Ухвала

від 12.09.2024 по справі 161/15794/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15794/24

Провадження № 2/161/4294/24

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 вересня 2024 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Черняк В.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності посадових осіб підприємства, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2024 року на адресу суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою судді від 23 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, копія вказаної ухвали отримана позивачем особисто 03 вересня 2024 року (засобами поштового зв`язку).

11 вересня 2024 року позивачем подано на адресу суду заяву на про роз`яснення судового рішення та звільнення від сплати судового збору.

Зі змісту заяви вбачається, що недоліки позовної заяви не усунуті, судовий збір не сплачено.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

За змістом Закону України «Про судовий збір» зі змінами, які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивачки на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа №6-484ц16).

Щодо клопотання позивача про звільнення його він сплати судового збору, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що він є пенсіонером за віком, непрацездатною особою, середньомісячний розмір пенсійних виплат за 2023 рік становить 2361 грн.

Статтею 136 ЦПК України, передбачено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від його сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частина перша цієї статті, в свою чергу передбачає наявність чітких умов для застосування такого положення.

Враховуючи те, що предмет позову ОСОБА_1 не включає захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про звільнення позивача від сплати судового збору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності посадових осіб підприємства, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складений та підписаний 12 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк