Ухвала

від 11.09.2024 по справі 756/11104/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/11104/24

Провадження № 2-з/756/144/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департамента будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департамента будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у якому просить: визнати недійсними договори про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду А, укладених між ТОВ КБ «Столиця» та ОСОБА_2 № 1331029 від 06.11.2006 та № 1331030 від 24.11.2006; визнати недійсним та скасувати накази головного управління житлового забезпечення м.Києва про оформлення права власності нерухомого майна за ОСОБА_2 № 1105/С/КІ від 14.07.2009 та № 582-С/КІ від 14.04.2009; скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 ; скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , видане Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартири АДРЕСА_3 від 03.12.2008 за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартира АДРЕСА_4 від 03.12.2008 за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , місць загального користування та частин майна, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку поза межами власності ОСОБА_2 , в яких ним були виконані певні види робіт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи в місцях загального користування та в частині майна, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Одночасно з пред`явленням позову від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватися квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Заява мотивована тим, що висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.09.2021 встановлено багато фактів незаконного втручання в несучі конструкції та у вентиляційні системи житлового багатоповерхового будинку, встановлення додаткового інженерного обладнання цих квартир в місцях загального користування, внесення змін до фасаду будинку, порушення прав співвласників багатоквартирного будинку в процесі виконання комплексу будівельних робіт в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ОСОБА_2 . Проведення таких будівельних робіт потребують відповідних дозвільних документів, розроблення відповідної проектної документації, що дають право на їх виконання і після закінчення яких квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 підлягають окремому прийняттю в експлуатацію. Несучі конструкції, інженерні і вентиляційні системи, фасад будинку, коридор на 9 поверсі, технічний поверх, дах будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, що призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, неправомірні дії відповідача щодо спільного майна, не тільки порушили права співвласників багатоквартирного будинку, а й поставили їх життя під загрозу. Так, виходячи із факту, що в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в значному обсязі демонтовані перекриття, несучі стіни, в тому числі, в районі лоджій, а саме на примиканні міжповерхових перекриттів приміщень в квартирі та лоджії, що може призвести до зсуву, просідання перекриття та руйнування лоджії, квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 становлять загрозу та є аварійними. При цьому, зазначає, що необхідно виводити людей із зони можливого обвалення, виконувати негайне розвантаження, вживати інших заходів безпеки. Потребує негайному відновленню квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 у відповідності з робочою документацією на будинок. В межах проведеного дослідження технічний стан квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і будинок в цілому відноситься до стану будівлі (споруди) IV -аварійний. Будинок визнано аварійний із-за аварійних квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Задля відновлення становища, яке існувало до порушення, відповідно до Висновка експерта, ОСОБА_2 має здійснити ряд робіт. Відтак, існує необхідність, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 задля охорони та збереження цих квартир та будинку АДРЕСА_5 , безпеки людей, які проживають у цьому будинку і не тільки. Заявник зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнить чи навіть унеможливити не тільки виконання рішення, а й мати наслідки втрати життя.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) сторони в судове засідання не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову, за яким фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечить меті процесуального інституту забезпечення позову та нівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч.1 ст.264 ЦПК України).

Відтак, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Поданий позов про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії, позивач просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є фактично тотожним заявленим позовним вимогам та накладе на відповідача більші зобов`язання, які фактично позбавляють його права на користування своєю власністю до вирішення спору по суті.

Застосування такого заходу забезпечення позову в будь-якому випадку є неможливим, оскільки таке забезпечення призводить до фактичного вирішення позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.

Наведене свідчить про те, що заява про забезпечення позову покликана встановити обов`язок відповідача та інших осіб вчиняти певні дії чи утриматись від певних дій як процесуальних заходів забезпечення позову, передбачених п.2 та 4 ч.1 ст.150 ЦПК України, та примушує, зокрема, відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом спору у справі.

Крім того, заява не містить обґрунтувань чим саме не вжиття таких заходів забезпечення позову утруднить виконання можливого рішення у справі.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департамента будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М. Ткач