Постанова
від 10.09.2024 по справі 915/240/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/240/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Фермерського господарства Каскад: Ремешевський Є.А.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг: Серек-Басан Ю.В.,

від Фермерського господарства Лана-Подове: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 року, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 27.05.2024, в м. Одесі

у справі №915/240/22

за позовом: Фермерського господарства Каскад

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство Лана-Подове

про стягнення 2 038 776 грн

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року Фермерське господарство «Каскад» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансюг» вартість втраченого вантажу у розмірі 2 038 776 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем як автомобільним перевізником, було прийнято до перевезення товар позивача - соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони. Відповідач зобов`язаний був перевезти та доставити вантаж до погодженого пункту призначення та видати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача Товариству з обмеженою відповідальністю АТС Успіх. В разі необхідності відповідач зобов`язаний був погодити з уповноваженим представником позивача зміну пункту доставки, а також вантажоодержувача. Однак перевізник не зробив цього, самостійно здійснив зміну пункту призначення без погодження із власником товару, в зв`язку із чим завдав позивачу збитків у розмірі дійсної (фактичної) вартості наданого йому до перевезення вантажу. З моменту завантаження жодних відомостей про перевезення та розвантаження транспортних засобів, рівно як i товарно-транспортних накладних з відомостями про розвантаження вантажу від відповідача, як перевізника, не надходило.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг на користь Фермерського господарства Каскад 1788400 грн вартості втраченого вантажу, 6539,06 грн витрат на проведення судової експертизи та 26826,0 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним:

-у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення Фермерського господарства «Каскад» (ідент.код 32907658) відсутній, тому суд прийшов до висновку про наявність у позивача цивільної правоздатності бути стороною спірних правовідносин та бути учасником судового процесу в загальному порядку;

- у період з 25.06.2022 по 27.06.2022 ТОВ Укртрансюг як автомобільний перевізник, прийняло до перевезення від Фермерського господарства Каскад як замовника такого перевезення та вантажовідправника, вантаж соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони, що підтверджується товарно-транспортними накладними, тобто між сторонами виникли договірні правовідносини з перевезення вантажу за договором перевезення укладеним у спрощений спосіб;

- в разі необхідності переадресування вантажу, відповідач зобов`язаний був погодити з уповноваженим представником позивача зміну пункту доставки, а також зміну найменування вантажоодержувача. Позивач такого погодження відповідачу не надавав, однак відповідачем самостійно було здійснено переадресування вантажу, у позивача відсутні будь-які правовідносини з Фермерським господарством «Лана-Подове»;

-в матеріалах справи наявні копії договорів відповідального зберігання сільськогосподарської продукції №15/3 від 15.03.2022, №18/3 від 18.03.2022, №25/3 від 25.03.2022 та договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №13/1 від 13.06.2022, які підтверджують право власності позивача на вантаж, що перевозився. При цьому відповідачем чи третьої особою не надано будь-яких доказів на спростування права власності позивача на спірний вантаж;

-доводи третьої особи про те, що на теперішній час вантаж (соняшник загальною вагою 155,04 тони) знаходиться у розпорядженні Фермерського господарства Лана-Подове відхиляються, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою на підтвердження таких обставин не надано жодних належних та допустимих доказів, а враховуючи, що насіння соняшника має статус речі, яка наділена родовими ознаками, то за даних умов та обставин справи встановити її приналежність тій чи інші особі не вбачається за можливе. Посилання відповідача на те, що його водії у товарно-транспортних накладних помилково зазначили позивача в якості відправника, розцінюється судом критично, оскільки відповідачем на підтвердження таких обставин не надано жодних належних та допустимих доказів;

- із встановлених судом обставин, які підтвердженні належними доказами, вбачається, що відповідач, як перевізник, не доставив вантаж (соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони) до визначеного позивачем в товарно-транспортних накладних місця (пункту) розвантаження: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Великодолинське, вул.Станцiйна, буд.61, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю АТС Успіх; що підтверджується листом ТОВ АТС Успіх №24 від 04.08.2022 та не повернув позивачу такий вантаж. Вказане свідчить про втрату вантажу з вини перевізника;

-розмір заподіяних позивачу збитків (шкоди) у вигляді вартості втраченого вантажу становить 1788400,0 грн (2038776,0 грн / 114 х 100), тобто ринкова вартість насіння соняшника з вирахуванням суми податку на додану вартість у розмірі 14% відповідно до експертного висновку Миколаївського відділення Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за №23-2808 від 28.09.2023.

17.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг, в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає таке:

- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивач міг виступати стороною спірних правовідносин та мав право укладати господарські договори, оскільки постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2007 по справі №17/645/06 припинено юридичну особу та скасовано державну реєстрацію Фермерського господарства «КАСКАД». Таким чином, після ухвалення рішення суду про припинення юридичної особи та скасування державної реєстрації Фермерського господарства «КАСКАД» підприємницька діяльність юридичної особи припиняється за рішенням суду (ст. 11 Закону України «Про підприємництво»), а всі правочини вчиненні такою юридичною особою є нікчемними і не створюють юридичних наслідків для сторін;

- суд неповно дослідив фактичні обставини справи та дійшов помилкових висновків про те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на перевезення вантажу, оскільки між ним та позивачем не укладалося жодних договорів перевезення вантажів. Натомість 21.06.2022 між Фермерським господарством «ЛАНА-ПОДОВЕ» та ТОВ «УКРТРАНСЮГ» було укладено договір №21-06/2022 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. На теперішній час вантаж соняшнику кількості 155,04 тони прийнятий замовником перевезення Фермерським господарством «ЛАНА-ПОДОВЕ» та знаходиться у його розпорядженні. Однак суд першої інстанції не врахував вказане лише тому, що у товарно-транспортних накладних замовником перевезення вказано позивача;

-позивачем не було надано до суду належних доказів, які підтверджували б його право власності на насіння соняшника. Договори оренди землі, які надавалися позивачем не підтверджують, що орендована земля оброблялася позивачем та на ній було зібрано насіння соняшника;

-суд дійшов передчасного висновку про те, що насіння соняшника є втраченим вантажем, оскільки цивільним кодексом (ст.919 ЦК України) встановлено обов?язкову умову, з настанням якої вантаж може вважатися втраченим. Такою умовою є направлення вимоги про видачу вантажу, а також неповернення вантажу протягом тридцяти днів. Позивач не звертався до відповідача з жодними вимогами про повернення вантажу. Недодержання цих умов, позбавляє позивача можливості стверджувати, що вантаж є втраченим, а відповідно і вимагати відшкодування його вартості;

-позивачем невірно обраний спосіб захисту нібито порушених прав. Позивач, звертаючись з позовом до суду, вказує, що нібито вантаж переданий для перевезення є втраченим, а тому вимагає відшкодування його вартості.Натомість матеріалами справи повністю спростовується факт втрати вантажу письмовими доказами та письмовими поясненнями третьої особи, в яких ФГ «ЛАНА-ПОДОВЕ» підтверджує прийняття спірного вантажу та перебування його у розпорядженні останнього. Тому вірним способом захисту порушеного права позивача могло би бути зобов`язання доставити вантаж, або витребувати його у ФГ «ЛАНА-ПОДОВЕ»;

-суд прийняв рішення на підставі недопустимих доказів. При визначенні вартості заподіяних позивачу збитків суд першої інстанції посилався на висновок експерта №23-2808 від 28.09.2023. Даний висновок експерта є недопустимим доказом через численні порушення, допущені експертом при проведенні експертизи та оформленні висновку експерта, а саме: у висновку відсутній запис про кількість аркушів повторно отриманих томів, спосіб їх доставки та вид упаковки, а також запис про відповідність отриманих матеріалів, переліку супровідного листа, із зазначенням відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість. Саме питання, сформульоване не коректно. Термін «середньоринкова вартість» відсутній у нормативних актах. Експертом наголошується, що вихідні дані для проведення дослідження наведені в ухвалі слідчого судді та наданих матеріалах. Невідомо, з якої ухвали за підписом слідчого судді та які саме вихідні дані використовував експерт в процесі проведення експертиз. Отримані цінові показники зазначені без урахування умов поставки, продажу тощо, що могло суттєво вплинути на кінцевий результат дослідження. Зі змісту дослідницької частини Висновку вбачається, що експерт не проводив пошуку інформації комерційних пропозицій саме у доступних джерелах (спеціалізованих торгових майданчиках), а натомість, взяв до уваги дані маловідомих підприємств.

Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про призначення у справі №915/240/22 судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційний суд визнати причини пропуск строку на подання відзиву поважними та поновити пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін

Зокрема, позивач зазначив таке:

- здатність юридичної особи набувати цивільні права та обов`язки припиняється з моменту внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.06.2022 у справі №914/285/19 та від 13.09.2022 у справі №911/1757/21. Враховуючи відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Позивача, цей довід апеляційної скарги не заслуговує на увагу;

-жодних доказів існування правовідносин з купівлі-продажу чи перевезення вантажу соняшника, які б мали місце між ФГ «Каскад», ТОВ «АТС Успіх» та ФГ «Лана -Подове» і зумовили реалізацію такої схеми перевезення та переадресування вантажу, суду не надано;

-відповідачем чи третьої особою не надано будь-яких доказів на спростування права власності позивача на спірний вантаж, а твердження Відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів належності Позивачу втраченого насіння соняшника спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які були зазначені в оскаржуваному рішенні;

-нормами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та ст. 909 ЦК України передбачено, що договір на перевезення вантажів укладається між перевізником та замовником такого перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної. При цьому відомості про замовника перевезення обов`язково повинні бути відображені в товарно-транспортній накладній, яка також виписується Замовником або вантажовідправником, якщо він і є Замовником. Таким чином суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про укладання між Позивачем та відповідачем договорів перевезення. Жодний нормативний акт не вказує на відсутність письмового погодження між сторонами вартості перевезення як на підставу нікчемності договору перевезення;

-доводи Відповідача про те, що визнанню вантажу втраченим має передувати якась окрема вимога Відповідача не заслуговує на увагу, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні змісту с. 919 ЦК України. Виходячи із назви та змісту цієї статті вантаж набуває статусу втраченого зі спливом 30-ти днів після строку його доставки, а не з дати якоїсь вимоги;

-доводи Відповідача про те, що на теперішній час вантаж (соняшник загальною вагою 155,04 тони) знаходиться у розпорядженні Фермерського господарства «Лана-Подове» безпідставні, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою на підтвердження таких обставин не надано жодних належних та допустимих доказів, а враховуючи, що насіння соняшника має статус речі, яка наділена родовими ознаками, то за даних умов та обставин справи встановити її приналежність тій чи інші особі не вбачається за можливе;

-оцінку висновку товарознавчої експертизи була проведена судом з урахуванням інших доказів, які містяться у матеріалах справи. А певні недоліки, допущені експертом при оформленні результатів експертного дослідження, не вплинули на результати самого дослідження, були з`ясовані та усунуті при наданні експертом пояснень у судовому засіданні за участю представника Відповідача.

-стосовно призначення почеркознавчої експертизи, позивач зазначає, що відповідач залишає поза увагою факт скріплення спірного підпису печаткою Позивача, яка згідно із усталеною позицією Верховного Суду відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Крім цього, при вирішенні клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи на товаро-транспортних накладних необхідно врахувати, що її висновок не зможе вплинути на результати розгляду справи, оскільки у відзиві на позовну заяву Відповідач визнав факт отримання насіння соняшника по вказаним товаротранспортним накладним, вносив в подальшому до них зміни. І навіть якщо припустити, що підписання цих документів здійснила нібито якась інша особа без повноважень, то подальші дії голови фермерського господарства Каскад, її пояснення в суді першої інстанції з урахуванням змісту абз. 2 ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України вказують на схвалення укладання договору перевезення з боку Позивача повноважною особою.

Судова колегія вважає наведені позивачем підстави в обґрунтування причин пропущення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обґрунтованими, а тому вважає за можливе поновити пропущений позивачем строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22 та призначено справу до розгляду на 10.09.2024 об 11:30.

В судовому засіданні 10.09.2024 представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про призначення експертизи та апеляційної скарги, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник Фермерського господарства Лана-Подове в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся. Ухвала апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження направлялась судом апеляційної інстанції на зареєстровану адресу третьої особи, проте не була вручена адресату та повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформація від Фермерського господарства Лана-Подове про адресу його місцезнаходження, на яку йому слід направляти повідомлення щодо розгляду даної справи, до суду не надходила.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, судом було вжито належних та достатніх заходів для повідомлення Фермерського господарства Лана-Подове про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду даної справи на 10.09.2024 об 11:30.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.06.2022 по 27.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансюг як автомобільний перевізник, прийняло до перевезення від Фермерського господарства Каскад як замовника такого перевезення та вантажовідправника, вантаж соняшник насипом, загальною вагою 155,04 тони, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

-25.06.2022 згідно товарно-транспортної накладної №25/06 ТОВ "Укртрансюг»" як автомобільним перевізником було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,480 т, маса брутто 40,740 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/нВЕ6333ХО, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 , вантажовідправник: ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС УСПІХ", пункт навантаження: с. Яснопіль Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.61, смт. Великодолинське Овідіопольського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_2 ;

-25.06.2022 згідно товарно-транспортної накладної №25-1/06 ТОВ "Укртрансюг»" як автомобільним перевізником було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,200 т, маса брутто 36,460 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_3 з напівпричепом д/ НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_5 , вантажовідправник: ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС УСПІХ", пункт навантаження: с. Гуляївка Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.61, смт. Великодолинське Овідіопольського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_3 ;

-26.06.2022 згідно товарно-транспортної накладної №26/06 ТОВ "Укртрансюг»" як автомобільним перевізником автомобільним перевізником та представником вантажоодержувача було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,200 т, маса брутто 39,180 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_6 з напівпричепом д/ НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_7 , вантажовідправник: ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС УСПІХ", пункт навантаження: с. Гуляївка Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.61, смт. Великодолинське Овідіопольського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_3 ;

-26.06.2022 згідно товарно-транспортної накладної №26-1/06 ТОВ "Укртрансюг»" як автомобільним перевізником було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,500 т, маса брутто 45,340 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/ НОМЕР_8 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 , вантажовідправник: ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з , обмеженою відповідальністю "АТС УСПІХ", пункт навантаження: с. Михайло-Олександрівка Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.61, смт. Великодолинське Овідіопольського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_2 ;

-26.06.2022р. згідно товарно-транспортної накладної №26-2/06 ТОВ "Укртрансюг»" як автомобільним перевізником було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,160 т, маса брутто 40,900 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_6 з напівпричепом д/нВЕ3407ХМ, водій ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_5 , вантажовідправник: ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС УСПХ", пункт навантаження: с. Розде Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.6 г, смт. Великодолинське Овідіопольського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_3 ;

-27.06.2022р. згідно товарно-транспортної накладної №27/06 ТОВ "Укртрансюг" як автомобільним перевізником було прийнято до перевезення товар ФГ «Каскад» - соняшник насипом, тара - 15,520 т, маса брутто 44,460 т, автомобіль МАН д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/н НОМЕР_9 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 , вантажовідправник:ФГ «Каскад», вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС УСПІХ", пункт навантаження: с. Михайло-Олександрівка Березівського району Одеської області, пункт розвантаження: вул. Станційна буд.61, смт. Великодолинське Овіді польського району, Одеської обл., прийняв вантаж водій ОСОБА_2 ..

Також матеріали справи містять надані відповідачем товарно-транспортні накладні №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022, які відмінні від тих, що надав позивач, а саме тим, що в них міститься відмітка «про переадресування вантажу до м.Одеса, Старокиївське шосе 21 кілометр, 8А та АДРЕСА_1 »; а також печатка Фермерського господарства Лана-Подове у розділі Вантажно-розвантажувальні операції.

В матеріалах справи містяться оригінали товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022, які були надані позивачем (т.1.251а-252а), а також оригінали товарно-транспортних накладних №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, які були надані відповідачем з відповідними відмінностями, які зазначені вище (т.1 а.с.250в-250г).

Загальна кількість переданого до перевезення на підставі вищенаведених товарно- транспортних накладних склала 155,04 тон, що не заперечується сторонами.

За доводами позивача, відповідач, як перевізник, не доставив вантаж (соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони) до визначеного позивачем в товарно-транспортних накладних місця (пункту) розвантаження: АДРЕСА_2 , вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю АТС Успіх, що підтверджується листом ТОВ АТС Успіх №24 від 04.08.2022 та не повернув позивачу такий вантаж, що свідчить про втрату вантажу з вини перевізника, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу у розмірі 2 038 776 грн..

Щодо клопотання скаржника про призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи.

Так, в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі №915/240/22 судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №25/06 від 25.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №25/06 від 25.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №25-1/06 від 25.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №25-1/06 від 25.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №26/06 від 26.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №26/06 від 26.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №26-1/06 від 26.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №26-1/06 від 26.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №26-2/06 від 26.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №26-2/06 від 26.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Чи виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортної накладної №27/06 від 27.06.2022, а також підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці товарно-транспортної накладної №27/06 від 27.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою?

Особою якої статі виконано рукописний текст на лицьовому та зворотному боці товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022, а також підписи від імені ОСОБА_1 на зворотному боці вищевказаних товарно-транспортних накладних?

2. Проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса, 65026).

3. З метою проведення експертизи витребувати від Фермерського господарства «Каскад» оригінали товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022 для надання їх експерту.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.05.2018 у справі №910/14879/17.

Експертиза призначається судом у тому випадку, коли неможливо встановити певні обставини справи іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок судової експертизи не є обов`язковим для суду та оцінюється разом в сукупності з іншими документами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні оригінали товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022, №27/06 від 27.06.2022 (т.1 а.с.251-252а).

Вказані оригінали товарно-транспортних накладних підписані з боку голови Фермерського господарства «Каскад» Сафроновою Юлією Юріївною та скріплені печаткою підприємства.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Поряд з цим, з матеріалів справи не вбачається, що печатка підприємства позивача була втрачена, викрадена чи загублена, оскільки відсутні докази звернення останнього до правоохоронних органів з відповідними заявами. Скаржником також не надано доказів протиправного використання печатки підприємства сторонніми особами.

Тому, з огляду на наявність на оригіналах товарно-транспортних накладних печатки підприємства позивача та, враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка підприємства використовувалась проти волі позивача.

Отже, відтиск печатки на товарно-транспортних накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами.

Судова колегія зауважує, що 04.04.2024 в судовому засіданні в суді першої інстанції безпосередньо керівник Фермерського господарства Каскад Сафронова Ю.Ю., яка зазначена у спірних товарно-транспортних накладних, підтвердила факт їх підписання саме нею та проставлення відбитку печатки Фермерського господарства Каскад на товарно-транспортних накладних наданих їй для огляду, що підтверджується протоколом судового засідання (т.5 а.с.1-3).

Крім того, як вірно було зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, у заяві відповідача не зазначено, на підтвердження, чи спростування яких обставин він просить призначити експертизу, та яке значення мають ці обставини для даної справи.

У клопотанні не обґрунтовано дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, не надано належних письмових доказів, які б свідчили про недостовірність, суперечливість спірних накладних по справі.

За таких обставин, судова колегія вважає законною відмову суду першої інстанції щодо призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі та судова колегія дійшла також висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи.

Щодо доводів скаржника про те, що голова Фермерського господарства «Каскад» Сафронова Юлія Юріївна не могла виступати стороною спірних правовідносин та не мала право укладати господарські договори.

Апелянт вказує, що оскільки постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2007 по справі №17/645/06 припинено юридичну особу та скасовано державну реєстрацію Фермерського господарства «КАСКАД», то голова Фермерського господарства «Каскад» Сафронова Юлія Юріївна не могла виступати стороною спірних правовідносин та не мала право укладати господарські договори, з чим не погоджується судова колегія та вказує таке.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 38 Закону (в редакції від 1.01.2007р.) суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

У ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч. 5 цієї статті Кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, здатність юридичної особи набувати цивільні права та обов`язки припиняється з моменту внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.05.2020 р. у справі №904/3098/18, від 30.06.2022 р. у справі №914/285/19 та від 13.09.2022 р. у справі №911/1757/21.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким, в тому числі, є і суд.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Позивача, судова колегія зазначає про наявність у позивача цивільної правоздатності бути стороною спірних правовідносин та бути учасником судового процесу в загальному порядку, чим спростовуються доводи апелянта щодо відсутності права укладення договорів директором Фермерського господарства «КАСКАД» - Сафроновою Юлією Юріївною.

Щодо права власності на товар.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи містять копії договорів відповідального зберігання сільськогосподарської продукції №15/3 від 15.03.2022, №18/3 від 18.03.2022, №25/3 від 25.03.2022 та акти передачі-приймання сільськогосподарської продукції на відповідальне зберігання, укладені між ФГ «Каскад» та ФГ Іванішина Сергія Володимировича, ФГ «Каскад» та СФГ «Лядовський М.П.», ФГ «Каскад» та ПП «Роздолянське», п.1.1. яких передбачено, що в порядку та на умовах, визначених договором, Поклажодавець, через настання воєнних дій на території здійснення ним господарської діяльності, передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання вирощену Поклажодавцем сільськогосподарську продукцію. Згідно п.1.2. товаром є соняшник (насипом) врожаю 2021 року. Зберігач здійснює зберігання товару за наступними адресами: 67353 Одеська обл.., Березівський район, с. Гуляївка(склади); 67314, Одеська обл.., Березівський район, с. Михайло-Олександрівка, вул.. Нова, буд. 9; 67300, Одеська обл.., Березівський район, с. Роздол, вул.. Ломоносова, буд. 90 (т.1 а.с.237-245).

Матеріали справи також містять договір купівлі-продажу №13/1 від 13.06.2022, укладений між ФГ «Каскад» та СФГ «Войтович Д.І.», згідно якого продавець зобов`язється передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Згідно п.1.2. найменування товару: Соняшник (насипом) врожаю 2021 року.

Вказані вище документи є належними, допустимими та які підтверджують право власності позивача - ФГ Каскад на вантаж, що перевозився.

Матеріали справи не містять інших доказів на спростування права власності позивача на спірний вантаж, або доказів щодо наявності права власності на спірний товар у іншої особи.

Тому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що позивачем не було надано до суду належних доказів, які підтверджували б його право власності на насіння соняшника як безпідставні та необґрунтовані жодним чином.

Щодо наявності правовідносин між ТОВ Укртрансюг та ФГ Каскад

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 25.06.2022 по 27.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансюг як автомобільний перевізник, прийняло до перевезення від Фермерського господарства Каскад як замовника такого перевезення та вантажовідправника, вантаж соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022.

Вказані товарно-транспортні накладні були підписані з одного боку замовником та вантажовідправником - ФГ Каскад (позивач) та скріплені печаткою підприємства. З боку перевізника (відповідача) вказані накладні були підписані його відповідальними особами - водієм ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_2 ), та водієм Докукіним С.М., (посвідчення водія НОМЕР_5 ).

Вказане не заперечується з боку учасників справи.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що між позивачем та відповідачем не укладалося жодних договорів перевезення вантажів та вважає, що між ФГ Каскад та ТОВ Укртрансюг виникли договірні правовідносини з перевезення вантажу за договором перевезення, укладеним у спрощений спосіб, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями 4.4. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання встановлених статтею 11 цього Кодексу. Виникають з підстав,

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, с договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом невстановлена обов`язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, чинним законодавством не встановлено випадків недійсності договору перевезення у разі недотримання під час його укладення письмової форми.

Частиною 2 ст.218 ЦК України передбачено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто законодавець допускає можливість дійсності правочину також і у випадку встановлення законом вимог про його недійсність через недодержання письмової форми за умови вчинення сторонами конклюдентних дій з його виконання.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №918/602/19, в якій судом було зазначено, що за загальними правилами, визначеними у статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Разом з тим, згідно із статтею 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що вчинення сторонами дій на підтвердження укладення договору про надання послуг з перевезення вантажу випливає з обставин справи, зокрема, підписання спірних товарно-транспортних накладних відповідальними особами сторін по справі, тобто останніми було вчинено конклюдентні дії щодо його виконання, а саме з одного боку надання позивачем вантажу - насіння соняшнику, а з іншого боку приймання товару, надання Фермерському господарству «Каскад» під завантаження насінням соняшника належних ТОВ «Укртрансюг» транспортних засобів та подальше перевезення вантажу водіями відповідача - Донцовим В.М. та ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарноматеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до абз.10 гл. I Правил перевезення вантажів, Замовником є - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 11.3-11.5 Правил Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Отже, вищенаведеними нормами Правил перевезення вантажів передбачено, що договір на перевезення вантажів укладається між перевізником та замовником такого перевезення.

При цьому відомості про замовника перевезення обов`язково повинні бути відображені в товарно-транспортній накладній, яка також виписується Замовником або вантажовідправником, якщо він і є Замовником.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не спростовано факт надання Фермерському господарству «Каскад» під завантаження насінням соняшника належних ТОВ «Укртрансюг» транспортних засобів.

Також відповідачем не було спростовано факт завантаження насінням соняшника у загальній кількості 155,04 тонн у зазначені транспортні засоби, належні відповідачу та факт підписання товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022 відповідальними особами відповідача - водієм ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_2 ), та водієм Докукіним С.М., (посвідчення водія НОМЕР_5 ).

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли договірні правовідносини з перевезення вантажу за договором перевезення укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання товарно-транспортних накладних відповідальними особами учасників справи, чим спростовуються доводи скаржника про відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо порушення відповідачем умов ст. 924 ЦК України в частині його обов`язку щодо перевезення та доставки вантажу.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, в наданих позивачем товарно-транспортних накладних №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022 вантажоодержувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «АТС Успіх», а пунктом розвантаження: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вул. Станцiйна, буд.61.

Позивач зазначив, що після завантаження транспортних засобів жодних відомостей про перевезення та розвантаження вантажу соняшника у місці призначенні, рівно як i товарно-транспортних накладних з відомостями про розвантаження вантажу, від відповідача як перевізника, не надходило.

Водночас, як вбачається з наданих відповідачем оригіналів товарно-транспортних накладних, до таких накладних були внесені виправлення: а саме:

-щодо найменування вантажоодержувача на Фермерське господарство Лана-Подове;

-щодо пункту розвантаження, а саме: м.Одеса, Старокиївське шосе 21 кілометр, 8а та Одеська обл., м.Березівка, вул.Пристанційна, 14.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.06.2022 між Фермерським господарством Лана-Подове та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансюг укладено додаткову угоду до договору №21-6/2022 від 21.06.2022, в якій сторони змінили пункт призначення вантажу на: м.Одеса, Старокиївське шосе 21 кілометр, 8а; та Одеська обл., м.Березівка, вул.Пристанційна, 14; а також змінили вантажоодержувача з Товариства з обмеженою відповідальністю АТС Успіх на Фермерське господарство Лана-Подове (т.1 а.с.124).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до положень пунктів 13.1, 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від перевізника, то інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником.

Якщо перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов`язаний повернути вантаж вантажовідправнику.

Вказані положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні свідчать про заборону перевізнику самостійно здійснювати переадресування вантажу без відповідного погодження вантажовідправника.

Судова колегія апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивач надав погодження щодо переадресування вивантаження спірного вантажу на іншу адресу та іншому вантажоодержувачу, так само матеріали справи не містять доказів щодо повернення вантажу вантажовідправнику (позивачу), як того вимагають положень пунктів 13.1, 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про порушення відповідачем його обов`язку щодо перевезення та доставки 155,04 тони насіння соняшника врожаю 2021 року до погодженого з позивачем пункту призначення - Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Великодолинське, вул.Станційна, буд.61, та видачі вантажу уповноваженій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю АТС Успіх, як вантажоодержувачу за товарно-транспортними накладними №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022, або повернути вантаж позивачу, як вантажовідправнику.

За доводами апеляційної скарги, спірне перевезення вантажу (соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони) здійснювалось відповідачем на підставі укладеного між відповідачем та Фермерським господарством «Лана-Подове» договору №21-6/2022 від 21.06.2022 про надання послуг транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом, де вантажовідправником виступає ФГ «Каскад», а вантажоодержувачем ТОВ «АТС Успіх».

Так, матеріали справи містять копію укладеного між Фермерським господарством Лана-Подове та ТОВ "Укртрансюг" договору №21-6/2022 від 21.06.2022 про надання послуг транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом, пунктом 1.1.якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов?язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов?язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату (т.1 а.с.119-122).

Згідно заявки на надання транспортних послуг від 23.06.2023 (т.1 а.с.123), який підписаний з боку ФГ Лана-Подове та ТОВ "Укртрансюг", сторони на виконання умов договору визначили, що Виконавець надаватиме послуги по організації транспортування та доставки вантажів згідно із замовленням Клієнта у строк до 30.06.2022, а також надаватиме інші послуги, передбачені в Договорі та даній Додатковій угоді; Найменування вантажу - соняшник; Дата завантаження: 25.06.2022-27.06.2022;

Вантажовідправник - Фермерське господарство «Каскад» (код ЄДРПОУ 32907658);

Вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТС Успіх» (код ЄДРПОУ 33624595);

Пункт відправлення - 1) село Ряснопіль, Березівського району, Одеської області, 2) село Гуляївка, Березівського району, Одеської області; 3) село Михайло-Олександрівка, Березівського району, Одеської області; 4) село Роздол, Березівського району, Одеської області;

Пункт призначення вантажу - вул. Станційна, 61, смт. Великодолинське, Овідіопольсого району, Одеської області; Загальний об?єм - 155 т.; Тариф на перевезення - 325 грн. Кількість вантажу - вказується у товарно транспортних накладних; Вид транспорту - автотранспорт.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що вказаний договір №21-6/2022 від 21.06.2022 про надання послуг транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом - двосторонній, укладений між ФГ Лана-Подове та ТОВ "Укртрансюг".

Позивач Фермерське господарство «Каскад» не є стороною цього договору та відповідно вказаний договір не містить підпису останнього.

Суд констатує про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів існування правовідносин з купівлі-продажу чи перевезення спірного вантажу соняшника між позивачем - ФГ «Каскад» та третьою особою - ФГ «Лана-Подове».

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що на теперішній час вантаж (соняшник загальною вагою 155,04 тони) знаходиться у розпорядженні Фермерського господарства Лана-Подове, оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, ані відповідачем, ані третьою особою на підтвердження таких обставин не надано жодних належних та допустимих доказів, а враховуючи, що насіння соняшника має статус речі, яка наділена родовими ознаками, то за даних умов та обставин справи встановити її приналежність тій чи інші особі не вбачається за можливе.

Вказане також стосується і щодо доводів скаржника, що позивачем невірно обраний спосіб захисту нібито порушених прав. На думку скаржника, вірним способом захисту порушеного права позивача могло би бути зобов`язання доставити вантаж, або витребувати його у ФГ «ЛАНА-ПОДОВЕ», однак, як було зазначено, матеріали справи не містять доказів, що вантаж (соняшник загальною вагою 155,04 тони) знаходиться у розпорядженні Фермерського господарства Лана-Подове.

Доводи апелянта, що позивач не звертався до відповідача з жодними вимогами про повернення вантажу, а недодержання цих умов позбавляє позивача можливості стверджувати, що вантаж є втраченим, а відповідно і вимагати відшкодування його вартості, судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

У статті 919 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок перевізника доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (частина друга статті 919 Цивільного кодексу України).

Доводи скаржника ґрунтується на помилковому тлумаченні змісту вказаної норми ЦК України, адже у відповідності до статті 919 ЦК України вантаж набуває статусу втраченого зі спливом 30-ти днів після строку його доставки, а не з дати вимоги.

Щодо наявності підстав для стягнення збитків.

Так, відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Разом з цим статтями 924 ЦК України та 314 ГК України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, норма статті 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила або обставини, які не залежали від нього.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною умовою є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) при зменшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази (підписані уповноваженим представником вантажоодержувача товаро-супровідні документи) про передання перевізником вантажоодержувачу прийнятого до перевезення вантажу, як і відсутні докази щодо повернення такого вантажу замовнику, що свідчить про порушення відповідачем свого обов`язку з доставки прийнятого до перевезення вантажу.

Разом з цим, матеріали справи містять докази щодо переадресування спірного вантажу до іншої юридичної особи без погодження з вантажовідправником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх складових, які є необхідними для відшкодування збитків позивачу, оскільки обставини справи, які склались, свідчать про втрату вантажу саме з вини перевізника (відповідача), адже відповідач, як перевізник, не доставив вантаж (соняшник насипом загальною вагою 155,04 тони) до визначеного позивачем в товарно-транспортних накладних місця (пункту) розвантаження: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Великодолинське, вул.Станцiйна, буд.61, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю АТС Успіх; що підтверджується листом ТОВ АТС Успіх №24 від 04.08.2022 та не повернув позивачу такий вантаж.

Відповідачем було порушено приписи ст.924 ЦК України у зв`язку із втратою, переданого йому для перевезення за усною угодою, вантажу у вигляді насіння соняшника врожаю 2021 року у кількості 155,04 тони, підтвердженням чого є складені сторонами товарно-транспортними накладними №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022, стала причиною заподіяння позивачу збитків (шкоди) у розмірі 1788400,0 грн, адже відповідачем було самостійно здійснено переадресування вантажу без погодження з позивачем, що свідчить про протиправну поведінку відповідача.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про відсутність його вини у недоставленні вантажу, тобто його втраті; відшкодування вартості втраченого ним вантажу чи повернення такого вантажу позивачеві.

Щодо розміру заподіяних позивачу збитків (шкоди).

Судова колегія зазначає, що відповідно до експертного висновку Миколаївського відділення Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за №23-2808 від 28.09.2023, середня ринкова вартість насіння соняшника врожаю 2021 року у кількості 155,04 тони, яка склалась у період з 25.06.2022 по 27.06.2022, становить 2038776,0 грн (з ПДВ) (т.4 а.с.29-40).

Відповідно до картки атестованого судового експерта, сформованою станом на 11.12.2023, Шапошникова Е.О. є фахівцем державної спеціалізованої установи Міністерства юстиції України, має свідоцтво судового експерта зі строком дії до 01.02.2024, за видом експертної спеціальності товарознавча експертиза (12.1 визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів).

Таким чином, кваліфікацію експерта Шапошникової Е.О. можна вважати достатньою для проведення даного виду експертиз.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що даний висновок експерта є недопустимим доказом через численні порушення, допущені експертом при проведенні експертизи та оформленні висновку експерта, оскільки певні недоліки, допущені експертом при оформленні результатів експертного дослідження, не вплинули на результати самого дослідження.

Доводи скаржника щодо невідповідності даного висновку не містять жодних заперечень саме щодо отриманої експертом середньої ринкової вартості насіння соняшника врожаю 2021 року, яка склала 2 038 776 грн (з ПДВ).

Апелянтом не додано до матеріалів справи доказів, які б містили обгрунтування саме вартості спірного товару, відмінну від тієї, яка була встановлена експертом при безпосередньому його дослідженні. Так само не надано відповідачем висновку експерта, зробленого за власним замовленням, оскільки останній не був обмежений таким правом.

Судова колегія зазначає, що вказану оцінку висновку товарознавчої експертизи була проведена судом з урахуванням інших доказів, які містяться у матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було викликано судового експерта, в якому останній надав пояснення щодо певних технічних недоліків вказаної експертизи, а також надав відповіді на запитання, поставлені судом та учасниками справи.

Відповідач посилається на наявну в матеріалах справи копію консультативного висновку з рецензування висновку експерта №23-2808 від 28.09.2023, виконаний судовим експертом Дуць Д.Л., за яким вбачається, що висновок експерта №23-2808 від 28.09.2023 судової-товарознавчої експертизи по матеріалам справи господарського суду Миколаївської області за №915/240/22, виконаний експертом Шапошніковою Е.О., є таким, що виконаний з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу», «Інструкції... №53/5» та Методик у галузі судової товарознавчої експертизи. Допущені невідповідності, неповнота та необ?єктивність дослідження вплинули на повноту, аргументованість і об?єктивність висновку та достовірність його результатів, а також на відповідність висновків поставлених перед експертом завданням. Тобто, висновок є таким, що викликає сумнів у його правильності. Отже, висновок експерта № 23-2808 від 28.09.2023 судової-товарознавчої експертизи по матеріалам справи господарського суду Миколаївської області за №915/240/22, виконаний експертом Шапошніковою В.О., заслуговує на негативну оцінку.

Водночас, процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проектів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта, визначає Порядок проведення рецензування висновків судових експертів, затверджений наказом Міністерства юстиції України №131/34414 від 05.02.2020 (далі - Порядок), відповідно до якого:

-метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків (п.2 розділу І Порядку);

-рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж практичної роботи судового експерта (п.1 розділу ІІ Порядку).

Консультативний висновок від 08.12.2023 з рецензування висновку експерта за №23-2808 від 28.09.2023 виконано не співробітником науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України, а судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр судових експертиз Дуць Дмитром Леонідовичем, термін дії кваліфікаційного свідоцтва якого сплив 24.04.2023, тому вказаний Консультативний висновок не може прийматись судом до уваги, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до п.2 розділу І Порядку, рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

При цьому, клопотання відповідача про призначення повторної експертизи останнім було подано вже після закриття підготовчого провадження, що є неприпустим.

Тому, судова колегія вважає, що наявний в матеріалах справи експертний висновок Миколаївського відділення Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за №23-2808 від 28.09.2023, який був оцінений судом разом з іншими доказами, а також враховуючи відсутність інших доказів щодо вартості спірного товару, є допустимим доказом, якій підтверджує середню ринкову вартість насіння соняшника врожаю 2021 року у кількості 155,04 тони, яка склалась у період з 25.06.2022 по 27.06.2022 та становить 2 038 776 грн з ПДВ.

Разом з цим, згідно пп.г) п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції №1115-IX від 17.12.2020, ставки податку встановлюються від бази оподаткування у розмірі 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), в редакції Закону України Про Митний тариф України від 04.06.2020 №674-IX, товарною позицією з кодом 1206 00 є насіння соняшнику: подрібнене або неподрібнене.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не є платником податку на додану вартість, а тому розмір заподіяних позивачу збитків (шкоди) у вигляді вартості втраченого вантажу становить 1788400,0 грн (2038776,0 грн / 114 х 100), тобто ринкова вартість насіння соняшника з вирахуванням суми податку на додану вартість у розмірі 14%.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, а протиправна поведінка відповідача, яка полягає у порушенні ним приписів ст.924 ЦК України та втраті, переданого йому для перевезення за усною угодою, вантажу у вигляді насіння соняшника врожаю 2021 року у кількості 155,04 тони, підтвердженням чого є складені сторонами товарно-транспортними накладними №25/06 від 25.06.2022, №25-1/06 від 25.06.2022, №26/06 від 26.06.2022, №26-1/06 від 26.06.2022, №26-2/06 від 26.06.2022 та №27/06 від 27.06.2022, стала причиною заподіяння позивачу збитків (шкоди) у розмірі 1788400,0 грн.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, які є необхідними для відшкодування збитків позивачу.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансюг на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2024 у справі №915/240/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.09.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення10.09.2024
Оприлюднено13.09.2024
Номер документу121559690
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Судовий реєстр по справі —915/240/22

Рішення від 15.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М. В.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М. В.

Ухвала від 03.10.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М. В.

Постанова від 10.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 26.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 19.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Рішення від 16.05.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні