Постанова

від 09.09.2024 по справі 907/105/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа № 907/105/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Кравчук Н.М.,Малех І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) Іващенко А.В.

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроатом» від 15 липня 2024 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року (підписане 10.07.2024 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №907/105/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроатом», м. Київ

до відповідача Державної організації (установа, заклад) «Ужгородське міжрайонне управління водного господарства», м. Ужгород

про стягнення 404 168,65 грн

в с т а н о в и в :

05 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроатом» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Державної організації (установа, заклад) «Ужгородське міжрайонне управління водного господарства» про стягнення 404 168,65 грн, з яких: 153 397,98 грн заборгованість за спожиту електричну енергію за договором №23/01-02 від 23 грудня 2022 року; 217 248,83 грн пеня, 15 306,02 грн 3% річних та 18 215,82 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року у справі №907/105/24 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 212 447,18 грн, з яких: 182 486,92 грн пені, 18 215,82 грн інфляційних втрат та 11 744,44 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факт здійснення постачання електричної енергії на суму 153 397,98 грн в рамках виконання сторонами саме договору №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022, а тому невідповідним є поширення його умов на постачання електричної енергії на суму та в обсязі, що не охоплюються умовами договору та з перевищенням загальної ціни Договору, що є істотними умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю електричної енергії. Як встановлено судом першої інстанції відповідачем протягом строку дії договору здійснено оплату вартості поставленої йому в період з січня по березень 2023 року включно електричної енергії в розмірі 1 707 689,02 грн, тобто загальна вартість (ціна) зміненого Додатковою угодою №2 до Договору відповідачем сплачена в повному обсязі згідно з його граничною сумою, яка визначена Додатковою угодою №2 до Договору. Разом з тим, доказів внесення змін в Договір № 23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 р. в частині збільшення обсягу електричної енергії та, відповідно й ціни Договору за січень - березень 2023 року позивачем не надано, як і не доведено факт здійснення постачання електроенергії на суму 153 397,98 грн. в рамках виконання сторонами саме Договору № 23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 р. Разом з тим, суд, посилаючись на приписи ч.2 ст.237 ГПК України, зазначив, що він не вправі самостійно вийти за межі означених позивачем вимог та прийняти рішення щодо позовної вимоги, яка до суду не пред`являлася, з огляду на що, позовна вимога про стягнення суми 153 397,98 грн основного боргу задоволенню не підлягає. Крім цього, дослідивши докази, що підтверджують оплати відповідача за договором №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022, суд встановив, що платежі на виконання умов договору відповідачем проводились з порушенням строків оплати погоджених сторонами. З огляду на відмову в задоволення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу 153 397,98 грн, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних та пені, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 182 486,92 грн пені, 18 215,82 грн інфляційних втрат та 11 744,44 грн 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроатом» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року у справі №907/105/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що факт споживання електричної енергії відповідачем підтверджується актами №№1, 2, 3 узгодження фактичних (звітних) обсягів

розподілу електричної енергії ПрАТ ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО для споживачів ТОВ ЕЛЕКТРОАТОМ від 31.12.2023р., від 28.02.2023р., від 31.03.2023р. (відповідно) та Реєстрами №№102-01-2023, 102-02-2023, 102-03-2023 оператора системи розподілу ПрАТ ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 00131529, ЕІС-код 24XZAKARPATYAE-J) щодо фактичних (звітних) обсягів купівля електричної енергії постачальником Товариство з

обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОАТОМ (код ЄДРПОУ 43752840, ЕІС-код 62Х887727016450Y) з розподілом за споживачами у тому числі із розбивкою по площадках вимірювання групи а та групи б за січень- березень 2023 року (копії додані до позовної заяви та містяться у матеріалах справи). Наголошує, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається, а між сторонами укладено тільки один договір на постачання електричної енергії споживачу №23/01-02 від 23.12.2022 року. Відтак, на думку скаржника, враховуючи дані Оператора системи розподілу ПрАТ ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО, законодавчу заборону на постачання (споживання) електричної енергії без укладення відповідних договорів та відсутність інших (крім договору на постачання електричної енергії споживачу №23/01-02 від 23.12.2022 року) укладених договорів постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем, постачання електричної енергії (в тому числі, але не обмежуючись) в березні 2023 року було здійснено позивачем відповідачу саме на підставі договору на постачання електричної енергії споживачу №23/01-02 від 23.12.2022 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2024 року справу №907/105/24 розподілено колегії суддів Плотніцький Б.Д. (головуючий суддя), Кравчук Н.М. та Малех І.Б.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та розгляд останньої призначено на 21 серпня 2024 року.

06 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Слід зазначити, що відповідач не звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року у справі №907/105/24. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що здійснив оплату позивачу в межах граничної ціни договору, при цьому, додаткових угод в частині збільшення суми договору сторони не укладали. Щодо порушення строків оплати зазначив, що відповідач, як бюджетна неприбуткова організація станом на перший квартал 2023 року не мала кошторисних призначень для здійснення оплати за поставку електричної енергії. У зв`язку з наведеним та враховуючи те, що позивач не довів розмір збитків, також просить зменшити розмір присуджених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Поряд з тим, просить розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , розпорядженням керівника апарату №149 від 20 серпня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №907/105/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2024 року справу №907/105/24 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Кравчук Н.М. та Малех І.Б.

Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року справу прийнято до провадження колегією суддів Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Кравчук Н.М. та Малех І.Б., розгляд справи відкладено на 09 вересня 2024 року, у зв`язку із зміною складу суду та неявкою представників сторін в судове засідання.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року у справі №907/105/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, як зазначалося вище, у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу за відсутності йог представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на клопотання останнього, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2022 року за результатом проведення процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОАТОМ» (в тексті договору постачальник) та Державною організацією (установою, закладом) «Ужгородське міжрайонне управління водного господарства» (в тексті договору споживач) укладено договір №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого, а саме: п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) в кількості 384 615 кВт./год. споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2023 р., за 1 кВ г/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 4,44 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 3,35436 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,74 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1 707 690,60 грн з ПДВ, ПДВ - 284 615,10 грн

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.5 Договору).

Відповідно до п.5.7 Договору оплата рахунку постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів, для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання (п.13.1 Договору).

Згідно з п.13.3 Договору дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки па цю мету затверджено в установленому порядку.

23.01.2023 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п.1 якої сторони домовились внести зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 року №23/01-02 та викласти в такій редакції: 1.1. Абзац 2 пункту 2.1. «Кількість 381 047,57085 кВт./год.». 1.2. Абзац 2 пункту 5.1. Ціна за спожиту електричну енергію у 2023 р., за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 4,481568 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 3,77936 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,38028 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,746928 грн.

30.01.2023 року сторонами в справі укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до п.1 якої сторони домовились внести зміни до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 року №23/01-02 та викласти в такій редакції: 1.1. Абзац 2 пункту 2.1. «Кількість - 368 505 кВт./год.». 1.2. 5.1. «Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2023 р., за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 4,6341 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 3,48147 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,38028 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,77235 три. Загальна вартість всього об`єму поставки складає 1 707 689,02 грн з ПДВ, ПДВ - 284 614,84 грн.

За умовами комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу, ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,6341 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії - 3,48147 грн; - тариф па послуги з передачі електричної енергії - 0,38028 грн; - податок па додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,77235 грн.

Згідно з п.3 Комерційної пропозиції спосіб оплати по факту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом. Строк оплати рахунку 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання його споживачем. Визначення способу оплати послуг з розподілу споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи.

У п.7 Комерційної пропозиції сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (враховуючи день фактичної оплати), нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання.

Додатковою угодою №3 від 15 лютого 2023 року сторони погодили внести зміни до розділу 14 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін», у зв`язку із зміною банківських реквізитів постачальника.

Як встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору відповідачем здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 1 707 689,02 грн, що підтверджується, зокрема: за січень: платіжна інструкція №1225 від 11.03.2023 - згідно акту прийому-передачі №1 за період 01.01.2023 по 15.01.2023 року в сумі 659 997,79 грн.; платіжна інструкція №1270 від 14.04.2023 - згідно акту прийому-передачі №2 за період 16.01.2023 по 25.01.2023 року в сумі 399 996,98 грн.; платіжна інструкція №1287 від 12.05.2023 - згідно акту прийому-передачі №3 за період 26.01.2023 по 28.01.2023 року в сумі 99 633,15 грн.; платіжна інструкція №1513 від 14.10.2023 - згідно акту прийому-передачі №5 за період 29.01.2023 по 31.01.2023 року в сумі 104 397,00 грн.; за лютий: платіжна інструкція №1449 від 08.09.2023 - згідно акту прийому-передачі №2 за період 01.02.2023 по 28.02.2023 року в сумі 334 633 грн.; за березень: платіжна інструкція №1512 від 14.10.2023 - згідно акту прийому-передачі №6 за період 01.03.2023 по 03.03.2023 року в сумі 109 031,10 грн.

Проте, такі платежі здійснювалися із порушенням строку їх сплати.

Поряд з тим, за твердженням позивача на виконання умов укладеного між сторонами договору із наступними змінами, у період з січня по березень 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію у розмірі 401 607 кВт./год. на загальну суму 1 861 087 грн, з яких відповідачем сплачено лише 1 707 689,02 грн.

У зв`язку з наведеним, ТОВ «Електроатом» зазначає про наявність у відповідача заборгованості за договором №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 в сумі 153 397,98 грн. На підтвердження зазначених обставин позивачем, зокрема, надано суду не підписані з боку відповідача акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 16.10.2023; акт приймання-передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 23.12.2022 №23/01-02 за період з 01.03.2023 по 08.03.2023 та реєстри споживання ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

У лютому 2024 року ТОВ «Електроатом» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Державної організації (установа, заклад) «Ужгородське міжрайонне управління водного господарства» 404 168,65 грн, з яких: 153 397,98 грн заборгованість за спожиту електричну енергію за договором №23/01-02 від 23 грудня 2022 року, а також, у звязку з несвоєчасною оплатою споживачем поставленої електричної енергії, також нарахував останньому 217 248,83 грн пені, 15 306,02 грн 3% річних та 18 215,82 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Як встановлено судом вище та вбачається з матеріалів справи, а також не заперечується сторонами, між останніми укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (у відповідності до ЗУ «Про публічні закупівлі») та у подальшому укладено Додаткові угоди №1 та №2, якими сторони погодили внести зміни до вказаного договору, зокрема, в частині обсягу постачання електричної енергії (368 505 кВт./год.) та загальної вартості (ціни) договору (1 707 689,02 грн); разом з тим, відповідачем повністю оплачено вартість поставленої йому в період з січня по березень 2023 року включно електричної енергії в розмірі 1 707 689,02 грн, тобто загальна вартість (ціна) Договору, погоджена сторонами у відповідності до Додаткової угоди №2, відповідачем сплачена в повному обсязі.

Поряд з цим, докази внесення змін до Договору в частині збільшення обсягу електричної енергії та відповідно і загальної вартості (ціни) договору за січень-березень 2023 року у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані, як і не доведено факт здійснення постачання відповідачу електроенергії на суму 153 397,98 грн на підставі Договору №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 року.

Судом першої інстанції правомірно відхилено посилання позивача на акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 16.10.2023 та акт приймання-передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 23.12.2022 №23/01-02 за період з 01.03.2023 по 08.03.2023, оскільки такі не підписані з боку відповідача, відтак, зважаючи на відсутність доказів внесення сторонами змін до договору в частині збільшення об`єму та загальної вартості електричної енергії, не є належними доказами постачання електричної енергії за договором у спірний період. Поряд з тим, надані ПрАТ «Закарпаттяобленерго» реєстри споживання не дають можливість встановити споживання відповідачем зазначених в них обсягів електричної енергії саме на підставі договору №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт постачання електричної енергії відповідачу на суму 153 397,98 грн на виконання договору №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23 грудня 2022 року, а тому невідповідним є поширення його умов на постачання електричної енергії на суму та в обсязі, що не охоплюються умовами договору та з перевищенням загальної ціни договору, що у спірному випадку є істотними умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю електричної енергії. Разом з тим, зважаючи на приписи ч.2 ст.237 ГПК України, місцевий господарський суд взяв до уваги матеріально-правову вимогу позивача щодо стягнення заборгованості саме за договором №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 (предмет позову) та підставу позову неналежне виконання відповідачем зобов`язань за цим договором, відтак, правомірно відхилив позовну вимогу про стягнення з відповідача 153 397,98 грн основного боргу за договором.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п.3 Комерційної пропозиції сторони погодили спосіб оплати по факту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом; строк оплати рахунку 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання його споживачем; визначення способу оплати послуг з розподілу споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи.

Як встановлено судом вище, відповідач здійснював оплати поставленої за договором електричної енергії з порушенням строків, передбачених таким договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п.7 Комерційної пропозиції сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені, яка нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (враховуючи день фактичної оплати), нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання.

З огляду на вказані приписи, враховуючи порушення відповідачем строків оплати за договором, перевіривши розрахунки позивача, взявши до уваги відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 182 486,92 грн пені; 18 215,82 грн інфляційних втрат та 11 744,44 грн 3% річних.

Щодо посилань відповідача на наявність підстав для зменшення розміру присуджених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що у спірному випадку може бути зменшено лише розмір присудженої до стягнення пені (неустойки), при цьому, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями та не підлягають зменшенню на підставі наведених вище норм. Одночасно, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої до стягнення судом першої інстанції неустойки (пені). Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не порушувалось питання щодо зменшення розміру пені та не подавались докази, які б підтверджували обставини щодо такого зменшення, відтак, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність підстав для зменшення розміру, зокрема, і пені, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Поряд з тим, такі обставини (щодо зменшення розміру пені) судом апеляційної інстанції не встановлено, а докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 212 447,18 грн, з яких: 182 486,92 грн пені, 18 215,82 грн інфляційних втрат та 11 744,44 грн 3% річних. Разом з тим, докази внесення змін до договору в частині збільшення обсягу електричної енергії та загальної вартості (ціни) договору за січень-березень 2023 року у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані, відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 153 397,98 грн основного боргу за договором №23/01-02 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 року.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року у справі №907/105/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроатом» без задоволення.

Матеріали справи №907/105/24 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 12 вересня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Кравчук Н.М.

СуддяМалех І.Б.