Постанова

від 11.09.2024 по справі 640/5862/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 640/5862/19

касаційне провадження № К/9901/35646/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 (суддя Чопенко Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Єгорова Н.М., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві (далі - Казначейство), в якому, з урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог, просило:

визнати протиправною бездіяльність Офісу щодо несвоєчасного внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства за листопад 2016 року у розмірі 14554495,00 грн та за грудень 2016 року в розмірі 58813,00 грн;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 11.10.2018 по 16.05.2019 у розмірі 1880192,26 грн.

Позивач послався на протиправну бездіяльність Офісу щодо несвоєчасного внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, невиконання покладених обов`язків з боку відповідачів, що призвело до порушення майнових прав позивача на отримання своєчасного бюджетного відшкодування.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправною бездіяльність Офісу щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування Товариства за листопад 2016 року в сумі 14554495,00 грн, грудень 2016 року в сумі 58813,00 грн; стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування в сумі 1880192,26 грн за період з 11.10.2018 по 16.05.2019.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у позивача наявне право на повернення сум бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2016 року на загальну суму 14613308,00 грн, яка є узгодженою з дня набрання законної сили судового рішення у справі №826/11167/17 (18.09.2018), водночас, зазначену суму податку на додану вартість відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відшкодовано, з огляду на що позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Офіс, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Офіс посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пунктів 200.12, 200.15, 200.23 статті 200 ПК України, Бюджетного кодексу України, статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порушення норм процесуального права, зокрема, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що у своїй сукупності призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник посилається на безпідставне нарахування і стягнення на користь позивача пені, оскільки позивача було визнано банкрутом 29.05.2017 і припинено нарахування йому неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута і, відповідно, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платником і державою, аналогічне право на припинення нарахування банкрутом пені на заборгованість бюджету повинно бути забезпечено і для платника податків.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.12.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 11.09.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, позивачем 16.12.2016 подано до Офісу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року №9244790599 та заяву про повернення на рахунок платника сум бюджетного відшкодування в розмірі 14554495,00 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо сум бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2016 року, складено акт перевірки від 19.01.2017 №91/28-10-41-09/24930146 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме: завищено суму податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2016 року на суму 14554495,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 №0000094109 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 14554495,00 грн.

Також, Товариством 20.01.2017 подано до Офісу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року №9267410288 та заяву про повернення на рахунок платника сум бюджетного відшкодування в розмірі 58813,00 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки, задекларованих Товариством даних у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо сум бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2016 року, складено акт перевірки від 17.02.2017 №300/28-10-41-09/24930146, яким встановлено порушення позивачем пунктом 200.4 статті 200 ПК України, а саме: завищено суму податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування за грудень 2016 року на суму 58813,00 грн.

На підставі висновків цього акта перевірки Офісом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 №0000154109 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 58813,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2018 у справі №826/11167/17 було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Офісом, від 08.02.2017 №00094109, від 06.03.2017 №0000154109.

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось та набрало законної сили.

Станом на дату звернення позивачем з даним адміністративним позовом до суду Офісом у реєстрі заяв на відшкодування податку на додану вартість не було відображено інформацію про закінчення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 №0000094109, від 06.03.2017 №0000154109, відповідно Управлінням вказану суму податку на додану вартість не відшкодовано.

У подальшому, 16.05.2019 позивачем отримано на свій розрахунковий рахунок у банку суму бюджетного відшкодування в розмірі 14613308,00 грн.

Водночас, у зв`язку з порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вважаючи таку бездіяльність Офісу протиправною, позивач нарахував пеню на суму бюджетної заборгованості, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано статтею 200 ПК України, відповідно до пункту 200.1 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктами 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.10, підпункту «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Таким чином, при від`ємному значенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, платник податку вправі прийняти рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подати контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, після чого контролюючий орган має провести перевірку визначених платником сум та, в разі наявності підстав, скоригувати ці суми, прийнявши відповідне податкове повідомлення-рішення. У цьому випадку, визначені платником суми бюджетного відшкодування контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв не пізніше наступного робочого дня після отримання, зокрема, відповідного рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення.

Наведені вище положення не визначають будь-яких застережень щодо виконання вказаного обов`язку контролюючого органу щодо внесення спірних відомостей до Реєстру заяв. У тому числі положення ПК не допускають можливості бездіяльності податкового органу у разі, якщо на час отримання відповідного рішення суду визначений платником у заяві рахунок для повернення відшкодування був закритим.

Не спростовують цього висновку також і положення Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26, якими передбачено необхідність внесення у реєстр відомостей про реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування. Зазначені положення не забороняють вносити відомості про закриті рахунки чи про інші поточні рахунки, які платник не згадував у заяві про повернення відшкодування.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, а податковим органом не було надано відомостей про те, що ним, як суб`єктом владних повноважень, з огляду на визначені законом імперативні строки внесення відомостей до Реєстру заяв, вчинялися будь-які дії щодо з`ясування рахунку позивача для перерахування йому бюджетного відшкодування. Контролюючий орган, порушивши право позивача на отримання бюджетного відшкодування прийняттям неправомірних податкових повідомлень-рішень, які були скасовані судом, не виправив своєї подальшої поведінки та діяв недобросовісно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності Офісу.

Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

З огляду на протиправну бездіяльність податкового органу, позивач був позбавлений права на отримання у встановлений законом строк суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Буквальне тлумачення цієї норми свідчить, що не зважаючи на причини нездійснення відшкодування платникам протягом визначеного строку суми податку, такі невідшкодовані вчасно суми вважаються заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня.

У спірних правовідносинах, позивач як добросовісний платник податків виконав всі покладені на нього обов`язки, у тому числі щодо визначення цільового банківського рахунку. Водночас, закриття у 2018 році цього рахунку, який був повідомлений податковому органу ще у 2016 році, не може позбавляти позивача права на отримання бюджетного відшкодування та пені, виправдовуючи таким чином недобросовісну та протиправну бездіяльність відповідача, допущену до того ж після прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України протягом всього строку існування заборгованості.

Суд касаційної інстанції враховує, що судом апеляційної інстанції перевірена правильність здійсненого розрахунку пені за період з 11.10.2018 по 16.05.2019 та не виявлено жодних помилок.

Стосовно доводів скаржника про визнання позивача банкрутом, колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства не передбачають позбавлення визнаного банкрутом підприємства права на нарахування та стягнення пені, нарахованої згідно пункту 200.23 статті 200 ПК України у зв`язку з порушенням строку виплати бюджетного відшкодування.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача у спорах цієї категорії, є стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивача права на стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування.

Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко