Ухвала

від 10.09.2024 по справі 920/1369/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.09.2024м. СумиСправа № 920/1369/23Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у справі № 920/1369/23 про банкрутство Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Аптекарська, 19, ЄДРПОУ 37431005),

присутні учасники справи:

ліквідатор: Чупрун Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Кредитор подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства Чисте місто Роменської міської ради, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від 19.12.2023 суд постановив відкрити провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства Чисте місто Роменської міської ради, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном; призначити розпорядником майна Комунального підприємства Чисте місто Роменської міської ради арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

Постановою суду від 19.03.2024 боржника Комунальне підприємство Чисте місто Роменської міської ради визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

30.07.2024 ліквідатор подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, в якій просить суд залучити до у часті у справі Роменську міську раду Сумської області; покласти субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника КП Чисте місто РМР на Роменську міську раду Сумської області; стягнути з Роменської міської ради Сумської області 843238,19 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою від 31.07.2024 суд призначив розгляд заяви в судове засідання на 27.08.2024 та залучив Роменську міську раду Сумської області до у часті у справі № 920/1369/23 про банкрутство Комунального підприємства Чисте місто Роменської міської ради.

20.08.2024 до суду надійшов відзив Роменської міської ради на заяву ліквідатора, в яких зазначила, що вважає повністю необгрунтованими та недоведеними достатніми та належними доказами заявлені вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, оскільки ліквідатором не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

22.08.2024 до суду надійшли заперечення розпорядника майна на відзив Роменської міської ради Сумської області, в яких зазначив, що Роменська міська рада, як орган, що контролює юридичну особі, своїми діями/бездіяльністю довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредитора.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/1369/23 не відбулось, про що складено акт суду від 27.08.2024.

27 серпня 2024 року суд ухвалив призначити розгляд заяви ліквідатора в судове засідання на 10.09.2024.

Розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Відповідно до частини 3 вказаної статті умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того необхідно аналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Статтею 1 КУзПБ передбачено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

На підставі ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Слід зазначити, що об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Разом з тим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, №910/21323/16 від 16.06.2020, №927/219/20 від 15.02.2022).

При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що саме на ліквідатора покладається обов`язок надати докази наявності об`єктивної сторони цього правопорушення та її конкретизації: виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дій; бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №904/7679/18, від 19.08.2021 у справі №25/62/09, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17).

Ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП «Чисте місто» Роменської міської ради на Роменську міську раду Сумської області та стягнути з Роменської міської ради Сумської області 843238,19 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів боржника.

Так, у заяві зазначено, що Роменська міська рада, як засновник підприємства, належним чином не здійснювала контроль за господарською діяльністю КП «Чисте місто» РМР у межах своєї компетенції, не приймала рішень щодо покращення ситуації з платоспроможністю підприємства, не вживала своєчасних заходів для запобігання банкрутству та оздоровлення майнового стану боржника. Починаючи з 2019 року у КП «Чисте місто» РМР уже існувала загроза неплатоспроможності та банкрутства, бездіяльність Роменської міської ради призвела до банкрутства КП «Чисте місто» РМР. Усупереч положень Статуту обов`язки директора з 05.04.2018 виконувала головний бухгалтер Бойко В.П. на підставі розпорядження міського голови РМР № 67-ОС від 05.04.2018, відсутність директора та неналежне здійснення господарської діяльності стали початком неплатоспроможності підприємтсва, що призвело до його банкрутства.

Як зазначає ліквідатор, проведений аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної діяльності та становища на товарних ринках КП «Чисте місто» РМР свідчить про недостатню ефективність господарської діяльності, збитковість підприємства, загальну негативну тенденцію до розвитку, що в майбутньому призведе до погіршення ситуації; за результатами проведеної ліквідатором інвентаризації майна банкрута не виявлено майнових активів, які б було можливо включити до складу ліквідаційної маси з подальшим їх продажем та погашення кредиторських вимог. Підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство стала заборгованість перед ГУ ДПС у Сумській області, яка виникла у період 2018-2023 роки.

Положеннями ст. 143 Конституції України і ст. 327 Цивільного кодексу України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням двадцять шостої сесії сьомого скликання Роменської міської ради Сумської області від 03.05.2017 «Про затвердження Статуту Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради у новій редакції» пунктом 3 цього рішення затверджено Статут Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради у новій редакції.

Засновником Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради» є Роменська міська рада Сумської області (п. 4 Статуту).

За своїм правовим статусом Підприємство є комунальним комерційним і здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування, власного комерційного ризику та вільного найму працівників (п. 8 розділу І Статуту).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи, бланки зі своїм найменуванням. Права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації (п. 9 розділу І Статуту).

Згідно з п. 10 розділу І засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України, а Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями Засновника.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту метою створення і діляності підприємства є задоволення суспільних потреб юридичних та фізичних осіб шляхом систематичного здійснення виробничої та іншої господарської діяльності з метою отримання прибутку в порядку, передбаченому законодавством.

Підприємство на контрактній основі очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою (п. 3 розділу ІІІ Статуту).

Майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ромни і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним Засновником або уповноваженим ним органом, з урахуванням обмежень визначених чинним законодавством України та цим Статутом (п. 2 розділу VI Статуту).

Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідки цієї діяльності перед Засновником, за виконання взятих на себе зобов`язань перед трудовим колективом і партнерами за укладеними договорами, перед бюджетом, банками та фінансово-кредитними установами відповідно до чинного законодавства України (п. 1 розділу VII Статуту).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 62 КУзПБ до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання.

Під час проведення ліквідаційної процедури КП «Чисте місто» РМР не було виявлено майнових активів, які б було можливо включити до складу ліквідаційної маси з подальшим їх продажем та погашення кредиторських вимог.

При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, серед іншого, прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Такий обов`язок встановлено у частині другій статті 59 КУзПБ.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За ст.13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Так, відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні (ч.1 ст.63 КУзПБ).

Суд вважає, що до предмету доказування в цій справі входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли його нездатність виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника ліквідатором встановлено відсутність будь-яких активів у боржника. Враховуючи відсутність будь-яких активів у боржника, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим.

Провадження у справі про банкрутство КП «Чисте місто» РМР відкрито 19.12.2023.

Ініціюючим кредитором та єдиним кредитором у справі є ГУ ДПС у Сумській області.

Підставою для відкриття провадження у справі стала заборгованість у розмірі 816398,19 грн перед ГУ ДПС у Сумській області, яка виникла у період 2018-2023 роки.

Таким чином, існує причинно-наслідковий зв`язок між виникненням заборгованості перед єдиним кредитором по справі ГУ ДПС у Сумській області, банкрутством боржника та винними діями/бездіяльністю осіб, які у вищевказаний період були відповідальними за ведення господарської діяльності боржника.

Суд звертає увагу, що за приписами частин 1-4 ст. 4 КУзПБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

Як свідчать матеріали справи Роменською міською радою Сумської області як засновником підприємства належним чином не здійснювався контроль за господарською діяльністю Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради, у межах своєї компетеннції не приймались рішення щодо покракщення ситуації з платеспроможністю підприємства, не вживались своєчасно заходи для запобігання банкрутству та оздоровлення майнового стану боржника.

Роменською міською радою Сумської обалсті, як засновником боржника, не надано належних та допустимих доказів дотримання наведених вимог закону.

При цьому, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що «…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ «УПСК Діамент». Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини».

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що неплатоспроможність Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради настала внаслідок дій органу управління банкрута Роменської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здісненні ним своєї господарської діяльності.

Ураховуючи зазначене, встановлені у цій справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище та розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Роменської міської ради Сумської області, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій і бездіяльністю, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради, без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного. Її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у ст. 61 КУзПБ, вважається встановленою.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неможливість задоволення вимог кредитора у загальній сумі 816398,19 грн виникла внаслідок винних дій засновника Комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

Тому вимоги ліквідатора про покладання на Роменську міську раду Сумської області субсидіарної відповідальності є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника задовольнити.

2. Покласти субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника КП «Чисте місто» РМР» на Роменську міську раду Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 35425618).

3. Стягнути з Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 35425618) 843238 грн 19 коп. (вісімсот сорок три тисячі двісті тридцять вісім гривень 19 копійок) для забезпечення задоволення вимог кредиторів КП «Чисте місто» РМР».

4. Ухвалу надіслати кредитору, ліквідатору, Роменській міській раді Сумської області.

5. Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена та підписана 12.09.2024.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.

СуддяВ.В. Яковенко