Рішення

від 19.08.2024 по справі 756/4857/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/4857/24

Провадження № 2/756/2892/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04.04.2024 він звернувся рекомендованим листом до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» з проханням надати роз`яснення з приводу відмови водієм автобусу АА 2531, який рухався по маршруту 188, в перевезенні його як пасажира пільгової категорії. Відповідач, усупереч вимогам статті 40 Конституції України, статей 15, 18, 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян» не надав своєчасної та обґрунтованої відповіді на звернення позивача від 04.02.2024, що спричинило грубе порушення його прав. З огляду на вищевикладене, просив суд визнати неправомірною бездіяльність ТОВ «СОЮЗ-АВТО» по ненаданню своєчасної та обгрунтованої відповіді, зобов`язати ТОВ «СОЮЗ-АВТО» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на звернення від 04.02.2024.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено здійснювати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місцезнаходження юридичної особи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Заслухавши учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту статей 11, 15, 16 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа, яка має право на судовий захист за власним розсудом обирає спосіб захисту. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання) порушених ( оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України суд може захисти лише порушене право особи та у визначений Цивільним Кодексом України спосіб. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З наведеного слідує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Згідно з частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частини 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

При цьому, суд звертає увагу, що строк на надання відповіді на звернення починає обраховуватись з дня його надходження (отримання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що 04.02.2024 звернувся до відповідача ТОВ «СОЮЗ-АВТО» зі скаргою щодо протиправних дій водія автобуса №2531 АА, в якій просив притягнути до відповідальності водія за відмову в перевезенні пасажира пільгової категорії, при розгляді скарги дотримуватися вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян». Відповіді на своє звернення не отримував.

Позивачем на підтвердження своєї позиції надано розрахунковий документ - фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 04.02.2024 про направлення рекомендованого листа ТОВ «СОЮЗ-АВТО» та роздруківку відстеження поштового відправлення - №0305809899506, що відповідає номеру відправлення, вказаному у долученому фіскальному чеку.

Як вбачається з відстеження поштового відправлення №0305809899506 (трекінгу), 07.02.2024 відправлення не було вручене під час доставки.

Доказів того, що ТОВ «СОЮЗ-АВТО» отримало звернення від позивача матеріали справи не містять, а тому у відповідача не виник обов`язок надавати на нього відповідь.

Крім того, з позовної заяви та доданих до неї доказів не вбачається, яка саме кореспонденція подавалась адресатом до АТ «Укрпошта» 04.02.2024.

Відповідно до п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (надалі Правила), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Пунктом 47 Правил регламентовано, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Так, відправник складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку вкладення, зазначення кількості кожного предмета, аркуша, їх оголошеної цінності, загальної кількості предметів, аркушів та загальної оголошеної цінності вкладення і підписує його.

Необхідність зазначення поіменного переліку предметів (найменування вкладення) корелюється із обов`язком працівника зв`язку звірити вкладення з описом, а також із правом одержувача відправлення на розкриття такого відправлення в його присутності в об`єкті поштового зв`язку та, у випадку нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження чи зіпсуття вкладення, - на складення відповідного акту.

При прийманні листа з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом вкладення, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля.

Тобто, належними доказами відправлення є оригінали/копії чеку (квитанції) та опису вкладення, оформленого відповідно до Порядку пересилання поштових відправлень, що в сукупності підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересиланням листів з описом вкладення і перевірку працівником поштового зв`язку відповідності вкладення опису.

Матеріали позовної заяви не містять опису вкладення, за відсутності якого встановити факт направлення ТОВ «СОЮЗ-АВТО» саме скарги ОСОБА_1 від 02.02.2024, з долученими до неї додатками, не вбачається за можливе.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто, позивач, звертаючись до суду, повинен довести належними доказами наявність порушення його прав та законних інтересів.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Отже, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт надсилання ним відповідачу поштовою кореспонденцією скарги від 02.02.2024 та не підтверджено відповідними доказами фактів отримання такого звернення відповідачем.

Приймаючи до уваги, вищевикладене, відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльності ТОВ «СОЮЗ-АВТО» щодо ненадання відповіді на звернення позивача та зобов`язання ТОВ «СОЮЗ-АВТО» надати письмову відповідь на звернення позивача.

За таких обставин, підстави вважати, що права позивача порушені відповідачем та підлягають захисту відсутні, тому слід дійти до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» (адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.10-А, корпус 2, кв.35, ЄДРПОУ 30729545) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.08.2024.

Суддя М.М. Ткач