Рішення

від 11.09.2024 по справі 913/258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Харків Справа № 913/258/24

Провадження №8/913/258/24

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 42 551 425 грн. 98 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Пясецький Д.В.;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42 551 425 грн. 98 коп., з яких основний борг в сумі 30 293 337 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1 966 721 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 291 367 грн. 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. В свою чергу, відповідача було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Позивач вказує, що таким чином між сторонами було укладено типовий Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Як зазначає позивач, відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та використав у вказаний період 700 000,00 м куб. природного газу.

Позивач вважає, що він належним чином виконав зобов`язання за Договором та поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року на загальну суму 30 397 632 грн. 12 грн.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконав та здійснив оплату за переданий газ лише частково на суму 104 294 грн. 40 коп., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 30 293 337 грн. 72 коп.

Відтак, не сплата відповідачем за поставлений природний газ стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справу №913/285/24 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.05.2024 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час. Про дату та час наступного судового засідання буде повідомлено додатково.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 10.07.2024 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2024 виправлено описку, яку допущено у резолютивній частині ухвали Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/258/24, та вирішено вважати вірною дату та час судового засідання « 17.07.2024 о 10 год. 00 хв.».

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 повторно запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час. Про дату та час наступного судового засідання буде повідомлено додатково. Продовжено учасниками справи строк на подання заяв по суті, додаткових пояснень, інших заяв і клопотань до відкриття судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.07.2024 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 14.08.2024 о 14 год. 15 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.08.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті. Про дату та час судового засідання повідомити учасників справи в подальшому. Продовжено учасниками справи строк на подання заяв по суті, додаткових пояснень, інших заяв і клопотань до відкриття судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.08.2024 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 11.09.2024 о 14 год. 15 хв.

В судовому засіданні 11.09.2024 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2024 не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

30.08.2024 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка залишається судом без розгляду, оскільки ухвалою від 10.05.2024 йому була надана можливість брати участь в усіх інших судових засіданнях без необхідності подання окремого клопотання.

09.09.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій просив замінити представника позивача на Пясецького Дмитра Васильовича, оскільки представник позивача Ігор Верхацький перебуває у щорічній відпустці та не зможе прийняти участь у судовому засіданні.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку про можливість її задоволення.

Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями ч. 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, ухвали у справі №913/258/24 про відкриття провадження, відкладення розгляду справи, призначення судових засідань та закриття підготовчого провадження були надіслані до його електронного кабінету та отримані останнім, що підтверджується відповідними довідками

Також суд надсилав вказані ухвали на адреси електронної пошти відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1, pat@luggas.com.ua, які були отриманні останнім, що підтверджується відповідними довідками.

Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/258/24 та її розгляд в умовах воєнного стану.

Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших клопотань від відповідача в даній справі не надходило.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст. 165 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.09.2024 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Оскільки у відповідача, як споживача природного газу, були відсутні постачальники природного газу і він не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників, його було автоматично включено в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС від 04.03.2024 № ТОВВИХ-24-3334 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1 та відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Позивач зауважує, що нарахування вартості спожитого природного газу проводилось ним на підставі даних Оператора ГТС про об`єм спожитого природного газу.

Як вважає позивач, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, які позивач виконав у повному обсязі та поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року на загальну суму 30 397 632 грн. 12 грн.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконав та сплатив лише 104 294 грн. 40 коп., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 30 293 337 грн. 72 коп.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати вартості поставленого природного газу не виконано в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 293 337 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1 966 721 грн. 02 коп. та інфляційних втрат в розмірі 10 291 367 грн. 24 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в листопаді 2021 року в об`ємі 700,00000 тис. м куб. на суму 30 397 632 грн. 12 грн. згідно з актом №23284 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 за листопад 2021 року та коригуючим актом №28996 від 23.12.2021

У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», зазначено ЕІС-код споживача природного газу - НОМЕР_1.

Згідно з листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1 підтверджено, що у зазначений період відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом НОМЕР_1, внесені в алокацію вказаного постачальника «останньої надії» та становлять з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 700 000,00 куб. м.

При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.

У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price та зазначена в роздруківці архіву ціни ПОН для непобутових споживачів.

Таким чином, позивач поставив відповідачу в листопаді 2021 року природний газ в об`ємі 700 000,00 куб. м. на загальну суму 30 397 632 грн. 12 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.

При цьому, Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ - споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).

Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у листопаді 2021 року природного газу до 31.12.2021.

При цьому, позивач в листопаді 2021 року повідомляв відповідача листом про те, що з листопада 2021 року він є постачальником для забезпечення потреб відповідача, як постачальник «останньої надії», про необхідність повернення одного з примірників акту приймання-передачі протягом трьох днів з моменту підписання та укладення договору.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений природний газ в повному обсязі не розрахувався та сплатив лише 104 294 грн. 40 коп., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 30 293 337 грн. 72 коп.

Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 30 293 337 грн. 72 коп. матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 293 337 грн. 72 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 966 721 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено за зобов`язаннями листопада 2021 року за період з 01.01.2022 по 16.01.2022 на суму 30 397 632 грн. 12 грн. в розмірі 39 974 грн. 97 коп., за період з 17.01.2022 по 29.02.2024 на суму 30 293 337 грн. 72 коп. в розмірі 1 926 746 грн. 05 коп., а загалом 1 966 721 грн. 02 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 966 721 грн. 02 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 10 291 367 грн. 24 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком позивача, з яким погоджується суд, сума інфляційних втрат нарахованих за зобов`язаннями листопада 2021 року з січня 2022 року по лютий 2024 року на суму 30 293 337 грн. 72 коп. складає 10 291 367 грн. 24 коп.

Тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 10 291 367 грн. 24 коп.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в розмірі 30 293 337 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1 966 721 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 291 367 грн. 24 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 510 617 грн. 11 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, б. 87, ідентифікаційний код 05451150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) основний борг в розмірі 30 293 337 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1 966 721 грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 291 367 грн. 24 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 510 617 грн. 11 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 12.09.2024.

Суддя А.В. Іванов