Рішення

від 09.09.2024 по справі 761/15448/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15448/21

Провадження № 2/761/661/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Панчохи Д.А.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 .

07 грудня 2018 року ОСОБА_4 було складено заповіт відповідно до якого вона заповіла позивачу та своєму онукові ОСОБА_5 2009 р.н., все належне їй майно.

Проте, після смерті ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що існує ще один заповіт укладений 28 листопада 2020 року згідно якого ОСОБА_4 на користь свого співмешканця ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та взагалі все те що їй належатиме на день її смерті, та те, на що вона матиме право за законом, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем (реєстровий номер 2566).

Проте, позивач вважає що заповіт укладений 28 листопада 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем (реєстровий номер 2566) не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, оскільки вказаний заповіт не був підписаний ОСОБА_4 та волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, в зв`язку з хворобою, яка не давала можливості вільному волевиявленню спадкодавця. З огляду на зазначене, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Від відповідача відзив не надходив.

Від третьої особи пояснення не надходили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

05.05.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

01.06.2021 позивачем в особі свого представника адвоката Радченко Олександра Васильовича подано заяву, відповідно до якої заявник просив забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергію Анатолійовичу видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 09.12.2020 та вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спадкове майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.06.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва виправлено описку в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2021 по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним, а саме у вступній та резолютивній частині ухвали зазначити та читати предмет позову: «про визнання заповіту недійсним».

03.06.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним, - відмовлено.

09.06.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та клопотання про витребування доказів.

12.08.2021 року позивачем в особі свого представника адвоката Радченко Олександра Васильовича подано заяву, відповідно до якої заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

12.08.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним, - відмовлено.

17.08.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

04.11.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району м. Києва (м. Київ, вул.Миколи Пимоненка, 10) медичну документацію (медичну карточку) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.11.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення посмертної судової почеркознавчої експертизи.

16.11.2021 року на адресу суду від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району м. Києва (м. Київ, вул.Миколи Пимоненка, 10) надійшла медична документація (медична картка) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.01.2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи - задоволено. Призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведення якої доручено Державній установі «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України», справу направлено до експертної постанови, провадження по справі зупинено.

06.02.2023 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 із забороною вчиняти будь-які дії з відчуження вказаного майна.

07.02.2023 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21, - повернуто позивачу.

22.02.2023 року з Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшов висновок експерта №72 від 26.01.2023 та матеріали цивільної справи.

23.02.2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

10.04.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи - задоволено частково. Призначено по справі додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведення якої доручено Державній установі «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України».

10.04.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. виправлено описки в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання заповіту недійсним, а саме: у описовій/резолютивній частинах ухвали суду зазначити та читати назву установи «Державна установа "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України"».

13.09.2023 з Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшло клопотання експертів №04-05/1622 від 07.08.2023 щодо надання додаткових матеріалів.

14.09.2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

30.10.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувати з КНМ "Клінічна лікарня "Психіатрія" (м.Київ, вул.Кирилівська, 103) медичну документацію (медичну карточку) гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.10.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з ДУ «Інститут нейрохірургії ім.Академіка А.П.Ромоданова НАМН України" (м.Київ, вул.Майбороди, 32) медичну документацію (медичну карточку) гр. ОСОБА_4 1959 р. народження з приводу часткового видалення пухлини головного мозку.

30.10.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника позивача про допит свідків задоволено. Викликано в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 для допиту їх у судовому засіданні.

30.10.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника відповідача про допит свідків задоволено. Викликано в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для допиту їх у судовому засіданні.

15.01.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання експертів №04-05/1622 від 07.08.2023 - задоволено. З метою проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, направлено на адресу експертів Державної установи «Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103) матеріали цивільної справи №761/15448/21; оригінал медичної карти станціонарного хворого ОСОБА_4 №194774, декларація №0001-2232-Н900 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_4 (оригінал), медична карта амбулаторного хворого №1925115 ОСОБА_4 , оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 «Київська обласна лікарня №2», лікарське свідоцтво про смерть №140 (копія), журнал обліку померлих з 5 січня 2018 року по 21 квітня 2021 року (копія), копія медичної карти станціонарного хворого №27795/19 (21 арк.) та копія медичної картки стаціонарного хворого №16213(16 арк.) ОСОБА_4 , справу направлено до експертної постанови, провадження по справі зупинено.

15.01.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва виправлено описки в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання заповіту недійсним, а саме: у описовій/резолютивній частинах ухвали суду зазначити та читати назву установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

09.05.2024 з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшов висновок експерта №375 (амбулаторний) від 09.04.2024 року та матеріали цивільної справи.

10.05.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

10.07.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

08.08.2024 в судовому засіданні судом прийнято рішення про виклик експерта Васильєвої Н.Ю. та Тищенко С.А. для допиту їх у судовому засіданні.

Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомила. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1, с. 14).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (позивач) є дочкою ОСОБА_4 .

07 грудня 2018 року ОСОБА_4 було складено заповіт відповідно до якого вона заповіла позивачу та своєму онукові ОСОБА_5 2009 р.н., все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_4 на день смерті і на що матиме право за законом.

При звернені ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, отримано лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленком А.С. від 05.02.2021 року з якого вбачається, що 28.11 2020 року ОСОБА_4 було складено новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком А.С. за реєстровим №2566, відповідно до якго ОСОБА_4 відповідно до якго ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та взагалі все те що їй належатиме на день її смерті ОСОБА_3 . В зв`язку із цим, на підставі ст.1254 ЦК України позивач усувається від спадкування за заповітом посвідченим на її ім`я та на ім`я ОСОБА_5 .

Позивач вважає, що складання та посвідчення заповіту посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком А.С. за реєстровим №2566 не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки напис і підпис на вказаному заповіті значно відрізняється від дійсного підпису спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті та в зв`язку з хворобливим станом здоров`я, спадкодавець не могла усвідомлювала значення своїх дій,та керувати ними.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Статтею 1247 ЦК України визначено загальні вимоги до форми заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до ч. 2, 3 якої визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Стаття 1257 ЦК України, передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2018 в справі №756/14304/15-ц (провадження №61-11896св18) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1257 ЦК України та зазначено, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою (ст. 44 Закону України «Про нотаріат»).

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 06 листопада 2011 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Справи про визнання правочину недійсним вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно п. 7 зазначеної постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи призначення експертизи є обов`язковим.

Відтак для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №72 від 26.01.2023 року ОСОБА_4 за життя, в тому числі і 08.11.2020 на будь-який психічний розлад не страждала. В наданих на дослідження матервалах відсутні будь-які описи психічної діяльності ОСОБА_4 У встановлених діагнозах психічні порушення не вказані. Дані про те, що підекспертна оглядалась психіатром, неврологом відсутні. Діагноз «Дислокаційний синдром», при якому можливі порушення свідомості встановлено після періоду часу, що цікавить суд, а отже 08.11.2020 при складанні заповіту ОСОБА_4 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Оскільки, згідно висновку судово-психіатричного експерта №72 від 26.01.2023 період складення заповіту вказано 08.11.2020 року, проте вказаний заповіт було складено 28.11.2020 року, у зв`язку з чим, 10.04.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи - задоволено частково. Призначено по справі додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведення якої доручено Державній установі «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України».

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №375 від 09.04.2024 року складеного експертами: Васильєвою Н.Ю. та Тищенко С.А. на період укладання та підписання заповіту 28 листопада 2020 року на ім`я ОСОБА_3. , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаьного округу Михайленком С.А., реєстровий №2566 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявляла ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом 28 листопада 2020 року усвідомлювала значення свої дій та могла керувати ними. На період укладання та піписання заповіту 28 листопада 2020 року- наявні діагнози, які виставляли ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: «Внутрішньомозкова пухлина, пролонгація морбі, дислокаційний синдром, клінічна група 4» - не позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, у судовому засіданні 09.09.2024 року були допитані експерти Васильєва Н.Ю. та Тищенко С.А. з приводу складеного ними висновку від 09.04.2024 року.

Експерти пояснили, що при складанні висновку № 375 від 09.04.2024 року експерти керувалися матеріалами цивільної справи, медично документацією, відповідно до яких дійшли висновку, що ОСОБА_4 на момент складання та підписання заповіту 28.11. 2020 року на будь-який психічний розлад не страждала, могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта є повним, обґрунтованим, під час проведення експертизи досліджувались всі обставини стосовно психічного стану . Висновок експерта містить докладний опис отриманих експертами матеріалів, та відомостей, які встановлені при дослідженні об`єктів експертизи, обґрунтування даних про психічний стан особи. На кожне з поставлених судом питань надано відповіді по суті, які є повними, зрозумілими, вичерпними та науково обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо спростування висновку судово-психіатричної експертизи, абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, чим не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, підстав для відхилення висновку експерта судом не встановлено.

Враховуючи вище викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази у справі та встановивши відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що заповідач ОСОБА_4 у момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення свої дій, суд дійшов висновку, що волевиявлення заповідача на складання спірного заповіту було вільним і відповідало його внутрішній волі, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 129 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 16, 27, 30, 202, 203, 215, 216, 225, 1216, 1217, 1233, 1234, 1236, 1247, 1248, 1257 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про визнання заповіту реєстровий номер 2566 від 28.11.2020 року недійсним.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя