Постанова

від 05.09.2024 по справі б15/40/29/26/2/62/00

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № Б15/40/29/26/2/62/00

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

ОСОБА_1 - присутній в судовому засіданні особисто,

представник ОСОБА_1 - Данько У. В.,

арбітражний керуючий Ракіна А. А. - присутня в судовому засіданні особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№7602/2023)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючий), Мороза В. Ф., Іванова О. Г.

у справі № Б15/40/29/26/2/62/00

за заявою Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС

до Акціонерного товариства відкритого типу "Криворізький домобудівельник"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо початку відліку строку позовної давності для звернення ліквідатором боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника боржника.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 14.04.2000 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області за заявою ДПІ у Дзержинському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області порушено справу про банкрутство акціонерного товариства відкритого типу "Криворізький домобудівельник" (далі - АТВТ "Криворізький домобудівельник") (том-40, арк.с. 9).

2. 19-26.10.2000 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр кредиторських вимог на загальну суму 15 089 207,35 грн (залишись не задоволенні на момент звернення до суду кредиторські вимоги у загальній сумі 11 036 119,47 грн).

3. 27.02.2004 постановою Господарського суду Дніпропетровської області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Завертайного І. Б. (том-40, арк.с. 52).

4. 13.12.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області припинено повноваження арбітражного керуючого Завертайного І. Б як ліквідатора по справі №Б15/40/29/26/2/62/00 про банкрутство АТВТ "Криворізький домобудівельник". Призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ракіну Аллу Анатоліївну (том-40, арк.с. 53).

5. 29.03.2023 ліквідатором також подано до матеріалів справи звіт за результатами проведення аналізу фінансового становища АТВТ "Криворізький домобудівельник" (вх. суду №15144/23).

Короткий зміст заяви про покладення субсидіарної відповідальності

6. 30.12.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ліквідатора №02-10/215 від 15.12.2020 (вх. №62394/20 від 30.12.2020) про застосування субсидіарної відповідальності до голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" Вербила Василя Федоровича, в якій ліквідатор просить:

- поновити строк для подання заяви про застосування субсидіарної відповідальності до голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" Вербило Василя Федоровича, визнати його пропущеним з поважних обставин;

- задовольнити заяву про застосування субсидіарної відповідальності та застосувати субсидіарну відповідальність до голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 у сумі непогашених кредиторських вимог: 11 036 119,47 грн, видавши виконавчий лист.

7. Заява ліквідатора Ракіної Алли Анатоліївни мотивована наступним.

8. Наказом Фонду Державного майна України від 01.06.1994 за №33-АТ Криворізьке проектно-виробниче будівельне об`єднання "Домобудівельник" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Криворізький домобудівельник" (том-40, арк.с. 54).

9. У відповідності до цього наказу №33-АТ обов`язки голови правління відкритого акціонерного товариства "Криворізький домобудівельник" покладено на начальника Криворізького проектно-виробничого будівельного об`єднання "Домобудівельник" ОСОБА_1 .

10. Протягом усього часу керівництво зазначеними підприємствами здійснювала одна і та ж особа: ОСОБА_1 .

11. За вказаним наказом №33-АТ ФДМ України АТВТ "Криворізький домобудівельник" відповідно до переліку було передано об`єкти нерухомості.

12. Первинна реєстрація права власності на об`єкти нерухомості за АТВТ "Криворізький домобудівельник" була здійснена КП "Криворізьке БТІ" 27.06.2000 на підставі наказу Фонду державного майна від 01.06.1994 за №33-АТ та Переліку нерухомого майна, що передається в його власність від 26.05.2000. Ці документи є правовстановлюючими згідно з п.15 Додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок "реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, діючого на той час.

13. 14.04.2000 Господарським судом Дніпропетровської області за заявою ДПІ у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, у відповідності до діючого на той час Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було порушено справу про банкрутство ВАТ "Криворізький домобудівельник (АТВТ "Криворізький домобудівельник") (код ЄДРПОУ 01238904), яке розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, 67, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рибалку П.Г.

14. Обов`язки голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" на момент порушення справи про банкрутство та передачі вище зазначеного нерухомого майна виконував ОСОБА_1 .

15. Ліквідатор, як на підстави для застосування субсидіарної відповідальності до колишнього голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" Вербила В.Ф., зазначає наступне.

16. 10.05.2000 між ВАТ "Криворізький домобудівельник" в особі Вербила В. Ф. з ТОВ "Мехбудтранс" було укладено договір купівлі - продажу №1-Н (том-40, арк.с. 111). Відповідно до вказаного договору ВАТ "Криворізький домобудівельник" продав та передав наступні об`єкти нерухомості:

- Будинок майстерні (інв. № 81279), ціна продажу 3 600 грн, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау, 21 А.;

- Цех по ремонту вузлів (інв. № 91088) ціна продажу 9 200 грн, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау, 21 А.;

- Гараж (інв. № 92090), ціна продажу 4500,00 грн., який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау,21 А.;

- Автозаправочна станція (інв. № 92096) ціна продажу 1 500 грн, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау,21 А.;

- Контора управління (інв. № 92886), ціна продажу 31 270 грн, яка розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау, 21 А.;

- Будинок цегляний (інв. № 1923, ціна продажу 4 950 грн, який розташований за адресою: с. Кудашево, Криворізького району, база відпочинку "Радуга";

- Будинок лісника (інв. № 157), ціна продажу 2 900 грн, який розташований за адресою: с. Кудашево, Криворізького району, база відпочинку "Радуга";

17. Продаж було здійснено за суму 57 920 грн. Умовами договору купівлі - продажу було передбачено, що оплата здійснюється покупцем частинами на рахунок Продавця: з моменту реєстрації в Бюро технічної інвентаризації протягом місяця 2 896 грн, та протягом 5-ти років рівними частками поквартально. Перехід права власності відбувається з моменту укладення договору купівлі-продажу.

18. Ліквідатор зазначає, що з 1 по 5 об`єкти входили до єдиного комплексу управління механізації ВАТ "Криворізький домобудівельник", та їх продаж іншим особам створював умови неможливості використовувати інші об`єкти, які були розташовані на даній території. Ціни були значно нижче ринкових. Продаж зазначених об`єктів суперечив інтересам підприємства. Об`єкти нерухомості за №6, №7 являлися складовою частиною бази відпочинку "Радуга" ВАТ "Криворізький домобудівельник", відчуження яких також створювало несприятливі наслідки для відпочинку трудового колективу.

19. Ліквідатор звертає увагу, що зазначене вище майно станом на день продажу ще не було передано ФДМ України ВАТ "Криворізький домобудівельник" (передача відбулася 26.05.2000), продаж було здійснено у період процедури розпорядження майном без погодження з розпорядником майна.

20. Ліквідатор зазначає, що керівником ТОВ "Мехбудтранс" був колишній працівник ВАТ "Криворіжбудтранс" Доценко, який звільнився з ВАТ "Криворізький домобудівельник" у лютому місяці 2001 року, (договір укладено 10.05.2000), тобто після укладання договору купівлі-продажу з ТОВ "Мехбудтранс".

21. У подальшому господарським судом Дніпропетровської області було задоволено позовні вимоги АТВТ "Криворізький домобудівельник" про визнання договору купівлі-продажу за №1-Н недійсним.

22. 10.05.2000 між ВАТ "Криворізький домобудівельник" в особі Вербила В. Ф. та ТОВ "Домобудівельник" в особі Шаблій Н. І. було укладено договір купівлі-продажу №2-Н (том-40, арк.с. 112), згідно з яким Продавець продав та передав, а Покупець купив та прийняв:

1) Павільйон (інв. № 444) ціна продажу 3 630 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 50 років Радянської міліції, 10, 50086;

2) Склад (інв. № 3239), ціна продажу 3 130 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул.50 років Радянської міліції, 10, 50 086;

3) Будинок побутовий (інв. № 486), ціна продажу 2 300,00 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 50 років Радянської міліції, 10, 50086;

4) Побутові приміщення ( інв. № 21), ціна продажу 417 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67 ;

5) Склад (інв. №20), ціна продажу 1 900,00 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе,67 ;

6) Інструментальний цех (інв. №5), ціна продажу 2 600 грн., розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,67 ;

7) Гаражі (інв.№24), ціна продажу 17 906 грн., розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67 ;

8) Складські приміщення (інв. № 11), ціна продажу 5678,00 грн., розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусорського, 13 Б.

Усього, на суму 37 561 грн.

23. Умовами договору купівлі - продажу було передбачено, що оплата здійснюється (п. 4 договору) в рахунок начебто раніше утвореної заборгованості "Продавця" перед "Покупцем" в розмірі 10 000 грн, а залишок у сумі 27 561 грн. Покупець зобов`язується вносити протягом 2-х років рівними частками поквартально на рахунок Продавця в рахунок його заборгованості перед державним бюджетом. Покупець придбає право власності з моменту укладення договору купівлі-продажу, тобто з 10.05.2000 (за умови реєстрації його в Бюро технічної інвентаризації).

24. Ліквідатор зазначає, що ТОВ "Домобудівельник" було зареєстровано 20.02.1997, керівником на той час була Шаблій Н. І., яка одночасно була працівником ВАТ "Криворізький домобудівельник". В подальшому ОСОБА_1 був керівником зазначеного підприємства. Вказане підтверджено витягами з ЄДРПОУ та безпосередньо розпорядчими документами, які ним укладалися: акт приймання-передачі від 27.12.2006 про передачу триповерхової будівлі А-3 н/п площею 1755,3 кв. м., яке було розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича,15

25. У подальшому рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004 у справі №25/145 було задоволено позовні вимоги АТВТ "Криворізький домобудівельник" в особі ліквідатора та визнано договір купівлі - продажу за №2-Н недійсним.

26. Також, 05.02.2001, тобто під час дії процедури розпорядження майном голова правління АТВТ "Криворізький Домобудівельник" уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна від імені АТВТ "Криворізький домобудівельник" за №5-Н від 05.02.2001 з ТОВ "Домобудівельник" на продаж нерухомого майна за адресою: вул. Орджонікідзе, 67, до складу якого ввійшло наступне:

Лінолеумний цех інв. №16, загальною площею 217,2 кв. м на суму 2 001 грн.

Склад інв. №4, загальною площею 329,7 кв. м. на суму 6 075,00 грн.;

Колерний цех інв. №37, загальною площею 398,9 кв. м. на суму 7 354 грн.;

Стекольний цех інв. №3, загальною площею 192,1 кв. м. на суму 1 767грн.;

Склад інв. №14, загальною площею 858,7 кв. м. на суму 15 830 грн.;

Склад цементу, інв. №15, загальною площею 600,1 кв. м. на суму 5 532грн.;

Усього продаж здійснено на загальну суму 38 559,00 грн.

27. Факт передачі майна, що стало предметом відчуження за договором № 5-Н підтверджено актом приймання - передачі від 05.02.2001.

28. 27.09.2005 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б40/29/26/2/62/00 визнано недійсним договір купівлі-продажу №5-Н від 05.02.2001 (том-41, арк.с. 33-36), укладений між АТВТ "Криворізький домобудівельник" та ТОВ "Домобудівельник" з дати його укладання, та зобов`язано ТОВ "Домобудівельник" повернути АТВТ "Криворізький домобудівельник" майно, яке було предметом продажу за зазначеним договором, та яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67: Лінолеумний цех інв. №16, загальною площею 217,2 кв. м на суму 2 001 грн; склад інв. № 4, загальною площею 329,7 кв. м. на суму 6 075 грн.; колерний цех інв. №37, загальною площею 398,9 кв. м. на суму 7 354 грн.; стекольний цех інв. №3, загальною площею 192,1 кв. м. на суму 1 767 грн.; склад інв. №14, загальною площею 858,7 кв. м. на суму 15 830 грн.; склад цементу, інв. №15, загальною площею 600,1 кв. м. на суму 5 532,00 грн., та стягнув з АТВТ "Криворізький домобудівельник", на користь ТОВ "Домобудівельник", вартість майна, що підлягає поверненню в сумі 38 559 грн з урахуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

29. 01.02.2001, тобто під час дії процедури розпорядження майном, голова правління АТВТ "Криворізький Домобудівельник" уклав договір купівлі - продажу нерухомого майна від імені АТВТ "Криворізький домобудівельник", а саме за №4-Н від 01.02.2001 (том-40, арк.с. 113) з ТОВ "Домобудівельник" на нерухоме майно за адресою: вул. 50 років Радянської міліції, 10. Акт приймання - передачі майна складено 05.02.2001 (том-40, арк.с. 114).

30. 27.09.2005 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б40/29/26/2/62/00 визнано недійсним договір купівлі-продажу №4-Н від 01.02.2001 (том-41, арк.с. 29-32), укладений між АТВТ "Криворізький домобудівельник" м. Кривий Ріг та ТОВ "Домобудівельник" з дати його укладання, та зобов`язав ТОВ "Домобудівельник", повернути АТВТ "Криворізький домобудівельник" адміністративний будинок контори вартістю 122 000 грн за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича,10. Стягнув з АТВТ "Криворізький домобудівельник" на користь ТОВ "Домобудівельник" вартість майна, що підлягає поверненню в сумі 122 000 грн, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

31. Станом на день розгляду даної заяви вищевказані судові рішення залишились невиконаними, майно не було повернуто банкруту - АТВТ "Криворізький домобудівельник".

32. Ліквідатор зазначила, що нерухоме майно, яке не було повернуто банкруту перебуває у власності (розпорядженні) фактично у колишнього голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" Вербила В.Ф., що доводить умисел з боку колишнього голови правління Вербила В. Ф. щодо нанесення необґрунтованих збитків інтересам АТВТ "Криворізький домобудівельник", кредиторам та доведення його до банкрутства.

33. Незаконне позбавлення АТВТ "Криворізький домобудівельник" активів, у тому числі тих, які були задіяні у виробничій діяльності, безумовно погіршило стан фінансово-господарської діяльності АТВТ "Криворізький домобудівельник".

34. Ліквідатор доводить, що голова правління Вербило В.Ф. не був зацікавленою особою у тому, щоб АТВТ "Криворізький домобудівельник" мав можливість покращити свої показники фінансово-господарської діяльності, подовжував свою виробничу діяльність, тому що мав своєю метою заволодіти власністю АТВТ "Криворізький домобудівельник" через підприємства, до яких мав відношення або у якості керівника, або засновника, або через осіб, з якими мав родині стосунки.

35. Доказом тому слугують витяги з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 08.01.2020 з яких встановлено:

За реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 502763512110 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,67 "В" містяться наступні відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна:

Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруда скляного цеху, Е-1

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 192,1

Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруда складу цементу: Ж

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 590,3

Складова частина об`єкта нерухомого майна : споруда лінолеумного цеху: З

Складова частина об`єкта нерухомого майна : споруда - 217,2

Складова частина об`єкта нерухомого майна : споруда колірного цеху: И-2

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 396,2

Складова частина об`єкта нерухомого майна: склад Д

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 329

Складова частина об`єкта нерухомого майна : склад К-1

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 85,2

Складова частина об`єкта нерухомого майна : склад Л-1

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 442,4

Складова частина об`єкта нерухомого майна : склад М-1

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): - 221,2

Складова частина об`єкта нерухомого майна : склад Н-1

Опис складової частини: загальна площа (кв. м.): -103,8

Дата державної реєстрації -10.03.2016 року 13:51:48

Підставами виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_1, виданий 07.11.2014, видавник: Реєстраційна служба КМУЮ Дніпропетровської області; акт приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2015 року, видавник: ТОВ "ДОМОБУДІВЕЛЬНИХ", ТОВ "СТЕМА", протокол, серія та номер: 5, виданий 22.12.2015, видавник: ТОВ "Домобудівельник".

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28741589 від 15.03.2016, 14:52:02 год., Качан Ірина Валеріївна, Криворізьке міське управління юс тиції, Дніпропетровська область. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1/1

Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕМА", код ЄДРПОУ: 30001354, країна реєстрації: Україна.

36. Таким чином, у відповідності до отриманих даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 08.01.2020, власником комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, Металургійний район, вул. Криворіжсталі, буд. 67 "В" (до перейменування адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67, 50005) являється ТОВ "СТЕМА" (ЄДРПОУ 30001354).

37. Стосовно нерухомого майна за адресою м. Кривий Ріг, вул. 50 років Радянської міліції, 10 (після зміни адреси та упорядкування нумерації: м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича,15) ліквідатор зазначає наступне.

38. Ухвала господарського суду Дніпропетровської області, що набрала законної сили від 27.09.2005 не була виконана відповідачем: ТОВ "Домобудівельник", та майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 15 не було повернуте банкруту: АТВТ "Криворізький домобудівельник" (адреса, за якою знаходилося майно на момент укладення до говору купівлі - продажу: вул. 50 років Радянської міліції, 10 за цей час була змінена на іншу адресу: Леоніда Бородича, та у зв`язку з впорядкуванням адресного господарства була здійснена інша нумерація будинку, замість №10 став №15, що було встановлено наступним шляхом:

39. Відповідно до відповіді архівного відділу виконкому Криворізької міської ради за №24-із/22-01 від 06.05.2018 було встановлено, що на підставі рішення Криворізької міської ради XIX сесії XXIII скликання від 02.03.2001 №565 "Про перейменування вулиці 50 років Радянської міліції" на вулицю Леоніда Бородича у Довгинцівському районі виконкомом Довгинцівського районного виконавчого комітету Криворізької міської ради від 27.06.2001 №326 "Про впорядкування адресного господарства" було присвоєно нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 50 років Радянської міліції, 10 нову адресу: м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 15 ТОВ "Криворізький домобудівельник" спільно з ТОВ "Стелз" та "Стема".

40. 18.08.2010 рішенням виконкому Довгинцівського району за №437 комплексу будівель підстанції "Восточна-150" (власник ВАТ "ЕК Дніпрообленерго") було присвоєно поштову адресу - вулиця Леоніда Бородича, 10.

41. Отже, на підставі вищевказаних документів, ліквідатором було з`ясовано, що на час, коли ТОВ "Домобудівельник" повинен був виконати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 та повернути АТВТ "Криворізький домобудівельник" у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу за №4-Н від 01.02.2001 недійсним адміністративний будинок за адресою АДРЕСА_1 , значеній будівлі була присвоєна нова поштова адреса: м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 15, що сталося не із-за зміни технічних або будь-яких інших характеристик майна, а на підставі прийнятого рішення виконкомом. Тому зміна поштової адреси жодним чином не могла вплинути на виконання рішення суду щодо повернення майна ТОВ "Домобудівельник" банкруту - АТВТ "Криворізький домобудівельник".

42. Зазначено, що після постановлення 27.09.2005 ухвали господарським судом Дніпропетровської області, ТОВ "Домобудівельник" 27.10.2005, тобто через місяць з дня прийняття рішення судом, уклав договір позики з громадянином ОСОБА_2 на суму 60 000 грн, та уклали договір іпотеки №1 та №4 від 27.10.2005, предметом іпотеки визначили нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 загальною площею 1755,3 кв. м.

43. Тобто, замість повернення будівель власнику - їх передали в іпотеку.

44. В подальшому, 03.11.2006 ОСОБА_2 звернувся до Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Дніпроторгправозабезпечення" з позовом до ТОВ "Домобудівельник" і останній прийняв рішення на його користь, визнав за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 та триповерхову адміністративну будівлю, загальною площею 1755,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

45. 27.12.2006 ТОВ "Домобудівельник" в особі директора ОСОБА_1 , склав акт приймання - передачі відповідно до якого передав у власність ОСОБА_2 триповерхову адміністративну будівлю, загальною площею 1755,3 кв. м., 05.01.2007 Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі рішення Третейського суду при Товарній біржі "Дніпроторгправозабезпечення", та акту приймання-передачі від 27.12.2006.

46. Вищевказане вказує на те, що саме колишнім головою АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 , який укладав договори купівлі-продажу за значеного вище нерухомого майна за №4-Н, та №5-Н, які визнані судом недійсними з дати їх укладання з ТОВ "Домобудівельник", було укладено акт приймання-передачі 27.12.2006 від імені ТОВ "Домобудівельник" ОСОБА_1 .

47. У подальшому, 22.02.2007 ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу з ОСОБА_3 про продаж триповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 1755,3 кв. м., який було посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С.

48. 28.02.2007 Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 22.02.2007, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1755,3 кв. м.

49. 31.07.2008 ОСОБА_3 уклала договір купівлі - продажу з ОСОБА_4 , за яким остання придбала право власності на зазначене майно.

50. Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно 03.08.2008, посвідченого державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Борисенко С.М.

51. 14.02.2017 ліквідатором було отримано Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів т рухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З реєстру станом на 14.02.2017 було встановлено, що на 02.12.2019 власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 являється ТОВ "СТЕМА" (код ЄДРПОУ 30001354). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28741589 від 15.03.2016 Криворізьке міське управління юстиції Дніпропетровської області.

52. Право власності набуто на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1, виданий 07.11.2014, видавник: Реєстраційна служба КМУЮ Дніпропетровської області; акт приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2015 рік, видавник: ТОВ "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК", ТОВ "СТЕМА". Протокол загальних зборів учасників ТОВ "СТЕМА": №6 від 22.12.2015, протокол №5 від 22.12.2015 ТОВ "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК".

53. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 22.12.2015 засновниками ТОВ "СТЕМА" є ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду 152 000 грн, та ОСОБА_4 , розмір внеску до статуту 38 000 грн. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 . Підписанні та керівник - ОСОБА_1 .

54. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 22.12.2015 засновником ТОВ "Домобудівельник" є ОСОБА_4 з розміром внеску 1 422 820 грн. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_4 . Підписант та керівник - ОСОБА_1 .

55. Тобто, власниками у обох випадках є ОСОБА_1 , що і свідчить про те, що займаючи посаду голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання вище зазначених рішень господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 щодо повернення нерухомого майна АТВТ "Криворізький домобудівельник", здійснював неодноразову зміну власників цього майна, проте за фактом це майно залишилося у його володінні.

56. Ліквідатор зазначає, що засновниками Товарної біржи "Криворізька" (створена 29.10.1997) є: ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду - 50%; ТОВ "Домобудівельник" (код ЄДРПОУ 24601046) - розмір внеску до статутного фонду 10%, ОСОБА_5 (він же заступник директора АТВТ "Криворізький домобудівельник") розмір внеску 20%, ОСОБА_6 - розмір внеску 20%. Місце реєстрації: АДРЕСА_2 . дата припинення - 18.06.2014.

57. Саме через Товарну Біржу "Криворізька" здійснювався продаж майна, яке належало на праві власності АТВТ "Криворізький домобудівельник".

58. Посилаючись на наведене, ліквідатор стверджує, що дії колишнього голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 були направлені на завдання шкоди банкруту та свідчать про факт навмисного доведення до банкрутства.

59. 22.04.2021 до суду першої інстанції ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності до заяви про застосування субсидіарної відповідальності. ОСОБА_1 вказує, що протягом всього строку (більше чотирьох років) перебування на посаді ліквідатора Ракіна А. А. була обізнана щодо фактичних обставин цієї справи, але до господарського суду вона звернулась 10.02.2021, тобто після спливу строку позовної давності без належної мотивації та обґрунтувань. На думку відповідача, для юридичної особи днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день настання певної події, оскільки він збігається із днем, коли юридична особа (АТВТ "Криворізький Домобудівельник") довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з 27.02.2004 відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі про визнання ВАТ "Криворізький домобудівельник" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Завертайного І. Б. Заміна у справі ліквідатора арбітражного керуючого Завертайного І.Б. на ліквідатора арбітражного керуючого Ракіну А. А. не є належним обґрунтуванням пропуску строку позовної давності для звернення з цією заявою.

60. 27.03.2023 до суду від ліквідатора Ракіної А. А. надійшло клопотання №02-07/24 (вх. суду №14795/23), за змістом якого ліквідатор уточнює посаду особи до якої подано заяву про застосування субсидіарної відповідальності та просить суд вважати, що заяву про застосування субсидіарної відповідальності подано до колишнього голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" повноваження якого тривали до 10.03.2000 та з 11.03.2000 діючого без повноважень та особа, яка не набрала статуту директора АТВТ "Криворізький домобудівельник".

61. Ліквідатор Ракіна А. А. у своєму клопотанні (вх. суду №14795/23) також зазначила, що під час здійснення приймання - передачі у зв`язку з усуненням арбітражного керуючого ліквідатора Завертайного І. Б. та призначенням арбітражного керуючого керуючого Ракіної А. А., зазначені об`єкти нерухомого майна не передавалися, що вимагало від ліквідатора Ракіної А. А. здійснити відповідно до вимог КУзПБ розшук втраченого майна, включити до ліквідаційної маси та здійснити його продаж, кошти отримані від продажу направити на погашення кредиторських вимог. За результатами проведеного розшуку виявлено нерухоме майно, яке відповідно до діючих судових рішень є власністю АТВТ "Криворізький домобудівельник", направлено до суду позовні заяви про витребування з чужого незаконного володіння. Але, 13.01.2022 (повний текст складено 03.02.2022) судом було відмовлено у зв`язку з пропущенням строку позовної давності фактично унеможливило включення цього майна до ліквідаційної маси.

62. Саме після дати отримання судових рішень ліквідатором, на її думку, починається перебіг позовної давності для подання заяви про застосування субсидіарної відповідальності до ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

63. 15.05.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б15/40/29/26/2/62/00 у задоволенні заяви ліквідатора про застосування субсидіарної відповідальності до голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 - відмовлено.

64. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаний про закінчення його повноважень, продовжував здійснювати управління товариством як голова правління та укладати від імені товариства правочини, а саме: Договір купівлі-продажу №1-н від 10.05.2000, Договір купівлі-продажу №2-н від 10.05.2000, Договір купівлі-продажу №4-Н від 01.02.2001 та Договір купівлі-продажу №5-Н від 05.2001.

65. Суд вважає, що дії колишнього голови правління товариства ОСОБА_1 щодо укладення вищевказаних договорів були спрямовані на зменшення активів боржника, що призвело до настання негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, та позбавило кредиторів законного права на отримання з майна боржника належних їм коштів, на які вони мали правомірні очікування.

66. Суд також зазначив, що відчуження нерухомого майна відбулось вже після відкриття провадження у справі про банкрутство АТВТ "Криворізький домобудівельник", тобто під час дії мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що ОСОБА_1 було відомо.

67. На думку суду, відчуження майна банкрута не тільки негативно вплинуло на фінансовий стан товариства, а і не дозволило в подальшому погашення кредиторської заборгованості в процедурі ліквідації.

68. Суд також звернув увагу, що відповідно до долучених до матеріалів справи копій договорів купівлі-продажу, нерухоме майно було продано з відстроченням платежу строком на п`ять років рівними частинами. На думку суду, такі умови продажу майна при існуванні у банкрута значної кредиторської заборгованості, не свідчать про те, що ці правочини укладались на користь банкрута.

69. Отже, вчинені ОСОБА_1 (колишній голови правління банкрута) дії не відповідають принципу добросовісності та вплинули на фінансовий стан та діяльність товариства, чим було завдано шкоду кредиторам.

70. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності була надіслана на розгляд суду ліквідатором 16.12.2020 (до суду надійшла 30.12.2020) поза межами строку позовної давності, який має починати свій перебіг саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, тобто у цій справі з 27.02.2004. Відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

71. 25.10.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі № Б15/40/29/26/2/62/00 - скасовано і ухвалено нове рішення. Заяву арбітражного керуючого, ліквідатора АТВТ "Криворізький домобудівельник" Ракіної А. А. про застосування субсидіарної відповідальності до колишнього виконувача обов`язки голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 суму непогашених кредиторських вимог у розмірі 11 036 119,47 грн, про що видано відповідний наказ. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТВТ "Криворізький домобудівельник" 2 684 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

72. Суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга ліквідатора мотивована незгодою ліквідатора Ракіної А. А. з висновком суду першої інстанції про подання нею заяви про застосування субсидіарної відповідальності до колишнього виконуючого обов`язки голови правління АТВТ "Криворізький домобудівельник" ОСОБА_1 з пропуском строку позовної давності. Ухвала місцевого господарського суду в частині встановлених у ній обставин щодо наявності вини ОСОБА_1 в доведенні боржника до банкрутства, не була предметом апеляційного оскарження.

73. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропущеним строк позовної давності у спірних правовідносинах та вказав, що саме з моменту закінчення розгляду справ щодо витребування майна у ліквідатора виникло право звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував висновки у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

74. Колегія суддів зазначила, що розмір субсидіарних вимог складає загальна сума кредиторських вимог у справі 11 036 119,47 грн, оскільки боржнику було відмовлено у витребуванні майна, що складало ліквідаційну масу боржника на суму 8 763 840 грн (рішення по справах: № Б15/40/29/26/2/62/00 (904/4696/20) та № Б15/40/29/26/2/62/00 (904/4697/20), що не заперечується сторонами.

75. Суд вказав, що зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не довів обставини спливу на момент звернення ліквідатора боржника із заявою встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку саме з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси для повного погашення кредиторської заборгованості боржника (завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на її підставі), викладені в апеляційній скарзі доводи ліквідатора Ракіної А.А. про відсутність підстав вважати пропущеним строк позовної давності у спірних правовідносинах є обґрунтованими.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

76. 03.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № Б15/40/29/26/2/62/00 - скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 - залишити в силі.

77. ОСОБА_1 стверджує, що суб`єктивний висновок апеляційного суду щодо строку подання ліквідатором Ракіною А. А. заяви стосовно покладення на нього субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами не відповідає нормам матеріального права, що свідчить про неправомірне розширене тлумачення апеляційним судом постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 та від 10.08.2023 №904/8850/14.

78. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази здійснення ліквідатором Ракіною А.А. вищевказаних дій та надання відповідного звіту ліквідатора до суду першої інстанції.

79. Скаржник доводить, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу, про що свідчить стала судова практика та посилається на постанови Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

80. За доводом скаржника, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення ліквідатора самі по собі не можуть розглядатись судами як виняток та свідчити про об`єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною пропуску цього строку, про що вказано у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012.

81. Висновки апеляційного суду щодо нерелевантності посилання місцевого господарського суду на постанови Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, на думку скаржника, не відповідають змісту цих постанов та напряму протирічать імперативним приписам ст.ст.257 і 267 ЦК України щодо початку перебігу строку позовної давності.

82. 16.02.2024 від скаржника також надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що правоохоронні органи за зверненням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановили відсутність вини в доведенні до банкрутства боржника, що виключає застосування до ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності. Також скаржник просить врахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду, викладені в постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 щодо застосування строків позовної давності.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

83. 22.01.2024 від ліквідатора АТВТ "Криворізький домобудівельник" арбітражного керуючого Ракіної А. А. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

84. На думку ліквідатора, з дати ухвалення судових рішень, прийнятих за результатом розгляду позовних заяв щодо повернення майна банкрута з чужого незаконного володіння є відправною точкою, з якої починається перебіг позовної давності для заявлення вимог про застосування субсидіарної відповідальності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

85. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

86. У цій справі ліквідатор боржника звернулася до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього голову правління банкрута ОСОБА_1 на суму непогашених кредиторських вимог в розмірі 11 036 119,47 грн.

87. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ліквідатора ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини колишнього голови правління товариства (банкрута) ОСОБА_1 , що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

88. При цьому, ухвала місцевого господарського суду в частині встановлених обставин щодо наявності вини ОСОБА_1 в доведенні боржника до банкрутства не була предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ліквідатора здійснював перевірку правильності застосування судом першої інстанції лише норм закону про застосування позовної давності до заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

89. Верховний Суд здійснює перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права лише в частині щодо застосування позовної давності та не бере до уваги посилання скаржника в додаткових поясненнях щодо наявності/відсутності його вини.

90. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відлік трирічного строку позовної давності для звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності починається саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, тобто у цій справі з 27.02.2004, а тому такий сплинув 27.02.2007.

91. Апеляційний господарський суд виходив з того, що саме з моменту закінчення розгляду справ щодо витребування майна у ліквідатора виникло право звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб.

92. Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо початку відліку строку позовної давності для звернення ліквідатором боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника боржника.

93. У вирішенні поставленого питання колегія суддів Верховного Суду звертається до висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), до закінчення перегляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.

94. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

95. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

96. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

97. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

98. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

99. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

100. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

101. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

102. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

103. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

104. У цьому висновку Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

105. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

106. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

107. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

108. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

109. Суд зазначив, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (пункт 9.4).

110. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

111. Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

112. З огляду на зазначені висновки щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відносно застосування позовної давності у спірних правовідносинах вказав наступне.

113. Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

114. Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

115. За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

116. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

117. Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

118. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

119. А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), судова палата для розгляду справ про банкрутство дійшла висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

120. У цьому висновку судова палата для розгляду справ про банкрутство звернулася до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), яка була врахована судом апеляційної інстанції у цій справі.

121. Поряд з наведеним, судова палата для розгляду справ про банкрутство дійшла висновку про необхідність відступити від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11 та була врахована судом першої інстанції, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

122. Колегія суддів також зауважує на необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги відповідно до положень ч. 4 ст. 300 ГПК України.

123. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відлік трирічного строку позовної давності для звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності починається саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, тобто у цій справі з 27.02.2004 не узгоджується із наведеними вище висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

124. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, вірно зазначив, що ліквідатор подає таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, однак виходив з того, що право на звернення ліквідатором із заявою про покладення субсидіарної відповідальності виникло з моменту закінчення розгляду справи про витребування майна.

125. Однак, із судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції у цій справі не було встановлено обставин щодо формування ліквідаційної маси боржника (її обсягу, вартості чи повної відсутності), реалізації майна банкрута, а також розрахунків з кредиторами чи відсутності такого розрахунку у зв`язку з фактичною відсутністю майна саме для визначення моменту вичерпання ліквідаційної маси як обставини, з якою пов`язується початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

126. Отже колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що за відсутності встановлення моменту вичерпання ліквідаційної маси банкрута, тобто дати встановлення фактичної недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, висновки судів попередніх інстанцій про початок перебігу, відтак і закінчення, строку позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство є передчасними та зробленими за неповного з`ясування всіх обставин справи.

127. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

128. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

129. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

130. Однак, ухвалені у даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

131. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

132. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

133. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 - скасуванню із направленням справи щодо розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

134. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023у справі № Б15/40/29/26/2/62/00 скасувати.

3. Справу № Б15/40/29/26/2/62/00 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік