Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/11895/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/11895/23за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"

про стягнення неустойки

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Мальцев С.С.

від відповідача: Вапельник С. Д.

В судовому засіданні 05.09.2024 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Медичні Закупівлі України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) (відповідач) про стягнення 1698060,00 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 у частині надання позивачу забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1698060,00 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.01.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11895/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024, позов задоволено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11895/23 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 скасовано справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справи між суддями справу № 910/11895/23 передано для розгляду справу судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 08.07.2024 справу № 910/11895/23 прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2024.

Ухвалою суду від 15.08.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 05.09.2024.

05.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 05.09.2024 представник позивача підтримав обставини, викладені в заявах по суті спору на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені в заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2022 між Державним підприємством "Медичні Закупівлі України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) (постачальник), укладено договір про закупівлю № 09/581-11/2022, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Флударабін 50 мг; ДК 021:2015 код 33600000-6, визначену пунктом 1.2. договору (номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID:UA-2022-10-28-011041-a), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом цього Договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом - продукція) (пункт 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP - склад замовника (на території України).

Відповідно до п. 2.4 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або Акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього Договору.

Згідно п. 3.1, 3.3 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 8460300,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Положеннями п. 3.4 Договору визначено, що за загальним правилом, оплата продукції за цим Договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6-3.10 цього Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у пункті 16 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у пункті 3.1 цього Договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком 4 до Договору.

Згідно п. 4.1 Договору постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції за цим Договором у строк до 31.03.2023 року включно. Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.

У разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції (п. 8.3.2 Договору).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 30 квітня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

Листом №PG/12/22/1 від 30.12.2022 відповідач просив позивача надати додатковий час, для надання банківської гарантії.

Листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 ДП "Медичні закупівлі України" повідомило постачальника про розірвання Договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 в односторонньому порядку, з посиланням на 3.6, 15.3.1 договору.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем вимог пункту 3.6 Договору (не надання у строк до 09.12.2022 включно Банківської гарантії), що зумовило виникнення у позивача права на розірвання договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 в односторонньому порядку та стягнення з відповідача штрафу згідно п. 8.3.2 договору у розмірі 1698060,00 грн.

Відповідач заперечує проти позову, в зв`язку з відсутністю з його боку прострочення поставки товару і відповідно відсутністю підстав для застосування санкцій згідно п. 8.3.2 договору. Також на думку відповідача, п. 8.3.2 договору передбачає порушення у вигляді не надання банківської гарантії за 45 календарних днів до закінчення 2023 року (а не 2022 року, як вважає позивач).

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022, суд дійшов висновку що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Сторони Договору погодили поставку товару на умовах 100% попередньої оплати. Також, сторонами у Договорі було погоджено умови здійснення попередньої оплати.

Згідно з пунктом 3.4. Договору попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6.-3.10 Договору.

Відповідно до пункту 3.6 Договору постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у п. 16 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у п. 3.1 цього Договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком 4 до Договору.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що строк дії Банківської гарантії, забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути не менше ніж строк дії Договору та додатково 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Укладений між сторонами Договір діє до 30.04.2023 (пункт 10.1. Договору).

Отже, у строк до 09.12.2022 включно (з урахуванням дати укладення договору 25.11.2022) у відповідача був наявний обов`язок надати позивачеві Банківську гарантію зі строком дії до 14.05.2023 (враховуючи строк дії гарантії протягом 14 днів з дати закінчення строку дії Договору).

Обов`язок позивача сплатити суму попередньої оплати (100%), згідно умов договору наставав після надання відповідачем банківської гарантії і мав бути виконаний у строк протягом 90 календарних днів.

Поставка товару мала бути здійснена у строк до 31 березня 2023 року включно.

Відповідач не надав позивачу банківську гарантію у визначений договором строк - до 09.12.2022, що зумовило розірвання договору на підставі п. 15.3.1 в односторонньому порядку позивачем.

Відповідно до п. 15.3.1 Договору одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього договору з боку замовника вчиняється із письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін у разі: порушення постачальником умов розділів 3-7 цього договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за цим договором. Цей договір вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору, а сума попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахована замовником постачальнику, підлягає поверненню на рахунок замовника протягом 10 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору.

Листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 ДП "Медичні закупівлі України" повідомило постачальника про розірвання Договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 в односторонньому порядку, з посиланням на 3.6, 15.3.1 договору. Даний лист був направлений відповідачу 30.12.2022. А отже, договір № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 розірваний з 31.12.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, з розірванням договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 зобов`язання обох сторін за ним припинились, в тому числі і щодо поставки товару.

Згідно з пунктом 8.3.2 Договору у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.

З викладеного вбачається, що підставою для застосування неустойки, визначеної пунктом 8.3.2 Договору є одночасне існування таких умов: порушення відповідачем строку поставки продукції та не надання замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківської гарантії з метою здійснення замовником попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно з частинами 1-4 статті 200 Господарського кодексу України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Стаття 561 Цивільного кодексу України - гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи законодавче визначення поняття бюджетного періоду та бюджетного зобов`язання, дату розміщення оголошення (https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2022-10-28-003104-c) про проведення процедури закупівлі фармацевтичної продукції, якою є 28 жовтня 2022 року, дату укладення договору 25 листопада 2022 року та правила обчислення строків, суд зазначає, що строк, про який йдеться у пункті 8.3.2. Договору стосується 2022 року.

Крім того, суд відзначає, що договором передбачалось здійснити поставку товару не пізніше першого кварталу 2023 року (з розрахунку надання банківської гарантії протягом 14 календарних днів з дати укладення договору + 90 днів на внесення суми попередньої оплати + кінцева дата поставки товару 31.03.2023). Крім того, за умовами Договору передбачалось, що Договір діє до 30.04.2023.

Означене додатково підтверджує, що в п. 8.3.2 договору поняття "відповідний календарний рік" стосується в частині банківської гарантії 2022 року.

Разом із тим, суд зазначає, що період 45 днів, про який йдеться у пункті 8.3.2. Договору, виходить за межі укладеного сторонами Договору.

Відповідно до ч. 3 ст 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Проте, як вбачається з договору № 09/581-11/2022 від 25.11.2022, сторони не передбачили застосування його умов до правовідносин, які виникли між ними, до його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, як встановлено судом, з суті договору вбачається, що строк у 45 днів для надання банківської гарантії, визначений саме до закінчення календарного 2022 року, а не 2023 року. Проте, умова про надання банківської гарантії у строк за 45 календарних днів (17.11.2022), з огляду на дату укладення договору (25.11.2022) є не виконуваною. Оскільки, означений вище строк був обумовлений сторонами лише у п. 8.3.2 договору щодо відповідальності сторін, він ніяким чином не впливав на обов`язок виконати зобов`язання з надання банківської гарантії у строк, передбачений п. 3.6 договору, до 09.12.2022. І саме невиконання приписів п. 3.6 договору стало підставою для одностороннього його розірвання позивачем.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже було вказана вище судом, умова договору (п. 8.3.2) про надання банківської гарантії у строк за 45 календарних днів до закінчення 2022 року станом на дату укладення договору 25.11.2022 уже була не виконуваною. Вказане свідчить про відсутність порушень та вини відповідача в цій частині зобов`язання та свідчить про безпідставність притягнення до відповідальності на підставі п. 8.3.2 договору.

У п. 8.3.2 договору також визначено, що у разі, якщо постачальником не здійснено поставку продукції в межах відповідного календарного року, до постачальника може бути застосовано штраф. З огляду на обумовлені сторонами строки поставки товару до 31.03.2023, в частині саме поставки товару, п. 8.3.2 договору визначає 2023 календарний рік, а не 2022.

Тобто прострочення поставки товару з боку відповідача могло мати місце лише з 01.04.2023. Однак, оскільки, договір № 09/581-11/2022 від 25.11.2022 був розірваний 31.12.2022 і зобов`язання відповідача з поставки товару припинились до настання прострочення, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності, обумовленої п. 8.3.2 договору.

З усього вказаного вище вбачається не настання обставин, з якими пункт 8.3.2 договору пов`язує настання відповідальності відповідача.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Притягнення особи до відповідальності за порушення зобов`язання до настання такого порушення і після припинення відповідного зобов`язання боржника суперечить принципам господарської діяльності та чинному законодавству.

З вищезазначеного суд дійшов висновку, що обставини, обумовлені п. 8.3.2 договору для нарахування та стягнення з відповідача штрафу у сумі 1698060,00 грн, не настали. А тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено відсутність порушень прав позивача та неефективність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача залишаються за позивачем. Витрати відповідача по сплаті судового збору в суді апеляційної та касаційної інстанції підлягають стягнення з позивача на користь відповідача, в зв`язку з відмовою у позові.

Відповідачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 90000,00 грн (80000,00+10000,00) в суді першої інстанції, 10000,00 грн в суді апеляційної інстанції, 10000,00 в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору № 2 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 04.10.2023, укладеного з адвокатом Адвокатським бюро "Вапельник і партнери" (виконавець), відповідно до п. 1.1 якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу - адвокатські послуги у судовому провадженні господарського судочинства № 910/11895/23 за позовом ДП "Медичні закупівлі України", про стягнення з ТОВ "Пюбе Глобал" штрафу 1698060,00 грн за договором про закупівлю № 09/581-11/2022 від 25.11.2022.

Сторони домовились, що гонорар складає тверду грошову суму і незалежності від складності справи, обсягів наданої правової допомоги та витраченого часу. Загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в межах цього договору становить 80000,00 грн (п. 2.1, 2.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.01.2024 сторони доповнили договір № 2 від 04.10.2023 пунктом 2.3 наступного змісту: "Загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в Північному апеляційному господарському суді, становить фіксований розмір 10000,00 грн".

Додатковою угодою № 2 від 05.04.2024 сторони доповнили договір № 2 від 04.10.2023 пунктом 2.4 наступного змісту: "Загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді Верховного Суду, становить фіксований розмір 10000,00 грн".

Додатковою угодою № 3 від 12.08.2024 сторони доповнили договір № 2 від 04.10.2023 пунктом 2.5 наступного змісту: "Загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в Господарському суді міста Києва, становить фіксований розмір 10000,00 грн".

До матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг): № 2 від 04.12.2024 на суму 80000,00 грн за надання послуг з ознайомлення з матеріалами справи, надання консультації; аналіз підстав та предмету позову, обрання правової позиції (доказів), що стосуються предмету доказування; складання та подання процесуальних документів до суду; представництво; № 4 від 07.02.2024 на суму 10000,00 грн за надання послуг зі складання та подання процесуальних документів до суду; представництво; № 6 від 25.04.2024 на суму 10000,00 грн за надання послуг зі складання та подання процесуальних документів до суду; представництво; № 8 від 03.09.2024 на суму 10000,00 грн за надання послуг з представництва.

В підтвердження обставин оплати наданої правової допомоги суду надані платіжні інструкції: № 3 від 05.10.2023 на суму 80000,00 грн, № 1 від 02.02.2024 на суму 10000,00 грн, №1 від 08.04.2024 на суму 10000,00 грн.

Правова допомога надавалась адвокатом Вапельником С.Д. на підставі довіреності від 12.08.2023 та ордеру серії АІ № 1478186 від 04.10.2023.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем до Господарського суду міста Києва подавалось клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, заявлених відповідачем. Позивач вказує, що частина послуг, передбачених договором № 2 від 04.10.2023, який був укладений виключено на представництво інтересів відповідача у даній справі, не надавалась виконавцем. А тому, розмір заявлених відповідачем витрат є не спів мірним з наданими адвокатом послугами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, суд приходить до висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "Пюбе Глобал" підлягає частковому задоволенню.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 5000,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції на новому розгляді (загалом 40000,00 грн); 10000,00 грн за правову допомогу в суді апеляційної інстанції та 10000,00 грн за правову допомогу в суді касаційної інстанції. В решті сум, витрати на правову допомогу залишаються за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код: 42574629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (00-867, Польща, Варшава, вулиця Яна Павла ІІ, будинок 27; ідентифікаційний код: 363197263) (Pube Global Limited liability company (Al. Jana Pawla II 27, 00-867, Warsaw, Poland; regon: 363197263) про стягнення штрафу у розмірі 1698060,00 грн - відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код: 42574629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (00-867, Польща, Варшава, вулиця Яна Павла ІІ, будинок 27; ідентифікаційний код: 363197263) (Pube Global Limited liability company (Al. Jana Pawla II 27, 00-867, Warsaw, Poland; regon: 363197263) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 38206 (тридцять вісім тисяч двісті шість) грн 50 коп., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 50942 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 00 коп., витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп., витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., витрати на правову допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.09.2024

Суддя І.В.Усатенко