Рішення

від 12.09.2024 по справі 922/2410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2410/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86а, код ЄДРПОУ 40136385) до Державного підприємства "Світанок" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Заміська, 7, код ЄДРПОУ 08183514) про стягнення 359 463,03грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 199 637,94грн, курсову різницю в розмірі 19 082,75грн, пеню в розмірі 33 220,14грн, 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36392,40грн, збитки від інфляції в розмірі 6 714,44грн, 3% річних в розмірі 4523,98грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023 в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет.

Про обізнаність відповідача про відкриття провадження у даній справі свідчать його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та приєднання до електронного суду, наявні в матеріалах справи.

Проте будь-яких заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (позивач) та Державним підприємством "Світанок" (відповідач) укладено договір постачання № Х38/25/2023/7 (далі договір), за умовами якого позивач зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі "товар"), а відповідач прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього договору.

У п.3.1 договору сторони погодили, що поставка (приймання-передачі товару) здійснюється на умовах самовивозу зі складу позивача за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86-А, якщо інше не передбачено у додатках (специфікаціях) до договору. Товар поставляється партіями.

За умовами п.4.1, п.4.2 договору вартість (ціна) і термін оплати товару визначається у додатках до цього договору специфікаціях. Загальна вартість товару з ПДВ визнається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Відповідно п. 4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Порядок розрахунків за поставлений позивачем товар сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: оплата товару здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника. Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватись строків оплати, що передбачені у специфікаціях.

За порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки (п.8.3 договору).

За змістом п. 8.4 договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Також сторони дійшли згоди, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою позивача сплачує постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар (п. 8.5 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за даною угодою зобов`язань.

26.04.2023 між сторонами до укладеного договору складено та підписано специфікацію № 1-НАС(К), в якій погоджено найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333) одиницю виміру, кількість товару, його вартість.

Так, загальна сума вартості товару по даній специфікації становить 199637,94грн, який повинен бути оплачений відповідачем в розмірі 39 927,59грн до 04.05.2023, в розмірі 159 710,35грн до 01.11.2023 (включно).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 199637,94грн, що підтверджується копією видаткової накладної № ТДАГ3930 від 26.04.2023, наявною в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 199 637,94грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На суму основного боргу в розмірі 199637,94грн позивач здійснив нарахування курсової різниці в розмірі 19 082,75грн, пені в розмірі 33 220,14грн, 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36 392,40грн, збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн та 3% річних в розмірі 4 523,98грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар в розмірі 39 927,59грн до 04.05.2023, в розмірі 159 710,35грн до 01.11.2023 (включно).

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 199637,94грн підтверджується копією видаткової накладної № ТДАГ3930 від 26.04.2023, наявною в матеріалах справи.

Видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 199 637,94грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми курсової різниці в розмірі 19 082,75грн, суд керується наступним.

Як вже було встановлено судом вище, сторони у п.4.5 договору погодили, що у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

За змістом п.2 специфікації №1-НАС(К) від 26.04.2023, відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5 405,85 доларів США.

З даних офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ судом вбачається, що на 10.07.2024 (дата складання позову у даній справі, з якої позивач виходить здійснюючи власний розрахунок) офіційний курс гривні по відношенню до долара США становив 40,7662.

Оскільки станом на 10.07.2024 курс Національного банку України долара США до гривні збільшився, відповідно до п.4.5 договору, позивач здійснив перерахування ціни товару у відповідності з курсом НБУ долара США до гривні, діючому на 10.07.2024.

На підставі зазначеного, загальна сума різниці за наведеною вище видатковою накладною, у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, за розрахунком позивача становить 19 082,75грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи умови договору, а також те, що відповідач визнаний судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 082,75грн курсової різниці у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, підтверджені документально, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 33 220,14грн та 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн, суд керується наступним.

Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було встановлено судом, сторони у п.8.3 та п.8.4 договору дійшли згоди, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, а у разі недотримання відповідачем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, позивач має право виставити відповідачу рахунок на сплату неустойки у вигляді штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за період з 05.05.2023 по 05.11.2023 на суму 9 140,68грн, нараховану на суму боргу в розмірі 39 927,59грн, за період з 02.11.2023 по 02.05.2024 на суму 24 079,46грн, нараховану на суму боргу в розмірі 159 710,35грн, а також розрахунок штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості, встановив, що дані розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 33 220,14грн та 30% штрафу у розмірі 59 891,38грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 24% відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36 392,40грн, збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн та 3% річних в розмірі 4 523,98грн, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз даної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, сторони у п.8.5 договору, користуючись правом передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару та встановили розмір річних на рівні 24%.

З наданого позивачем розрахунку судом вбачається, що останній здійснив розрахунок 24% річних із зазначенням того, що таке нарахування здійснено за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Проте, із змісту умов договору (п.8.5) за своєю правовою природою нараховані позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) є саме процентами річних, нарахування яких передбачено ст.625 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що 24% річних нібито є товарним кредитом та може застосовуватися разом з санкціями у вигляді сплати 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за приписами ст.14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований ст.694 Цивільного кодексу України.

Однак, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки.

За таких обставин, суд при прийнятті рішення враховує наявне у позивача право на нарахування 24% річних у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, що в свою чергу виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті Цивільного кодексу України.

Перевіривши складений позивачем розрахунок 24% річних, судом встановлено, що під час цього розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, у зв`язку з чим 24% річних за період з 05.05.2023 по 28.06.2024, нарахованих на суму 39927,59грн складає 11 039,92грн, за період з 02.11.2023 по 28.06.2024, нарахованих на суму 159 710,35грн, 24% річних складає 25 151,96грн, всього - 36 191,88грн, у зв`язку з чим суд в задоволенні позовних вимог в розмірі 200,52грн 24% річних та 3% річних в розмірі 4 523,98грн відмовляє.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн, суд також дійшов висновку про відмову в їх задоволенні оскільки, як вже було встановлено судом сторони умовами договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти передбачили можливість перерахування ціни товару у відповідності з курсом НБУ долара США до гривні (курсова різниця).

Суд зазначає, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються визначенням сторонами курсової різниці у договорі, а тому суд вважає неприпустимим покладення подвійної відповідальності на відповідача у вигляді компенсації ним інфляційних втрат, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, та одночасної сплати курсової різниці, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 199 637,94грн, курсової різниці в розмірі 19 082,75грн, пені в розмірі 33 220,14грн, 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн та 24% річних в розмірі 36 191,88грн.

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.06.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання представляти інтереси позивача не обмежуючись в Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів позивача - ДП "Світанок" заборгованості, зокрема, за договором постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

У п.5.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання сплатити за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента позивача ДП "Світанок" заборгованості за договорами постачання за 2023 рік, у відповідності з умовами даного договору, адвокату гонорар у розмірі 150 000,00грн.

За умовами п.5.2 договору оплата гонорару, передбаченого п. 5.1 та п.5.2 цього договору, підлягає перерахуванню позивачем на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.

У позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 10.07.2024, відповідно до якого адвокат передав, а позивач прийняв наступні послуги:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента (2год - 4 000,00грн);

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між позивачем та ДП "Світанок" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи (2год - 4000,00грн);

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "Світанок" за договором постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП "Світанок" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до Господарського суду Харківської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді (2год - 4 000,00грн).

Всього 12 годин та 20 000,00грн.

Позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 20000,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

При цьому, за приписами п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Світанок" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Заміська, 7, код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86-А, код ЄДРПОУ 40136385) - 199 637,94грн основного боргу, 19 082,75грн курсової різниці, 36 191,88грн 24% річних, 33 220,14грн пені, 59891,38грн штрафу, 5 220,37грн судового збору та 19 363,56грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24% річних в розмірі 200,52грн, 3% річних в розмірі 4 523,98грн та збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" вересня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк