Рішення

від 28.08.2024 по справі 924/512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2024 р. Справа № 924/512/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Летичівської селищної ради Хмельницького району, смт Летисчів, Західного офісу Державної аудиторської служби України, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

Комунального некомерційного підприємства "Летичівської багатопрофільна лікарня" Летичівскої селищної ради, смт Летисів

про визнання недійсними додаткових угод №1 від 27.01.2022р. та №3 від 26.09.2022р., стягнення 92

683,89 грн.

За участю представників сторін:

позивача 1 - не з`явився

позивача 2 - не з`явився

відповідача - не з`явився

від прокуратури - Лісовий О.І. - згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.08.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

24.05.2024р. на адресу суду надійшла позовна заява Керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Летичівської селищної ради Хмельницького району, смт Летисчів, Західного офісу Державної аудиторської служби України, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький та до Комунального некомерційного підприємства "Летичівської багатопрофільна лікарня" Летичівскої селищної ради, смт Летисів, згідно якої просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.01.2022р. та №3 від 26.09.2022р. до договору №22400061, від 04.01.2022р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ 42035266) та Комунальним некомерційним підприємством "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 02004367).

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) на користь Летичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04404548) кошти в сумі 92 683,86 грн. сплачених за договором №22400061 від 04.01.2022р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.05.2024р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 28.05.2024р. відкрито провадження у справі №924/512/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 13.06.2024р.

У підготовчому засіданні 13.06.2026р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:30 год. 26.06.2024р.

У підготовчому засіданні 26.06.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 10:00 год. 23.07.2024р.

У підготовчому засіданні 23.07.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 30 хв. „01" серпня 2024р.

У судовому засіданні 01.08.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:00 год. 28.08.2024р.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Позивач 1 не скористався правом участі свого представника під час судового розгляду справи, належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі до електронного кабінету останнього в ЄСІТС.

Представник позивача 2 в судове засідання не з`явився однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника та повідомив, що підтвердити або спростувати наявність або відсутність порушень законодавства у сфері закупівель за процедурою UA-2021-12-03-014559-c управління не має законних підстав.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними довідками про доставку процесуальних документів в даній справі в електронний кабінет "ТОВ "Хмельницькенергозбут" в ЄСІТС. У поданому відзиві вважає вимоги прокурора безпідставними. Зазначає, що необхідність внесення змін в договір є обґрунтованою та зумовлена зміною тарифів на розподіл та передачу електроенергії, що є регульованою сумою на державному рівні, тому сторонами договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" правомірно укладено додаткову угоду №1. При цьому, договір було укладено за цінами, які діяли на момент подання тендерної пропозиції, тому додаткова угода №1 та №3 стосовно зміни регульованого тарифу не може суперечити жодним нормам чинного законодавства.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Комунальним некомерційним підприємством "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради Хмельницької області на веб-порталі уповноваженого органу було оприлюднено відомості про проведення відкритих торгів за UA-2021-12-03-014559-с про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія в кількості 350 000 кВт/год та очікуваною вартістю 2 100 000 грн.

У відкритих торгах взяли участь п`ять постачальників, а саме: ТОВ "ЕРНЕРІНГ" з остаточною пропозицією 1 854 999,90 грн, ТОВ "Хмельницькенергозбут" з остаточною ціновою пропозицією 1 844 500 грн., ТОВ "ВОЛЬТ ПОСТАЧ" з остаточною ціновою пропозицією 2 087 400 грн, та ТОВ "ПАРАЕНЕРГОЛАР" з остаточною пропозицією 2 093 700 грн., ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" з остаточною пропозицією 2 100 000 грн.

Рішенням тендерного комітету Замовника, оформленим протоколом від 21.12.2022р., визначено переможцем закупівлі пропозицію ТОВ "Хмельницькенергозбут", з яким прийнято рішення укласти договір закупівлі електричної енергії.

04.01.2022р. між КНП "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (Споживач) та ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) укладено договір на постачання електричної енергії споживачу за №22400061, предметом якого визначено електричну енергію в кількості 350 000 кВт/год. на загальну суму 1 844 500 грн., ціна за 1 кВт/год становила 5,27 грн.

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов`язується продавати Споживачу із 04.01.2022 по 31.12.2022 товар "код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 2.1 договору).

27.01.2022р. укладено додаткову угоду за №1, згідно якої зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 335 141,83 кВт/год. та збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,58637 грн.

26.09.2022р. сторонами укладено додаткову угоду за №3, згідно якої зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 330 734,25 кВт/год. та збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,72771 грн.

Західний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру у листі від 10.05.2024 року про відсутність підстав для здійснення моніторингу закупівлі UA-2021-12-03-014559-с та врахування відповідної інформації у разі проведення заходів державного фінансового контролю.

Летичівська селищна рада у листі від 21.05.2024 року проінформувала прокуратуру про відсутність заперечень щодо наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді Летичівською окружною прокуратурою .

З огляду на зазначене, прокурор з мотивів вказаних у позовній заяві, звернувся до суд.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Щодо підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави в особі позивачів.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За положеннями частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/ 299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (надалі в тексті Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, прокурор, з огляду на положення ст. ст. 4, 26, 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.22, 26 Бюджетного кодексу України, зазначив, що селищна рада є органом, який наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне і раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Летичівської селищної ради.

Разом з тим, Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, яка є розпорядником бюджетних коштів, повинна контролювати їх раціональне використання й, відповідно, є належним позивачем у спірних правовідносинах.

В сою чергу, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

За положеннями п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства тощо.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, Західний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Таким чином, Західний офіс Держаудитслужби України є уповноваженим державою органом у спірним правовідносинах.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.

Судом встановлено, що прокуратура зверталась до селищної ради з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді. У відповідь рада листами від 21.05.2024 року повідомила про відсутність заперечень щодо наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді Летичівською окружною прокуратурою наміру звернення до суду у зв`язку з відсутністю достатніх доказів.

Західний офіс Держаудитслужби, в свою чергу, повідомив прокуратуру у листі від 10.05.2024 року про відсутність підстав для здійснення моніторингу закупівлі UA-2021-12-03-014559-с та врахування відповідної інформації у разі проведення заходів державного фінансового контролю.

Як зазначалося вище, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відтак, матеріалами справи стверджується, що позивачі належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивачів за цим позовом. При цьому суд вважає, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивачів та не їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

З вказаного суд не приймає доводи відповідача 1 про недоведеність бездіяльності позивачів у спірних правовідносинах.

Щодо суті спору.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Судом встановлено, що за результатами проведення процедури публічної закупівлі №UA-2021-12-03-014559-с між КНП "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент від-шкодування.(ч.1 ст.216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Щодо недійсності додаткової угоди №1 від 27.01.2022 року.

Погоджуючи ціну товару у додатку 1 до договору (Комерційна пропозиція постачальника), сторонами визначено, що тариф на передачу становить 0,29393 грн.; тариф на розподіл - 1,12143 грн.; базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 4,39167 грн., ціна товару без тарифів - 2,97631грн.

Після укладення додаткової угоди №1 від 27.01.2022 року додаток №1 викладено в новій редакції та збільшено тарифи на розподіл та передачу електроенергії.

Також передбачено, що дія додаткової угоди №1 поширюється на правовідносини, які виникли з 04.01.2022 року, тобто, з моменту укладення договору №22400061.

За змістом спірної додаткової угоди №1, зміни в договір вносились у зв`язку з набуттям з 01.01.2022 року чинності постанови НКРКЕП №2611 від 17.12.2021 року «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електроенергії АТ «Хмельницькобленерго» на 2022» та зростанням тарифу на послуги з розподілу електроенергії з 1,12143 грн./кВт. год. без ПДВ до 1, 26442 грн./кВт. год. без ПДВ; та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 року «Про встановлення тарифів на послуги передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022» та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 0, 29393 грн./кВт. год. без ПДВ до 0,34564 грн./кВт. год. без ПДВ.

Оцінюючи доводи відповідача, що вказана додаткова угода укладена правомірно з підстав зміни ціни згідно постанов НКРЕКП, якими визначено обов`язкові регульовані державою тарифи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про ринок електричної енергії», на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії.

Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики, Тарифи на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оприлюднюються оператором системи передачі у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч.5 ст.33 вищевказаного Закону).

Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч. 4 ст. 46 вищевказаного Закону).

Поруч з тим, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі», зокрема ч.4 ст.41 якого встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю, в силу п.1, 7 ч.5 ст.41 названого Закону не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що внесення змін до договору є правомірним у разі, якщо зміна тарифу на передачу та розподіл електричної енергії відбулася вже після укладення договору про закупівлю електричної енергії.

У даному випадку постанова НКРЕКП №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «Укренерго» на 2022 рік» та постанова НКРЕКП №2611 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Хмельницькобленерго» на 2022 рік» із застосуванням стимулюючого регулювання, згідно з якими було збільшено тарифи на передачу та розподіл електричної енергії, були прийняті ще 01.12.2021 року та 17.12.2021 року.

Таким чином, на момент укладання договору, постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 року та №2611 від 17.12.2021 року вже були прийняті і, зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії (2022 рік) та дату набрання чинності постанов (з 01.01.2022 року), повинні були бути враховані відповідачем при визначенні базової ціни товару у договорі та при формуванні своєї тендерної пропозиції. Окрім того, на момент укладення договору вищевказані постанови уже набрали чинності.

Додатково суд враховує, що за умовами п. 3 додаткової угоди №1 вона поширює свою дію на правовідносини з 04.01.2022 року. Із рахунків-фактур слідує, що відповідачем 2 було спожито електричну енергію за період до укладення додаткової угоди №1.

Проте, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, тому зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що додаткову угоду №1 від 27.01.2022 року укладено з порушенням п.1, 7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зміна тарифу на передачу та розподіл електричної енергії відбулася на підставі постанов НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 року, №2611 від 17.12.2021 року без достатнього обґрунтування.

Щодо недійсності додаткової угоди №3 від 13.09.2022 року.

Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 висновувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Так, за змістом додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди №3 від 26.09.2022 року, вартість електроенергії ( з врахуванням тарифів) зросла від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак, додаткова угода №3 від 26.09.2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 року суперечить наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягає визнанню недійсною з урахуванням вимог ч.1 ст.203 ЦК України.

Щодо стягнення 92 683,89 грн. безпідставно перерахованих коштів.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено вище, додаткові угоди №1 та №3, якими збільшено ціну товару за договором від 04.01.2022 року, визнано судом недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором від 04.01.2022 року, мали регулюватись додатком №1, підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 4,39167 грн. за 1 кВт/год без ПДВ.

Із наявних в матеріалах справи, що відповідачем 1 поставлено комунальному підприємству 296 567 кВт/год електроенергії, за яку останньому слід було сплатити 1562908,89 грн.

Проте, відповідачем 2 за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплачено відповідачу1655591,98грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 92 683,89 грн. є такими, що безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому ТОВ "Хмельницькенергозбут" зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З приводу їх повернення Летичівській селищній раді суд враховує наступне.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 р. №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі в тексті Порядок).(п.6.45 постанови КГС ВС від 16.05.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.(п.18 ч.1 ст.2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п.п.47 ст.2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З огляду на встановлене, комунальне некомеріційне підприємство ""летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради хмельницької області у спірних правовідносинах, які виникли із закупівлі за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня - Летиівскьою селищною радою ( схожі висновки викладені у підпункті 6.49 постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, а також того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів Комунальним некомерційним підприємством, яке підконтрольне Летичівській селищній раді, призводить до порушення економічних інтересів територіальної громади, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав позивача як головного розпорядника бюджетних коштів та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за незаконним правочином на користь Летичівської селищної ради.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З огляду на все вищезазначене, позов у справі №924/512/24 суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах, позаяк судом встановлено неправомірність дій останніх під час укладення оспорюваних угод та здійснення розрахунків за ними.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.01.2022р. до договору №22400061, від 04.01.2022р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ 42035266) та Комунальним некомерційним підприємством "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 02004367).

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 26.09.2022р. до договору №22400061, від 04.01.2022р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ 42035266) та Комунальним некомерційним підприємством "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 02004367).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (вул. Свободи, 57/2, м. Хмельницький, 29019, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Летичівської селищної ради (вул. Чорновола, 3, смт Летисів, Хмельницького району, 31500, код ЄДРПОУ 04404548) кошти в сумі 92 683,86 грн. (дев`яносто дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 86 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (вул. Свободи, 57/2, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, код ЄДРПОУ 02911102) 4 542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства "Летичівська багатопрофільна лікарня" Летичівської селищної ради (вул. Савіцького Юрія, 36, смт Летичів, 31500, код. ЄДРПОУ 02004367) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, код ЄДРПОУ 02911102) 4 542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 1 прим.

1-до матеріалів справи

2- Хмельницька обласна прокуратура - sekretariat@khmel.gp.gov.ua

3- Летичівська окружна прокуратура - let_oprok@khmel.gp.gov.ua

4 - Західний офіс Державної аудиторської служби України - 131300@dasu.gov.ua

5- ТОВ "Хмельницькенергозбут" - на ел. kanc@energo.km.ua

6- КНП "Летичівська багатопрофільна лікарня" на ел. letichevcrl@gmail.com