Постанова

від 12.11.2024 по справі 473/4933/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 473/4933/24

Перша інстанція: суддя Лузан Л.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

апелянта ОСОБА_1

представника апелянта - адвоката Ніцу Г.Г.

перекладача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2024 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

В обґрунтування позову вказувало, що оскільки з боку відповідача відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та видворення, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані, що унеможливлює здійснення процедури примусового видворення іноземця, в зв`язку з цим неодноразові запити позивача до Департаменту консульської служби МЗС України про надання допомоги у здійсненні процедури примусового видворення були відхилені, а тому ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просило продовжити строк затримання відповідача для ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2024 року позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задоволені частково.

Продовжений строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13 березня 2025 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про необхідність у відмові у задоволенні позову, оскільки підставами для затримання відповідача була необхідність видворення з території країни, в той же час неможливість ідентифікації відповідача як підстава для продовження його затримання не дають змоги його видворення.

Також апелянт вказує, що у відповіді Департаменту консульської служби МЗС України №71/17-524/2-121390 від 11.10.2023 зазначено про неможливість задоволення запиту позивача, оскільки через повномасштабну агресію рф проти України дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані, діяльність посольств та консульських установ держави-агресора на території України припинена, представництво інтересів рф дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 3 вересня 2023 року співробітниками СБУ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був доставлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває на території України без документів, що надають йому право на таке перебування.

В цей же день, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення, з поміщенням до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України. У 2018 році прибув в Україну нелегально, використавши підроблені документи на ім`я громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 263 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відбував покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)». Звільнений з місць позбавлення волі 01 вересня 2023 року.

Водночас, 03 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора України прийнято рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до російської федерації за скоєння злочину, пов`язаного з тероризмом, у зв`язку з чим до відповідача застосовано екстрадиційний арешт, термін якого сплив 13 вересня 2023 року.

У зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі.

Екстрадиція відносно ОСОБА_1 до російської федерації не виконана у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2023 року відповідача видворено до країни походження або третьої країни.

15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В подальшому рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 квітня 2024 року) строк затримання відповідача було продовжено на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13 вересня 2024 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача доведено обставини, які є підставами для продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 ч. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення дії Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з російською федерацією" від 17.06.2022 №692 на період до припинення дії Угоди, зазначеної у п. 1 цієї постанови, відповідно до ст. 6 такої Угоди зупинити дію ст.ст. 1 і 2 Угоди в частині можливості громадян російської федерації в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України без віз на підставі документів, зазначених у п. 2, 3, 4, 6 і 8 переліку документів громадян російської федерації для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, наведеного в Додатку 1 до Угоди.

Відповідно до ст. 30 ч. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України (тут та в подальшому в редакції Закону №2952-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч. 12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналогічні положення визначено також пунктом 6 розділу ІІІ "Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Отже, ч. 1 ст. 289 КАС України (в редакції Закону №2952-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023) визначено, що затримання іноземця або особи без громадянства можливе (за певних обставин), якщо стосовно іноземця або особи без громадянства прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію.

Згідно цієї норми судом може бути застосовано до іноземця або особи без громадянства заходи, зокрема, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

Тобто питання про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В даному випадку суд встановлює наявність чи відсутність обставин для продовження строку затримання.

Разом з тим ч. 11 ст. 289 КАС України передбачена можливість продовження строку затримання (але не більш як на вісімнадцять місяців) за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

При цьому апеляційний суд враховує, що згідно матеріалів справи міграційним органом вживалися заходи з метою забезпечення видворення відповідача за межі території України (підтверджується наданими запитами УДМС України), в той час як відповідач не може самостійно виконати вимогу міграційного органу та покинути територію України у зв`язку з відсутність у нього паспортного документа. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач активно співпрацював для його ідентифікації. Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що не має наміру повертатись до країни громадянської належності.

Станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції неможливо забезпечити примусове повернення відповідача, у зв`язку з тим, що згідно інформації Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України через повномасштабну агресію рф проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані, діяльність посольств та консульських установ держав-агресора на території України припинена, представлення інтересів рф дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється, а також у зв`язку із відсутності співпраці з боку іноземця та відсутності документа, що дозволяють завершити процедуру ідентифікації та перетнути державний кордон України, що в свою чергу не дає можливості прийняти стосовно особи рішення про примусове повернення.

Згідно матеріалів справи міграційним органом вживалися заходи з метою ідентифікації особи відповідача, що підтверджується запитами УДМС України та відповідями ГУ ДМС України в областях на запити щодо інформації відносно ОСОБА_1 .

При цьому слід зауважити, що частиною 13 статті 289 КАС України, регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі №743/1046/20 та від 28.02.2023 у справі №522/17369/21.

Таким чином, саме відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації є обставиною за якої неможливо ідентифікувати іноземця, що є підставою для продовження строку затримання відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення, а тому, з урахуванням обставин, що перешкоджають проведенню вказаної процедури, вказаний строк слід продовжити на строк необхідний для видворення, але не більше ніж на шість місяців (але не ідентифікації, оскільки відповідач був затриманий лише з метою забезпечення примусового видворення).

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 268-272, 289, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2024 року у справі № 473/4933/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12.11.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький