Ухвала

від 04.03.2024 по справі 761/9319/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9319/13-ц

Провадження № 8/761/10/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Аббасової Н.В.,

за участю секретаря: Сухини А.С.,

представника відповідачів за первісним позовом: ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року заявники ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діяла законний представник ОСОБА_7 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою (а.с. 94-96, т.9) про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у цивільній справі № 761/9319/13-ц, та з урахуванням поданої заяви на виконання ухвали суду від 08 травня 2019 року, заявники просили суд (а.с. 113-117 т.9):

- скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у справі № 761/9319/13-ц та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, і зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним - задовольнити.

Заява обґрунтована тим, що існують нововиявлені обставини, визначені п. 1) ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Так, 25.08.2018 ОСОБА_7 було виявлено в особистих речах ОСОБА_8 додаткову угоду від 29.12.2011 до договору позики від 28.12.2011, відповідно до якої сторони (позикодавець ОСОБА_4 та позичальник ОСОБА_8 ) дійшли згоди про розірвання укладеного між сторонами договору позики від 28.12.2011, а також те, що позичальник повернув позикодавцю всю суму позики, а також внесені зміни до договору позики в частині терміну повернення позики. Таким чином, на думку заявників, Додаткова угода від 29.12.2011 до Договору позики від 28.12.2011 повністю спростовує наявність боргових зобов`язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_4 , що свідчить про те, що дана додаткова угода має розцінюватись як нововиявлена обставина для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 у справі № 761/9319/13-ц, оскільки вона є істотною, тобто такою, що могла вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 27.06.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06.11.2019 представником первісного позивача було подано на адресу суду висновок експерта № 47/19 за результатами проведення судової експертизи від 16.09.2019 (а.с. 191-197 т. 9), а 17.08.2020 цим же представником була подана на адресу суду заява, в якій сторона позивача за первісним позовом проти задоволення поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечувала, зазначаючи, що заява подана з порушенням положень ст. ст. 423, 425 ЦПК України, непідсудна суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції було змінено апеляційним судом. Крім того, сторона звертала увагу суду, що стороною заявників не надано жодних доказів на підтвердження виявлення додаткової угоди до договору позики саме в строки передбачені положеннями ст. 424 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2020 заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2020 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2020 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2022 заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд, урахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, вказав, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами саме судом першої інстанції, враховуючи його зміну апеляційною інстанцією і така зміна відбулася не в частині розподілу судових витрат. Також, протягом усього часу розгляду справи в суді стороною заявників не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обставин виявлення 25 серпня 2018 року ОСОБА_7 в особистих речах ОСОБА_8 додаткової угоди від 29 грудня 2011 року до договору позики від 28 грудня 2011 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2022 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що питання відповідності поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вимогам статті 426 цього Кодексу, дотримання заявником процесуальних строків на подання такої заяви та питання прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, вирішується судом на стадії відкриття провадження. Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.

З матеріалів справи убачається, що подана заявником заява про перегляд за нововиявленими обставинами вже була прийнята судом до провадження 27 червня 2019 року (т. 9 а.с.119-120). Отже, після відкриття провадження у справі за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, процесуальним обов`язком суду є розгляд вказаної заяви по суті. Однак, ухвала суду першої інстанції не містить висновків суду щодо розгляду по суті поданої ОСОБА_3 , ОСОБА_3 заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, колегія суддів звернула увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16 вказано, що у розумінні проаналізованих вище норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано. Зміст рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року свідчить про те, що при перегляді рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в апеляційному порядку суд не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин по суті спору, а навпаки погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі судом першої інстанції обставин та зроблених на підставі цих обставин висновків. З огляду на викладене, колегія суддів вказала, що суд першої інстанції неправильно врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами саме судом першої інстанції.

Також, колегія суддів вказала на помилковість висновку суду про те, що протягом усього часу розгляду справи в суді стороною заявників не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обставин виявлення 25 серпня 2018 року ОСОБА_7 в особистих речах ОСОБА_8 додаткової угоди від 29 грудня 2011 року до договору позики від 28 грудня 2011 року. Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду було залишено без руху для усунення недоліків та зобов`язано заявника, зокрема, надати докази на підтвердження того, що про існування нововиявлених обставин їй, заявниці, стало відомо 25 серпня 2018 року.

30 листопада 2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду повернуто заявникам у зв`язку з неусуненням недоліків.

При перегляді ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в апеляційному порядку, судом було встановлено … « що 26 листопада 2018 року ОСОБА_7 подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій містяться посилання на те, що доказами того, що заявнику стало відомо про додаткову угоду 25.08.2018 року, є те що, 23.05.2018 року, вона, ОСОБА_10 , прилетіла з Норвегії в Україну, що вбачається з відмітки паспорта ОСОБА_11 . У зв`язку зі своїм приїздом, на 25.08.2018 ОСОБА_10 запросила гостей з м. Києва порибалити, та в цей день виявила додаткову угоду, на яку посилається у своїй заяві. При виявленні зазначеної додаткової угоди біля ОСОБА_10 не перебувало ніяких осіб, які можуть підтвердити цей факт, оскільки, дану угоду ОСОБА_10 виявила коли гості вже поїхали, а ОСОБА_10 , вивертала бушлат, і після того як вивітрила його на сонці, виявила захований у ньому папір, яким виявилася додаткова угода до договору позики від 29.12.2011року. Камер відеоспостереження у місці, де виявила угоду ОСОБА_10 , не знаходилось та не знаходиться. Єдиним доказом щодо виявлення угоди у вказаний у заяві день, є факт приїзду ОСОБА_10 до України, що вбачається з відмітки паспорта ». Додатково судом апеляційної інстанції було зазначено, що у справі відсутні будь-які посилання на виявлену угоду, що свідчить про те, що на момент розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції про угоду не було відомо (т. 9 а.с. 88-91).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою суду від 06.10.2022 прийнято вказану заяву до провадження та призначено її до розгляду.

20.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача за первісним позовом про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_7 та закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р., яка обґрунтована тим, що в прохальній частині заяви про перегляд рішення суду на нововиявленими обставинами зазначено: «Скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 у справі №761/9319/13-ц та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах яких діє ОСОБА_7 , треті особи: Орган опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації в м.Києві, про стягнення боргу та процентів за договором позики.» Разом з цим, в тексті заяви міститься посилання на рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2017 яким рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 змінено, виключено з резолютивної частини рішення посилання на обмеження стягнення заборгованості за договором позики з відповідачів «в межах вартості майна, отриманого в спадщину», в іншій частині рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2017 рішення Апеляційного суду м.Києва від 17.05.2017 та рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.03.2017 в незмінній його частині залишено без змін. Отже, на думку позивача, заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення, яке не є остаточним рішенням у справі та було змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва. За таких обставин провадження у справі за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 підлягає закриттю на підставі ст.255 ЦПК України (т. 11, а.с. 33 - 34).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2023 у задоволенні такої заяви було відмовлено з тих підстав, що, з урахуванням положень ч. 2 ст. 425 ЦПК України, зміст рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року свідчить про те, що при перегляді рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в апеляційному порядку суд не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин по суті спору, а навпаки погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі судом першої інстанції обставин та зроблених на підставі цих обставин висновків. Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний суд у своїй постанові від 14.09.2022 у даній справі, повертаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначивши, що суд першої інстанції неправильно врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами саме судом першої інстанції.

07.03.2023 на адресу суду від заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позикодавець» в Додатковій угоді від 29 грудня 2011 року до Договору позики від 28 грудня 2011 року, самим ОСОБА_4 чи іншою особою?

Вказане клопотання мотивовано тим, що обставинами, які існували на час розгляду справи, однак про них не було відомо заявнику, у зв`язку із чим вона не повідомила про них суду, є наявність додаткової угоди до договору позики від 28.12.2011, про яку їй стало відомо випадково. Ознайомившись із вказаною угодою, ОСОБА_7 зрозуміла, що вона повністю спростовує існування невиконаних зобов`язань ОСОБА_8 перед ОСОБА_4 за договором позики від 28.12.2011, які лягли в основу рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017. ОСОБА_4 своїм підписом підтвердив, що на момент підписання додаткової угоди від 29.12.2011 не має ніяких матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_8 , та не буде мати їх у майбутньому. У рамках розгляду цієї справи ОСОБА_4 звернувся до Науково - дослідної лабораторії судових експертиз із заявою про проведення почеркознавчої експертизи, у якій було посталено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позикодавець» в копії Додаткової угоди від 29 грудня 2011 року до Договору позики від 28 грудня 2011 року, самим ОСОБА_4 чи іншою особою?

За результатами проведення експертизи у висновку експерта № 47/19 від 16.09.2019 було зазначено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позикодавець» в копії Додаткової угоди до Договору позики від 28.12.2011 виконано не самим ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Як вбачається із матеріалів висновку, для перевірки справжності підпису не було долучено оригіналу Додаткової угоди від 29.12.2011 до Договору позики від 28.12.2011.

Як вказує представник заявника, висновки експерта № 47/19 від 16.09.2019 за результатами проведення судової експертизи не відповідають дійсності, що є підставою для заявлення даного клопотання.

03.04.2023 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшли пояснення щодо заяви про призначення експертизи, відповідно до якої позивач заперечив проти її призначення.

16.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом про відмову у задоволенні клопотання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з підстав пропуску строку.

Заяву обґрунтовано тим, що 20.09.2018 ОСОБА_7 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 04.10.2018 заява ОСОБА_7 була залишена без руху та заявниці надано строк для усунення недоліків. Зокрема, в ухвалі зазначено, що ОСОБА_7 вказуючи у заяві про те, що додаткову угоду від 29.12.2011 до договору позики від 28.12.2011 , яка спростовує існування невиконаних зобов`язань ОСОБА_8 перед ОСОБА_4 за вказаним договором позики, та яка є обставиною для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, заявником було знайдено 25.08.2018, разом із тим, доказів зазначеного суду не надано.

На виконання вказаної ухвали заявником подано заяву про усунення недоліків, в якій заявниця вказала, що доказів того, що про існування нововиявлених обставин їй стало відомо 25.08.2018 надати немає можливості, оскільки свідків вказаної події не було та іншим чином така подія не фіксувалась. Отже у заявниці відсутні докази подання нею заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в строк передбачений ст. 424 ЦПК України, із заявою про поновлення строку на подання такої заяви заявниця не зверталася, тому наявні всі передбачені законом підстави для відмови у задоволенні клопотання про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 17.05.2023 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. (т. 11, а.с. 94 - 98).

24.07.2023 на адресу суду від представника заявників надійшли письмові пояснення щодо заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

06.11.2023 до суду від позивача ОСОБА_4 надійшла заява про відвід головуючого у справі.

Ухвалою суду від 07.11.2023 визнано таку заяву позивача необґрунтованою. Питання про відвід судді Аббасової Н.В. передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ для визначення іншого судді в порядку проведення автоматизованого розподілу вказаної справи.

Ухвалою суду від 01.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Аббасової Н.В. у даній справі відмовлено.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Вказана ухвала мотивована тим, що експертиза, про яку заявляє відповідач за первісним позовом, направлена на отримання нового доказу, який не існував на час ухвалення судового рішення, яке вона просить переглянути за нововиявленими обставинами. Тому клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, оскільки направлене на отримання нового доказу.

У судовому засіданні представник заявників заяву підтримала, просила задовольнити з підстав у ній наведених, з урахуванням наданих письмових пояснень.

Представник позивача за первісним позовом проти задоволення такої заяви заперечив.

Дослідивши доводи заяви, заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, у вказаній справі, рішенням Шевченківського районного суду м Києва від 10 березня 2017р. по цивільній справі № 761/9319/13-ц, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення боргу та процентів за договором позики, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480000,00 грн., але в межах вартості майна отриманого в спадщину. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480000,00 грн., але в межах вартості майна отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її мати ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480000,00 грн., але в межах вартості майна отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_3 в інтересах якого діє його мати ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480000,00 грн., але в межах вартості майна отриманого в спадщину. Здійснено розподіл судових витрат за первісним позовом.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_13 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним - залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017р. змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р. Виключено з резолютивної частини рішення посилання на обмеження стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7 , «в межах вартості майна, отриманого у спадщину». В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р. залишено без змін.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у незміненій частині залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Також потрібно розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (Khristovv. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009, де в п. 33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Як зазначено вище, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що існують нововиявлені обставини, визначені п. 1) ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Так, 25.08.2018 ОСОБА_7 було виявлено в особистих речах ОСОБА_8 додаткову угоду від 29.12.2011 до договору позики від 28.12.2011, відповідно до якої сторони (позикодавець ОСОБА_4 та позичальник ОСОБА_8 ) дійшли згоди про розірвання укладеного між сторонами договору позики від 28.12.2011, а також те, що позичальник повернув позикодавцю всю суму позики, а також внесені зміни до договору позики в частині терміну повернення позики. Таким чином, на думку заявників, Додаткова угода від 29.12.2011 до Договору позики від 28.12.2011 повністю спростовує наявність боргових зобов`язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_4 , що свідчить про те, що дана додаткова угода має розцінюватись як нововиявлена обставина для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 у справі № 761/9319/13-ц, оскільки вона є істотною, тобто такою, що могла вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Слід зазначити, що підставою первісного позову у даній справі є боргові зобов`язання ОСОБА_8 перед позивачем за первісним позовом ОСОБА_4 за договором позики від 28.12.2011.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 10.03.2017, зокрема, установив, що 28.12.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 був укладений договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 1 920 000,00 грн та зобов`язався їх повернути протягом 12 місяців.

Доводів щодо наявності додаткової угоди від 29.12.2011 до договору позики від 28.12.2011 відповідачами за первісним позовом суду не наводилось.

Так, слід зазначити, що у даному випадку виявлена ОСОБА_7 додаткова угода від 29.12.2011 не може бути нововиявленою обставиною, а є новим доказом, існування якого також заперечується позивачем за первісним позовом. Для встановлення питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позикодавець» в Додатковій угоді від 29.12.2011 самим ОСОБА_4 чи іншою особою, представником відповідачів за первісним позовом заявлено клопотання про призначення у справі судово - почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються також висновками експертів. Тобто, експертиза є доказом.

У даному випадку, наданий доказ не свідчить про відсутність зобов`язання за договором позики від 28.12.2011, заперечується позивачем за первісним позовом, та може набути статусу доказу лише після проведення судової почеркознавчої експертизи, що не узгоджується із приписами статті 423 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що обставини на які посилається заявник не є нововиявленими в контексті положень статті 423 ЦПК України, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 259-261, 274, 352, 354, 355, 423, 425, 427, 429 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Аббасова