Рішення

від 11.09.2024 по справі 333/128/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/128/24

Провадження №2/333/1895/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,в заліКомунарського районногосуду м.Запоріжжя,цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька будівельна товарна біржа (юридична адреса: 69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, код ЄДРПОУ: 22115927), про визнання дійсним договору та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічнимпозовом ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ), третя особа: Запорізька будівельна товарна біржа (місце знаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, код ЄДРПОУ: 22115927) про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

встановив:

05.01.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , третя особа Запорізька будівельна товарна біржа про визнання дійсним договору та про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_6 , що належав йому на підставі договору купівлі-продажу № 89 від 23.08.1995 року, який був зареєстрований на Запорізькій будівельній товарній біржі. Вказаний договір також було зареєстровано у ТОВ «Запорізькій міжміське бюро технічної інвентаризації». Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є вона та відповідач ОСОБА_3 - дружина померлого. Заповіт ОСОБА_6 не залишив, інших спадкоємців у нього не було.

Позивач та відповідач звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 у встановлений законом строк до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікової Н.О., у якої було заведено спадкову справу № 77/2021.

24.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва у право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , але постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Алейникової Н.О. від 27.02.2023 року № 30/01-126 їй відмовлено у видачі свідоцтва про на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності на успадковане майно та відсутністю інформації щодо смерті батька померлого - ОСОБА_7 .

Таким чином, через неможливість встановлення кола спадкоємців та у зв`язку з відсутністю у нотаріуса документів, що підтверджують право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , позивач була вимушена звернутися до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 10.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

07.05.2024 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулася із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Запорізька будівельна товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та про визнання права власності в порядку спадкування за законом

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_6 . На день відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця ОСОБА_6 , вона постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_6 , де і зараз проживає.

Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , що належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу № 89 від 23.08.1995 року, який був зареєстрований на Запорізькій будівельній товарній біржі. Вказаний договір також було зареєстровано у ТОВ «Запорізькій міжміське бюро технічної інвентаризації».

В грудні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікової Н.О., у якої було заведено спадкову справу № 77/2021, із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6 . Після звернення із вказаною заявою, вона жодного документу від нотаріусу поштовим зв`язком не отримувала.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, в розумінні чинного законодавства, та враховуючи спірну конфліктну ситуацію з іншим спадкоємцем, ОСОБА_3 була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Запорізька будівельна товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та про визнання права власності в порядку спадкування за законом прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька будівельна товарна біржа, про визнання дійсним договору та визнання права власності в порядку спадкування за законом, об`єднано в одне провадження з первісним позовом, та присвоєно справі єдиний номер № 333/128/24, провадження №2/333/1895/24.

Ухвалою суду від 02.08.2024 року зобов`язано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Алейнікову Наталію Олексіївну надати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №77/2021 р., відкритої після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 05.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач запервісним позовомта відповідачза зустрічнимпозовом ОСОБА_1 та їїпредставник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали, просили задовольнити, з підстав зазначених у ній. Не заперечували проти задоволення зустрічного позову.

ОСОБА_1 додатково пояснила, що батько ОСОБА_6 ОСОБА_7 помер в 1994 році в РФ і на цей час неможливо отримати відповідні документи, що підтверджують це факт, враховуючи розрив будь-яких відносин з вказаною державою. З ОСОБА_7 вона була розлучена в 1970 року.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 зустрічну позовну заяву підтримали, просили задовольнити, з підстав зазначених у ній. Проти задоволення первісного позову не заперечували.

ОСОБА_3 підтвердила факт смерті батька її чоловіка - ОСОБА_7 у РФ в 1994 році.

Крім того, вона зверталася до нотаріуса, щоб отримати свідоцтво на право власності, але нотаріус зазначила, що відсутні для цього підстави, а роздруківка постанови буде коштувати 1000 грн., відповідно яких у неї немає.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьоїособи Запорізької будівельноїтоварної біржі в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Вислухавши доводи та пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 23.08.1995 року, зареєстрованого на Запорізькій будівельній товарній біржі за №89, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Вказаний договір було зареєстровано в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №18791/41946) на ім`я ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.11.2021 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №2685, та лікарським свідоцтвом про смерть від 18.11.2021 року №6851.

Відповідно досвідоцтва пронародження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_6 були: батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_1 .

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано 20.03.1970 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_5 від 20.03.1970 року, актовий запис №145.

В 1994 році ОСОБА_7 помер.

06.03.1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , актовий запис №44, на підставі чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01.01.2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до статті 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зі статтею 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, за загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу житлового будинку підлягали нотаріальному посвідченню.

Отже, у період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржи мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

У справі «Новік проти України» ЄСПЛ виснував, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966р. і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995р. №56.

Відповідно до вказаної інструкції, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

В постанові Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі № 642/6583/16-ц зазначено: «доводи заявника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права стосовно визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна через товарну біржу без наступного нотаріального посвідчення такого договору є безпідставними, оскільки такий правочин відповідав нормам діючого на той час законодавства, на підставі якого було зареєстровано право власності в органах БТІ.»

Встановивши, що договір купівлі-продажу спірного житлового будинку було зареєстровано в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 18791/41946 та виконано сторонами, суд дійшов висновку, що вказаний договір відповідав нормам діючого законодавства на той час.

Водночас, суд не знаходить правових підстав для визнання дійсним вказаного договору купівлі-продажу, так як він є чинним, ніким не оспорюваний, а тому повторного визнання не потребує.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою (ч.1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу) (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1278 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до відповіді Департаменту реєстраційних послуг ЗМР №04-07/3/9140 від 26.07.2023 року, за адресою: АДРЕСА_6 був зареєстрований ОСОБА_6 в період з 21.09.1996 року по 17.12.2021 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Інформація щодо інших зареєстрованих осіб разом з ним на день смерті відсутня.

Згідно з вимогами ст. ст.1269,1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1ст. 1298 ЦК Українивстановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1ст. 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що спадкоємцями І черги померлого ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 (батько ОСОБА_7 помер).

У встановленому законом порядку, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_3 (07.12.2021 року) звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікової Н.О. з заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 27.02.2023 року нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо встановити коло спадкоємців та не надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .

Фактично нотаріусом усно було відмовлено і ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не піддягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об`єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Таким чином, наявні у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку свідчать про наявність підстав для визнання того, що договір купівлі-продажу від 23.08.1995року, за яким спадкодавець ОСОБА_6 купив у ОСОБА_5 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 ,посвідченийЗапорізькою будівельною товарною біржею за №89 та зареєстрований в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 18791/41946 на ім`я ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є належним правовстановчим документом на спадкове майно.

З урахуванням викладеного, суд вважає занеобхідне визнати за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом (спадкоємці І черги, що прийняли спадщину) після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачемза первіснимпозовом заявленодві самостійніпозовні вимоги, в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним позивачу ОСОБА_1 відмовлено, а в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 1424,48 грн. (1% від ціни позову) судом покладається на відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 .

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

У зв`язкуз тим,що позивачемза зустрічнимпозовом заявленодві самостійніпозовні вимоги, ОСОБА_3 звільнено від сплати судового збору, в позовним вимогах в частині визнання договору купівлі-продажу відмовлено, а в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 1424,48 грн. (1% від ціни позову) судом покладається на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Керуючись статтями: 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 200, 206, 207, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька будівельна товарна біржа (юридична адреса: 69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, код ЄДРПОУ: 22115927), про визнання дійсним договору та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 48 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ,проживає заадресою: АДРЕСА_4 ,РНОКПП: НОМЕР_2 )до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (останнєвідоме місцепроживання заадресою: АДРЕСА_5 ),третя особа:Запорізька будівельнатоварна біржа(місцезнаходження:69002,м.Запоріжжя,вул.Перша Ливарна,буд.48,код ЄДРПОУ:22115927)про визнаннядійсним договорукупівлі-продажужитлового будинкута провизнання прававласності впорядку спадкуванняза законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави - 1424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 48 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено 12.09.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод