Рішення
від 02.09.2024 по справі 336/44/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/199/21-3/96/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 336/44/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 336/44/18

за позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29а) в інтересах Фонду державного майна України (01133, Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945)

до відповідача-1: Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001 Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код юридичної особи 37471967)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" (69014, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи 40076500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Орджонікідзе, 84, ідентифікаційний код юридичної особи 37622497)

про витребування майна

за участю представників:

прокурор - Ліпартія А.О. (в залі суду) - службове посвідчення №075797 від 01.03.23;

від позивача - Божинський В.В. (в режимі відеоконференції) - витяг з ЄДР;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Леліков С.О. (в залі суду), ордер серії АР №1178206 від 21.05.2024;

від відповідача-3 - Леліков С.О. (в залі суду), ордер серії АР №1178205 від 21.05.2024;

від третьої особи - не з`явився;

вільний слухач - ОСОБА_3 (в залі суду);

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2018 року заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" (далі - ТОВ "Базіс-Плац") про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 10125; витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, а саме: будівель: прохідної літ. "А" інв. № 01031 площею 46 м2; спиртосховища літ. "Б-2" інв. №01017 площею 495,5 м2; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 площею 274,5 м2 та літ. "Д-2" інв. №01016 площею 2018 м2; майстерні літ. "Е" інв. №01030 площею 78 м2; спирторозливу літ. "Г" інв. № 01032 площею 18,7 м2, загальною площею 2930,7 м2, вартістю 499599,00 грн., у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі №336/44/18 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , ТОВ "Базіс-Плац" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості та витребування майна.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі №336/44/18 та ухвалено нове рішення про задоволення позову прокурора. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1 , та витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Постановою Верховного Суду від 07.07.2021 залишено без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 в частині задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015.

Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 у частині вирішення вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна. Закрито провадження у справі № 336/44/18 в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу № 336/44/18 за позовом прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , ТОВ "Базіс-Плац" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна в частині вирішення позовної вимоги про витребування майна передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Господарський суд Запорізької області розглядав змінені позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірного нерухомого майна у власність держави в особі ФДМ України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №336/44/18, задоволено в повному обсязі позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна. Вирішено витребувати у власність держави в особі ФДМ України з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно, перелік якого наведено в резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №336/44/18 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 у справі №336/44/18, передано справу № 336/44/18 на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2024 з виправленою опискою ухвалою суду від 10.05.2024 прийнято справу №336/44/18 до провадження, присвоєно справі №336/44/18 номер провадження 27/199/21-3/96/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2024 о 12 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи подати: письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №336/44/18, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників справи; письмові пояснення щодо сторони (позивача чи відповідача), на якій виступає третя особа.

Прокурору, позивачу та відповідачам 1, 3 доставлено копію ухвали суду до електронних кабінетів 10.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 10.05.2024.

Відповідач-2 копію ухвали отримав засобами поштового зв`язку 22.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки місцезнаходження третьої особи знаходиться на окупованій території, де тимчасово не функціонують відділення АТ "Укрпошта", суд повідомив третю особу про розгляд справи шляхом розміщення 13.05.2024 копії ухвали до відома третьої особи на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення третя особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення третьої особи через оголошення на сайті господарського суду з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням її про час та місце розгляду справи.

23.05.2024 до суду надійшли пояснення представника відповідачів 2, 3, в яких він просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем наявності всіх підстав, передбачених ст. 388 Цивільного кодексу України, для витребування майна у відповідача-3. Також подана заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024 задоволено заяву представника відповідачів 2, 3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, постановлено здійснювати проведення судового засідання 03.06.2024 о 12 год. 00 хв. у справі №336/44/18 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідачів 2, 3 та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Представнику відповідачів 2, 3 доставлено копію ухвали суду до електронного кабінету 24.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

30.05.2024 до суду надійшла заява Фонду державного майна про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2024 задоволено заяву Фонду державного майна про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено здійснювати проведення судового засідання 03.06.2024 о 12 год. 00 хв. у справі №336/44/18 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника Фонду державного майна України та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua

31.05.2024 до суду надійшли пояснення прокурора з врахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 09.04.2024, в яких прокурор посилався на те, що критерій суспільного інтересу дотримано, просив вважати, що третя особа виступає на стороні позивача, станом на 30.05.2024 перебуває у стані припинення.

В судовому засіданні 03.06.2024 були присутні прокурор, представники позивача, відповідачів 2, 3, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Представник позивача повідомив, що на виконання ухвали суду від 10.05.2024 надано пояснення та просив відкласти підготовче засідання для ознайомлення з поясненнями відповідачів 2, 3.

Прокурор залишив клопотання представника позивача на розсуд суду, повідомив про надання пояснень на виконання ухвали суду та просив долучити до матеріалів справи докази надсилання пояснень іншим учасникам справи.

Суд долучив подані учасниками справи пояснення та докази до матеріалів справи.

Представник відповідачів 2, 3 не заперечив проти відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача заявив клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Оскільки питання, визначені статтею 182 ГПК України, не були розглянуті у даному підготовчому засіданні, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, права позивача на ознайомлення з поясненнями відповідачів 2, 3, суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, ухвалив відкласти підготовче засідання на 02.07.2024 об 10 год. 30 хв., здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника Фонду державного майна України та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Прокурору, позивачу та відповідачам 1, 3 доставлено копію ухвали суду до електронних кабінетів 10.06.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Також копію ухвали суду від 03.06.2024 розміщено до відома третьої особи на сайті Господарського суду, що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 11.06.2024.

04.06.2024 від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких позивач просить визнати поважними причини пропуску строку для подання письмових пояснень, поновити його та задовольнити позовну заяву.

01.07.2024 від відповідачів 2, 3 надійшли пояснення на пояснення прокурора та позивача, відповідно до яких відповідачі 2, 3 просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 02.07.2024 були присутні прокурор, представники позивача, відповідачів 2, 3, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

З метою з`ясування територіальної юрисдикції (підсудності) даної справи, враховуючи те, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не розглянуті у даному підготовчому засіданні, суд ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 30.07.2024 об 11 год. 00 хв., учасникам справи надати письмові пояснення щодо застосування ч. 5 ст. 30 ГПК України. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Прокурору, позивачу та відповідачам 1, 3 доставлено копію ухвали суду до електронних кабінетів 03.07.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Також копію ухвали суду від 02.07.2024 розміщено до відома третьої особи на сайті Господарського суду, що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 04.07.2024.

10.07.2024 від позивача надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 02.07.2024. Позивач зазначив про те, що справа підлягає розгляду в Господарському суді Запорізької області за правилами виключної підсудності, а саме за місцезнаходженням майна за ч. 3 ст. 30 ГПК України. Позивач аргументує це тим, що постановою Верховного Суду у справі №336/44/18 закрито провадження у справі лише в частині вирішення позовної вимоги заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац". На думку позивача, Міністерство аграрної політики та продовольства України не є відповідачем, а тому підстави для визначення підсудності за ч. 5 ст. 30 ГПК України відсутні.

19.07.2024 від прокурора надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 02.07.2024.

Прокурор посилається на те, що постановою Верховного Суду від 07.07.2021 провадження у справі №336/44/18 було закрито лише в частині вирішення позовної вимоги прокурора в інтересах Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" про витребування майна. За вказаною позовною вимогою Міністерство аграрної політики та продовольства України не є відповідачем, а тому підстави для визначення підсудності за ч. 5 ст. 30 ГПК України відсутні. Також прокурор зазначає про те, що відповідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. У зв`язку з тим, що спірне нерухоме майно розташоване у м. Запоріжжі, справа в частині вирішення позовної вимоги прокурора в інтересах Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" відноситься до юрисдикції Господарського суду Запорізької області.

29.07.2024 від позивача надійшла заява про заміну представника для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 30.07.2024 були присутні прокурор, представники позивача (в режимі відеоконференції), відповідачів 2, 3, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Суд повідомив про те, що від прокурора та позивача надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 02.07.2024.

Прокурор, представники позивача та відповідачів 2, 3 заявили про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Оскільки місцезнаходження третьої особи знаходиться на окупованій території, де тимчасово не функціонують відділення АТ "Укрпошта", суд повідомив третю особу про розгляд справи шляхом розміщення копій ухвал суду від 10.05.2024, 03.06.2024, 02.07.2024 на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківками з даного сайту від 13.05.2024, 11.06.2024, 04.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" повідомлення третьої особи через оголошення на сайті господарського суду з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням її про час та місце розгляду справи.

Третя особа будь-яких пояснень не надала, причини неявки суду не повідомила.

Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою від 30.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №336/44/18, призначено справу №336/44/18 до розгляду по суті на 27.08.2024 о 10 год. 30 хв. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Копію даної ухвали суду розміщено до відома третьої особи на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 02.08.2024.

В судовому засіданні 27.08.2024 були присутні прокурор, представники позивача (в режимі відеоконференції), відповідачів 2, 3, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Суд повідомив про те, що представник позивача не зміг брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин. У зв`язку з цим представник позивача в телефонному режимі заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, враховуючи виникнення технічних проблем, що унеможливили участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, ухвалою суду від 27.08.2024 відкладено розгляд справи на 02.09.2024 о 10 год. 00 хв. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Копію даної ухвали суду розміщено до відома третьої особи на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 28.08.2024.

Представник відповідачів 2, 3 просив долучити до матеріалів справи вступне слово в письмову вигляді.

Суд долучив до матеріалів справи у письмовому вигляді вступне слово представника відповідачів 2, 3.

Прокурор та представник позивача просили задовольнити позов.

Представник відповідачів 2, 3 просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 02.09.2024 судом прийнято рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , ТОВ "Базіс-Плац"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП "Бердянське агроторгове підприємство", про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості (реєстраційний номер об`єкта 696844023101) на вул. Базовій, 1а у м.Запоріжжі від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Міністерства та ОСОБА_1., посвідчений приватним нотаріусом Вовк І.І., зареєстрований у реєстрі за № 10125; витребувати з чужого незаконного володіння у ТОВ "Базіс-Плац" нерухоме майно (реєстраційний номер 696844023101), розташоване на вул. Базовій, 1а у м.Запоріжжі, а саме будівлі: прохідної літ. "А" інв. № 01031 площею 46 кв.м; спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 площею 495,5 кв. м; склади посуду літ. "В" інв. №01029 площею 274,5 кв.м та літ. "Д-2" інв. № 01016 площею 2018 кв. м; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 кв. м; спирторозлива літ. "Г" інв. № 01032 площею 18,7 кв.м, загальною площею 2930,7 кв.м, вартістю 499599,00 грн., у власність держави в особі Міністерства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі №336/44/18 позов залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі №336/44/18 скасоване, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості (реєстраційний номер об`єкта 696844023101) на АДРЕСА_2 від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства та ОСОБА_1., посвідчений приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрований у реєстрі за № 10125. Витребувано у ТОВ "Базіс-Плац" нерухоме майно (реєстраційний номер 696844023101), розташоване на АДРЕСА_2, а саме будівлі прохідної літ. "А" інв. № 01031 площею 46 кв. м, спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 площею 495,5 кв.м; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 площею 274,5 кв. м та літ. "Д-2" інв. № 01016 площею 2018 кв. м; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 кв. м; спирторозлива літ. "Г" інв. № 01032 площею 18,7 кв. м, загальною площею 2930,7 кв. м, вартістю 499 599 грн у власність держави в особі Міністерства. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 07.07.2021 постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 року в частині вирішення вимог про витребування майна скасовано. Провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про витребування майна закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу № 336/44/18 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , ТОВ "Базіс - Плац", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна в частині вирішення позовної вимоги про витребування майна передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

У пунктах 5.56 - 5.59 даної постанови зазначено, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору про витребування у ТОВ "Базіс-Плац" спірного нерухомого майна у справі №336/441/18, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що в цьому випадку втручання держави у право власності особи є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес та суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства, не встановили та не конкретизували, який саме "суспільний інтерес" існує у цьому випадку та яким чином інтереси держави в поверненні спірного нерухомого майна відповідають такому "суспільному інтересу".

За результатами розгляду цієї справи господарські суди попередніх інстанцій навели загальні висновки щодо необхідності відновлення прав держави на спірне нерухоме майно, не встановивши потреби держави у цьому майні з будь-якої конкретної та обґрунтованої причини.

Водночас господарські суди попередніх інстанцій помилково залишили поза увагою обов`язковість встановлення наявності "суспільного інтересу", який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав для втручання в майнові права ТОВ "Базіс-Плац".

При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, не надав правової оцінки доводам ТОВ "Базіс-Плац", викладеним у апеляційний скарзі, про те, що прокурор не довів жодного конкретного суспільного та загального інтересу, економічних збитків або економічних інтересів держави при витребуванні спірного нерухомого майна.

Крім того, у пунктах 5.70 - 5.71 вказаної постанови колегія суддів визнала обґрунтованим посилання скаржника на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення ЄСПЛ.

Водночас, оскільки Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, під час нового розгляду справи місцевому господарському необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, і які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, дослідити наявні у справі докази та з їх урахуванням з`ясувати сумісність відповідного заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом Міністерства від 01.07.2013 № 403 "Про припинення державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" припинено шляхом ліквідації діяльність ДП "Бердянське агроторгове підприємство", зобов`язано голову комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" Зварійчука В. В. провести інвентаризацію й оцінку майна, коштів та здійснити продаж основних засобів підприємства в установленому законодавством порядку з метою погашення заборгованості.

18.09.2015 між державою Україна в особі Міністерства, до сфери управління якого входить ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Базова, 1а у м. Запоріжжі, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрований у реєстрі за номером 10125.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору купівлі-продажу нерухоме майно, що є предметом цього позову, складається з: прохідної літ. "А" інв. № 01031 загальною площею 46 кв. м; спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 загальною площею 495,5 кв. м; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 загальною площею 274,5 кв. м та літ. "Д-2" інв. № 01016 загальною площею 2018 кв. м; спирторозлив літ. "Г" інв. № 01032 загальною площею 18,7 кв. м; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 кв. м. Нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 1,0355 га, кадастровий номер 2310100000:01:014:0013. Загальна площа об`єктів складає 2930,7 кв.м.

Згідно з п. 4 договору продаж вчинено за 499599,00 грн.

Відповідно до вказаного договору, об`єкти нерухомості по вул. Базовій, 1а у м.Запоріжжі, належать державі на праві державної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.08.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. 326 Цивільного кодексу України визначено, що від імені та в інтересах Держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

З огляду на приписи вказаної норми права волевиявлення органів державної влади при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження державним майном, повинно відповідати чинному законодавству.

Так, нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору, на момент його укладення було власністю держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та знаходилось на праві господарського відання ДП "Бердянське агроторгове підприємство".

Враховуючи те, що спірні об`єкти нерухомості є державною власністю, їх відчуження повинно здійснюватися з урахування особливостей його правового режиму та виключно в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.5 статуту ДП "Бердянське агроторгове підприємство" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Належність спірного майна, як власнику, Державі Україна до набуття його у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Базіс Плац", підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та визнається відповідачами.

Спірне майно відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.07.2008 є власністю Держави Україна на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.06.2008 № 268/41. Указаний факт також підтверджено інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2017 №108328265, від 16.11.2021 № 284988630, долученими прокурором.

Також право власності Держави Україна підтверджується свідоцтвом про право власності на майно від 06.08.2015 САК № 588201, індексний номер 41824518, долученим Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Також належність спірного майна до державної власності підтверджується долученим до відзиву від 20.03.2018 на позовну заяву Запорізької обласної прокуратури представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" Леліковим С.О. листом Фонду державного майна від 02.12.2014 № 10-15-16683, відповідно до якого Фонд державного майна України надав витяг Єдиного реєстру об`єктів державної власності про окреме нерухоме державне майно, розташоване по вул. Базова, 1а у м. Запоріжжі, що перебуває на балансі державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", органом управління якого визначено Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності про окреме нерухоме державне майно, розташоване по вул. Базова, 1а у м. Запоріжжі, спірні об`єкти є об`єктами державної власності.

Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Таким чином, створені Державою Україна органи, зокрема, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Фонд державного майна України здійснюють лише функції з управління майном та не є власниками державного майна.

На моменту укладення договору купівлі - продажу, визнаного у судовому порядку недійсним, за яким ОСОБА_1 відчужено спірне майно, органом управління спірним майном, а не власником, було визначено Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Також на час укладення визнаного недійсним у судовому порядку договору купівлі - продажу від 18.09.2015 Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" входило до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

При зверненні до суду з позовом прокурором зазначено однією з позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Вказане було обумовлено тим, на час укладання визнаного недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу від 18.09.2015, Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство", на балансі якого перебувало спірне майно та останнє володіло цим майном на праві господарського відання і за актом прийому - передачі будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , передало спірне майно ОСОБА_2 за визнаним недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу від 18.09.2015, входило до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

У подальшому, вже після переходу судом першої інстанції у цій справі № 336/44/18 до розгляду справи по суті, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" (у редакції станом на 17.03.2020) Міністерство аграрної політики та продовольства реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" (код ЄДРПОУ 37622497) передано до сфери управління Фонду державного майна.

Таким чином, Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство", яке володіло закріпленим за ним на праві господарського відання спірним нерухомим державним майном, про що зазначено у спірному договорі купівлі - продажу від 18.09.2015, входило до сфери управління Фонду державного майна України.

Вказане також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" є Фонд державного майна України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 № 1344 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" відмінено рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.06.2021 № 693-р "Про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" Міністерству аграрної політики та продовольства передано в управління низку цілісних майнових комплексів, серед яких відсутнє державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Пунктами 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов`язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд державного майна України забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства; погоджує державним підприємствам, установам, організаціям, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб`єктами управління визначених обов`язків відповідно до законодавства України.

Таким чином, власником спірного майна була Держава Україна, а не Міністерство аграрної політики та продовольства України чи Фонд державного майна України.

Норми ст. 387 та ст. 388 Цивільного кодексу України надають можливість власнику витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини другої статті 167 Цивільного кодексу України державне підприємство - це юридична особа публічного права.

Частини першою, другою та дев`ятою статті 73 Господарського кодексу України передбачено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, - речового права суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарського кодексу України та іншими законами (частини перша та друга статті 74, частина перша статті 136 Господарського кодексу України).

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина друга статті 136 Господарського кодексу України).

Крім того, абзац третій частини шостої статті 73 Господарського кодексу України передбачає, що особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Стаття 3 цього Закону відносить майно, яке передане державним комерційним підприємствам, до об`єктів управління державної власності.

З огляду на наведене закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном, що не дає підстав для їх цілковитого ототожнення з правовим статусом юридичних осіб приватного права та порядком регулювання правового режиму майна юридичних осіб приватного права.

Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його (підприємства) правомочності розпорядження щодо окремих видів майна та наявність спеціальних, закріплених окремим законом, правил управління майном державного підприємства, зокрема й правил щодо розпорядження державним майном у спосіб його відчуження.

Так, правила розпорядження майном, що належить державному підприємству на праві господарського відання, передбачають участь у цьому процесі суб`єктів управління об`єктами державної власності, в тому числі Фонду. Зокрема, згідно з підпунктом "и" пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Такий випадок установлено частиною п`ятою статті 75 Господарського кодексу України, відповідно до якої відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом.

У ст. ст. 5, 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" зазначено, що саме Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об`єктів державної власності, а Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на таке відчуження у випадках, встановлених законодавством.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, п. 1 якого закріплено, що він визначає механізм та способи відчуження об`єктів державної власності.

Згідно із пунктом 5 Порядку дія цього порядку не поширюються на відчуження майна, зокрема порядок відчуження якого визначається окремим законом, та цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів.

Відповідно до п. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (надалі - згода) відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб`єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову у наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

Крім того, відповідно до вимог п. 10 Порядку звіт про оцінку державного майна, що підлягає відчуженню, має пройти рецензування, а висновок про вартість майна має бути погоджений з Фондом державного майна України.

В мотивувальній частині Постанови Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц зазначається таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 06.06.2007 № 803 затвердив Порядок відчуження об`єктів державної власності. Пунктом 6 цього Порядку так само передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження, зокрема нерухомого майна державної власності, приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Для процедури відчуження майна державного підприємства, яке перебуває в процесі ліквідації за рішенням органу, до сфери управління якого воно належить, подібних винятків Господарського кодексу України чи Закон України "Про управління об`єктами державної власності" не передбачають, а також і не містять норм, які б спеціально уповноважували саме в такому випадку керівництво державного підприємства, комісію з його ліквідації, голову такої комісії та/або орган, до сфери управління якого воно належить, відчужувати нерухоме майно підприємства без погодження з Фондом державного майна України.

Враховуючи вищевикладене, відчуження державного майна проведено з грубим порушенням вимог законодавства України.

Загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Надавши оцінку зазначеним порушенням вимог законодавства, постановою Верховного Суду від 07.07.2021 залишено без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості (реєстраційний номер об`єкта 696844023101) по АДРЕСА_2 від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вовк І.І., зареєстрований у реєстрі за № 10125.

В установленому порядку погодження на відчуження майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Фонд державного майна України не надавав, документи стосовно надання погодження на відчуження майна до Фонду державного майна України не надходили, рецензування звітів про оцінку такого майна не проводилось.

Господарський кодекс України чи Закон України "Про управління об`єктами державної власності" не містить винятків або дозволу за якими керівництво державного підприємства, комісія з його ліквідації, голова такої комісії та/або орган, до сфери управління якого воно належить, могли б відчужувати нерухоме майно підприємства, що ліквідується, без попереднього погодження з Фондом державного майна України.

Відповідно до інформації Фонду державного майна України від 11.05.2016 № 10-24-8564, Фонд державного майна України не надавав погодження на відчуження вищезазначеного майна, рецензування звітів про оцінку такого майна не проводилось.

Як наслідок, за результатами рецензування звіту про оцінку вищевказаного майна, проведеного РВ ФДМУ по Запорізькій області на вимогу прокуратури області, звіт класифіковано як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не професійним.

Вказане підтверджується інформацією РВ ФДМУ по Запорізькій області від 04.08.2016 № 10-03-04359 та доданою до інформації рецензією.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 міститься висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Оскільки договір купівлі-продажу від 18.09.2015 у судовому порядку визнано недійсним, Господарським судом Запорізької області розглядається позовна вимога заступника керівника Запорізької обласної прокуратури у частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" (ЄДРПОУ 40076500, адреса: вул. Базова, 1а, м. Запоріжжя, 69014) нерухоме майно (реєстраційний номер 696844023101), розташоване по АДРЕСА_2, а саме: прохідна літ. А інв. № 01031 загальною площею 46 кв.м.; склад літ.Б-2 інв. № 01017 загальною площею 495,5 кв.м.; склад літ. В інв.№ 01029 загальною площею 274,5 кв.м.; склад літ. Г інв.№ 01032 загальною площею 18,7 кв.м.; склад літ.Д-2 інв. № 01016 загальною площею 2018 кв.м.; майстерня літ. Е інв. № 01030 загальною площею 78 кв.м., вартістю 499599 грн. у власність держави в особі Фонду державного майна України (ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до акта прийому-передачі будівель, розташованих за адресою: вул. Базова, 1а, м. Запоріжжя від 18.09.2015, складеного на виконання недійсного договору купівлі-продажу від 18.09.2015 відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №336/44/18, державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" передало ОСОБА_1 наступне нерухоме державне майно, а саме: будівлю спиртосховища літ. Б-2 з електрощитовою літ. З загальною площею 495,5 кв.м., інв№ 01017; будівля складу посуду літ. В загальною площею 274,5 кв.м. інв.№ 01029; будівля складу посуду літ.Д загальною площею 2018 кв.м. інв. №01016; будівля майстерні літ.Е з електрощитовою літ. К загальною площею 78 кв.м. інв. № 01030; будівля прохідної літ. А загальною площею 46 кв.м. інв. №01031, будівля спирторозливу літ.Г загальною площею 18,7 кв.м. інв. № 01032; естакада спиртоприймання інв. № 2003; огорожа № 1, 2, 3, 6, 8, 10 інв. № 2006; вбиральня літ.І інв. №2006-1; покриття (замощення) літ. І інв. № 2002-1.

У акті від 18.09.2015 зазначено, що вищевказане майно є державною власністю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2015.

Після придбання ОСОБА_1 комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі недійного договору купівлі-продажу майна від 18.09.2015, укладеного з Міністерством аграрної політики та продовольства України, частину спірних об`єктів нерухомого майна ним передано до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац", одночасно із заснуванням товариства, на підставі протоколу установчих зборів учасників від 20.10.2015 № 1 та акта прийому-передачі та грошової оцінки майна від 20.10.2015.

Відповідно до акта прийому-передачі та грошової оцінки майна від 20.10.2015 ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ "Базіс -Плац" будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: прохідна літ. А загальною площею 46 кв.м. інв. № 01031; спиртосховище літ. Б-2 загальною площею 495,5 кв.м., інв. № 01017; склад посуду літ. В загальною площею 274,5 кв.м. інв. № 01029; склад посуду літ.Д загальною площею 2018 кв.м. інв№01016; спирторозливу літ. Г загальною площею 18,7 кв.м. інв. № 01032; майстерня літ. Е загальною площею 78 кв.м. інв. № 01030.

Згідно з протоколом № 1 від 20.10.2015 установчих зборів учасників ТОВ "Базіс - Плац", учасниками товариства є дві особи, якими створено таке товариство.

Відповідно до п. 6.3.2.1 статуту ТОВ "Базіс-Плац" ОСОБА_1 передає до статутного капіталу цього товариства спірне нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2017 (Інформаційну довідку № 108328265сформовано прокуратурою Запорізької області 20.12.2017) власником зазначених об`єктів нерухомості є ТОВ "Базіс - Плац". Підставою виникнення права власності у вказаного товариства зазначено свідоцтво про право власності від 09.12.2015 № 49465829, видане Запорізьким міським управлінням юстиції.

Зазначене також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2021 № 284988630.

Відповідно до зазначеної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.01.2018 зареєстровано технічний паспорт від 18.01.2018, виданий ТОВ "Запорізьке обласне бюро технічної інвентаризації".

Таким чином, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2021 № 284988630 зареєстровано наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: прохідна, інв. № 01031, А загальною площею 46 кв.м.; склад, інв. № 01017, Б-2 загальною площею 495,5 кв.м.; склад, інв. № 01029, В загальною площею 274,5 кв.м.; склад, інв. № 01032, Г загальною площею 18,7 кв.м.; склад, інв. № 01016, Д-2 загальною площею 2018 кв.м.; майстерню, інв. № 01030, Б, загальною площею 78 кв.м.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Приписами ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як зазначено в ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Приписами ст. 326 Цивільного кодексу України визначено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Тобто воля Держави як власника може виражатися лише в таких діях органу державної влади, які відповідають вимогам законодавства України та її інтересам.

Відчуження спірного майна Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснено поза волею його "титульного" власника - Держави шляхом укладення 18.09.2015 договору купівлі-продажу.

Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими Законами. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, спірне нерухоме майно, яке є власністю Держави Україна, відчужено з порушенням вимог законодавства, без погодження Фонду державного майна України.

Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснено розпорядження державним майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, у зв`язку з цим не може свідчити про дійсне волевиявлення держави, яка жодним нормативно-правовим актом не уповноважувала свої органи на прийняття незаконних рішень чи укладення договорів.

Держава Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, як дійсний власник спірного майна не передавала майнові права на спірне майно шляхом приватизації або іншого відчуження законним шляхом, а відтак таке нерухоме майно є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У результаті дій Міністерства аграрної політики та продовольства України, яким відчужено майно на користь ОСОБА_1 , держава Україна в особі Фонду державного майна України фактично позбавилась належного їй майна та можливості здійснення відносно нього правомочностей власника.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном, що не дає підстав для їх цілковитого ототожнення з правовим статусом юридичних осіб приватного права та порядком регулювання правового режиму майна юридичних осіб приватного права.

Так, правила розпорядження майном, що належить державному підприємству на праві господарського відання, передбачають участь у цьому процесі суб`єктів управління об`єктами державної власності, в тому числі Фонду. Зокрема, згідно з підпунктом "и" пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 06 червня 2007 року № 803 затвердив Порядок відчуження об`єктів державної власності. Пунктом 6 цього Порядку так само передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження, зокрема, нерухомого майна державної власності приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом.

Таким чином, відчуження спірного майна відбулось із порушенням вимог законодавства.

Згідно з протоколом № 1 від 20.10.2015 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац", учасниками товариства є дві особи, якими створено таке товариство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац", директором якого є ОСОБА_1 і який уклав правочин із порушенням вимог законодавства та у наступному вніс спірне майно до товариства при його створенні у якості внеску до статутного фонду, могло передбачити негативні наслідки для себе, приймаючи нерухоме майно в натурі за актом приймання-передачі від 20.10.2015.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, вбачається відповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського Суду з прав людини.

Прокурор у заяві про зміну предмету позову акцентував увагу на те, що національне законодавство передбачає можливість для Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац", як кінцевого набувача, у випадку повернення державного майна, відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого придбано майно, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 Цивільного кодексу України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Також, оцінюючи перший з трьох головних критеріїв на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісному з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, установлено наступне.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Українське законодавство передбачило механізм захисту прав власника, у даному випадку держави в особі Фонду державного майна України, який полягає у праві останнього витребувати майно від добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Так, установлено необхідні умови для застосування цих норм, такі як добросовісність набувача, вибуття майна поза волею власника, відплатність придбання та відсутність у відповідача жодних зобов`язально-правових відносин з державою.

Таким чином, критерій законності втручання дотримано при витребуванні спірного мана у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис - Плац".

З приводу наступного критерію, а саме: чи переслідує втручання "суспільний інтерес" варто зазначити наступне.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У даному випадку втручання є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес та суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства.

Держава як власник спірного майна позбавлена права розпорядитись цим майном відповідно до вимог законодавства з метою отримання усіх економічних вимог від такого відчуження.

Щодо третього критерію, а саме: чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, установлено, що критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності не буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Повернення у державну власність об`єктів нерухомості, незаконно відчужених, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

За таких обставин, витребування об`єктів нерухомості, які належали державі, у ТОВ "Базіс-Плац" не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності особи.

Міністерством аграрної політики та продовольства України прийнято наказ від 01.07.2013 № 403 "Про припинення діяльності державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" (далі-Наказ), яким останнє вирішено припинити шляхом ліквідації діяльності.

Пунктом 4.3 Наказу голову ліквідаційної комісії державного підприємства зобов`язано провести інвентаризацію й оцінку мана, коштів та здійснити продаж основних засобів підприємства в установленому законодавством порядку з метою погашення кредиторської заборгованості.

Враховуючи, що припинення діяльності підприємства не була пов`язана з його банкрутством, тому відчуження державного майна, яке перебувало у його господарському віданні, могло бути проведено лише у способи, визначені:

- Законом України "Про приватизацію державного майна" шляхом викупу або продажу об`єктів за конкурсом або аукціоном;

- Законом України "Про управління об`єктами державної власності" та прийнятим на виконання цього закону Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803.

Разом з тим, об`єкти державної власності, що були предметом спірного договору купівлі-продажу, відчужені без додержання жодної з передбачених вищевказаними нормативно - правовими актами процедур.

Більш того, відчуження проведено на підставі оцінки майна, звіт щодо якої визначено РВ ФДМУ по Запорізькій області, як такий, що не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним, непрофесійним та не може бути використаний (інформація РВ ФДМУ по Запорізькій області від 04.08.2016 № 10-03-04359).

Отже, державне майно відчужено з порушенням вимог чинного законодавства, в обхід визначених законодавцем процедур реалізації державного майна, та на підставі договору купівлі-продажу, який укладено в порушення інтересів держави, за ціною, яка не відповідає її економічним інтересам.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Наведене вище відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованих у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України особою, яка може звернутися з віндикаційним позовом, є також і власник майна.

Власник в особі Фонду державного майна України має законні підстави для витребування свого майна у добросовісного набувача, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс -Плац".

Щодо того, що витребування спірного майна призведе до порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

При витребуванні майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" втручання держави у право на мирне володіння майном товариства є законним, оскільки передбачено нормами чинного законодавства, у тому числі приписами ст. 387, ст. 388 Цивільного кодексу України.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності не буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Право держави полягає у тому, що вона можу вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі №210/6477/14-ц.

Витребування майна у законного власника та законного набувача не буде порушувати принцип пропорційності, оскільки право власності є непорушним. Як зазначено у ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право держави витребувати державне майно, з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаного майна і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність об`єктів нерухомості, незаконно відчуженого переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, повернення спірного майна у власність українського народу не порушуватиме принцип законності та пропорційності втручання у право власності ТОВ "Базіс-Плац".

Щодо доводів відповідачів 2, 3 про те, що жодним доказом не спростовано наявності волі на продаж спірного майна у Міністерства аграрної політики та продовольства України, до управління якого належало спірне майно та відсутність у реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб, зокрема Фонду державного майна України, на спірне майно, суд зазначає, що правовий режим майна державної власності врегульований законодавством, яке містить конкретні механізми управління цим майном, способи та порядок відчуження цього майна.

Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його правомочності розпоряджатися окремими видами майна у визначений законом спосіб та з дотриманням встановленого законом порядку.

Як встановлено судом, правомочності Міністерства аграрної політики та продовольства України на розпорядження спірним майном були обмежені необхідністю дотримання встановленого порядку відчуження цього майна та отримання погодження Фонду державного майна України на відчуження цього майна, а тому наявність волевиявлення одного тільки Міністерства аграрної політики та продовольства України на відчуження державного майна у спірному випадку не є свідченням наявності волі на продаж спірного майна власника (Держави).

Норми законодавства є відкритими та загальнодоступними для всіх, оскільки вони оприлюднюються у встановленому порядку.

Отже, спірне майно вибуло з володіння Держави поза її волею в порушення вимог закону без дотримання установленого порядку. Незаконність цього вибуття підтверджена постановою Верховного Суду від 07.07.2021, якою залишено без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 в частині задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015. Відтак, неправомірність вибуття спірного майна з власності Держави встановлена судовим рішення,м, яке набрало законної сили.

Власник вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

З приводу критерію, про який у зазначає Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №336/44/18, а саме: чи переслідує втручання «суспільний інтерес», суд зазначає наступне.

З положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції випливає, що втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

По-перше, держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

У цьому випадку розпорядження державним майном відбулось усупереч цим установленим законам - без обов`язкового дозволу Фонду державного майна України. Водночас саме таке легітимне, контрольоване використання державного майна само по собі складає суспільний інтерес, оскільки суспільство зацікавлене в його розумному, правильному використанні й за однокових, рівних процедур для кожного. Тобто всі учасники господарських відносин, які мають наміри отримати у власність державне майно, розраховують на законну реалізацію свого інтересу, який полягає в прозорих, зрозумілих та однакових для всіх умовах такого набуття майна. Саме таке поводження гарантуватиме уникнення можливих корупційних ризиків та зловживань, надання необґрунтованих привілеїв одним суб`єктам в порівнянні з іншими.

По-друге, важливо зазначити, що державна власність за своєю правовою природою є публічною власністю, призначення якої є забезпечення загальних потреб держави, а не індивідуальних потреб конкретного індивіда.

Згідно з Законом України «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон) уповноважені Кабінетом Міністрів України органи здійснюють повноваження щодо реалізації прав держави як власника об`єктів державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Тобто державна (публічна) власність покликана, в першу чергу, забезпечувати такі суспільні інтереси, як інтереси українського народу, а не приватні, індивідуальні інтереси.

Водночас, наразі держава як власник спірного майна позбавлена права розпорядитись цим майном з метою подальшого отримання усіх економічних благ від можливого відчуження, передачі в оренду або іншого розпорядження ним вже в законний спосіб.

По-третє, площа спірного об`єкта складає майже 3 тис. кв.м. Споруди мають переважно складське призначення та розташовані в промисловій зоні прифронтового м. Запоріжжя. За такими характеристиками вказане майно безумовно буде економічно привабливим для використання іншими як господарюючими суб`єктами промислового обласного центру, перш за все зацікавленими у його можливому подальшому отриманні в законний спосіб.

Відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Таким чином, після повернення спірного майна державі в особі Фонду, останнім буде забезпечено реалізацію прав держави як власника об`єкта державної власності, пов`язану з володінням, користуванням і розпорядженням цим майном відповідно до повноважень Фонду, визначених нормативно-правовими актами, з метою задоволення державних та соціальних потреб, у тому числі з урахуванням особливостей воєнного стану.

Щодо застосування позовної давності.

Під час розгляду справи від представника відповідачів-2,-3 надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки строк позовної давності для подання позовної заяви про витребування майна для Фонду державного майна України та прокурора сплив 18.09.2018 (збіг трирічного строку з часу укладення спірного договору купівлі-продажу), а позовна вимога про витребування майна заявлена лише у 2021 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Суд відзначає, що в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 351/1317/18 наведені висновки щодо застосування строків загальної позовної давності у 3 роки при поданні віндикаційного позову.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, договір купівлі-продажу оспорюваного державного майна № 10125, який визнано судом недійсним, укладено 18.09.2015 без погодження з Фонду державного майна України.

З наведеного вбачається, що Фонд державного майна України станом на 18.09.2015 не був обізнаний про укладання вказаного договору.

З моменту укладення вказаного договору купівлі-продажу до моменту звернення заступника прокурора Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з цією позовною заявою про визнання договору недійсним та витребування майна від 28.12.2017 № 15/1-2092-17 минуло тільки 2 роки.

Отже, на момент пред`явлення позовної заяви з зазначених питань трирічний строк позовної давності на її пред`явлення не сплив ні для ФДМ України, ні для Запорізької обласної прокуратури.

Верховний Суд своєю постановою від 07.07.2021 у справі № 336/44/18 провадження у справі в частині вирішення позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна закрив.

Водночас, Верховний Суд у своїй постанові роз`яснив заявнику його право протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду і заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" про витребування майна.

У подальшому ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу № 336/44/18 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах ФДМУ до Міністерства аграрної політики та продовольства України України, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП "Бердянське агроторгове підприємство", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна в частині вирішення позовної вимоги заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" про витребування майна передано для продовження розгляду до господарського суду Запорізької області.

Отже, після передання до Господарського суду Запорізької області справи № 336/44/18, її розгляд продовжено у частині вирішення позовної вимоги про витребування майна.

Таким чином, до теперішнього часу триває розгляд тієї самої позовної заяви в частині витребування майна зі зміненим предметом спору, яка була подана заступником прокурора Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у 2017 році, під час подання якої строк позовної давності ще не закінчився.

Отже, строк позовної давності для звернення до суду за захистом спірних у даній справі прав - не сплинув.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" (ЄДРПОУ 40076500, адреса: вул. Базова, 1а, м. Запоріжжя, 69014) нерухомого майна (реєстраційний номер 696844023101), розташованого по вул. Базовій, 1а у м. Запоріжжі, а саме: прохідної літ. А інв. № 01031 загальною площею 46 кв.м.; склад літ.Б-2 інв.№ 01017 загальною площею 495,5 кв.м.; складу літ. В інв. № 01029 загальною площею 274,5 кв.м.; складу літ. Г інв. № 01032 загальною площею 18,7 кв.м.; складу літ.Д-2 інв.№ 01016 загальною площею 2018 кв.м.; майстерні літ. Е інв. № 01030 загальною площею 78 кв.м., вартістю 499599 грн. у власність держави в особі Фонду державного майна України (ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133) підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на час подання позову, судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становив 1,5% ціни позову. В цій справі за вимогу майнового характеру з урахуванням ціни позову - 499599,00 грн. судовий збір належав до сплати в сумі 7493,99 грн.

За розгляд позовної заяви Запорізькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у загальній сумі 9894,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2017 №2865 (том 1 а.с. 1), тобто з переплатою.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду оплачується, виходячи зі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. У вказаній справі судовий збір за подання апеляційної скарги становив 11240,99 грн.

За подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.11.2019 у справі № 336/44/18 Запорізька обласна прокуратура сплатила судовий збір платіжними дорученнями від 18.12.2019 № 3314 на суму 222,21 грн., №3313 на суму 8644,50 грн., від 21.12.2019 № 3380 на суму 738,29 грн., №3379 на суму 2593,35 грн., №3367 на суму 2614,29 грн., оригінали яких наявні в матеріалах справи (том 3, а.с. 237 - 241), загалом на суму 14812,64 грн., тобто з переплатою.

Таким чином, судові витрати прокуратури у вказаній справі за сплату судового збору за майнову вимогу у позовній заяві та розгляд апеляційної скарги у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" склали 18734,98 грн. (7493,99 грн. + 11240,99 грн.).

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача-3 - ТОВ "Базіс-Плац".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Клопотання Запорізької обласної прокуратури вих. №15/3-2092-17 від 16.06.2023 про повернення судового збору в сумі 6000,02 грн. надійшло до Господарського суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду в копії для приєднання до матеріалів справи разом з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.08.2024 у справі №336/44/18, якаю вказане клопотання повернуто заявнику без розгляду, оскільки справа №336/44/18 по суті не розглянута Господарським судом Запорізької області. Клопотання адресовано Запорізькому апеляційному суду. Клопотання підлягає розгляду тим судом, якому воно адресовано.

При цьому господарський суд зауважує, що в матеріалах справи №336/44/18 відсутній оригінал платіжного доручення №3381 від 21.12.2019 про сплату судового збору в сумі 28,36 грн., на який посилається прокурор у цьому клопотанні. Відомості про зарахування сплаченого за цим дорученням судового збору до Державного бюджету України у Господарського суду Запорізької області відсутні.

Запорізька обласна прокуратура не зверталась до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовну вимогу заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс - Плац" (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, 1а, ідентифікаційний код юридичної особи 40076500) нерухоме майно (реєстраційний номер 696844023101), розташоване по вул. Базовій, 1а у м. Запоріжжі, а саме: прохідна літ.А інв.№ 01031 загальною площею 46 кв.м.; склад літ.Б-2 інв.№ 01017 загальною площею 495,5 кв.м.; склад літ.В інв.№ 01029 загальною площею 274,5 кв.м.; склад літ. Г інв.№ 01032 загальною площею 18,7 кв.м.; склад літ.Д-2 інв.№ 01016 загальною площею 2018 кв.м.; майстерня літ.Е інв.№ 01030 загальною площею 78 кв.м., вартістю 499599 грн. у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, 1а, ідентифікаційний код юридичної особи 40076500) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-а, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 28000) кошти, витрачені у 2017 та 2019 роках на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 18734,98 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 98 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 12.09.2024.

Суддя М.В.Мірошниченко


Суд	Господарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення	02.09.2024
Оприлюднено	16.09.2024
Номер документу	121560980
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Мірошниченко М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 02.09.2024 по справі 336/44/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —336/44/18

Рішення від 02.09.2024

Рішення
від 02.09.2024 по справі 336/44/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ