Рішення

від 12.09.2024 по справі 730/839/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/839/24

Провадження № 2/730/270/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретарів судового засідання - Чорнухи Н.О., ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - адвоката Васюка Д.Г. (у режимі відеоконференції)

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - Мідянки О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за позовом ОСОБА_2 до Закладу дошкільної освіти №2 «Теремок» Борзнянської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ освіти Борзнянської міської ради Чернігівської області, про витребування трудової книжки та стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до Закладу дошкільної освіти №2 «Теремок» Борзнянської міської ради Чернігівської області (далі - ЗДО №2 «Теремок»), в якому просить: 1/зобов`язати відповідача видати їй належно оформлену трудову книжку; 2/зобов`язати відповідача видати новий наказ про її звільнення із зазначенням дати звільнення днем видачі трудової книжки; 3/стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що у період з 11 вересня 2006 року по 21 серпня 2023 року вона знаходилась у трудових відносинах із ЗДО №2 «Теремок» і наказом №28-к від 21.08.2023р. була звільнена за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Однак, в порушення вимог ст.47, 48 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідач не видав їй належним чином оформлену трудову книжку із зазначенням причин звільнення та не надав у день звільнення копію наказу про звільнення, проте в п.8 особової картки працівника (типова форма П-2) відсутній запис про причини звільнення з посиланням на наказ №28-к від 21.08.2023р, а мається запис за станом «здоров`я». Всі її усні звернення з цього питання керівництвом відповідача ігноруються, що обмежує її право на оформлення в органах ПФУ пенсії. У зв`язку з вказаною протиправною бездіяльністю та порушенням її трудових прав відповідач в силу вимог ч.5 ст.235 КЗпП України, п.4.1 Інструкції також повинен сплати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачка, як і її представник, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала й просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснила, що була ознайомлена з наказом про її звільнення, розписавшись на ньому, але від його отримання відмовилась, бо він їй був не потрібен; проте трудову книжку в день звільнення їй не видали. Не заперечує, що 27 червня 2023 року у приміщенні ЗДО №2 «Теремок» директор ОСОБА_3 поклала перед нею на столі її трудову книжку, але вона її не забрала за відсутністю потреби, бо про це не просила, ініціатива надання їй трудової книжки виходила від керівника закладу, а через деякий час трудова книжка зникла; про цю обставину вона заявляла керівнику в день звільнення. Після звільнення з роботи не працевлаштовувалась, бо здійснює догляд за хворим чоловіком. Представник позивачки зазначив, що заяви відповідача та третьої особи про застосування позовної давності подані з пропуском установленого ЦПК України строку, а тому не можуть братися до уваги.

Відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але в установлений строку відзиву на позов. Представник відповідача в судовому засіданні фактично позовні вимоги не визнала в повному обсязі й просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що після отримання в червні 2023 року повідомлення про можливе вивільнення працівників на зборах трудового колективу ОСОБА_2 виявила бажання попасти під скорочення, у зв`язку з чим попросила трудову книжку для з`ясування в органах центру зайнятості та ПФУ певних питань. До цього ОСОБА_2 також брала трудову книжку, але повертала. 27 червня 2023 року вона на прохання ОСОБА_2 видала їй трудову книжку, але та її назад не повернула й повідомила, що передумала звільнятись. Потім ОСОБА_2 вирішила звільнитись з роботи за угодою сторін, що і було проведено, але від отримання копії наказу про звільнення відмовилась, заперечила отримання раніше трудової книжки, бо відсутній її підпис про це, висловила погрозу судовим процесом через втрату ними документа. Не заперечує, що було допущено порушення процедури фіксації передачі ОСОБА_2 на руки трудової книжки, але наразі видати її позивачці неможливо через відсутність документа в роботодавця. З вказаних підстав до трудової книжки ОСОБА_2 не було внесено і запис про її звільнення з роботи. Запис у п.8 типової форми П-2 про звільнення за станом здоров`я було вчинено самою ОСОБА_2 . Ніякого розслідування в їх закладі щодо зникнення трудової книжки ОСОБА_2 не проводилось, питання видачі дубліката втраченої трудової книжки не вирішувалось у зв`язку з юридичною неосвіченістю. Стверджує, що трудова книжка більш за все знаходиться у ОСОБА_2 , яка усні звернення про повернення документа проігнорувала, а ініційований нею даний спір є намаганням позивачки безпідставно отримати грошові виплати. Клопоче про застосування передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку позовної давності до заявлених позивачкою вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні з позовом ОСОБА_2 погодилась частково, вважаючи слушними вимоги п.1-2 прохальної частини заяви, оскільки роботодавцем були порушені вимоги трудового законодавства щодо порядку оформлення видачі працівникові трудової книжки. Водночас заперечує проти стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку із ЗДО №2 «Теремок», який хоча і є юридичною особою, але не має самостійної фінансової автономії, отримуючи кошти з відділу освіти, бо в такий спосіб позивачка переслідує мету незаконно отримати грошові кошти у виді середнього заробітку, тоді як сама трудова книжка їй не потрібна, про що висловлювалась при спілкуванні. Клопоче про застосування передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку позовної давності до заявлених позивачкою вимог.

Заслухавши поясненняпозивачки,представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Приписами ч.5 ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Прозбір таоблік єдиноговнеску назагальнообов`язкове державнесоціальне страхування»(ч.1). Навимогу працівника,який впершеприймається нароботу,трудова книжкаоформляється роботодавцемв обов`язковомупорядку непізніше п`ятиднів післяприйняття нароботу (ч.2). Роботодавецьна вимогупрацівника зобов`язанийвносити дотрудової книжки,що зберігаєтьсяу працівника,записи проприйняття нароботу,переведення тазвільнення,заохочення танагороди зауспіхи вроботі (ч.3). Порядок веденнятрудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (ч.4).

Постановою КабінетуМіністрів України№301від 27.04.1993р.«Про трудовікнижки працівників»передбачено,що трудовікнижки зберігаютьсяна підприємствах,в установахі організаціях,у представництвахіноземних суб`єктівгосподарювання,а призвільненні працівникатрудова книжкавидається йомупід розпискув журналіобліку (п.3). Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання (п.4).

Порядок веденнятрудових книжок регламентовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №110 від 17.08.1993р. (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма №П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша) (п.2.5 Інструкції).

За приписами абз.5-7 п.4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до п.5.1 Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Таким чином, для застосування норми ч.5 ст.235 КЗпП України, п.4.1 Інструкції необхідна наявність сукупності таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Згідно зі ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Також слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 із 11 вересня 2006 року по 31 серпня 2023 року працювала вихователем ЗДО №2 «Теремок», який раніше мав назву Борзнянський дитячий садок №2 «Теремок».

Наказом в.о. директора ЗДО №2 «Теремок» С.Коротенко №28-к від 21.08.2023р. ОСОБА_2 , вихователя, звільнено з 31.08.2023р. за угодою сторін згідно ст.36 п.1 КЗпП України; підстава: заява ОСОБА_2 від 20.08.2023р. На даному наказі мається підпис ОСОБА_2 про ознайомлення з ним.

Згідно відповіді на адвокатський запит ЗДО №2 «Теремок» №17 від 17.06.2024р. ОСОБА_2 копія наказу про звільнення не видавалась по причині відсутності від працівника запиту на його отримання; трудова книжка ОСОБА_2 в зв`язку з її звільненням не видавалась, так як працівник отримала її 27 червня 2023 року для уточнення стажу в ПФУ та не повернула її. До даної інформації додано: копії наказу №28-к від 21.08.2023р. «Про звільнення ОСОБА_2 », особової картки працівника ОСОБА_2 , витягу з книги обліку трудових книжок і вкладишів до них з відомостями щодо руху трудової книжки ОСОБА_2 .

У п.8 особової картки працівника (типова форма №П-2) ОСОБА_2 мається запис про причину звільнення «за станом здоров`я», хоча відсутні відомості про причину звільнення згідно наказу №28-к від 21.08.2023р. Проте дана обставина не має правового значення для справи, оскільки її учасниками не оспорюється дійсна підстава звільнення позивачки п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до витягу з книги обліку трудових книжок і вкладишів до них у графах «Дата видачі трудової книжки при звільненні», «Розписка працівника в одержанні трудової книжки» відповідні записи напроти прізвища ОСОБА_2 відсутні.

Згідно наданої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» відділом освіти Борзнянської міської ради довідки про доходи №166 від 30.08.2024р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 9453,51 грн, а середньоденна 420,16 грн.

Отже, враховуючи викладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України, з огляду на вищевказані положення трудового законодавства та притаманний цивільному судочинству стандарт «баланс вірогідностей», суд вважає, що позивачкою доведено факт невидачі їй у день звільнення належним чином заповненої трудової книжки, яка знаходилась у роботодавця і який за її збереження несе відповідальність.

При цьому, суд зауважує, що право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Проте керівник ЗДО №2 «Теремок» після спілкування з ОСОБА_2 з приводу видачі їй при звільненні трудової книжки, отримавши повідомлення (інформацію) від працівника про можливу втрату документа за місцем роботи, у відповідності до п.5.1 не вжив ніяких заходів до видачі позивачці нової трудової книжки (дубліката).

Тому, з огляду на викладене, суд констатує винні дії (бездіяльність) роботодавця в несвоєчасній видачі працівнику трудової книжки й, відповідно, - про порушення відповідачем вищезазначеного трудового права позивачки.

Разом з тим, відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієїстатті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).Домашній працівникмає правозвернутися досуду іззаявою провирішення трудовогоспору усправах прозвільнення вмісячний строкз дня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа (ч.2). Длязвернення роботодавцядо судув питанняхстягнення зпрацівника матеріальноїшкоди,заподіяної підприємству,установі,організації,встановлюється строкв одинрік здня виявленнязаподіяної працівникомшкоди (ч.3). Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу (ч.4).

Згідно зі ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Натомість, як встановлено в судовому засіданні, про невидачу трудової книжки в день звільнення ОСОБА_2 дізналась 31 серпня 2023 року, перебуваючи на роботі, що не оспорюється сторонами.

Однак, до суду з даним позовом ОСОБА_2 звернулась лише 01 липня 2024 року, тобто, після спливу тримісячного строку. При цьому, ОСОБА_2 та її представник ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не клопотали про поновлення пропущеного строку з наведенням поважності причин його пропуску, який становить аж сім місяців, та їх документальним підтвердженням.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова ПВСУ №9) встановлені статтями 228, 233КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Водночас ініціювання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в силу вимог ст.13 ЦПК України є диспозитивним правом самого позивача, яким ОСОБА_2 та її представник добровільно й усвідомлено не скористались (навіть після заявлення представниками відповідача та третьої особи про застосування позовної давності).

Відтак, хоча відповідачем і було порушено трудове право позивачки на своєчасне одержання трудової книжки, проте за захистом вказаного права вона звернулась до суду зі значним пропуском визначеного ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку та не ставила питання про поновлення цього строку, не навела поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали їй вчасно ініціювати судовий захист свого порушеного права. В зв`язку з цим, у задоволенні зазначеної вимоги позивачки, а також похідної від неї «видати новий наказ про звільнення із зазначенням дати звільнення днем видачі трудової книжки» слід відмовити саме з підстав пропуску процесуального строку.

При цьому, подані представниками відповідача та третьої особи заяви, в яких вони просять застосувати строк позовної давності до вимог позивачки, не мають правового значення, оскільки, як уже вищезазначалось, установлені статтями 228, 233КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, а третя особа в силу вимог ст.267 ЦК України взагалі не має заявляти про застосування позовної давності. Хибними є й посилання представника позивачки про несвоєчасне подання вказаних заяв про застосування позовної давності, так як за приписами ч.3 ст.267 ЦК України така заява може бути зроблена стороною до винесення судом рішення.

Вирішуючи ж питання про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу прогулу в зв`язку із затримкою видачі їй трудової книжки, суд вважає, що позивачкою всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами існування в неї вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки. Адже, як пояснила ОСОБА_2 у судовому засіданні, після звільнення з роботи й по даний час вона стала доглядати за хворим чоловіком. При цьому, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачка не повідомила про намір свого подальшого працевлаштування, постановки в центр зайнятості для отримання статусу безробітного чи існування якихось перешкод для цього за відсутності трудової книжки, зокрема й після досягнення пенсійного віку - відмови уповноваженого органу Пенсійного фонду України в призначенні їй пенсійних виплат.

Одночасно суд вважає слушними твердження представників відповідача та третьої особи, що тривале зволікання позивачки зі зверненням до суду з даним позовом може свідчити про її недобросовісну поведінку та зловживання своїм правом на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки, чим порушується баланс інтересів суб`єктів трудових правовідносин у цій справі. Адже трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця; за положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд відмовляє в повному обсязі, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені нею у справі судові витрати залишаються за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.47, 48, 232-235 КЗпП України, ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Закладу дошкільної освіти №2 «Теремок» Борзнянської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ освіти Борзнянської міської ради Чернігівської області, про витребування трудової книжки та стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Відповідач Заклад дошкільної освіти №2 «Теремок» Борзнянської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ-33380303, юридична адреса: 16400, м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, вул. Міжнародна, буд.32-А.

Третя особа Відділ освіти Борзнянської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ-43440981, юридична адреса: 16400, м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, вул. П. Куліша, буд.107.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець