх новими обставинами та посиланнями на норми права, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову. У заяві від 03.04.2023 збережено підстави позову, які вказувались у первісній позовній заяві. Відтак, колегія суддів розцінила відповідні заяви ТОВ «Квартал-груп» та ТОВ «Естейт сіті» як заяви про зміну предмета позову, які полягають у доповненні вимог, з якими позивачі звернулися до відповідачів, вимогами про витребування майна. При цьому суд зазначив, що метою заявлення як первісно сформованих у позові, так і доповнених заявами про зміну предмета позову вимог є захист права власності позивачів на майно, яке, як стверджують позивачі, було незаконно вилучене/відчужене у них в умовах правового режиму воєнного стану, введеного в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України, на підставі спірних наказів та актів вилучення майна. Тобто відповідні вимоги пов`язані єдиними підставами позову та є похідними від первісних. З огляду на викладене, враховуючи, що суд не встановив, що заявою від 03.04.2023 позивачі змінювали підстави позову, колегія суддів зазначила, що позивачі не були позбавлені права у межах підготовчого провадження змінити предмет позову, про що і були подані заяви від 22.03.2024. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у прийнятті до розгляду заяв позивача про зміну предмета позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 та Дніпровська міська рада звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати, а протокольну ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявники касаційних скарг посилаються на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про правомірність подання позивачами заяви про зміну предмета позову, оскільки позивачі вже до цього змінили підстави позову, і відповідна заява була прийнята судоми першої інстанції. Відтак, подаючи заяву про зміну предмета позову, позивачі одночасно зі зміною підстав позову хочуть і змінити предмет позову, що протирічить положенням ст. 46 ГПК України. Також вказують, що по суті позивачами заявлені нові позовні вимоги про витребування майна. Посилаються на неврахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19 та від 17.02.2023 у справі № 902/560/20(902/301/21).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2024, враховуючи те, що касаційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради подано на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 у цій справі, тобто оскаржується одне й те ж судове рішення у справі № 904/868/22, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснити розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради спільно, відкрила провадження за касаційними скаргами на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначила їх до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надала строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 08.08.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.08.2024 від ТОВ "ЕСТЕЙТ СІТІ" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та 05.08.2024 - відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у яких представник просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.08.2024 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційні скарги, у якому представник просить касаційні скарги задовольнити.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.08.2024 від ТОВ "ЕСТЕЙТ СІТІ" надійшли письмові пояснення, у яких представник зазначає про відмінність обставин справ № 902/560/20 (902/301/21) та № 904/868/22.

З метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також протокольну ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Частиною 1 ст. 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 вказаної статті ГПК України).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових позицій, які неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Так судом апеляційної інстанції зазначено, що виходячи зі змісту заяви позивачів від 03.04.2023, останні у даному випадку не змінювали обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги (фактичні обставини залишилися ті самі), а лише доповнили їх новими обставинами та посиланнями на норми права, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову. У заяві від 03.04.2023 збережено підстави позову, які вказувались у первісній позовній заяві. Враховуючи зазначене, заявою від 03.04.2023 позивачі підстави позову не змінювали. Вказаного скаржниками не спростовано.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових позицій, які неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20 та ін.

Як слідує із установлених судами обставин справи, 22.03.2024 позивачами до Господарського суду міста Києва було подано заяви про зміну предмета позову, в яких предмет позову сформовано таким чином:

1) Визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022.

2) Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Квартал-Груп», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 -ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19560431201.

3) Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ «Квартал-Груп» споруди (складові частини/елементи): літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; №4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м..

4) Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі №1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 304029412101.

5) Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ «Естейт Сіті» споруди (складові частини/елементи): нежитлова одноповерхова споруда виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння.

Враховуючи наведене, а також зміст раніше поданої позовної заяви та обставини справи, апеляційний господарський суд розцінив відповідні заяви ТОВ «Квартал-груп» та ТОВ «Естейт сіті» як заяви про зміну предмета позову, які полягають у доповненні вимог, з якими позивачі звернулися до відповідачів, вимогами про витребування майна. При цьому суд враховував, що метою заявлення як первісно сформованих у позові, так і доповнених заявами про зміну предмета позову вимог є захист права власності позивачів на майно, яке, як стверджують позивачі, було незаконно вилучене/відчужене у них в умовах правового режиму воєнного стану, введеного в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України, на підставі спірних наказів та актів вилучення майна. Тобто відповідні вимоги пов`язані єдиними підставами позову та є похідними від первісних.

Відтак Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки заявою від 03.04.2023 позивачі не змінювали підстави позову, позивачі не були позбавлені права у межах підготовчого провадження змінити предмет позову, про що і були подані заяви від 22.03.2024.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах в результаті звернення із заявою про зміну предмета позову правове обґрунтування позовних вимог залишилися незмінними, первісні позовні вимоги та нові позовні вимоги ґрунтуються на спільних підставах та доказах, нові позовні вимоги є похідними відносно первісних та заявлені до осіб, які вже є відповідачами у даній справі за первісними позовними вимогами. При цьому в даному випадку наявний правовий зв`язок між первісними обставинами, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, та новими обставинами позову. Таким чином, заяви позивачів про зміну предмета позову не є фактично поданням окремого позову.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 17.02.2023 у справі №902/560/20(902/301/21), оскільки вказана постанова прийнята судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі. Зі змісту наведеної постанови вбачається, що у справі №902/560/20(902/301/21) позивач до зміни предмета позову не ініціював питання щодо захисту права власності на свою частку у фермерському господарстві, а захищав інші свої права, зокрема оскаржував рішення засновників фермерського господарства. Тобто в первісній позовній заяві позивачем не ставилося питання щодо захисту його права власності на частку у Фермерському господарстві. Натомість у справі №904/868/22 позивачі одразу в первісній позовній заяві зазначали про необхідність захисту свого права власності на майно та ініціювали перед судом питання щодо скасування та визнання недійсними документів, на підставі яких відбулося примусове відчуження майна. Більш того, місцевий господарський суд не покладав в обґрунтування відмови у прийнятті до розгляду заяв про зміну предмета позову те, що саме ці заяви за своєю правовою природою направлені на зміну як предмета, так і підстав позову в даній справі, а посилався на неможливість одночасної зміни предмета та підстав з огляду на раніше прийняту до розгляду судом заяву від 03.04.2023.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції керується висновками, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 у справі № 904/868/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.