Рішення

від 12.09.2024 по справі 592/3941/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/3941/24

Провадження №2/592/1194/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі головуючого судді Онайка Р.А., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

у с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, який 25.03.2024 уточнив, та в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ директора КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради Кравцова Д. №85-ОС від 09.02.2024 про звільнення з роботи ОСОБА_1 09.02.2024; поновити ОСОБА_1 на 1,0 посаді старшого лікаря, лікаря терапевта медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.02.2024; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягненню середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.09.2012 ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого лікаря для роботи в медичній комісії військового комісаріату, лікаря терапевта КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4». 01.03.2019 КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4» реорганізовано в КНП «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради. 05.07.2021 назву посади позивача та структурного підрозділу змінено на - старший лікар, лікар терапевт медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.02.2022 позивача увільнено з роботи у зв`язку з його мобілізацію до Збройних сил України. Відповідно до витягу з наказу директора КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР Дмитра Кравцова № 85-ОС від 09.02.2024 «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 звільнено з 1,0 посади старшого лікаря медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 09.02.2024 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацією за невикористану основну щорічну відпустку 22 календарних дні, за період роботи з 03.09.2021 по 09.02.2024. Підставою звільнення є наказ КНП «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради від 26.12.2022 № 357 «Про скорочення штатних посад», повідомлення від 01.12.2024.

Позивач категорично не погоджується зі своїм звільнення із посади, вважає його незаконним, проведеним з порушенням норм трудового законодавства, оскільки відповідачем не виконано обов`язків щодо працевлаштування позивача, щодо повідомлення про наявність вакантних посад станом на день звільнення, щодо завчасного повідомлення про скорочення штату, чим порушено право ОСОБА_1 на працю, тому оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на посаді, а також зі стягненням на його середнього заробітку за період від дня звільнення до ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 26.03.2024 позов прийнятий до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, слухання справи призначено на 10:00 15.05.2024 запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк надати відзив на позовну заяву, роз`яснено право на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

09.04.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що КНП «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради попередження про скорочення штату та звільнення ОСОБА_1 було здійснено згідно з чинним законодавством України, з виконанням обов`язку КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР в частині ознайомлення з вакантними посадами ОСОБА_1 станом на 01.12.2023 та 09.02.2024. На підставі вищезазначеного, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

15.05.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких акцентується увага суду на тому, що при повідомленні про звільнення роботодавцем не було отримано відповідної процедура, оскільки його довірителю було запропоновано вакантні посади для переведення станом на 01.12.2023, тобто на момент попередження про скорочення штатних посад, та не було запропоновано вакантні посади для переведення станом на 09.02.2024, чим вважає порушеною ч.3 ст.49-2 КЗпП. Крім того, до 01.12.2023 відповідачем на посади, аналогічні посаді позивача, було прийнято на роботу працівників, зазначені посади не пропонувалися позивачу до 01.12.2023, а посилання представника відповідача про ознайомлення позивача з вакантними посадами станом на 09.02.2024 не відповідає дійсності. Тож вважає, що звільнення позивача проведене з порушенням чинного законодавства, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання про юрисдикційну підсудність справи, суд враховує, що у відповідності до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 2.5.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, ВЛК ТЦК та СП належить до позаштатних постійно діючих ВЛК. До складу ВЛК ( ІНФОРМАЦІЯ_2 входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону (п. 2.5.3 Положення).

Згідно зч.3ст.12ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З копії трудової книжки, долученої до матеріалів справи вбачається, що 03.09.2012 ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого лікаря для роботи в медичній комісії військового комісаріату, лікаря терапевта КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4». 01.03.2019 КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4» реорганізовано в КНП «Клінічна лікарня № 4» Сумської міської ради. 05.07.2021 назву посади позивача та структурного підрозділу змінено на - старший лікар, лікар терапевт медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.1014).

26.12.2022 директором КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР виданий наказ №357 про скорочення штатних посад, яким з 01.03.2023 виведено 16,50 штатних посад медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 60).

27.12.2022 ОСОБА_1 отримав письмове попередження про скорочення штату працівників, зокрема і про те, що його посада з 01.03.2023 буде скорочена, про що свідчить його підпис на копії попередження про звільнення доданій представником відповідача до відзиву (а.с. 65).

З 24.02.2022 ОСОБА_1 був увільнений від роботи у зв`язку з мобілізацією до Збройних сил України, в зв`язку з чим він не був звільнений після скорочення його посади, що вбачається з позовної заяви.

01.12.2023 ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України повідомлено, що його посада 01.03.2023 скорочена, одночасно запропоновано на розгляд вакантні посади відповідно до списку (Додаток 1), про прийняте рішення просять подати до відділу кадрів відповідно до заяви (Додаток 2) (а.с. 66).

Також додано список вакантних посад по КНП «Клінічна лікарня №4» СМР станом на 01.12.2023 (додаток 1), список вакантних посад по КНП «Клінічна лікарня №4» СМР станом на 09.02.2024 (додаток 1).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 №37 начальника медичної служби військової частини ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу командира військової частини від 10.01.2024 №7 у відставку (а.с.15).

З копії заяви ОСОБА_1 від 09.02.2024 вбачається, що останній з пропозицією адміністрації обійняти запропоновані в списку (Додаток 1) до попередження посади не погодився (а.с. 71).

Відповідно до витягу з наказу директора КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР Дмитра Кравцова № 85-ОС від 09.02.2024 «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 звільнено з 1,0 посади старшого лікаря медичної комісії для роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 09.02.2024 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацією за невикористану основну щорічну відпустку 22 календарних дні, за період роботи з 03.09.2021 по 09.02.2024 (а.с.17).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Доводи позивача про те, що він був попереджений про звільнення через 6 місяців після того як була скорочена посада і більше ніж через 2 місяці після попередження, внаслідок чого відповідачем були порушені вимоги КЗпП не заслуговують на увагу.

Так, ОСОБА_1 27.12.2022 отримав письмове попередження про скорочення штату працівників з 01.03.2023, проте, оскільки він проходив військову службу, не був звільнений з посади, незважаючи на її скорочення. Зважаючи на наближення граничного віку перебування на військовій службі ОСОБА_1 був повторно попереджений про звільнення в перший день виходу на роботу 01.12.2023.

Таким чином, ОСОБА_1 був попереджений про звільнення одразу після прийняття рішення про скорочення штату лікарні та повторно попереджений за 2 місяці і 9 днів до звільнення у повній відповідності з вимогами законодавства.

При цьому після зазначеної у повідомленнях дати скорочення посади ОСОБА_1 жодного дня не виконував своїх посадових обов`язків, тому відсутні підстави вважати, що у нього виникли законні очікування щодо збереження цієї посади.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не виконано обов`язку працевлаштувати працівника при скороченні чисельності або штату, оскільки не запропоновано всі інші наявні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві, починаючи з дня попередження про вивільнення, до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення, зокрема не надано списку вакантних посад на момент звільнення 09.02.2024.

Суд враховує, що наявне в матеріалах справи підписане позивачем попередження про звільнення не містить жодних застережень останнього з приводу того, що він не отримував будь-яких додатків (списку вакантних посад) до нього. Позивачем не надано доказів звернення з цього приводу до підприємства та не подано до суду додатку до попередження, який був наданий саме йому. Тому відсутні підстави вважати, що позивачу не був наданий додаток зі списком вакантних посад чи додаток, який не відповідає наданому його представнику списку за адвокатським запитом.

Викладені у запереченні на позов пояснення про те, що позивачу в день звільнення пропонувався також список вакантних посад станом на день звільнення, не підтверджені жодними доказами. Проте суд враховує, що законом прямо не визначений такий обов`язок, а також відсутність даних про звернення позивача до роботодавця з таким клопотанням. Більш того, позивач у своєму позові так і не зазначив, переведенню на яку посаду йому перешкодили дії відповідача.

При цьому суд враховує, що в процесі діяльності будь-якої організації є плин кадрів та список вакантних посад постійно змінюється, тому несуттєві зміни у кількості вакантних посад жодним чином не свідчать про ухилення роботодавця від виконання вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП щодо обов`язку працевлаштування вивільненого працівника.

Незважаючи на наявність значної кількості рівнозначних вакантних посад в КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР, в тому числі адміністративних, позивач не погодився обійняти будь-яку з них, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія заяви ОСОБА_1 від 09.02.2024.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №534/625/22, оскільки йому була запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю, а зі змісту зазначеної постанови, зокрема, вказівки про те, що працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота, вбачається, що в зазначеній справі працівнику не була запропонована робота за відповідною професією чи спеціальністю. Тобто зазначена постанова Верховного Суду не є релевантною до правовідносин, які є предметом розгляду у даному провадженні.

Більш того, з наказу начальника Управління охорони здоров`я СМР №94 від 21.12.2022 (а.с. 58-59) та наказу директора КНП «Клінічна лікарня №4» СМР від 26.12.2022 (а.с. 61) вбачається, що зміни в організації праці в лікарні відбулись у зв`язку зі змінами в роботі медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , діяльність якого безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації, а згідно з вимогами ч. 4 ст. 49-2 КЗпП, вимоги ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП не застосовуються, до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації.

Тобто, незважаючи на відсутність у КНП «Клінічна лікарня №4» СМР обов`язку виконання вимог ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП, відповідачем було виконано усі передбачені законом вимоги щодо працевлаштування позивача.

Крім того суд вважає за потрібне зазначити, що задоволення вимог позивачів про надання переліку усіх вакантних посад, а не пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, як про це зазначено в ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, може не тільки порушувати комерційну таємницю підприємств, а при подальшому безконтрольному поширенні зазначеної інформації дозволить стороннім особам виявити особливості роботи та завантаженість інфраструктурних чи інших критичних для діяльності держави підприємств та виробництв.

Враховуючи, що внаслідок змін в організації праці посада ОСОБА_1 була вивільнена, а згоди на переведення на іншу роботу він не надав, суд дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України проведене з дотриманням вимог трудового законодавства, а позовні вимоги про визнання не законним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 5,12,13,76-81,89, 141,263-265,268,279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 12.09.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради, ЄДРПОУ 02000300, адреса м.Суми, вул. Хворостянська, 3

Суддя Р.А. Онайко