Ухвала

від 09.09.2024 по справі 461/6471/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6471/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/995/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2024 року клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 задоволено та застосовано до

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Коростень Житомирської області, який зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 10 жовтня 2024 року, із визначенням застави у розмірі 4 981 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 15084000,00 грн.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_7 покладено такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися з Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42023142410000003 від 21.04.2023; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Зазначає, що ОСОБА_7 не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Стверджує, що ОСОБА_7 не була службовою особою військової частини, органів Казначейства, грошові кошти їй не ввіряли та не були у її віданні.

Вказує на неспроможність припущення, що ОСОБА_7 мала умисел поставити товар неналежної якості через неможливість виготовити якісний товар.

На думку, апелянта, слідча суддя не врахувала, що існують підстави вважати, що дефекти лакофарбового покриття резервуарів могли виникнути у зв`язку з неправильним зберіганням резервуарів.

Вважає, що при визначенні суми застави та обґрунтованості підозри за ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України, слідча суддя не мала права брати довідку спеціаліста, оскільки висновок спеціаліста не є процесуальним джерелом доказів (рішення ВС у справі № 273/906/16-к від 06.09.2018). Окрім цього зазначає, що відновлення лакофарбового покриття є в рази дешевшим за вартість самих резервуарів.

Вказує, що слідчим суддею не встановлено та не наведено обставин, які свідчать про існування ризиків, а також не встановлено доказів, які б доводили обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий.

Зауважує, що ОСОБА_7 займає активну позицію захисту, ПП « ОСОБА_10 » та ТОВ «Крапт» мають штаті сотні працівників, наявні діючі контракти на поставку готової продукції, у тому числі оборонного характеру. Вона має постійне місце проживання, у власності об`єкти нерухомості, на які накладено арешт, міцні соціальні зв`язки, одружена, мє безліч подяк та грамот.

Також, апелянт звертає увагу, що покладаючи на ОСОБА_7 обов`язок не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні, слідча суддя не визначила конкретну особу, зважаючи на те, що свідками можуть бути усі працівники ПП «Крапт» та ТОВ «Крапт», а це унеможливлює належне ведення господарської діяльності ОСОБА_7 .

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та підозрювана ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, покликаючись на викладені в ній мотиви, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти доводів апеляційної скарги захисника. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_8 , підозрюваної ОСОБА_7 , думку прокурора ОСОБА_6 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023142410000003 від 21.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України.

06 серпня 2024 року в межах кримінального провадження № 42023142410000003 від 21.04.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих та особливо великих розмірах та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Своє рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у разі визнання її винуватим, за ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України,їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що може спонукати підозрювану покинути країну; впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування.

Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останній.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Такий висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваної, на думку колегії суддів, є необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги слідчим суддею в сукупності з іншими доказами у справі та їм було надано належну оцінку.

Крім цього, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4,ч.5ст.191ККУкраїни,яка на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою кількістю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в підсумку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

Доводи захисника, що докази причетності ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення слідчим суддею не перевірено, апеляційний суд до уваги не бере та наголошує на тому, що оцінка доказів з точки зору, в тому числі, допустимості, а сукупності доказів з точки зору вагомості, достатності та взаємозв`язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст. ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, натомість, на теперішній час слідчий суддя під час розгляду клопотання лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для продовження строку запобіжного заходу.

А відтак апеляційна скарга захисника в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідча суддя зобов`язана врахувати: обставини к

римінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Визначаючи розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини кримінальних правопорушень, майнового та сімейний стан підозрюваної та дійшов помилкового висновку про визначення останній надмірно великого розміру застави.

Так, згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія суддів враховує, що підозрювана ОСОБА_7 одружена, має постійне місце проживання у АДРЕСА_3 , має постійне місце роботи - обіймає посаду директора ТОВ «КРАПТ» та ПП «КРАПТ», нагороджена великою кількістю подяк та грамот, зокрема від Житомирської обласної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток району, активну депутатську діяльність, від виконавчого комітету Коростенської міської ради за високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю, активну життєву позицію, від командування та особового складу військової частини НОМЕР_1 за всебічне сприяння та допомогу у відновленні та підтриманні боєздатності частини в непростий час протистояння російській агресії, від імені працівників та пацієнтів КНП Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради за надання благодійної допомоги закладу тощо. Крім цього, згідно з довідкою № 136 від 06.08.2024 заробітна плата ОСОБА_7 за період з 01.08.2023 на посаді директора ТОВ «КРАПТ» склала 558830,01 грн.; згідно з довідкою № 17 від 06.08.2024 заробітна плата ОСОБА_7 на посаді директора ПП «КРАПТ» за період з 15.03.2024 по 31.07.2024 склала 62214,73 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава ОСОБА_7 у розмірі 15084000 грн є завідомо непомірною для неї та може порушити права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Беручи до уваги характер і обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , враховуючи дані про її особу, його майновий стан та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір застави до 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що у даному випадку буде пропорційним щодо її особи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваної з урахуванням викладеного вище.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції про часткове задоволення клопотання слідчого про обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначення розміру застави.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави до підозрюваної ОСОБА_7 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 10 жовтня 2024 року включно.

Визначити підозрюваній ОСОБА_7 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_7 право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: IBAN: UA788201720355239002000085066, банк отримувача: ДКС України, м.Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов`язати ТУ ДСА у Львівській області повернути раніше внесену заставу в розмірі 15084000,00 грн заставодавцю ТОВ «ЕС ЕН ВІ ГРУП».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4