Постанова

від 11.09.2024 по справі 160/282/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 160/282/19

касаційне провадження № К/9901/35292/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Оскар-Віт" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 (суддя Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Божко Л.А., Суховарова А.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Оскар-Віт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оскар-Віт" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 №0002891422 та податкову вимогу від 05.10.2018 №108153-17/03.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що суми витрат були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Прайд Союз" та ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер".

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував податкову вимогу Управління від 05.10.2018 №108153-17/03 в частині нарахування пені у сумі 92084,76 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Прайд Союз" та ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат, які не мають реального товарного характеру.

Підприємство, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в цій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентами, зазначає, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Прайд Союз", ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" з підстав порушення кримінального провадження стосовно посадових осіб зазначених контрагентів, оскільки він не повинен нести відповідальність за неправомірні дії контрагентів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 11.09.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Прайд Союз", ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт від 19.01.2018 №1719/04-36-14-22/36363060 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 86528,00 грн;

підпункту 14.1.201 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, внаслідок чого платником занижено податок на додану вартість всього у сумі 78109,00 грн.

У висновках акту перевірки зазначено, що грошових зобов`язань з податку на додану вартість не буде збільшено з врахуванням обмежень, визначених положеннями статті 102 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 №0002891422 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 108160,00 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 86528,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 21632,00 грн;

податкову вимогу від 05.10.2018 №108153-17/03 про сплату податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 200241,73 грн.

Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Прайд Союз", ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер", оскільки відносно посадових осіб зазначених контрагентів позивача порушено кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частинами третьою, четвертою статті 358, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України. За висновками контролюючого органу зазначені контрагенти позивача не мали необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Прайд Союз" за договорами: від 18.06.2014 №5/00.08.0148, предметом якого є виконання ремонту компенсатора газохода котла 11 котельні лівобережній по вул. Індустріальній, 2 м. Дніпродзержинськ; від 02.09.2013 №09-13/1/484, предметом якого є виконання ізоляційних робіт на об`єктах цеху очищення коксового газу та сірководню; від 19.03.2014 №3/208, предметом якого є виконання ізоляційних робіт на об`єкті технологічні комунікації, теплові мережі та споруди цеху очищення коксового газу від сірководню; від 30.04.2014 №4/327, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", адміністративно-побутовий корпус (корпус 550/7); від 27.06.2014 №7/422, предметом якого є виконання робіт з очистки коксового газу від сірководню; від 02.07.2014 №9/424, предметом якого є виконання робіт по технічному переоснащенню об`єктів бензольно-скруберного відділення цеха уловлювання хімічних продуктів коксування на ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод"; від 02.06.2014 №4, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту меморіального комплексу "Пам`ятник односельчанам-воїнам Громадянської та Великої Вітчизняної війни "(держ.охор. №1330) в смт. Царичанка, вул. 50-річчя Октября.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписки банку.

Також, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" за договором купівлі-продажу від 02.06.2014 №96/33, предметом якого є придбання товарно-матеріальних цінностей (платка фасадного "скала", піску, сітки проволочної, краски акрилової, ґрунтовки, дисків алмазних, шпаклівки, перфокута, граніту чорного полірованого, граніту чорного полірованого з гравіровкою)

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, виписки банку.

В свою чергу, вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16.06.2017 у справі №201/8082/16-к ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною п`ятою статті 27, часиною третьою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (створення з метою фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ "Прайд Союз" та ТОВ "ТД БЦ Шелтер").

Так, зі змісту вищенаведеного вироку встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи, розуміючи злочинність своїх дій, з метою збільшення обсягів незаконно оготівковуваних коштів, на виконання розробленого ОСОБА_1 злочинного плану, пов`язаного з фіктивним підприємництвом, через осіб, які займаються допомогою в реєстрації підприємств в державних і контролюючих органах на законних підставах і передачі статутних та реєстраційних документів, вирішили повторно створити (придбати) більше суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, для чого стали підшукувати осіб, які були б згодні прийняти на себе права та обов`язки номінальних засновників та керівників підприємств, при цьому, таких, що не мають відповідної освіти та не будуть усвідомлювати і знати про характер дій організованої злочинної групи. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , здійснюючи пошук зазначених осіб, зупинили вибір на ОСОБА_5 , який мав на той період часу скрутний матеріальний стан і за умови його виправлення, погодившись вчинити дії, пов`язані із придбанням суб`єкта підприємницької діяльності без мети особистого здійснення будь-яких видів господарювання на ньому, при цьому, не усвідомлюючи протиправність таких дій. Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо умов на яких ОСОБА_5 мав стати засновником та керівником підприємства, при цьому, не будучи обізнаним про намір здійснювати від його імені будь-яку підприємницьку діяльність, будучи непоставленим до відома про злочинний характер дій вказаних осіб. В травні 2014 року в денний час в м. Дніпропетровську, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1 виконав підпис за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням особи в протоколі від 16.05.2014 №16/05/2014 загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер", статуту ТОВ "ТД БЦ Шелтер" від 19.05.2014, наказу №3 від 17.05.2014 про призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер", які після підписання надав у розпорядження ОСОБА_1 на його вимогу. Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плану, розробленого ОСОБА_1 , набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновими правами ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" (код 36596896) шляхом його оформлення на номінального керівника - директора підприємства ОСОБА_5 . Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, і ОСОБА_2 , будучи співорганізатором вчинення злочину, діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво, тобто створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи, розуміючи злочинність своїх дій, з метою збільшення обсягів незаконно оготівковуваних коштів, на виконання розробленого ОСОБА_1 злочинного плану, пов`язаного з фіктивним підприємництвом, через осіб, які займаються допомогою в реєстрації підприємств в державних і контролюючих органах на законних підставах і передачі статутних та реєстраційних документів, вирішили повторно створити (придбати) більше суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, для чого стали підшукувати осіб, які були б згодні прийняти на себе права та обов`язки номінальних засновників та керівників підприємств, при цьому, таких, що не мають відповідної освіти та не будуть усвідомлювати і знати про характер дій організованої злочинної групи. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , здійснюючи пошук зазначених осіб, зупинили вибір на ОСОБА_6 , яка мала на той період часу скрутний матеріальний стан і за умови його виправлення, погодившись вчинити дії, пов`язані із придбанням суб`єкта підприємницької діяльності без мети особистого здійснення будь-яких видів господарювання на ньому, при цьому, не усвідомлюючи протиправність таких дій. Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо умов на яких ОСОБА_6 мала стати засновником та керівником підприємства, при цьому, не будучи обізнаною про намір здійснювати від його імені будь-яку підприємницьку діяльність, будучи непоставленою до відома про злочинний характер дій вказаних осіб. В травні 2014 року в денний час в м. Дніпропетровську, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1 виконав підпис за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням особи в протоколу від 20.05.2014 №20/05/2014 загальних зборів учасників ТОВ "ПРАЙД СОЮЗ", статуту ТОВ "ПРАЙД СОЮЗ" від 20.05.2014, наказу №3/21/05-к від 21.05.2014 про призначення ОСОБА_6 на посаду директора ТОВ "Прайд Союз", які після підписання надав у розпорядження ОСОБА_1 на його вимогу. Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плану, розробленого ОСОБА_1 , набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновими правами ТОВ "ПРАЙД СОЮЗ" (код 38900239) шляхом його оформлення на номінального керівника - директора підприємства ОСОБА_6 . Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, і ОСОБА_2 , будучи співорганізатором вчинення злочину, діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво, тобто створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Вказані особи визнали свою вину у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень.

З метою допиту вказаних вище осіб - директорів ТОВ "ТД БЦ Шелтер", ТОВ ПРАЙД СОЮЗ" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у межах розгляду даної адміністративної справи в якості свідків та з`ясування обставин щодо фактичного реального здійснення господарських операцій за підписаними ними договорами з позивачем, судом було вжито заходів для виклику вказаних осіб в підготовче засідання, були направлені на їх адресу повістки, однак, останні не з`явилися, причину неявки не повідомили.

Договори, видаткові і податкові накладні, інші первинні документи від імені ТОВ "ПРАЙД СОЮЗ" були підписані директором ОСОБА_6 , а від імені ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер" директором ОСОБА_5 .

Водночас, зазначеним вище вироком встановлено, що вказані особи не підписували договори із позивачем і будь-які первинні документи, фактично не здійснювали жодної підприємницької діяльності, а вказані юридичні особи були створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Судами також установлено, що операції між позивачем та зазначеними контрагентами не мали реального характеру, а лише відбулось документування операцій первинними документами, які не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону № 996-XIV, не підтверджують факту здійснення господарських взаємовідносин із вказаними вище контрагентами.

Судами також з`ясовано, що податкові накладні за цими операціями не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ураховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ "ПРАЙД СОЮЗ", ТОВ "Торговий дім БЦ Шелтер".

Щодо податкової вимоги від 05.10.2018 №108153-17/03 в частині, що є предметом касаційного оскарження, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до вимог статті 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, встановленому для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що податкова вимога надсилається платнику податків у разі, якщо він протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення не сплатив визначену у ньому суму грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік у загальному розмірі 108160,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2018 №0002891422, яке було вручено платнику 12.02.2018 та, відповідно, позивач зобов`язаний був сплатити вказану у ньому суму грошового зобов`язання у строк до 22.02.2018, що ним не було здійснено своєчасно.

За викладених обставин, суди дійшли правильного висновку, що контролюючим органом станом на 05.10.2018 правомірно на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.02.2018 №0002891422 було сформовано оспорювану податкову вимогу за грошовим зобов`язанням на суму 108160 грн, а тому суди дійшли правильного висновку, що в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не переглядає судові рішення в частині нарахування позивачеві пені у розмірі 92084,76 грн, оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення у визначеній судами частині, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, відсутні підстави для скасування даних рішень у цій частині.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Оскар-Віт" залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова