Рішення

від 12.09.2024 по справі 473/4933/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4933/24

РІШЕННЯ

іменем України

"12" вересня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Гоженко В.О., представника позивача Хоржевського Д.Е., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Ніцу І.Г., перекладача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовомЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ

у вересні2024року Центральнеміжрегіональне управлінняДержавної міграційноїслужби ум.Києві таКиївській областізвернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 вересня 2023 року співробітниками СБУ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був доставлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває на території України без документів, що надають йому право на таке перебування.

В цей же день, відповідно дост. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення, з поміщенням до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України. У 2018 році прибув в Україну нелегально, використавши підроблені документи на ім`я громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, передбаченогост. 263 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відбував покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)», звільнений з місць позбавлення волі 01 вересня 2023 року.

Водночас, 03 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора України прийнято рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до російської федерації за скоєння злочину, пов`язаного з тероризмом, у зв`язку з чим до відповідача застосовано екстрадиційний арешт, термін якого сплив 13 вересня 2023 року.

У зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі.

Екстрадиція відносно ОСОБА_1 до російської федерації не виконана в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2023 року відповідача видворено до країни походження або третьої країни.

15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В подальшому рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 квітня 2024 року) строк затримання відповідача було продовжено на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13 вересня 2024 року.

Оскільки з боку відповідача відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та видворення, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані, що унеможливлює здійснення процедури примусового видворення іноземця, в зв`язку з цим неодноразові запити позивача до Департаменту консульської служби МЗС України про надання допомоги у здійсненні процедури примусового видворення були відхилені, а тому ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просило продовжити строк затримання відповідача для ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив не продовжувати строк його затримання, посилаючись на те, що він є ідентифікованої особою, при цьому бажає самостійно вирішувати питання щодо отримання документів для підтвердження його особи, проте вчиняти будь-які дії в цьому напрямку неможливо в умовах його ізоляції. Також звертав увагу суду на те, що не бажає повертатися до російської федерації та неодноразово звертався до компетентних органів України з приводу отримання статусу біженця, однак на час вирішення даної справи вказаного статусу не отримав.

Представник відповідача адвокат Ніцу І.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зокрема з огляду на відсутність законних підстав для продовження строку затримання відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Відповідно до ч.4ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Розділ VІ Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року №353/271/150, детально описує комплекс заходів, які вживаються компетентними органами щодо ідентифікації та документування іноземців, зокрема: у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 11ст.289 КАС Українизазначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч.12ст.289КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно ч.13ст.289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно ч.1ст.289 КАС Україниза наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Тобто, у кожному конкретному випадку, якщо відповідний адміністративний позов про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства подано з метою ідентифікації особи, забезпечення примусового видворення чи реадмісії, повинні братись до уваги конкретні фактичні обставини, які доводять той факт, що особа дійсно не співпрацює під час процедури її ідентифікації; відсутня інформація з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства; відсутні документи, необхідні для ідентифікації особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2023 року співробітниками СБУ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був доставлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває на території України без документів, що надають йому право на таке перебування.

В цей же день, відповідно дост. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення, з поміщенням до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України. У 2018 році прибув в Україну нелегально, використавши підроблені документи на ім`я громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, передбаченогост. 263 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відбував покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)». Звільнений з місць позбавлення волі 01 вересня 2023 року.

Водночас, 03 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора України прийнято рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до російської федерації за скоєння злочину, пов`язаного з тероризмом, у зв`язку з чим до відповідача застосовано екстрадиційний арешт, термін якого сплив 13 вересня 2023 року.

У зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі.

Екстрадиція відносно ОСОБА_1 до російської федерації не виконана у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2023 року відповідача видворено до країни походження або третьої країни.

15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В подальшому рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 квітня 2024 року) строк затримання відповідача було продовжено на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13 вересня 2024 року.

Станом на час розгляду даної справи неможливо забезпечити примусове повернення відповідача, у зв`язку з тим, що згідно інформації Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України через повномасштабну агресію російської федерації проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані, діяльність посольств та консульських установ держав-агресора на території України припинена, представлення інтересів російської федерації дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється. Належні документи, що посвідчують особу відповідача та підтверджують належність до громадянства будь-якої країни та надають йому право виїзду за межі України, у останнього відсутні.

Згідно матеріалів справи міграційним органом вживалися заходи з метою забезпечення видворення відповідача за межі території України (підтверджується наданими запитами УДМС України), в той час як відповідач не може самостійно виконати вимогу міграційного органу та покинути територію України у зв`язку з відсутність у нього паспортного документа. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач активно співпрацював для його ідентифікації. Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що не має наміру повертатись до країни громадянської належності.

Таким чином, з огляду на викладене, стороною позивача доведено обставини, які є підставами для продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення, а тому, з урахуванням обставин, що перешкоджають проведенню вказаної процедури, вказаний строк слід продовжити на строк необхідний для видворення, але не більше ніж на шість місяців (але не ідентифікації, оскільки відповідач був затриманий лише з метою забезпечення примусового видворення).

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимогиЦентральногоміжрегіонального управлінняДержавної міграційноїслужби ум.Києві таКиївській областідо ОСОБА_1 про продовженнястроку затриманняз метоюідентифікації тазабезпечення примусовоговидвореннязадовольнити частково.

Продовжити строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13 березня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан