Постанова

від 11.09.2024 по справі 916/2333/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2333/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ «Зерновий термінал Кілія»: Клачок Б.О., за ордером;

від ТОВ «ГЕОКВАРЦ»: не з`явився;

від ТОВ «Краншип»: не з`явився;

від ТОВ «Еліксир Україна»: Бріг В.М., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна

на ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову

від 28 червня 2024 року (повний текст складено 28.06.2024)

у справі № 916/2333/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОКВАРЦ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна

про солідарне стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1100 000,00 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Петренко Н.Д.,

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 11.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Зерновий термінал Кілія (далі також позивач, ТОВ «ЗТК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ГЕОКВАРЦ (далі також відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Краншип (далі також відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Еліксир Україна (далі також відповідач-3) про стягнення солідарно в рівних частинах завданої матеріальної шкоди у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу відповідачами матеріальної шкоди протиправними діями, а саме: знищенням Шнекового транспортера ТОВ «ЗТК», який був складовою частиною зернопереробного комплексу літ. Ц, розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4.

27.06.2024 ТОВ Зерновий термінал Кілія було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило суд заборонити ТОВ Еліксир Україна та ТОВ Краншип, а також будь-яким третім особам, залученими останніми, перешкоджати проходу представникам та працівникам ТОВ «Зерновий Термінал Кілія», а також проїзду спеціалізованої техніки, іншого автотранспорту до власного майна, а саме: до зернопереробного комплексу, літ. Ц (естакада для розміщення вантажно-розвантажувального обладнання, прямокутна різнорівнева каркасна споруда, що яка складається з декількох частин: пульту керування, підйомної платформа, прийомного бункеру, двох рамп (в`їзд - виїзд), висота підйомної - 1,8 м, висота приміщення де розташований прийомний бункер від 4,0 м. до 4,6 м., висота приміщення де розташований пульт керування - 3,1 м, висота рампи (в`їзд - виїзд) - 1,8 м), загальна площа тимчасової споруди - 364,5 м2), розташованого за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 порто-пункт «Кілія» порту «Усть-Дунайськ», з метою належного використання останнього та не допущення спричинення більшої шкоди обладнання (в тому числі, шляхом проведення належного обслуговування майна, відновлення, консервації), яке є складовим зазначеного зернопереробного комплексу літ. Ц до набрання рішенням по даній справі законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Зерновий термінал Кілія» зазначає, що він є власником споруди зернопереробного комплексу літ. «Ц», до складу якого входить Шнековий транспортер, який також є власністю позивача, та який функціонально пов`язаний з зернопереробним комплексом і встановлений безпосередньо у критому вантажному складі літ. «Г», перебуває на балансі ТОВ «ЗТК».

Зазначений зернопереробний комплексу «Ц» та Шнековий транспортер розташовані на території порто-пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

Позивач вказує, що у випадку зупинення або демонтажу Шнекового транспортеру, ТОВ «ЗТК» вимушений буде перервати виробничий цикл та втратити функціональне призначення зернопереробного комплексу літ. «Ц».

ТОВ «ЗТК» наполягає на тому, що ТОВ «Еліксир Україна» та ТОВ «Краншип», з посиланням на необхідність проведення капітального ремонту будівлі літ. «Г», було встановлено огорожу навколо критого складу літ. «Г» та зернопереробного комплексу літ. «Ц», у зв`язку з цим у ТОВ «ЗТК» відсутня будь-яка можливість доступу до зазначеного зернопереробного комплексу та його невід`ємної частини - Шнекового транспортеру.

Однак, 23.11.2023 ТОВ «Еліксир Україна» та ТОВ «Краншип», як замовники проведення зазначених робіт по нібито реконструкції вантажного складу літ. Г, з залученням підрядника ТОВ «ГЕОКВАРЦ», фактично здійснили повний демонтаж вантажного складу літ. «Г» (а не капітальний ремонт), а також знищення обладнання ТОВ «ЗТК» - Шнекового транспортеру, доступ до якого було перекрито парканом.

Посилаючись на докази, долучені позивачем до матеріалів справи, позивач зауважує, що транспортні лінії, які пов`язували зернопереробний комплекс та Шнековий транспортер у вантажному складі літ. «Г» повністю пошкодженні, внаслідок чого кожного дня, у зв`язку із контактом з навколишнім середовищем та не проведенням робіт по консервації після демонтажу, продовжують руйнуватись, що в цілому ставить під загрозу існування комплексу літ. «Ц».

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів за знищений Шнековий транспортер, як частини зернопереробного комплексу літ. «Ц», неможливість законсервувати (тобто вчинити дії з метою недопущення подальшого руйнування) виробничі частини зазначеного комплексу в подальшому призведе до необхідності ТОВ ЗТК звертатись з додатковими вимогами про стягнення з відповідачів вартості пошкодженого майна, проведення вартісних експертних досліджень, збору доказів, оскільки фактично, крім знищеного Шнекового транспортеру, будуть знищені транспортні лінії, які є частиною Шнекового транспортера та зернопереробного комплексу літ. Ц, які були об`єднані одним виробничим циклом, про що визначено у Висновку експерта №39/23 від 18.09.2023.

ТОВ ЗТК зазначає, що наразі працівники останнього не мають доступу до відповідного майна, що унеможливлює виконання завдання, щодо консервування транспортних ліній, а також проведення ремонтно - відновлювальних робіт, оскільки ТОВ «Еліксир Україна» та ТОВ «Краншип» встановили паркан вздовж усього зернопереробного комплексу літ. «Ц».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №916/2333/24 (суддя Петренко Н.Д.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна, Товариству з обмеженою відповідальністю Краншип та будь-яким третім особам, залученими останніми, перешкоджати проходу представникам та працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий Термінал Кілія, а також проїзду спеціалізованої техніки, іншого автотранспорту до власного майна, а саме: до зернопереробного комплексу, літ. Ц (естакада для розміщення вантажно-розвантажувального обладнання, прямокутна різнорівнева каркасна споруда, яка складається з декількох частин: пульту керування, підйомної платформа, прийомного бункеру, двох рамп (в`їзд - виїзд), висота підйомної - 1,8 м, висота приміщення де розташований прийомний бункер від 4,0 м. до 4,6 м., висота приміщення де розташований пульт керування - 3,1 м, висота рампи (в`їзд - виїзд) - 1,8 м), загальна площа тимчасової споруди - 364,5 м2), розташованої за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 порто-пункт «Кілія» порту «Усть-Дунайськ», до набрання рішенням по справі №916/2333/24 законної сили.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована існуванням реальної загрози того, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову може обумовити настання зазначених позивачем обставин, а саме: перекриття доступу парканом з боку відповідачів призведе до додаткових витрат, збільшення ціни позову та необхідності у майбутньому звертатись з новими позовами для відновлення порушеного права.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №916/2333/24 про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову у даній справі.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт наголошує на відсутності в оскаржуваній ухвалі обґрунтованих мотивів висновку суду першої інстанції про вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

На переконання скаржника, вжитий судом захід забезпечення позову не має жодного відношення до предмета спору у цій справі і не узгоджується з імперативними процесуальними вимогами для забезпечення позову, передбаченими ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, з яких слідує, що забезпечення позову є процесуальним заходом, який може вживатися судом у виключних випадках і тільки тоді, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з інших підстав, які повинні бути прямо встановлені законом.

Апелянт наполягає на тому, що у даному випадку невжиття такого заходу не призведе та апріорі не може призвести ні до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (адже у разі задоволення позову таке рішення буде постановляти виключно стягнути з відповідачів відповідні суми грошових коштів), ні до ускладнення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в рамках цієї справи (адже предметом позову у цій справі не є захист, поновлення або визнання будь-яких інших прав або інтересів Позивача, окрім єдиної позовної вимоги про стягнення грошових коштів з Відповідачів).

Також, ТОВ «Еліксир Україна» наполягає на тому, що не зрозуміло, на підставі яких конкретно доказів судом першої інстанції був встановлена обставина з`єднання зернопереробного комплексу, літ. «Ц» та Шнекового транспортеру за допомогою «транспортних ліній», необхідність консервування яких була зазначена в оскаржуваній ухвалі в якості обґрунтування підстав для забезпечення позову, оскільки наявні у матеріалах справи документи (копія технічного звіту за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій споруди зернопереробного комплексу (літ. Ц), розташованого за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Портова, 4 для її паспортизації від 26.08.2019, складеного ТОВ «Енергогазтехсервіс» на замовлення самого позивача, висновок судової будівельно-технічної експертизи №39/23 від 18.09.2023 та висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 40/23 від 11.03.2024) не підтверджують факт з`єднання Шнекового транспортеру та зернопереробного комплексу літ. «Ц».

Окремо апелянт звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову у цій справі створює перешкоди у реалізації капітального ремонту аварійного об`єкту та істотні ризики завдання шкоди життю та здоров`ю людей, у зв`язку із чим вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Так, за твердженням ТОВ «Еліксир Україна», руйнування складу лит. «Г» відбулось внаслідок удару БПЛА збройних сил РФ, що зафіксовано комісією ДП «МТП «Усть-Дунайськ», якою складено Акт №02 від 07.09.2023. За результатами експертного обстеження будівлі складу лит. «Г» було складено Технічний звіт №86-10-23-ТЗ, відповідно до якого загальний технічний стан складу лит. «Г» - аварійний, фізичний знос складає 85%, що унеможливлює використання останнього за призначенням.

Разом із тим, апелянт наполягає на тому, що заходи забезпечення позову, які були вжиті судом першої інстанції у цій справі, передбачають безперешкодний доступ необмеженого кола осіб до зони будівельного майданчика, створеної для проведення капітального ремонту складу літ. «Г», необхідного для усунення його аварійності. На переконання відповідача-3, така ситуація, безумовно, несе дуже високу небезпеку для всіх оточуючих, в тому числі й для персоналу позивача та залучених ним третіх осіб.

Детальніше доводи ТОВ Еліксир Україна викладені в його апеляційній скарзі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 03.07.2024, для розгляду вищевказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі № 916/2333/24 та призначено її розгляд на 11.09.2024 о 13:30 год.

Також вказаною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна на розумний строк; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 задоволено заяву представника ТОВ Еліксир Україна адвоката Бріга Владислава Миколайовича про надання йому можливості брати участь у розгляді справи №916/2333/24 поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

02.09.2024 від ТОВ "Зерновий термінал Кілія" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про її необґрунтованість, не погоджується з доводами останньої, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Елексир Україна» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 про забезпечення позову у справі №916/2333/24 без змін. По суті відзив на апеляційну скаргу є аналогічним заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у даній справі.

У зв`язку із перебуванням 11.09.2024 у відпустці судді-члена колегії Богацької Н.С., розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2024 №400 призначено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги скаргу ТОВ Еліксир Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду вищевказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ Еліксир Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №916/2333/24 прийнято до провадження зміненим складом суду.

У судовому засіданні 11.09.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Представники відповідачів 1 та 2 - ТОВ «ГЕОКВАРЦ» та ТОВ «Краншип» у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 11.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

За нормами ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2).

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, судова колегія зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 1 100 000,00 грн., яка є матеріальною шкодою, завданою відповідачами, у зв`язку зі знищенням Шнекового транспортера ТОВ «ЗТК».

Як правильно визначив відповідач-3, жодні інші позовні вимоги у даній справі позивачем не заявлені. Тобто, у разі задоволення позову, у даній справі вирішено буде виключно стягнути з відповідачів відповідні суми грошових коштів.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1 100 000,00 грн., у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить лише від тієї обставини, чи матиме ТОВ ГЕОКВАРЦ, ТОВ Краншип та ТОВ Еліксир Україна необхідну суму грошових коштів.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, та згідно з яким «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Тобто, належним видом забезпечення позову, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, слід вважати накладення арешту на відповідні кошти або майно боржника, що в подальшому призведе до можливості останнього розрахуватись із позивачем. Таку позицію застосовує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також Верховний Суд у справах: №911/1111/20, №910/5079/21, №908/2382/21 тощо.

З огляду на викладене апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач взагалі не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Судова колегія зазначає, що заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.

Разом з цим, захід забезпечення позову, вжитий оскаржуваною ухвалою, - це заборона відповідачам та залученим ними третім особам, перешкоджати позивачу у проході до, зокрема, вищезазначеного Шнекового транспортера.

Таким чином, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, який було вжито судом , не має жодного відношення до предмета спору у цій справі і, відповідно, невжиття такого заходу не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду

Колегія суддів на відміну від суду першої інстанції вважає, що запропоновані ТОВ Зерновий термінал Кілія заходи забезпечення позову, взагалі не співвідносяться з предметом позову у даній справі; не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо обґрунтованості, адекватності, розумності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, обґрунтовуючи пов`язаність вжитих заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а також обґрунтовуючи належність, співмірність та адекватність вказаних заходів забезпечення позову, зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження через те, що таке невжиття призведе до додаткових витрат, збільшення ціни позову та необхідності у майбутньому звертатись з новими позовами для відновлення порушеного права. При цьому, суд першої інстанції посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Проте, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом у справі, в рамках якої предметом позову були вимоги немайнового характеру, що свідчить про неможливість її застосування до цієї справи як нерелевантну позицію.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали наявне встановлення обставин, які відносяться вже до суті позовних вимог та виходять за межі предмету питання щодо забезпечення позову, що є неприпустимим. Зокрема, оцінка змісту та висновків судової експертизи №39/23 від 18.09.2023 відноситься до тих доводів та аргументів, які стосуються вже суті самого позову та предмету спору по даній справі, у зв`язку із чим суд першої інстанції не етапі розгляду питання про забезпечення позову в принципі не повинен був передчасно оцінювати такі доводи, зокрема, спиратися на вищезазначений висновок судової експертизи в оскаржуваній ухвалі як на одну із підстав для обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову (така позиція підтверджується постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Також судова колегія погоджується з доводами апелянта та враховує останні щодо стану конструкцій будівлі складу літ. «Г», у доступі до якої наполягає позивач. Так, згідно із технічним звітом №86-10-23-ТЗ про технічний стан конструкцій будівлі складу літ. «Г» (наявний у матеріалах справи), на момент обстеження вказаний об`єкт не експлуатується, у зв`язку із обстрілом, внаслідок якого зруйновано будівлю. Результати обстеження свідчать про різний ступінь пошкоджень і руйнацій конструкцій, деталей, елементів приміщень. Загальний технічний стан складу Г - аварійний, його фізичний знос складає 85%. Крихкий характер руйнувань та остаточно втрачена можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкцій стін, а також значним чином пошкоджені дерев`яні стропильні ферми покрівлі, не гарантують цілісність конструкцій до проведення їх ремонту, підсилення або заміну. Експертом зазначено, що необхідно вжити заходи, які унеможливлять обвалення до проведення ремонту, підсилення, заміни конструкції або до ліквідації об`єкта.

На думку колегії суддів, перебування складу літ. Г у аварійному стані створює суттєві ризики для людей під час їх перебування на території порто-пунку «Кілія», а тому вжиття заходів забезпечення позову у цій справі створює істотні ризики завдання шкоди життю та здоров`ю людей, оскільки передбачають безперешкодний доступ необмеженого кола осіб до аварійної зони, у зв`язку із чим вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ТОВ "Зерновий термінал Кілія" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 про забезпечення позову у справі №916/2333/24 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасною відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" про забезпечення позову.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксир Україна задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №916/2333/24 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову відмовити.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 12.09.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.