Рішення

від 02.09.2024 по справі 914/1039/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 914/1039/24

За позовом: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство", Рівненська область, м. Вараш,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Техномедбуд, Львівська область, м. Стрий,

про стягнення 2 957 554, 00 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Клим О.Ю.

Представники:

від позивача: Хомич Ольга Анатоліївна - представник,

від відповідача: Патько Наталія Ярославівна представник.

Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії "Відокремлений підрозділ Складське господарство звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Техномедбуд про стягнення 2 957 554, 00 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2024 відкрито провадження у справі № 914/1039/24 та підготовче судове засідання призначено на 27.05.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 29.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.08.2024. Ухвалою суду від 12.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.09.2024, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2024 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.09.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Складське господарство (надалі позивач, продавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Техномедбуд (надалі відповідач, покупець) про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 2 957 554, 00 грн за договором від 06.12.2022 № 19В-7/64-145-SD-22-01370 (надалі договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 06.12.2022 між Відокремленим підрозділом "Складське господарство" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Техномедбуд було укладено договір, предметом якого є купівля-продаж майна, згідно з переліком визначеним додатком № 1-ПВ до даного договору (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 2.1 договору, продаж здійснювався на умовах FCA (Інкотермс 2000) на площах продавця згідно з додатками № 1-ПВ та № 2-ПВ до даного договору та на суму 23 908 362, 14 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 договору, сума договору складає 23 908 362, 14 грн з ПДВ, проте з урахуванням листів між сторонами від 24.01.2024 та 29.01.2024, з додатку № 1-ПВ було виключено ряд позицій та припинено зобов`язання на суму 240 806, 17 грн.

Відповідно до пункту 2.3. договору покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату одним або декількома платежами в термін протягом 10 робочих днів з дати укладення договору, тобто в термін до 20.12.2022, однак зі сторони відповідача було допущено прострочення оплати за договором, оскільки оплати було здійснено несвоєчасно, платежами в період з грудня 2022 року до січня 2024 року.

Згідно з пунктом 5.3 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення. Таким чином, за порушення строків сплати грошових зобов`язань по договору, покупець зобов`язаний сплатити пеню за період з 21.12.2022 до 20.06.2023 в сумі 2 147 889, 91 гривень.

Також позивачем, за прострочення виконання грошових зобов`язань по договору за період з 21.12.2022 по 31.01.2024, нараховано відповідачу 3 % річних, що становить суму 321 187, 12 гривень та інфляційні втрати в розмірі 488 477, 57 гривень.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі, з огляду на те, що між сторонами була домовленість про оплату товару частинами в порядку можливості відвантаження товару позивачем з огляду на безпекові ризики, які існували в грудні 2022 року.

Також відповідач зазначає, що відповідно до тендерної документації, відвантаження товару та його оплата призупинялась до моменту прийняття позивачем фінансового плану на 2023 рік.

Саме позивачем не було забезпечено відвантаження товару у термін визначений у пункті 3.1. договору, оскільки при здійсненні оплати товару частинами, позивачем не було надано товару на всю суму авансового платежу. Зокрема, позивачем, на момент розгляду справи, не забезпечено передачу відповідачу товару на суму 19 139, 23 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що згідно з протоколом електронних торгів через електронну торгову систему Prozorro.Пpoдaжi від 22.11.2022 № BSE001-UA-20221114-48651, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу від 06.12.2022 № 19B-7/64-145-SD-22-01370.

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом даного договору є купівля-продаж майна, згідно з переліком визначеним додатком № 1-ПВ до даного договору.

За умовами пункту 2.1 договору продаж здійснювався на умовах FCA (Інкотермс 2000) на площах продавця згідно з додатками № 1-ПВ та № 2-ПВ до даного договору та на суму 23 908 362, 14 грн з ПДВ.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 2.3. договору покупець зобов`язаний сплатити кошти за придбане майно у сумі, зазначеній в п. 2.1, на поточний рахунок ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом на умовах попередньої оплати одним або декількома платежами, в термін протягом 10 робочих днів з дати укладення даного договору.

Сторонами не заперечується, що за взаємною домовленістю сторін, продавцем та покупцем було припинено взаємне зобов`язання з оплати та відвантаження майна на суму 240 806, 17 грн шляхом виключення із додатку № 1-ПВ до договору позицій 2, 10, 11, 12, 13, 14, що підтверджується листами філії Відокремлений підрозділ Складське господарство АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від 24.01.2024 № 45/0-187 та ТзОВ Захід-Техномедбуд від 29.01.2024 № 10, однак судом встановлено що позивачем пропозицію про таке припинення було запропоновано в проекті додаткової угоди до договору від 29.12.2022 № 2, погодженої та підписаної відповідачем в грудні 2022 року, відтак відсутні підстави для висновків про прострочення відповідачем сплати попередньої оплати в цій частині, тому нарахування штрафних санкцій щодо цієї суми прострочки позивачем здійснені безпідставно.

Судом встановлено, що ТзОВ Захід-Техномедбуд було здійснено оплату за договором у повному обсязі, на загальну суму 23 667 555, 97 грн, з врахуванням домовленості між сторонами про виключення із додатку № 1-ПВ до договору позицій 2, 10, 11, 12, 13, 14 на суму 240 806, 17 грн, що підтверджуються витягом з банківських виписок, а саме:

- від 15.12.2022 № 1238 - 2 000 000, 00 грн

- від 16.12.2022 № 1241 - 700 000, 00 грн

- від 21.12.2022 № 181 - 340 000, 00 грн

- від 21.12.2022 № 182 - 612 000, 00 грн

- від 27.12.2022 № 183 - 2 464 000, 00 грн

- від 27.12.2022 № 184 - 2 800 000, 00 грн

- від 29.12.2024 № 187 - 1 960 000, 00 грн

- від 30.12.2022 № 188 - 1 568 000, 00 грн

- від 23.10.2023 № 484537701.1 - 3 050 000, 00 грн

- від 31.10.2023 № 484537726.1- 1 600 000, 00 грн

- від 16.11.2023 № 484537798.1- 2 900 000, 00 грн

- від 25.12.2023 № 484537864.1 - 3 517 165, 42 грн

- від 26.12.2023 № 484537865.1 - 156 000, 00 грн.

- від 01.02.2024 № 484537929.1 - 390, 55 грн.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оскільки, відповідно до пункту 2.3. договору, покупець зобов`язувався здійснити оплату товару у повному обсязі у термін протягом 10 днів з моменту підписання договору - до 20.12.2022, відтак оплати здійснені відповідачем після 21.12.2022 позивач вважає такими, що здійснені несвоєчасно, з порушеннями умов договору.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.1. договору, продавець протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надходження коштів від покупця відповідно до п. 2.3. (але не пізніше ніж до 31.12.2022 року), зобов`язується відвантажити майно покупцю. Покупець зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після сплати коштів відповідно до п.2.3. (але не пізніше ніж до 31.12.2022 року) вивезти майно (п.3.2. договору).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що по завершенню 30 (тридцяти) календарних днів після повної сплати покупцем коштів відповідно до п. 2.3., останній зобов`язаний укласти із продавцем договір відповідального зберігання невивезеного майна, який вступає в дію, починаючи з наступного дня після завершення терміну вивезення відповідно до п.3.2., або, починаючи з 01.01.2023 року.

Судом встановлено, що пунктами 1-3 додаткової угоди до договору № 1 від 27.12.2022, сторонами п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: п. 3.1. Продавець протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надходження коштів від покупця відповідно до п. 2.3., зобов`язується відвантажити майно покупцю.; п. 3.2. договору викладено в наступній редакції: Покупець зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після сплати коштів відповідно до п. 2.3. вивезти майно. та п. 3.6. договору викладено в наступній редакції: Починаючи з 01.01.2023 року до затвердження фінансового плану ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на 2023 рік, відвантаження майна зупиняється до отримання повідомлення від продавця про затвердження фінансового плану. Після отримання покупцем повідомлення про затвердження фінансового плану перебіг строку відвантаження та вивезення майна згідно п.3.1. 3.2. даного договору продовжуються з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Суд звертає увагу, що в тендерній документації позивача, розміщеній при оголошенні торгів, а саме кваліфікаційних вимогах, які відповідачем долучено до матеріалів справи, зазначено, що починаючи з 01.01.2023 року до затвердження фінансового плану ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на 2023 рік, перебіг строків оплати та відвантаження майна припиняється до отримання повідомлення від продавця про затвердження фінансового плану. Після отримання покупцем повідомлення про затвердження фінансового плану перебіг строків оплати та відвантаження майна продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.

Отже, з 01.01.2023 почали діяти загальні кваліфікаційні умови, закріплені у вимогах, що є частиною тендерної документації по відповідному аукціону, згідно з якими з 01.01.2023 року до затвердження фінансового плану ДП НАЕК Енергоатом на 2023 рік, перебіг строків оплати та відвантаження майна припиняється до отримання повідомлення від продавця про затвердження фінансового плану.

Фінансовий план Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на 2023 рік був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 № 814-р, про що позивач повідомив відповідача листом від 19.09.2023 № 45/0-1663, відтак з 20.09.2023 перебіг строків оплати та відвантаження майна продовжився.

Відповідно до інформації наданої представником відповідача у судових засіданнях та зазначеної у відзиві на позовну заяву, при укладенні договору сторонами узгоджено наступні істотні умови, виходячи зі змісту відповідної тендерної пропозиції, а також безпекових ризиків, які існували в грудні 2022 року, що були пов`язані з фізичною можливістю відвантаження майна:

- предмету договору, з Миколаївської області, а саме: з міста Южноукраїнськ Вознесенського району (в якому значна частина громад (5 з 13) належала до територій, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або тих, що перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75);

- кінцевий термін передачі товару, закріплений у п. 3.1 договору, яким визначено обов`язок продавця відвантажити майно покупцю не пізніше, ніж до 31.12.2022 (з огляду на те, що зміст тендерної пропозиції передбачав зупинення відвантаження продавцем товару з 01.01.2023 на невідомий строк, зумовлений відкладальною обставиною, настання якої залежало виключно від позивача, а саме: затвердження ним власного фінансового плану, що в свою чергу, враховуючи місце розташування майна, могло мати наслідком його втрату та/або неможливість забезпечення безпеки життя і здоров`я водіїв).

На етапі узгодження з представниками позивача графіків вивезення товару з міста Южноукраїнськ Миколаївської області, що відбувалось після здійснення відповідачем перших попередніх оплат за договором, останній був поінформований про те, що також слід попередньо уточняти обсяги, які готові для відвантаження, адже є ризики, що позивач не зможе передати відповідачу все майно до 31.12.2022, що з формальної точки зору потребує підписання додаткової угоди, власне яку в подальшому- 27.12.2022 року, було скеровано на електронну пошту ТзОВ «Захід-Техномедбуд».

Суд враховує доводи відповідача про ризики, які існували з огляду на безпекову ситуацію, яка склалася у грудні 2022 року в Миколаївській області, в межах якої (у м. Южноукраїнськ) згідно з умовами аукціону знаходився товар, що підлягав вивезенню. Зокрема, відповідно до статистичних даних, розміщених на офіційному сайті alerts.in.ua у грудні 2022 у Миколаївській області 45 разів оголошувалась тривога, кількість повідомлень про вибухи 6, а кількість діб, в яких була оголошена хоча б одна тривога 26 з 31.

Як встановлено судом, позивачем також не було виконано до 31.12.2022 року договір щодо передачі майна у обсязі сплачених відповідачем коштів, адже станом на 21.12.2022 (дата першого відвантаження товару) відповідач здійснив передоплату на загальну суму 3 652 000, 00 грн, однак позивачем було забезпечено відвантаження майна лише на 3 024 000, 00 грн, тобто на 628 000, 00 грн менше, надалі, з 26.12.2022 по 30.12.2022 відповідач перерахував позивачу 8 792 000, 00 грн, що з врахуванням 628 000, 00 грн (суми, на яку попередньо не забезпечено відвантаження товару) становило 9 420 000, 00 грн передоплати, натомість позивач 27.12.2022 та 30.12.2022 передав відповідачу майна на 9 156 000, 00 грн, тобто на 264 000, 00 грн менше.

В подальшому, після затвердження фінансового плану позивача на 2023 рік, з жовтня по грудень 2023 року, попередньо узгоджуючи із позивачем обсяги майна, які готові до відвантаження, відповідач здійснював оплату за придбаний товар в розмірах більших, ніж сума, на яку товар в подальшому передавався.

Позивачем не надано доказів, що ним було забезпечено підготовку до відвантаження майна покупцю у повному обсязі і саме стороною відповідача таке відвантаження не здійснювалось у визначений строк та обсягах.

Суд зазначає, що на час розгляду справи в суді, після здійснення відповідачем повної оплати за договором у розмірі 23 667 555, 97 грн з врахуванням виключених сторонами позицій майна на суму 240 806, 17 грн, позивачем не забезпечено передачу відповідачу товару вартістю 19 139, 23 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним без застережень уповноваженими представниками сторін.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, а саме: продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Сторонами договору узгоджено порядок оплати за товар шляхом здійснення попередньої плати, при цьому останній платіж, за умовами пункту 2.3 договору, мав був бути проведений покупцем до 20.12.2022 включно. Водночас, пунктом 3.1 договору сторонами визначено умови передачі товару покупцю, за якими продавець протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надходження коштів покупця відповідно до п. 2.3 (але не пізніше ніж до 31.12.2022 року) зобов`язується відвантажити майно покупцю, а з урахуванням змін до договору, викладених в додатковій угоді від 27.12.2022 № 1 після затвердження фінансового плану продавця.

Датою переходу покупцеві права власності на продане майно є дата підписання покупцем накладної (п. 3.5 договору).

З огляду на вказане, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу та змісту правочину, укладеного між позивачем та відповідачем (пункти 2.3, 3.1 договору), слід констатувати, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 ЦК України).

Також, суд звертає увагу на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, відповідно до якої, системне тлумачення ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 655, ст. 692, ч.1 ст. 697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Беручи до уваги здійснення покупцем авансових платежів за кожну поставку окремо, позивачем не було забезпечено у повному обсязі виконання ні договору в цілому, ні окремих оплачених поставок, про що зазначено вище.

Відповідно до частини 2 статті 526 ЦК України, виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Щодо тверджень позивача про те, що не мають братися до уваги посилання на загальні кваліфікаційні умови, закріплені у Вимогах, що є частиною тендерної документації по аукціону, згідно з якими припиняється не лише відвантаження майна до отримання повідомлення від продавця про затвердження фінансового плану, а й перебіг строків оплати, то суд вказує що вказані вимоги є частиною розробленої позивачем тендерної документації, а саме: «Вимог», опублікованих до електронного аукціону за ідентифікатором BSE001-UA-20221114-48651, якими визначено, що одночасно припиняється й перебіг строків оплати, що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, як загальним засадам цивільного законодавства, оскільки сплативши суму попередньої оплати покупець не може очікувати передачі товару невизначений термін (до затвердження фінансового плану продавця, термін затвердження якого чітко не визначений).

Таким чином, щодо заявлених до стягнення пені в розмірі 2 147 889, 91 грн, інфляційних втрат в розмірі 488 477, 57 грн та трьох процентів річних 321 187, 12 грн, то суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, зокрема, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.3 договору, у випадку порушення покупцем договірних зобов`язань, покупець зобов`язується сплатити продавцю пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Суд бере до уваги частину 3 статті 538 ЦК України, а саме те, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Виходячи із викладеного вище, судом визначено періоди прострочення відповідача, а саме: (І період) з 21.12.2022 до 31.12.2022, відповідно до пункту 2.3 договору. Також, зважаючи на те, що перебіг строків оплати та відвантаження майна припинявся до моменту затвердження фінансового плану ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на 2023 рік, тобто до 15.09.2023 та повідомлення про його прийняття відповідача 19.09.2023, то початок прострочення оплати відповідачем (ІІ період) слід рахувати з 20.09.2023 до 31.01.2024 року.

Отже, враховуючи зазначені періоди прострочення, суд провівши перерахунки за формулою позивача встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, з урахуванням періоду розрахунку, здійсненого позивачем (з 21.12.2022 до 20.06.2023) та періодом прострочення, встановленим судом (І період - з 21.12.2022 до 31.12.2022) в загальному розмірі 184 835, 12 грн.

Судом здійснено перерахунок за формулою позивача 3 % річних, з урахуванням періоду розрахунку, здійсненого позивачем (з 21.12.2022 до 31.12.2023) та періодом прострочення, встановленим судом (І період - з 21.12.2022 до 31.12.2022 та ІІ період - з 20.09.2023 до 31.01.2024 року), отже стягненню підлягає 3 % річних в загальному розмірі 70 134, 38 грн.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за формулою позивача, з урахуванням періоду розрахунку, здійсненого позивачем (січень-грудень 2023 року) та періодом прострочення, встановленим судом (І період - з 21.12.2022 до 31.12.2022 та ІІ період - з 20.09.2023 до 31.01.2024 року), отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні за період жовтень-грудень 2023 року в загальному розмірі 134 353, 38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Техномедбуд (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Сірка, 3А/4, код ЄДРПОУ 41709348) на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Складське господарство (34400, Рівненська обл., м. Вараш, Будівельна база № 1, промислова зона 35/2, код ЄДРПОУ 36217282) суму в розмірі 395 162, 72 грн, з яких:

- 184 835, 12 грн пені;

- 70 134, 38 грн 3 % річних;

- 134 353, 38 грн інфляціи?них втрат;

- 5 839, 84 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено та підписано 12 вересня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.