Постанова

від 03.12.2019 по справі 640/5862/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5862/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо несвоєчасного внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Інвест за листопад 2016 року у розмірі 14 554 495 грн. та за грудень 2016 року в розмірі 58 813 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Інвест заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 14 554 495 грн. та пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 11.10.2018 по 03.04.2019 у розмірі 1 522 026,07 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву про зміну (зменшення) вимог, у якій він просив:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо несвоєчасного внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Інвест за листопад 2016 року у розмірі 14 554 495 грн. та за грудень 2016 року в розмірі 58 813 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Інвест пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 11.10.2018 по 03.04.2019 у розмірі 1 880 192,26 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що нарахування та стягнення на користь позивача пені є безпідставним.

У судовому засыданні суду апеляційної інстанії 03.12.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою вирішено замінити відповідача Офісу великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ РМ-Інвест 16.12.2016 подано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року №9244790599 та заяву про повернення на рахунок платника сум бюджетного відшкодування в розмірі 14 554 495 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних ТОВ РМ-Інвест задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо сум бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2016 року, складено акт перевірки від 19.01.2017 №91/28-10-41-09/24930146, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2016 року на суму 14 554 495 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 19.01.2017 №91/28-10-41-09/24930146, Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 №0000094109 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 14 554 495 грн.

Також, ТОВ РМ-Інвест 20.01.2017 подано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року №9267410288 та заяву про повернення на рахунок платника сум бюджетного відшкодування в розмірі 58 813 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних ТОВ РМ-Інвест задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо сум бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2016 року, складено акт перевірки від 17.02.2017 №300/28-10-41-09/24930146, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК, а саме: завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування за грудень 2016 року на суму 58 813 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 17.02.2017 №300/28-10-41-09/24930146, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 №0000154109 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 58 813 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2018 у справі №826/11167/17 визнання протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті Офісом великих платників податків ДФС від 08.02.2017 №00094109 та від 06.03.2017 №0000154109.

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення з даним адміністративним позовом Офісом великих платників податків ДФС у реєстрі заяв на відшкодування ПДВ відсутня інформація про закінчення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 №0000094109 та від 06.03.2017 №0000154109, відповідно Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві вказана сума не відшкодовано.

В подальшому, 16.05.2019 ТОВ РМ-Інвест отримано на свій розрахунковий рахунок у банку суму бюджетного відшкодування в розмірі 14 613 308 грн.

Водночас, у зв`язку з порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вважаючи таку бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС протиправною, позивач нарахував пеню на суму бюджетної заборгованості, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у позивача наявне право на повернення сум бюджетного відшкодування за листопад 2016 року, грудень 2016 року на загальну суму 14 613 308 грн, вказана сума є узгодженою з дня набрання законної сили судового рішення по справі №826/11167/17 (18.09.2018). Оскільки зазначену суму ПДВ відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 ПК не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що норми КАС визначають виключно право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання відповідної письмової заяви. Водночас, процесуальні норми не містять вимог щодо порядку дій суду при поданні такої заяви, у тому числі щодо постановлення процесуальних рішень про прийняття заяви, відкриття провадження за заявою тощо.

У свою чергу, судом першої інстанції було прийнято до уваги подану позивачем у відповідності до частини першої статті 47 КАС заяву та вирішено спір з урахуванням цієї заяви, про подання якої наголошувалося у судовому засіданні 01.07.2019, на якому був присутнім і представник скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вирішення судом першої інстанції даного спору з урахуванням заяви позивача про зміну (зменшення) вимог колегія суддів відхиляє.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно підпунктів 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.10, підпункту ґ пункту 200.12 статті 200 ПК у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Згідно пункту 200.15 статті 200 ПК у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Аналіз викладених норм дає підстав для висновку, що при від`ємному значенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, платник податку вправі прийняти рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подати контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, після чого контролюючий орган має провести перевірку визначених платником сум та, в разі наявності підстав, скоригувати ці суми, прийнявши відповідне податкове повідомлення-рішення. У цьому випадку, визначені платником суми бюджетного відшкодування контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв не пізніше наступного робочого дня після отримання, зокрема, відповідного рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що норми чинного законодавства не визначають будь-яких застережень щодо виконання вказаного обов`язку контролюючого органу щодо внесення спірних відомостей до Реєстру заяв. У тому числі положення ПК не допускають можливості бездіяльності податкового органу у разі, якщо на час отримання відповідного рішення суду визначений платником у заяві рахунок для повернення відшкодування був закритим.

Не спростовують цього висновку також і положення Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, якими виключно передбачено необхідність внесення у реєстр відомостей про реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування. Зазначені положення не забороняють вносити відомості про закриті рахунки чи про інші поточні рахунки, які платник не згадував у заяві про повернення відшкодування.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів, а податковим органом не було надано відомостей про те, що ним, як суб`єктом владних повноважень, з огляду на визначені законом імперативні строки внесення відомостей до Реєстру заяв, не вчинялося будь-яких дій щодо з`ясування рахунку позивача для перерахування йому бюджетного відшкодування. З цього суд доходить висновку, що відповідач, порушивши права позивача на отримання бюджетного відшкодування прийняттям неправомірного податкового повідомлення-рішення, яке було скасоване судом, не виправив своєї подальшої поведінки та діяв недобросовісно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

З огляду на протиправну бездіяльність податкового органу, позивач був позбавлений права на отримання у встановлений законом строк суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Буквальне тлумачення цієї норми свідчить, що не зважаючи на причини нездійснення відшкодування платникам протягом визначеного строку суми податку, такі невідшкодовані вчасно суми вважаються заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах, позивач як добросовісний платник податків виконав всі покладені на нього обов`язки, у тому числі щодо визначення цільового банківського рахунку. Водночас, закриття у 2018 році цього рахунку, який був повідомлений податковому органу ще у 2016 році, не може позбавляти позивача права на отримання бюджетного відшкодування та пені, виправдовуючи таким чином недобросовісну та протиправну бездіяльність відповідача, допущену до того ж після прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 по справі 820/260/13-а неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК протягом всього строку існування заборгованості.

Судом апеляційної інстанції перевірена правильність здійсненого розрахунку пені за період з 11.10.2018 по 16.05.2019 та не виявлено жодних помилок.

У свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі вказує про помилковість нарахування пені у період з 11.10.2018 по 03.04.2019 у кількості 218 днів, а не 175. Проте, колегія суддів зазначає, що вказана судом кінцева дата нарахування пені 03.04.2019 є виключно опискою, яку допустив також і позивач у своїй заяві (а.с. 68). Правильно розрахувавши кількість днів нарахування пені, суд першої інстанції помилково вказав кінцевою датою 03.04.2019 замість 16.05.2019 - дати перерахування позивачу спірного відшкодування. У свою чергу зазначена помилка не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення та може бути виправлена судом першої інстанції в порядку статті 253 КАС.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання позивача банкрутом, то суд апеляційної інстанції наголошує, що норми чинного законодавства не передбачають позбавлення визнаного банкрутом підприємства права на нарахування та стягнення пені, нарахованої згідно пункту 200.23 статті 200 ПК у зв`язку з порушенням строку виплати бюджетного відшкодування.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15 ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача у спорах цієї категорії, є стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо права позивача отримання шляхом стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 11.10.2018 по 16.05.2019 у розмірі 1 880 192,26 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 05.12.2019.