Постанова

від 20.11.2024 по справі 922/2410/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2410/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Березки О.М.

за участю:

позивача - адвокат Риндін Д.І., ордер серії ВВ№1025189 від 08.10.2024 року;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу Державного підприємства "Світанок" (вх. №2281Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2410/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.), повний текст якого складено 12.09.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім", Харківська область, м. Зміїв, до Державного підприємства "Світанок", Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, про стягнення 359 463,03грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Світанок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" - 199 637,94грн. основного боргу, 19 082,75грн. курсової різниці, 36 191,88грн. 24% річних, 33 220,14грн. пені, 59 891,38грн. штрафу, 5 220,37грн. судового збору та 19 363,56грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24% річних в розмірі 200,52грн., 3% річних в розмірі 4 523,98грн. та збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн. відмовлено.

Державне підприємство "Світанок" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення 359463,03 грн. в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Відповідно до положень Статуту Державного підприємства "Світанок" директор ОСОБА_1 повинен був отримати згоду від Фонду державного майна України на укладення подібних договорів / контрактів; в порушення вимог Статуту ДП "Світанок" згоди від Фонду державного майна України на укладення Договору постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023 року не отримав.

У додатку (Акт звірки) у акті звірки взаємних розрахунків станом на період 01.01.2023 року - 02.07.2024 року відсутні печатка та підпис зі сторони ОСОБА_1 (станом на 02.07.2024 року ОСОБА_1 вже був звільнений з посади); у додатку (Лист 765) лист вих. №765 від 28.06.2024 року, адресований звільненому директору ОСОБА_1 на адресу підприємства ДП "Світанок" без підтвердження відправлення поштовими або електронними засобами зв`язку, також відсутні підтвердження отримання цього листа представниками ДП "Світанок" .

10.06.2024 року наказом № 1305 Фонду державного майна України призначено ОСОБА_2 виконувачем обов`язків директора Державного підприємства "Світанок".

Згідно переліку майнових цінностей відсутні вказані договори постачання між ТОВ "Торговий дім "Агрохім" та ДП "Світанок" та докази в підтвердження отримання товару, вказаного в цих договорах.

На даний час відсутній доступ до рахунків, у зв`язку з затримкою проведення державної реєстрації змін до відомостей про Державне підприємство "Світанок" код ЄДРПОУ 08183514 для зміни відомостей про керівника.

У місці знаходження ДП "Світанок" - місті Балаклія велись активні бойові дії, місто постійно перебувало під обстрілами, постійні відключення від електромережі, чим було ускладнено виконання функціональних обов`язків, що неминуче призвело до фінансових труднощів.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням того, що договір постачання датований 26.04.2023 року, тобто під час дії воєнного стану, стягнення з відповідача зазначених сум є незаконним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 року, суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Світанок" на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2410/24 залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

09.10.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№12989).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Світанок" на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2410/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "20" листопада 2024 року о 13:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2410/24; вчинено інші процесуальні дії.

21.10.2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 13421), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що у разі наявності у представника апелянта, як нового керівника претензій до роботи чи передачі первинної документації від попереднього керівника ДП"Світанок", він має задавати ці питання безпосередньо своєму попереднику, так само ставити питання про його неправомірні дії, в разі їх наявності, звертатись до відповідних правоохоронних органів із відповідними заявами; поставка товару відбулась 26.04.2023 року коли воєнний стан було введено та він продовжувався вже не раз, понад рік, укладаючи договір постачання, апелянт цілком розумів і усвідомлював всі можливі ризики від цього, в тому числі воєнні; процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання; на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення не співмірності витрат, чого відповідачем здійснено не було; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Східним апеляційним господарським судом в розмірі 10000,00 грн.

22.10.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2410/24 (вх.№13519).

23.10.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" адвоката Риндін Д.І. надійшла заява (вх.№ 13549) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 20.11.2024 року о 13:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" адвоката Риндін Д.І.; судове засідання у справі, призначене на "20" листопада 2024 року о 13:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" адвоката Риндін Д.І. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року, у зв`язку з перебуванням на навчанні судді Плахова О.В., суддею доповідачем для розгляду справи визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

У судовому засіданні 20.11.2024 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 20.11.2024 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 14.10.2024 року та від 25.10.2024 року надіслано ДП "Світанок" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 14.10.2024 року та від 25.10.2024 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (позивач) та Державним підприємством "Світанок" (відповідач) укладено договір постачання № Х38/25/2023/7 (далі договір), за умовами якого позивач зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі "товар"), а відповідач прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього договору.

У п.3.1 договору сторони погодили, що поставка (приймання-передачі товару) здійснюється на умовах само вивозу зі складу позивача за адресом: Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86-А, якщо інше не передбачено у додатках (специфікаціях) до договору. Товар поставляється партіями.

За умовами п.4.1, п.4.2 договору вартість (ціна) і термін оплати товару визначається у додатках до цього договору специфікаціях. Загальна вартість товару з ПДВ визнається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Відповідно п. 4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Порядок розрахунків за поставлений позивачем товар сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: оплата товару здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника. Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватись строків оплати, що передбачені у специфікаціях.

За порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки (п.8.3 договору).

За змістом п. 8.4 договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

У разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за вимогою позивача сплачує постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар (п. 8.5 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за даною угодою зобов`язань.

26.04.2023 року між сторонами до укладеного договору складено та підписано специфікацію № 1-НАС(К), в якій погоджено найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333) одиницю виміру, кількість товару, його вартість.

Так, загальна сума вартості товару по даній специфікації становить 199 637,94грн., який повинен бути оплачений відповідачем в розмірі 39 927,59грн. до 04.05.2023, в розмірі 159 710,35грн. до 01.11.2023 року (включно).

Позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 199 637,94грн., що підтверджується копією видаткової накладної № ТДАГ3930 від 26.04.2023 року, наявною в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 199 637,94грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

На суму основного боргу в розмірі 199 637,94грн. позивач здійснив нарахування курсової різниці в розмірі 19 082,75грн., пені в розмірі 33 220,14грн., 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36 392,40грн., збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн. та 3% річних в розмірі 4 523,98грн.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 199 637,94грн., курсову різницю в розмірі 19 082,75грн., пеню в розмірі 33 220,14грн., 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36 392,40грн., збитки від інфляції в розмірі 6 714,44грн., 3% річних в розмірі 4 523,98грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

12.09.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 ГК України.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За матеріалами справи, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар в розмірі 39 927,59грн. до 04.05.2023 року, в розмірі 159 710,35грн. до 01.11.2023 року (включно).

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 199 637,94грн. підтверджується копією видаткової накладної № ТДАГ3930 від 26.04.2023 року, наявною в матеріалах справи.

Видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 199 637,94грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми курсової різниці в розмірі 19 082,75грн., слід зазначити на таке.

У п.4.5 договору сторони погодили, що у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

За змістом п.2 специфікації №1-НАС(К) від 26.04.2023 року, відповідно до ст.524 ЦК України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93грн. за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5 405,85 доларів США.

З даних офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ слідує, що на 10.07.2024 року дату складення позову, з якої позивач виходить здійснюючи власний розрахунок, офіційний курс гривні по відношенню до долара США становив 40,7662.

Оскільки станом на 10.07.2024 року курс Національного банку України долара США до гривні збільшився, відповідно до п.4.5 договору, позивач здійснив перерахування ціни товару у відповідності з курсом НБУ долара США до гривні, діючому на 10.07.2024 року.

Таким чином, загальна сума різниці за наведеною вище видатковою накладною, у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, за розрахунком позивача становить 19 082,75грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи умови договору, а також те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 082,75грн. курсової різниці у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, підтверджені документально, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 33 220,14грн. та 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн., слід зазначити на таке.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовуються приписи ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у п.8.3 та п.8.4 договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, а у разі недотримання відповідачем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, позивач має право виставити відповідачу рахунок на сплату неустойки у вигляді штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 05.05.2023 року по 05.11.2023 року на суму 9 140,68грн., нараховану на суму боргу в розмірі 39 927,59грн., за період з 02.11.2023 року по 02.05.2024 року на суму 24 079,46грн., нараховану на суму боргу в розмірі 159 710,35грн., а також розрахунок штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що дані розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 33 220,14грн. та 30% штрафу у розмірі 59 891,38грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення 24% відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 36 392,40грн., збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн. та 3% річних в розмірі 4 523,98грн., слід зазначити на таке.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, сторони у п.8.5 договору, користуючись правом передбаченим ст.625 ЦК України збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару та встановили розмір річних на рівні 24%.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що останній здійснив розрахунок 24% річних із зазначенням того, що таке нарахування здійснено за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Проте, із змісту умов договору (п.8.5) за своєю правовою природою нараховані позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) є саме процентами річних, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України.

Таким чином, товарний кредит це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований ст.694 ЦК України.

Однак, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки.

За таких обставин, у позивача наявне право на нарахування 24% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, що в свою чергу виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши складений позивачем розрахунок 24% річних, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає на те, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що під час цього розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, у зв`язку з чим 24% річних за період з 05.05.2023 року по 28.06.2024 року, нарахованих на суму 39 927,59грн. складає 11 039,92грн., за період з 02.11.2023 року по 28.06.2024 року, нарахованих на суму 159 710,35грн., 24% річних складає 25 151,96грн., всього - 36 191,88грн., а тому у задоволенні позовних вимог в розмірі 200,52грн. 24% річних та 3% річних в розмірі 4 523,98грн. слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн, слід зазначити, що сторони умовами договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти передбачили можливість перерахування ціни товару у відповідності з курсом НБУ долара США до гривні (курсова різниця).

Втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються визначенням сторонами курсової різниці у договорі, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що є неприпустимим покладення подвійної відповідальності на відповідача у вигляді компенсації ним інфляційних втрат, відповідно до ст.625 ЦК України, та одночасної сплати курсової різниці, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 6 714,44грн. слід відмовити.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 199 637,94грн., курсової різниці в розмірі 19 082,75грн., пені в розмірі 33 220,14грн., 30% штрафу в розмірі 59 891,38грн. та 24% річних в розмірі 36 191,88грн.

Аргументи апелянта на те, що відповідно до положень Статуту Державного підприємства "Світанок" директор ОСОБА_1 повинен був отримати згоду від Фонду державного майна України на укладення подібних договорів / контрактів; в порушення вимог Статуту ДП "Світанок", проте, як зазначає апелянт, згоди від Фонду державного майна України на укладення Договору постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023 року не отримав; у додатку (Акт звірки) у акті звірки взаємних розрахунків станом на період 01.01.2023 року - 02.07.2024 року відсутні печатка та підпис зі сторони ОСОБА_1 (станом на 02.07.2024 року ОСОБА_1 вже був звільнений з посади); у додатку (Лист 765) лист вих. №765 від 28.06.2024 року, адресованому звільненому директору ОСОБА_1 на адресу підприємства ДП "Світанок" без підтвердження відправлення поштовими або електронними засобами зв`язку, також відсутні підтвердження отримання цього листа представниками ДП "Світанок"; 10.06.2024 року наказом № 1305 Фонду державного майна України призначено ОСОБА_2 виконувачем обов`язків директора Державного підприємства "Світанок"; згідно переліку майнових цінностей відсутні вказані договори постачання між ТОВ "Торговий дім "Агрохім" та ДП "Світанок" та докази в підтвердження отримання товару, вказаного в цих договорах, на даний час відсутній доступ до рахунків, у зв`язку з затримкою проведення державної реєстрації змін до відомостей про Державне підприємство "Світанок" код ЄДРПОУ 08183514 для зміни відомостей про керівника; у місці знаходження ДП "Світанок" - місті Балаклія велись активні бойові дії, місто постійно перебувало під обстрілами, постійні відключення від електромережі, чим було ускладнено виконання функціональних обов`язків, що неминуче призвело до фінансових труднощів, не приймаються, з огляду на таке.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Частиною другою ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Матеріалами справи підтверджено, що договір постачання укладено сторонами 26.04.2023 року, від імені Державного підприємства "Світанок" він підписаний директором ОСОБА_1 та скріплений печаткою підприємства.

Станом на 26.04.2023 року директор ОСОБА_1 мав відповідні повноваження на укладення договорів/правочинів, що передбачено установчими документами Державного підприємства "Світанок".

А тому, зважаючи на те, що від імені Державного підприємства "Світанок" договір постачання підписано ОСОБА_1 , який виконував функції керівника, на підставі установчих документів підприємства, а матеріали справи містять надану позивачем первинну документацію (договір, специфікацію, видаткову накладну), господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що твердження відповідача щодо того, що нібито спірний договір постачання такий, що неукладений, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, договір постачання не визнаний судом в установленому порядку недійним, фіктивним, нікчемним, тощо.

Таким чином, наявні у відповідача сумніви щодо укладеного між сторонами правочину не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц.

Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а з урахуванням того, що договір постачання датований 26.04.2023 року, тобто під час дії воєнного стану, стягнення з відповідача зазначених сум є незаконним, з огляду на таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Разом з тим, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар - насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин та не стосується кредитних правовідносин, як то передбачено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України; зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 01.06.2024 року між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання представляти інтереси позивача не обмежуючись в господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів позивача - ДП "Світанок" заборгованості, зокрема, за договором постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023 року, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

У п.5.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання сплатити за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента позивача ДП "Світанок" заборгованості за договорами постачання за 2023 рік, у відповідності з умовами договору, адвокату гонорар у розмірі 150 000,00грн.

За умовами п.5.2 договору оплата гонорару, передбаченого п. 5.1 та п.5.2 цього договору, підлягає перерахуванню позивачем на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 календарних днів з моменту винесення рішення господарським судом Харківської області.

У позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 10.07.2024 року, відповідно до якого адвокат передав, а позивач прийняв наступні послуги:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента (2год - 4 000,00грн.);

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між позивачем та ДП "Світанок" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи (2год - 4 000,00грн.);

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "Світанок" за договором постачання № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023 року, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП "Світанок" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до господарського суду Харківської області; участь у розгляді позовної заяви в суді (2год - 4 000,00грн.).

Всього 12 годин та 20 000,00грн.

Позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 20 000,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст.126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

При цьому, за приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони, що пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Світанок" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі №922/2410/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.11.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко