Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/18507/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Справа№ 910/18507/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.08.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024

у справі №910/18507/23 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС"

до ІНФОРМАЦІЯ_1"

про стягнення 340 483,44 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - відповідач, Підприємство, скаржник) про стягнення 340 483,44 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору комісії № STE-4-210-Д/К-19 від 30.08.2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" 340 483,44 доларів США (триста сорок тисяч чотириста вісімдесят три долара 44 центів) боргу та 185 722,14 грн (сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 14 копійок) судового збору.

Рішення мотивоване тим, що порушення валютного законодавства в даному випадку можливо виключно у разі порушення строків здійснення платежів, водночас, враховуючи специфіку взаємовідносин за договором комісії, Комітент не може здійснювати контроль за порядком і строками здійснення платежів у відносинах «Покупець-Комісіонер», оскільки останній діє самостійно, від власного імені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження; рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" до ІНФОРМАЦІЯ_1" відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції необґрунтовано ставиться під сумнів застосування до відповідача санкцій відповідно до Закону, начебто відповідач не надав доказів, які б свідчили, що до нього застосовано санкції за порушення валютного законодавства. Норми Закону є імперативними і не передбачають варіантів застосування чи не застосування пені, тому твердження суду першої інстанції про відсутність доказів застосування штрафних санкцій до відповідача є необґрунтованим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 14.06.2024 позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на таке:

- позивач не має жодного відношення до штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача;

- відповідач не має жодних законних підстав для резервування або утримання грошових коштів у розмірі 340 483,44 доларів США.;

- відповідач не надав жодних доказів щодо застосування до нього штрафних санкцій;

- рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі № 910/18507/23 прийнято відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права шляхом повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи;

- відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ним положень Закону України «Про валюту і валютні операції» і діями позивача

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18507/23, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

03.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18507/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 прийнято справу №910/18507/23 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23. Судове засідання призначено на 01.08.2024.

У судовому засіданні 01.08.2024 оголошено перерву на 29.08.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача і відповідача з`явилися в судове засідання 29.08.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦСИСТЕМС», як Комітентом, та ІНФОРМАЦІЯ_1, як Комісіонером, був укладений договір комісії № SТЕ-4-210-Д/К-19 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок Комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) товару (надалі - Продукція), найменування, кількість, комплектація якого визначаються Сторонами в додатку № 1 до цього договору та надати послуги з навчання особового складу Покупця Продукції, як зазначено в цьому договорі.

Комісіонер зобов`язаний виконати доручення Комітента, визначене пунктом 1.1. цього договору, протягом 365 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором (пункт 2.1. договору).

Предметом доручення було укладення зовнішньоекономічного договору з експорту Товарів військового призначення і надання послуг з навчання, експорт (міжнародна передача) яких контролюється відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Згідно з пунктом 3.1.8. договору Комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок Комітента здійснити заходи щодо оформлення дозволу Державної служби експортного контролю України (далі - ДСЕК) на здійснення міжнародної передачі (експорту) Продукції Покупцю.

Постачання мало здійснюватися у чотири партії. Асортимент кожної партії визначається Комітентом самостійно, за виключенням позицій 1, 2, 4, 5, 8 специфікації до цього договору, які входитимуть у кожну з чотирьох партій. Навчальний курс (позиція 13 специфікації) мала розпочатися Комітентом не пізніше 10 після отримання заявки Комісіонера (пункт 5.3. договору).

Товариство стверджує, що Комісіонером не було надано жодної заявки на проведення навчального курсу, як і не було надано жодної інформації щодо плану і дат проведення такого навчання.

У подальшому, за твердженнями позивача через бездіяльність Комісіонера, Комітент був вимушений встановити безпосередній контакт із Покупцем для надання послуг з навчання в межах дії дозволу ДСЕК отриманого Комісіонером. Водночас, дія дозволу є строковою, і через бездіяльність Комісіонера, яка полягає в невиконання умов пункту 5.3. договору, Комітент не мав можливості вчасно надати послуги навчання через їх значний обсяг (4 стандартні тренувальні курси і 2 розширені курси тривалістю 8 тижнів кожний) в межах дії дозволу ДСЕК отриманого Комісіонером. Оновленого дозволу ДСЕК Комісіонер так не отримав, будь-якої інформації щодо отримання позивачу не повідомлено.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надана листа IGG/IGG/GEN/2021/223 від 07.12.2021 (переклад), в якому Компанія-Покупець заявила, що Комісіонер не повідомляв їх про потенційні дати початку тренувальних курсів, і вони вимушені звернутися безпосередньо до Комітента. У відповідь, позивач направив до Компанії-Покупця лист № 0812/21 від 08.12.2021, у якому повідомив, орієнтовні дати проведення навчального курсу з 22.01.2022 по 31.05.2022 із навчальною програмою в додатку.

Відповідно до пункту 9.1. договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати Комісіонеру, витрат Комісіонера, штрафних санкцій (у разі їх застосування) перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів від Покупця на його рахунок. Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором може відбутися як у валюті Контракту, так і в національній валюті за курсом продажу на міжбанківському валютному ринку України на день продажу.

07.12.2020 Комітентом було передано Комісіонеру Продукцію на комісію, про що Сторонами укладено Акт приймання-передачі Товару, а саме комплекси безпілотних літальних апаратів PD-1 у кількості 4 шт. на загальну суму 4 400 000,00 доларів США.

13.12.2020 відповідач здійснив митне оформлення для експорту обумовленого договором Товару, що підтверджується митними деклараціями: UA100290/2020/368148 від 13.12.2020 та UA100290/2020/368149 від 13.12.2020.

Відповідач листом № 31.43/1249/5717-22 від 08.11.2022 повідомив Покупця (за зовнішньоекономічним договором) про наявні перешкоди в отриманні оновленого дозволу від Державної служби експортного контролю України на надання послуг з навчального курсу (пункт 13 специфікації до договору).

Позивач листом № 786 від 11.11.2022 на виконання пункту 5.3. договору запитав у відповідача інформацію, щодо орієнтовних дат проведення практичної частини навчання в Об`єднаних Арабських Еміратах за новим дозволом від ДСЕК.

Листом № 203 від 13.02.2023 позивач повідомив Підприємство, що послуги з практичного навчання були перенесені у зв`язку з веденням воєнного стану з 24.02.2022, а також що послуги з гарантійного ремонту було проведено у встановлені строки і що Товариство очікує від відповідача отримання дозволу ДСЕК на надання послуг з навчання та відправлення відремонтованого БПЛА.

Листом № 240 від 23.02.2023 позивач надав додаткову необхідну для отримання дозволу ДСЕК інформацію.

Оскільки Підприємство не отримало необхідний (оновлений) дозвіл ДСЕК, позивач самостійно отримав такий дозвіл, у тому числі на надання послуг з навчання персоналу Покупця (дозвіл ДСЕК №30126000 від 04.05.2023).

Відповідач направив на адресу Товариства лист № 31.63/1512/5630-23 від 19.07.2023, яким було ініційоване укладення додаткової угоди № 1 від 10.07.2023, за якою сторони виключили позицію 13 із специфікації (навчальний курс). Після укладення додаткової угоди загальна вартість договору зменшилася до 4 333 708,00 доларів США.

Листом № 1348 від 04.10.2023 позивач повідомив Підприємство, що очікує здійснення оплати залишку у розмірі 10 % від суми контракту, що становить 373 708,00 доларів США на підставі пункту 9.1 договору.

Підприємство у відповідь направив лист № 31.63/1512/8339-23 від 18.10.2023, у якому повідомив, що згідно пункту 14.6. договору, частину коштів в розмірі 373 708 доларів США, що надійшли від іноземного партнера за зовнішньоекономічним контрактом тимчасово зарезервовано для оплати штрафних санкцій за порушення вимог законодавства у сфері валютного контролю, які можуть бути застосовані до ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку передбаченому статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Разом з листом № 31.63/1512/8339-23 від 18.10.2023 Комісіонер направив Звіт Комісіонера по договору комісії від 30.08.2019 за період: вересень 2023 року, в якому зазначено, що кошти в сумі 340 483,44 доларів США зарезервовано для сплати штрафних санкцій відповідно до пункту 14.6. договору комісії.

Позивач, листом № 1541 від 02.11.2023 повідомив, що не погоджується із «резервуванням» коштів і просив надати інформацію щодо фактично виконаних дій з метою виконання Комісіонером договору та вимагав повернути грошові кошти у розмірі 340 483,44 доларів США.

Наведені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого Товариства просить суд стягнути з відповідача 340 483,44 доларів США.

Підприємство в свою чергу заперечувало проти позову та зазначало про його передчасність. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що згідно з законодавством України про валютний контроль починаючи з 12.01.2023 позивачу почала нараховуватися валютна пеня відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (надалі - Закон) у розмірі 332 926,48 доларів США станом на 07.09.2023. Оскільки митні декларації, що містяться у матеріалах справи, були укладені 13.12.2020 та 14.12.2020 на загальну суму 4 400 000,00 доларів США, сума недоотриманих відповідачем коштів за Контрактом станом на 13.12.2021 складала 10% від цієї суми, тобто 440 000,00 доларів США відповідно до розділу «Умови оплати» Контракту. Граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлений НБУ, складає 365 днів, відповідно починаючи з 13.12.2021 та 14.12.2021 мала нараховуватися валютна пеня. Міністерством економіки України було надано висновки щодо продовження граничних строків розрахунків та за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком, за останнім з яких строк розрахунків було продовжено до 12.01.2023. Наразі через електронний кабінет відповідачем подана до Мінекономіки заява №П95 від 12.01.2023 про отримання дозволу на продовження терміну, але Міністерством економіки у видачі висновку було відмовлено. Додатковою угодою до Договору від 10.07.2023 загальну ціну договору було скориговано і вона склала 4 333 708,00 доларів США. Аналогічну Додаткову угоду №2 до Контракту було укладено з Покупцем. Таким чином різниця між первісною та уточненою вартістю Договору складає $4 400 000 - $4 333 708 = 66 292 долари США. Залишок коштів у розмірі 373 643,00 долари США, що складає 10% від суми Договору, скоригований на вищезгадану різницю первісної та уточненої ціни договору ($440000 - $66292 = $373 643,00) надійшов на рахунок відповідача 08.09.2023. Починаючи з цієї дати на залишок боргу у розмірі 66 292,00 доларів США щодня нараховується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості, і станом на 19.12.2023 вона складає 20 285,35 доларів США. Відповідно до пункту 14.3 договору сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності), а також, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору. З огляду на ці норми, майбутні штрафні санкції у вигляді валютної пені в порядку статті 13 Закону, порядок обрахунку якої викладений вище, будуть нараховані Відповідачу та зрештою стягнуті з нього, відтак вони є витратами за договором комісії і не залежать від його (відповідача) дій або бездіяльності, оскільки відповідач не може виконати зобов`язання за договором раніше, ніж отримає кошти за зовнішньоекономічним контрактом. Згідно із частиною 5 статті 13 Закону порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Умови пункту 14.6 договору надають право Комісіонеру відшкодування штрафних санкцій у разі прострочення строку передачі Продукції на комісію, що призвело до порушення Комісіонером вимог Закону. Саме таке прострочення мало місце, і, відповідно, утримання останньої суми оплати Покупцем цілком відповідає вимогам чинного законодавства. Вважати ці умови «фікцією», як це зазначає у позовній заяві позивач - реальних доказів «фіктивності» цих умов не надано, відтак вони є чинними і узгодженими сторонами, а тому підлягають виконанню.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента.

Згідно зі статтею 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими Комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1014 ЦК України передбачено, що Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для Комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо Комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені Комітентом, додатково одержана вигода належить Комітентові.

Відповідно до частини 1 статті 1016 ЦК України Комітент зобов`язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

До умов, які можуть бути погоджені сторонами договору комісії, належать умови щодо: 1) визначення строку виконання договору, 2) визначення території виконання, 3) посилання на асортимент товарів, які є предметом договору комісії, що дозволяє визначити ступінь індивідуалізації речі (товару), що є предметом правочину, який укладається комісіонером; 4) зобов`язання комітента утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами.

Відповідно до положень статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Колегією суддів встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Підприємство 04.10.2023 скерувало на адресу позивача лист із звітом Комісіонера від 30.09.2023.

У свою чергу, позивач у строк передбачений приписами статті 1022 ЦК України направив Комісіонеру листа № 1541 від 02.11.2023, в якому надав вмотивовану відповідь мотивів непогодження наданого звіту, зокрема, щодо залишку зарезервованих коштів.

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа з якою комісіонер уклав договір не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку статтею 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітенту і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера. Аналогічний правовий висновок міститься у Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20.

Щодо звіту комісіонера, то відповідно до приписів статті 1022 ЦК України він надається комітентом після вчинення правочину, разом з передачею всього одержаного за договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Отже, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що з системного аналізу наведеного вище слідує, що резервування отриманих на виконання договору коштів (за виключенням комісійної плати і витрат Комісіонера) у розмірі 340 483,44 доларів США є безпідставним, оскільки в силу статті 1018 і 1022 ЦК України отримані кошти є власністю Комітента і підлягають передачі разом із звітом Комісіонера.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, Комісіонер не виконав обов`язки за договором комісії, а саме не перерахував Комітенту грошові кошти за договором комісії в розмірі 340 483,44 доларів США, вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає, що пунктом 14.6. договору встановлено, що у разі, якщо Комітент прострочив строк передачі Продукції на комісію, що призвело до порушення Комісіонером вимог Закону України «Про валюту і валютні операції», Комітент зобов`язаний відшкодувати Комісіонеру в повному обсязі штрафні санкції, які будуть застосовані до Комісіонера в порядку передбаченому цим законом.

Водночас, пунктом 7 розділу 2 Постанови № 7 від 02.01.2019 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі - Постанова № 7) встановлено, що Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

- оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

- здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

За предметом договору Комісіонер зобов`язаний здійснити експорт Продукції, номенклатура якої визначена в додатку № 1 до договору.

Враховуючи те, що відлік строку граничних розрахунків за експортними операціями розпочинається зокрема з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», то посилання на положення пункту 14.6. договору, як правову підставу резервування коштів в розмірі 340 483,44 доларів США є необґрунтованим.

Водночас, як було вказано колегією суддів вище, 07.12.2020 Комітентом було передано Комісіонеру одразу 4 комплекси безпілотних літальних апаратів PD-1, які в подальшому були експортовані без будь-яких зауважень зі сторони Комісіонера і Покупця.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу, що порушення валютного законодавства в даному випадку можливо виключно у разі порушення строків здійснення платежів, водночас, враховуючи специфіку взаємовідносин за договором комісії, Комітент не може здійснювати контроль за порядком і строками здійснення платежів у відносинах «Покупець-Комісіонер», оскільки останній діє самостійно, від власного імені.

Крім того, за змістом пункту 14.6. договору підлягають відшкодуванню санкції, які будуть застосовані до Комісіонера, однак, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що Комісіонер не надавав доказів, які б свідчили, що до нього застосовано санкції за порушенню валютного законодавства.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 340 483,44 доларів США.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/18507/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ІНФОРМАЦІЯ_1.

4. Матеріали справи №910/18507/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 12.09.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім