Ухвала

від 10.09.2024 по справі 260/953/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа №260/953/21

адміністративне провадження №К/990/33542/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №260/953/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області, в особі голови ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області, в особі голови ліквідаційної комісії, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати накази Державної судової адміністрації України від 22.02.2021 №41/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 № 6.3.1.-2 "Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України";

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;

- стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2021 по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з ДСА України та Апеляційного суду Закарпатської області моральну шкоду в розмірі по 50 000 гривень з кожного відповідача;

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України та ЗАС, що полягає у відмові призначити в порядку переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду;

- зобов`язати ДСА України та ЗАС призначити на посаду керівника апарату ЗАС ОСОБА_1 у порядку переведення з рівнозначної посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (з урахуванням ухвали від 18.11.2021 про виправлення описки), залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, адміністративний позов задоволено частково:

- визнані протиправними та скасовані накази ДСА України від 22.02.2021 №41/к та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 за №6.3.1.-2;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;

- стягнуто з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 203 523, 60 грн;

- стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Постановою Верховного суду від 20 липня 2023 року Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 260/953/21 скасовано, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, відмовлено в позові.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 29 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд".

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник хоча і вказує на те, що судами попередніх інстанції під час прийняття оскаржуваних рішень не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак, в порушення вимог статті 330 КАС України, конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України не зазначає.

По тексту касаційної скарги скаржник зазначає, що судами не були враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі №9901/348/19, у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справах №№ 140/90/20, 260/261/20, від 17 червня 2021 року у справі №240/455/20, від 20 вересня 2021 року у справі №340/221/20, №360/1117/20, від 8 грудня 2021 року у справі №9901/348/19, від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15, від 25 липня 2019 року у справі №813/2696/17, від 22 січня 2021 року у справі №640/16224/19, від 13 травня 2021 року у справі № 640/17815/19.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд підкреслює, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норм права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї ж норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:

- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; докази надсилання копій уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №260/953/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області, в особі голови ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Л.О. Єресько,

Судді Верховного Суду