Ухвала

від 16.07.2024 по справі 752/14664/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14664/17

Провадження № 1-кс/752/5443/24

У Х В А Л А

16 липня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання подане в кримінальному провадженні № 12017100000000637, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.209, ч.ч. 1,4 ст.358, ч. 1 ст. 388 КК України, старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), -

встановив:

до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12017100000000637 від 07.06.2017, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування клопотання старший слідчий зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000637 від 07.06.2017, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 388 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, розробивши злочинний план по заволодінню грошовими коштами ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40163445) в особливо великих розмірах шляхом обману, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив особливо тяжкий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , являючись власником акцій в статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК» (код ЄДРПОУ 37572263) в розмірі 17%, разом зі своїм батьком ОСОБА_8 , власником акцій в статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК» в розмірі 40%, у невстановленому місці та у невстановлений час, однак не пізніше 23.03.2016, розробили злочинний план з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами під виглядом отримання їх від третіх осіб як фінансової допомоги та подальшого протиправного привласнення такої фінансової допомоги.

Для реалізації вказаного задуму ОСОБА_6 звернувся до свого знайомого по банківській сфері - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з пропозицією надати ОСОБА_8 поворотну фінансову допомогу в сумі 250 000 000 грн. під гарантію передачі у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 акцій ПАТ «ДІВІ БАНК» в розмірі 33,35% кожному за визначену укладеними подальшими договорами грошову винагороду.

При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , не маючи наміру повертати фінансову допомогу, а також передавати акції ПАТ «ДІВІ БАНК» у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , скористались фактом володіння вказаними акціями ПАТ «ДІВІ БАНК» та ввели в оману останніх щодо реальності свого наміру на продаж акцій ПАТ «ДІВІ БАНК» для того, щоб викликати у них впевненість у вигідності та обов`язковості передачі ОСОБА_8 оговорених 250 000 000 грн. в якості поворотної фінансової допомоги та забезпечення безперешкодного отримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказаних коштів.

На виконання вищевказаних усних домовленостей ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо протиправного заволодіння грошовими коштами під виглядом поворотної фінансової допомоги та не виконання домовленостей щодо передачі їм у власність акцій, підшукали суб`єкт надання поворотної фінансової допомоги - ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ».

Так, 21.03.2016, за ініціативою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладено Меморандум про взаємну співпрацю та наміри між вказаними громадянами та ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ». Відповідно до розділу 3 даного Меморандуму, сторони погодили наступне:

- ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» зобов`язується надати поворотну фінансову допомогу третій особі, що попередньо буде погоджена сторонами, у розмірі не більше аніж 260 млн. грн., у разі виконання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наступних вимог:

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 забезпечують пошук банківської установи з метою набуття сторонами права власності на акції;

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у разі необхідності та на вимогу ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» забезпечують надання фінансових та економічних консультації з питань господарської діяльності ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ»;

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у разі необхідності та на вимогу ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ», сприяють залученню інвестицій від третіх осіб у господарську діяльність ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ»;

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у разі необхідності та на вимогу ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ», забезпечують надання юридичної допомоги з питань господарської діяльності ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ»;

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після виконання ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» умов, визначених у п 3.1.1 Меморандуму та у разі набуття ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прав власності на акції визначеної банківської установи, після їх погодження Національним банком України на набуття істотної участі у визначеній банківській установі на вимогу ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» забезпечують передання останній у власність додатково обумовлену окремим договором частину акцій в статутному капіталі визначеної банківської установи.

Після цього, на пропозицію ОСОБА_6 , усні домовленості між останнім та ОСОБА_8 із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були закріплені Меморандумом про співробітництво та організацію взаємовідносин, який укладено 23.03.2016 між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Метою Меморандуму є узгодження та вжиття сторонами всіх визначених в Меморандумі заходів та завдань, результатом яких буде набуття права власності на акції та управління ПАТ «ДІВІ БАНК» на паритетних (рівних) засадах між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які по досягненню поставленої мети будуть володіти акціями в статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК» у такому відсотковому співвідношенні: ОСОБА_10 - в розмірі 33,35% акцій в статутному капіталі банку, ОСОБА_9 - в розмірі 33,35% акцій в статутному капіталі банку, ОСОБА_6 - в розмірі 33,3% акцій в статутному капіталі банку.

Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» в особливо великих розмірах під виглядом отримання поворотної фінансової допомоги від останнього, з метою подальшого введення в оману з приводу своїх дійсних намірів щодо продажу акцій ПАТ «ДІВІ БАНК», удаючи готовність виконати обговорені домовленості, 23.03.2016 уклав із ОСОБА_10 , за участю ПрАТ «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 33308667), Попередній договір щодо укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, в розмірі 40% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК», що становить 236 000 000 акцій ПАТ «ДІВІ БАНК».

Одночасно ОСОБА_6 з цих же причин приховання своїх дійсних злочинних намірів щодо протиправного заволодіння майном ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» під виглядом отримання поворотної фінансової допомоги від останнього, 23.03.2016 укладено Попередній договір щодо укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів із ОСОБА_9 , за участю ПрАТ «Інвестиційна фінансова компанія «АРТ КАПІТАЛ», в розмірі 17% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК», що становить 100 300 000 акцій ПАТ «ДІВІ БАНК».

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Попереднім договором щодо укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, 24.03.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено договір застави акцій, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі № 966, згідно якого ОСОБА_6 передав в заставу ОСОБА_9 належні йому акції, які складають 17% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК».

Крім того, в той же день, 24.03.2016 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 укладено Договір застави акцій, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі № 967, згідно якого, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Попереднім договором щодо укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів між вказаними громадянами, ОСОБА_8 передав в заставу ОСОБА_10 належні йому акції, які складають 40% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК».

Так, відповідно до п 2.4.2. Договору застави акцій від 24.03.2016, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вбачалось, що предмет застави вільний від зобов`язань чи інших обмежень в обігу, крім тих, що передбачені цим Договором.

У п. 2.4.4. Договору застави акцій від 24.03.2016 зазначено, що предмет застави, не перебуває під арештом, не є предметом судового спору, щодо нього відсутні будь-які претензії з боку третіх осіб, не є проданими, обміняними, не переданий у власність третім особам, не переданий в заставу, а також відсутні будь-які обмеження щодо його передачі в заставу за цим Договором, що засвідчується та підтверджується підписом ОСОБА_8 .

Відповідно до п. 8.11. Підписання цього договору ОСОБА_8 проводиться за згодою дружини, ОСОБА_13 . Справжність її підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_14 24 березня 2016 року за реєстровим №199.

При цьому слідством встановлено, що ОСОБА_8 , в ході реалізації злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ», з метою подальшого введення в оману ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з приводу своїх дійсних намірів щодо продажу останнім акцій ПАТ «ДІВІ БАНК», вніс неправдиві відомості до Договору застави акцій від 24.03.2016, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а саме до п. 2.4.2. та п. 2.4.4., щодо того, що предмет застави вільний від зобов`язань чи інших обмежень в обігу, крім тих, що передбачені договором, та не переданий в заставу.

Так, згідно інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 за два дні до укладення Договору застави акцій із ОСОБА_10 , а саме 22.03.2016, був укладений Договір застави акцій, відповідно до якого ОСОБА_8 передав у заставу дружині ОСОБА_13 належні йому акції, які складають 40% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК».

Відповідно, 24.03.2016, тобто станом на день укладення між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Договору застави акцій у розмірі 40% частки у статутному капіталі ПАТ «ДІВІ БАНК», ОСОБА_8 , шляхом передачі їх в заставу своїй дружині ОСОБА_13 , відповідно до укладеного 22.03.2016 Договору застави акцій, приховали дану інформацію від ОСОБА_10 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , шляхом внесення у Договір застави акцій посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , що зареєстрований в реєстрі № 967, неправдиві відомості щодо відсутності обтяжень Предмету застави.

В подальшому, після укладення вищевказаних договорів, на виконання Меморандуму про співробітництво та організацію взаємовідносин між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , Меморандуму про взаємну співпрацю та наміри між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» та згідно з укладеними Попередніми договорами щодо укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, 24.03.2016 між ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» та ОСОБА_8 укладено договір поворотної фінансової допомоги для придбання останнім майна, в тому числі цінних паперів. Відповідно до умов договору поворотна фінансова допомога надається ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» ОСОБА_8 на строк до 24.03.2017.

На виконання умов договору поворотної фінансової допомоги ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» перерахувало ОСОБА_8 на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ДІВІ БАНК» грошові кошти в сумі 250 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 24.03.2016 на суму 96 000 000 грн. та платіжним дорученням № 1 від 25.03.2016 на суму 154 000 000 грн.

В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел за попередньою змовою з ОСОБА_8 , спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» в особливо великих розмірах під виглядом отримання поворотної фінансової допомоги від останнього, з метою подальшого введення в оману з приводу своїх дійсних намірів щодо продажу акцій ПАТ «ДІВІ БАНК» та неможливості в подальшому виконання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 умов Договору застави акцій від 24.03.2016, під приводом перевірки Національним банком України ПАТ «ДІВІ БАНК», запропонував останнім на час перевірки зняти обтяження, які виникли на підставі Договорів застави акцій від 24.03.2016, на що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , погодились.

Після чого, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , 16.03.2017 внесено до реєстру Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву ОСОБА_9 про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, внаслідок чого, приватним нотаріусом здійснено вилучення обтяження по договору застави акцій від 24.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , який зареєстрований в реєстрі № 966.

Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , 17.03.2017 внесено до реєстру Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву ОСОБА_10 про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, внаслідок чого, приватним нотаріусом здійснено вилучення обтяження по договору застави акцій від 24.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , який зареєстрований в реєстрі № 967.

В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ», не уклали Договори купівлі-продажу цінних паперів, та не передали у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 акції ПАТ «ДІВІ БАНК», та в результаті заволоділи грошима в сумі 250 000 000 грн., які належать ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ», привласнили, розпорядились ними на власний розсуд та ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» не повернули, заподіявши тим самим ТОВ «ОФІР КАПІТАЛ» матеріальну шкоду на суму, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить особливо великі розміри.

Слідчий зазначив, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000000637 від 07.06.2017 року за наявних підстав 11.04.2024 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008).

Крім того, слідчий зазначав, що ОСОБА_6 , 09.10.2018 перетнув кордон України в пункті пропуску «Рені» на транспортному засобі з д.н.з. НОМЕР_2 та до цього часу в Україну не повертався.

За твердженням слідчого проведеними під час досудового розслідування заходами місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не встановлено.

23.04.2024 винесено постанову про оголошення у держаний та міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

Сторона обвинувачення вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: визначених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 вказаної норми, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти доводів клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000637 від 07.06.2017, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 388 КК України.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- заявою про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколами тимчасових доступів до документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 ;

- протоколами допиту ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ;

- протоколом витребування доказів в порядку ст. 93 КПК України;

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 21.12.2017;

- протоколом тимчасового доступу до документів ПАТ «Діві Банк»;

- протоколом тимчасового доступу до документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 ;

- матеріалами виконаних доручень в порядку ст. 40 КПК України;

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 13.03.2018;

- висновком судової економічної експертизи від 06.04.2018;

- іншими доказами, зібраними під час досудового слідства.

Щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_6 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

За правилами ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

За даними листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.07.2024 року, ОСОБА_6 , 09.10.2018 перетнув кордон України в пункті пропуску «Рені» на транспортному засобі з д.н.з. НОМЕР_2 та до цього часу в Україну не повертався.

Слідчим суддею встановлено, що 11.04.2024 року в рамках кримінального провадження слідчим за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , на підставі ст.ст. 111-112, ч. 2 ст. 135, 276-278 КПК України, повідомлення про підозру направлено поштою за адресою місця реєстрації ОСОБА_6 .

Постановою слідчого від 23.04.2024 оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

Крім того, в судовому засіданні та згідно матеріалів клопотання встановлено, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 нарочно повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 наступним способом:

22.05.2024 року вручено під розписку голові правління ОСББ «ТВК-2000» (Вузівська, 5) ОСОБА_19 , що підтверджується підписом останнього про отримання повідомлення про підозру (а. 224).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено останньому у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом вручення під розписку дорослому члену сім`ї особи.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчим та підтверджується матеріалами клопотання.

Крім того, кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_6 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами клопотання, а отже до ОСОБА_6 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки останній є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

- заявою про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколами тимчасових доступів до документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 ;

- протоколами допиту ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ;

- протоколом витребування доказів в порядку ст. 93 КПК України;

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 21.12.2017;

- протоколом тимчасового доступу до документів ПАТ «Діві Банк»;

- протоколом тимчасового доступу до документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 ;

- матеріалами виконаних доручень в порядку ст. 40 КПК України;

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 13.03.2018;

- висновком судової економічної експертизи від 06.04.2018 року.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_6 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Докази та обставини, на які послався в своєму клопотанні слідчий та підтримав в судовому засіданні прокурор, не виключають наявність зазначених вище ризиків.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого від 23.04.2024 року оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_6 , 09.10.2018 перетнув кордон України в пункті пропуску «Рені» на транспортному засобі д.н.з. НОМЕР_2 та до цього часу в Україну не повертався, його місцезнаходження невідоме.

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуці, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом винесення постанови від 23.04.2024 про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Зміст статті 281 КПК України визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого. Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 ст. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

З огляду на наявність у матеріалах клопотання доказів оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 - відповідна постанова слідчого від 23.04.2024, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим доведено факт оголошення міжнародного розшуку останнього.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

клопотання подане в кримінальному провадженні № 12017100000000637, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.209, ч.ч. 1,4 ст.358, ч. 1 ст. 388 КК України, старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), задовольнити.

Обрати у межах кримінального провадження № 12017100000000637, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.209, ч.ч. 1,4 ст.358, ч. 1 ст. 388 КК України, передбаченому ч.6 ст. 193 КПК України порядку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконаню після її проголошення.

Роз`яснити, що у разі затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосуваня обраного запобіжного заходу у вигляді тримання вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід., про що постановляє ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Киїського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1