Рішення

від 04.09.2024 по справі 453/983/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/983/24

№ провадження 2/453/437/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

при секретарі Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в:

17 червня 2024 року ОСОБА_1 звернуласьв суд з позовною заявою до Державного податкового університету, в якій просить стягнути з Державного податкового університету на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20 грудня 2023 року по 12 травня 2024 року включно у розмірі 50699 (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 16 коп.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

27 червня 2021 року позивачем вказані в ухвалі від 21 червня 2024 року недоліки усунено та надіслано суду квитанцію про сплату судового збору.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 19 червня 2017 року її було прийнято на посаду професора кафедри теорії права та держави Університету Державної фіскальної служби України. Позивачу у трудову книжку працівником відділу кадрів Університету державної фіскальної служби України внесено запис за №35 від 20 червня 2017 року про прийняття її на роботу на посаду професора кафедри теорії права та держави на період до проведення конкурсу на контрактних умовах, який внесено на підставі наказу ректора Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 № 342-к від 16 червня 2017 року. Наступний запис у трудовій книжці вчинено за №36 від 16 червня 2017 року про те, що «запис за №35 є недійсним», який було внесено 20 червня 2017 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, визнано недійсним запис №36 у його трудовій книжці від 16 червня 2017 року, поновлено її на роботі з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу №342-к від 16 червня 2017 року, стягнуто з Університету на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 30 червня 2019 року в сумі 414 860 гривень. та 5000 гривень моральної шкоди, в решті вимог відмовлено.

Ухвалами Верховного Суду від 18 травня 2021 року та від 09 серпня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Університету державної фіскальної служби України та третьої особи ОСОБА_2 , відповідно, на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року - відмовлено.

06 вересня 2021 року Університет державної фіскальної служби України оплатив визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2017 року по 30 вересня 2020 року та моральну шкоду, частково виконав рішення суду.

Наказом № 508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » її формально поновлено на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України з 19 червня 2017 року (пункт 1 зазначеного наказу).

У пункті 2 вказаного наказу № 508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » зазначено, що вважати трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 припиненими 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Не погодившись з пунктом 2 вказаного наказу № 508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » вона звернулася до відповідача із заявою від 22 вересня 2021 року, в якій вказала про незаконність вказаного наказу, а також просила поновити її на займаній посаді професора кафедри теорії права та держави, а також одночасно надіслати проект навчального навантаження на 2021-2022 навчальні роки. Відповідач в добровільному порядку відмовився виконувати судове рішення про поновлення на роботі у зв`язку з цим вона звернулась з позовом до Суду (справа №453/1443/21).

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, у цивільній справі № 453/1174/17 за її апеляційною скаргою на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 у справі за її позовом до Університету Держаної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання запису у трудовій книжці недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди визнано недійсним запис №36 у її трудовій книжці від 16 червня 2017 року; поновлено її з 19 червня 2017 на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.06.2017 по 30.09.2020 в сумі 414 860,75 грн. з урахуванням обов`язкових платежів та зборів, які підлягають сплаті з даної суми; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на мою користь 5 000 грн. моральної шкоди.; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на мою користь 1 866,79 грн. судового збору.

Вказаною постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, у цивільній справі № 453/1174/17 встановлено, що з 19 червня 2017 року вона була прийнята на посаду професора кафедри теорії права та держави в університеті Державної фіскальної служби України, встановлено факт наявності трудових відносин між нею та Університетом Державної фіскальної служби України, а також факт виконання нею роботи у відповідача, на яку працевлаштовувалась, із часу фактичного допущення її до роботи без укладення трудового договору та видання наказу чи розпорядження. Окрім того, вказаним судом рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт недійсності запису №36 у її трудовій книжці від 16 червня 2017 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року та Рішенням Сколівського районного суду від 30 березня 2023 року (які є преюдиційними для даних правовідносин) у справі №453/1443/21 позовні вимоги задоволено частково:

Визнано незаконним та скасовано наказ Університету державної фіскальної служби України № 508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині п.2 вказаного наказу щодо «Вважати трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 припиненими 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору».

Стягнуто з Державного податкового університету в користь ОСОБА_1 412 210,79 грн. середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

Наказом Університету державної фіскальної служби України №508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (зокрема його п.2)відповідач фактично не поновивши позивача на роботі, припинив трудові відносини з нею у спосіб, не передбачений КзПП України, а відтак саме з цих підстав п.2 зазначеного наказу підлягає скасуванню.

Судове рішення - постанова Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року поновлено на посаді професора кафедри теорії права та держави університету державної фіскальної служби України відповідачем не виконана, що є підставою, відповідно до ст. 236 КзПП України, для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Затримка виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 має місце з 02 вересня 2021 року, її позовні вимоги про стягнення середньогозаробітку зачас затримки виконаннярішення пропоновлення нароботі підлягаютьдо задоволенняза період з 02.09.2021 року по 19.12.2023 року, що з розрахунку середньоденного заробітку, встановленого постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2020 року в розмірі 371,29 грн становить 991 робочий день х 371,29 грн (середньоденний заробіток) = 367 948,39 грн. Сума доплати з врахуванням 20% за вислугу років від посадового окладу за 38 міс. становить 44262,4 грн. (38 міс. Х 5824 грн (оклад) х 20% = 44262,4 грн). Загальна сума середнього заробітку за вказаний період складає 412210,79 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

При розрахунку суми середнього заробітку, який підлягає до стягнення Судом апеляційної інстанції взято до уваги розрахунок, який здійснений Позивачем за період з 01 жовтня 2020 року по 19 грудня 2023 року. Дані обставини встановлені судовими рішеннями і не підлягають повторному доведенню, оскільки спір існує і надалі між тими самими сторонами і з тих самих підстав, а до стягнення заявлений період з 20 грудня 2023 року по день фактичного поновлення Позивача на роботі.

Враховуючи вище наведене просить суд задоволити заявлені позовні вимоги та стягнути середній заробіток за затримку виконання рішення суду за період з 20 грудня 2023 року по 12 травня 2024 року включно.

18 липня 2024 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надіслав на адресу суду (Електронний суд) відзив в якому зазначи, що позиція, на якій ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , є необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи і може ввести суд в оману. Всі висунуті аргументи не мають під собою реальних доказів і не відповідають дійсним фактам. Тому просить суд уважно розглянути матеріали справи та прийняти рішення на основі об`єктивних доказів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, в прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Представник відповідачаДержавного податковогоуніверситету Берестень В.В.у судовомузасіданні заперечивщодо задоволенняпозовних вимогпокликаючись наобставини,викладені увідзиві.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі на здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4 та ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, згідно якої визнано недійсним запис №36 у трудовій книжці від 16 червня 2017 року; поновлено позивача з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017 року; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 30 вересня 2020 року в сумі 414 860,75 грн. з урахуванням обов`язкових платежів та зборів, які підлягають сплаті з даної суми; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на її користь 5 000 грн. моральної шкоди.; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на мою користь 1 866,79 грн. судового збору.

Ухвалами ВерховногоСуду від18травня 2021року тавід 09серпня 2021року увідкритті касаційногопровадження закасаційними скаргамиУніверситету державноїфіскальної службиУкраїни татретьої особи ОСОБА_2 ,відповідно,на постановуЛьвівського апеляційногосуду від30вересня 2020року,відмовлено.

На виконанні в Ірпінському міському відділі ДВС центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ перебуває зведене виконавче провадження №64547003, до складу якого входять виконавчі провадження №64547003, №63946617 з примусового виконання виконавчого листа №453/1174/17, виданого 13 листопада 2020 року Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з Університету державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 30 вересня 2020 року в сусі 414860,75 гривень з урахуванням обов`язкових платежів та зборів, які підлягають сплаті з даної суми; №63946714 з примусового виконання виконавчого листа №453/1174/17, виданого 13 листопада 2020 року Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з Університету державної фіскальної служби України на користь позивача судовий збір у розмірі 1866,79 гривень.

06 вересня 2021 року Університет державної фіскальної служби України оплатив визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2017 року по 30 вересня 2020 року та моральну шкоду, частково виконав рішення суду.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в.о. ректора Університету державної фіскальної служби України В. Унинець-Ходаківська було видано наказ № 508-к від 02 вересня 2021 року, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України з 19 червня 2017 року.

Однак, відповідно до п.2 вказаного наказу, трудові відносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 вирішено вважати припиненими 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач у письмовій формі звертався до Університету державної фіскальної служби України з проханням змінити зміст п.2 наказу №508-к, де замість зазначеного тексту вказати «внести відповідний запис у трудову книжку про поновлення на посаді професора кафедри теорії права та держави професора, доктора наук з державного управління ОСОБА_1 » та одночасно надіслати проєкт навчального навантаження на 2021-2022 року. Відповідач в добровільному порядку відмовився виконувати судове рішення про поновлення на роботі у зв`язку з цим позивач звернулась з позовом до Суду (справа №453/1443/21).

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року та Рішенням Сколівського районного суду від 30 березня 2023 року у справі №453/1443/21 позовні вимоги задоволено частково:

- Визнано незаконним та скасовано наказ Університету державної фіскальної служби України № 508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині п.2 вказаного наказу щодо «Вважати трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 припиненими 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору».

- Стягнуто з Державного податкового університету в користь ОСОБА_1 412 210,79 грн середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

При прийнятті судових рішень Суди виходили з наступного:

-у трудовій книжці позивача міститься запис за № 35 від 20 червня 2017 року про прийняття позивача на роботу на посаду професора кафедри теорії права та держави на період до проведення конкурсу на контрактних умовах. Як підставу внесення запису № 35 зазначено наказ № 342-к від 16 червня 2017 року. Запис № 36 від 16 червня 2017 року (про визнання запису під номером 35 недійсним) визнано недійсним постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили та поновлено позивача з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017 року. Тобто, постановою апеляційного суду встановлено факт наявності трудових відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Університетом Державної фіскальної служби України. Відтак, суд дійшов висновку що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Університету державної фіскальної служби України №508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині п.2 вказаного наказу щодо «Вважати трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 припиненими 31 серпня 2017 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору» підлягають до задоволення, оскільки трудовий договір не укладався, а звільнення відбулось без проведення конкурсу на контрактнихумовах(запис у трудовій книжці позивачки за № НОМЕР_1 від 20 червня 2017 року).

-Наказом Університету державної фіскальної служби України №508-к від 02 вересня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (зокрема його п.2) відповідач фактично не поновивши позивача на роботі, припинив трудові відносини з нею у спосіб, не передбачений КзПП України, а відтак саме з цих підстав п.2 зазначеного наказу підлягає скасуванню.

- Судове рішення - постанова Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року поновлено на посаді професора кафедри теорії права та держави університету державної фіскальної служби України відповідачем не виконана, що є підставою відповідно до ст. 236 КзПП України для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

- Затримка виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 має місце з 02 вересня 2021 року, позовні вимоги про стягнення середньогозаробітку зачас затримки виконаннярішення пропоновлення нароботі підлягаютьдо задоволенняза період з 02 вересня 2021 року по 19 грудня 2023 року, що з розрахунку середньоденного заробітку, встановленого постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2020 року в розмірі 371,29 грн. становить 991 робочий день х 371,29 грн (середньоденний заробіток) = 367 948,39 грн. Сума доплати з врахуванням 20% за вислугу років від посадового окладу за 38 міс. становить 44262,4 грн. (38 міс. Х 5824 грн (оклад) х 20% = 44262,4 грн). Загальна сума середнього заробітку за вказаний період складає 412210,79 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

- При розрахунку суми середнього заробітку, який підлягає до стягнення Судом апеляційної інстанції взято до уваги розрахунок, який здійснений Позивачем за період з 01 жовтня 2020 року по 19 грудня 2023 року.

Дані обставини встановлені судовими рішеннями і не підлягають повторному доведенню оскільки спір існує і надалі між тими самими сторонами і з тих самих підстав, а до стягнення заявлений період з 20 грудня 2023 року по день фактичного поновлення Позивача на роботі.

Відповідно до норм законодавства, за період з 20 грудня 2023 року до дня фактичного забезпечення позивачу як поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, тобто за весь час затримки виконання рішення суду, відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Сума середнього заробітку, яка пред`являється до стягнення за даним позовом розрахована за період з 20 грудня 2023 року по 12 травня 2024 року включно, оскільки Наказом Державного податкового університету від 10 травня 2024 року №158-к переведено ОСОБА_1 професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України на посаду професора кафедри теорії та історії держави і права Державного податкового університету з 13 травня 2024 року на 1 ставку за основним місцем праці роботи згідно встановленого навчального навантаження.

Вирішуючи спір по суті, з огляду на доводи сторін, суд зазначає, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана норма передбачає обов`язок власника (роботодавця) виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами першою та другою ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових числужбових осіб та громадян які підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставо ю для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 20 грудня 2023 року до 12 травня 2024 року, в якому вказано, що розмір середньомісячного заробітку встановлений постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили у цивільній справі №453/1174/17, та складає 371,29 гривень, а також сума середнього заробітку з урахуванням вислуги років (20 % від посадового окладу).

Сума середнього заробітку 371,29 грн. х 124 р.д. = 46039, 96 грн.

Сума середнього заробітку з урахуванням вислуги років (20% від посадового окладу) 4 місяці х 5824 гривень(оклад) х 0.20 = 4659,20 грн.

Загальна сума середнього заробітку за вказаний період 46039, 96 гривень + 4659,20 гривень = 50699 грн. 16 коп.

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 6000 грн., суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно із ст. 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, як наголосив Верховний суд України в постанові від 14 грудня 2016 року у справі №428/7002/14-ц, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст.ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Як зазначив Верховний Суд у складі другої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 18 січня 2018 року у справі №362/7161/15ц, враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, порушенням відповідачем законного права позивача, а саме непоновлення на роботі, було порушено звичний для позивача уклад життя та завдано їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, внаслідок чого позивач зазнав втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду. Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат і ступінь негативних вимушених змін у її житті, та правові позиції Верховного суду з питань відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди з врахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 1000 гривень.

Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 1000 гривень є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

У відповідностідо ст.141ЦПК Україниз відповідачаДержавного податковгоуніверситету накористь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненнюсудові витратипо справіу розмірісплаченого позивачемпри зверненнідо судусудового збору,який уданому випадкускладає 1937(однатисяча дев`ятсоттридцять сім)грн.92коп.

Керуючись ст. ст. 5,12-13,89,141,258, 259,264, 265,268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов задоволити частково.

Стягнути з Державного податкового університету (місце знаходження: вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київської області, 08200 код ЄДРПОУ 44550814) на користь ОСОБА_1 (82642, Львівська область, Стрийський район, с. Сможе, РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20 грудня 2023 року по 12 травня 2024 року у розмірі 50699 (п"ятдесят тисяч шістсот дев"яносто дев"ять) грн. 16 коп.

Стягнути з Державного податкового університету (місце знаходження: вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київської області, 08200 код ЄДРПОУ 44550814) на користь ОСОБА_1 (82642, Львівська область, Стрийський район, с. Сможе, РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Державного податкового університету (місце знаходження: вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київської області, 08200 код ЄДРПОУ 44550814) на користь ОСОБА_1 (82642, Львівська область, Стрийський район, с. Сможе, РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: с. Сможе, Стрийського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач:Державний податковийуніверситет (місце знаходження: вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київської області, ЄДРПОУ 44550814).

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2024 року.

Суддя Ю.Є. Ясінський