Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/4020/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/4020/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Українські спеціальні системи»

до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича

про стягнення 76440 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Українські спеціальні системи» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича про стягнення 76440 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено встановлений обов`язок щодо реєстрації податкової накладної,внаслідок чого, позивач позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 76440 грн. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 76440 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що спірна податкова накладна складена 02.11.2022, тобто під час дії воєнного стану. 25.11.2022 реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено ДПС та запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації. Відповідач зазначає, що у період дії воєнного стану зупиняється перебіг строків визначених податковим кодексом, а відтак враховуючи положення податкового законодавства України, граничним термін подання пояснень до ДПС не вичерпано і становить до 01.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2022 між Державним підприємством «Українські спеціальні системи» (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Литвином Віталієм Петровичем (далі - Виконавець) укладено Договір №12.512/22 на виконання проектних робіт (далі - Договір) відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт по визначеним розділам. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість робіт становить 655200 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 109200 грн, у тому числі: стадія «П» (проект) - 300375 грн в т.ч. ПДВ 20% - 50062,50 грн та стадія «Р» (робоча документація) - 354825 грн в т.ч. ПДВ 20% - 59137,50 грн.

Згідно з п.3.2. Договору оплата здійснюється Замовником на підставі рахунків наданих Виконавцем в такій послідовності: 30% від вартості робіт, а саме 196560 грн в т.ч. ПДВ 20% - 32760 грн, сплачується протягом 5 робочих днів після підписання договору; 70% від вартості робіт, а саме 458640 грн в т.ч. ПДВ 20% - 76440 грн, сплачується протягом 10 банківських днів з дати підписання зведеного акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору, позивачем було сплачено відповідача 30% від вартості робіт на загальну суму 196560 грн з ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції №2261 від 06.09.2022 із призначенням платежу «Попередня оплата по дог.12512/22 від 16.08.22, рах.04-19/0822 від 19.08.22, UA-2022-07-25-007733-а, ПДВ 20% - 32760 грн».

02.11.2022 сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт за Договору на загальну суму 655200 грн.

14.11.2022 позивачем було сплачено на користь відповідачу 70% від вартості робіт на загальну суму 458640 грн з ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції №2926 від 14.11.2022 із призначенням платежу «Ост.оплата за проектні роботи (П та Р) по дог.12.512/22 від 16.08.22, Акт від 02.11.22, UA-2022-07-25-007733-а, у сумі 382200 грн, ПДВ 20% - 76440 грн».

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна на суму 458640 грн, в т.ч. ПДВ - 76440 грн від 02.11.2022 була направлена відповідачу на реєстрацію в ЄРПН, але 25.11.2022 її реєстрація була зупинена, у зв`язку з чим, позивач не скористався правом на податковий кредит у сумі 76440 грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист-претензію №12-1344 від 26.07.2023 у якому зазначив про порушенням відповідачем обов`язку щодо дотримання складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит.

Вказаний лист було повернуто підприємством поштового зв`язку позивачу без вручення відповідачу у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача як продавця послуг за договором.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Як вже зазначалось, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Суд зазначає, що відповідачем не виконав вимог ст. 201 ПК України, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 76440 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 76440 грн збитків є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що позивачем не пропущено строк для подання пояснень до ДПС щодо спірної податкової накладної та посилання відповідача, зокрема, на підпункт 69.9. п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством, судом відхиляються, оскільки підпунктом 69.9. п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної) зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, проте вказане не поширюється на дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Українські спеціальні системи» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83 Б; ідентифікаційний код 32348248) збитки у розмірі 76440 (сімдесят шість тисяч чотириста сорок) грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.09.2024.

Суддя Я.В. Маринченко