Ухвала

від 11.09.2024 по справі 320/28540/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа №320/28540/23

адміністративне провадження № К/990/32865/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «Форум» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, за участю третьої особи - Приватного підприємства «Форум» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, за участю третьої особи - Приватного підприємства «Форум» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради щодо не звернення до суду із позовом до Приватного підприємства «ФОРУМ» про знесення самочинно збудованого приміщення магазину літ. «Ф», що розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1810136300:09:011:0079 та 1810136300:09:011:0081, за адресою: м. Житомир, вулиця Михайло Грушевського, будинок 5-А.»;

- зобов`язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради звернутися до суду із позовом до Приватного підприємства «ФОРУМ» про знесення самочинно збудованого приміщення магазину літ. «Ф», що розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1810136300:09:011:0079 та 1810136300:09:011:0081, за адресою: м. Житомир, вулиця Михайло Грушевського, будинок 5-А.» та компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне підприємство «Форум» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №2040/7234/18 та від 07.04.2021 у справі №807/62/16 відповідно до яких положення частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням, а саме: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Також скаржник зазначає підпункти «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини справи, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та зазначає, що дана справа має виняткове значення для учасника справи тому, що оскаржувані судові рішення порушують право ПП «Форум» мирно володіти своїм майном.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності і розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки під час розгляду справи дослідженню підлягав великий об`єм документів та багато технічної документації.

Колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22.08.2019 у справі №2040/7234/18 та від 07.04.2021 у справі №807/62/16 з огляду на таке.

Так, у справі № 2040/7234/18 спірні відносини виникли щодо невиконанням відповідачем вимог приписів щодо усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а в справі, що розглядається спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача звернутися до суду із позовом до Приватного підприємства «ФОРУМ» про знесення самочинного будівництва.

У справі № 807/62/16 Верховний Суд встановив відсутність у матеріалах справи припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також доказів усунення цих правопорушень та дійшов висновку, що судом першої інстанцією зроблений передчасний висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та звернення відповідача до суду в порядку статті 376 ЦК чи статті 38 Закону № 3038-VI щодо знесення самочинного будівництва.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішеннях, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій встановили, що відповідачем стосовно Приватного підприємства «Форум» був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.08.2021 та акт від 04.08.2021 №33 про виявлення ряду порушень вимог законодавства. Доказів усунення порушень, які зафіксовані в приписі від 04.07.2021 №20/21 та акті від 04.08.2021 №33 скаржником не надавалось. Також судами попередніх інстанцій встановлено ознаки самочинного будівництва.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Колегія суддів зауважує, що посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не містять достатніх обґрунтувань, скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, хоче спростувати та при розгляді якої справи, проте позбавлений такої можливості.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.

Верховний Суд вважає необґрунтованим доводи скаржника щодо помилкового віднесення справи судом першої інстанції до категорії справ незначної складності, з огляду на таке.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Втім, в касаційній скарзі скаржником не наведено мотиву, який би свідчив, що предмет та обсяг доказування, категорія та складність справи потребує розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що б вказувало на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Форум» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, за участю третьої особи - Приватного підприємства «Форум» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Т.Г. Стрелець