Постанова

від 11.09.2024 по справі 199/8069/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6004/24 Справа № 199/8069/23 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановського Сергія Миколайовича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради, третя особа директор Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановський Сергій Миколайович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Подорець О.Б.)

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулись до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради, третя особа директор Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановський Сергій Миколайович, про поновлення на роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнених вимог просили скасувати накази про їх звільнення та поновити їх на роботі, стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, виходячи з середньомісячного доходу на підприємстві, а також стягнути на їх користь моральну шкоду у відповідності до вимог статті 237-1 КЗпП України в розмірі 20000 грн. кожному.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради, третя особа директор Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановський Сергій Миколайович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 161-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді фахівця публічних закупівель Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 94707 грн. 00 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн. 00 коп.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 165-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_6 .

Поновлено ОСОБА_6 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді інспектора групи інспекторів відділу інспекторів Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 90043 грн. 56 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 163-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_2 .

Поновлено ОСОБА_2 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді керівника групи інспекторів відділу інспекторів Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 159 790 грн. 14 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн. 00 коп.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 164-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_3 .

Поновлено ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді керівника групи інспекторів відділу інспекторів Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 152037 грн. 63 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 166-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_4 .

Поновлено ОСОБА_4 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді інспектора групи інспекторів відділу інспекторів Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 132990 грн. 66 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн. 00 коп.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради № 167-к від 30.08.2023 про звільнення ОСОБА_5 .

Поновлено ОСОБА_5 з 01 вересня 2023 року на роботі на посаді інспектора групи інспекторів відділу інспекторів Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно в сумі 177906 грн. 87 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, завдану моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 сплачений судовий збір в сумі 1100 грн. 44 коп. кожному.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 7267 грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Із вказаним рішенням суду не погодився керівник КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради ОСОБА_7 , та подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаргу мотивує тим, що всупереч ст.188 ЦПК України, суддя першої інстанції в ухвалі від 03.10.2023, не зазначила про об`єднання в одне провадження позовних вимог різних позивачів, які проживають за межами АНД району, тобто юрисдикція заявлених вимог відноситься до різної територіальної підсудності.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції на мав права розглядати дану цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, здійснивши самостійно розрахунок середнього заробітку

Суд у своєму рішенні не мотивував, на яких підставах суддя вирішив стягнути вимушений прогул до 02.04.2024, а не до дати в яку відбудеться поновлення працівника на роботі, тобто дату, яку відповідач визначить шляхом винесення наказу про поновлення на роботі відповідачів.

Суд не взяв до уваги працевлаштування позивачів на інших підприємствах, мотивувавши відсутністю в чинному законодавстві зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачі не змінювали предмету позову щодо поновлення їх на роботі за сумісництвом, отже виконання оскаржуваного рішення суду призвело до одночасної роботи позивачів на двох основних місцях роботи, з перевищенням 40 годин на тиждень тривалості робочого часу працівників.

ОСОБА_7 просив:

Скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2023 занесену до протоколу судового засідання від 20.12.2023 про усунення недоліків і виконання ухвали суду першої інстанції від 12.12.2023 про залишення позову без руху.

Скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду першої інстанції від 02.04.2024 та ухвалити нове, яким визнати формулювання причин звільнення неправильним, змінити формулювання причин звільнення і вказати в новому рішенні причину звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України, а саме встановити, що:

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №161-к ОСОБА_1 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України;

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №165-к ОСОБА_6 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України;

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №163-к ОСОБА_2 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України;

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №164-к ОСОБА_3 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України;

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №166-к ОСОБА_4 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України;

- в п.1 наказу від 30.08.2023 №167-к ОСОБА_5 звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗП України замість п.6 ст.36 КЗП України.

Допустити поворот виконання рішення суду від 02.04.2024 та стягнути на користь відповідача з:

- ОСОБА_1 21 584,99 грн.;

- ОСОБА_6 18 962,2 грн.;

- ОСОБА_2 29 062,39 грн.; -

- ОСОБА_3 27 998,32 грн.;

- ОСОБА_4 24 457,9 грн.;

- ОСОБА_5 30 622,87 грн.

Від представника позивачів ОСОБА_8 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради - Коршун С.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивачів - ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перебували у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради, що підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу (а.с.75,77,79,81,83,85 т.1).

Згідно Статуту Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 02.02.2011 № 31/8 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. Власником Підприємства є територіальна громада міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради (Уповноважений орган), рішенням якої № 51/30 від 21.02.2018 було затверджено статут в новій редакції (а.с.10-14 т.2).

Відповідно до пункту 4.3. статуту структура, штатний розпис та правила внутрішнього трудового розпорядку Підприємства затверджуються керівником Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом.

Згідно пункту 4.12 статуту до компетенції Керівника Підприємства належить в числі інших прийняття на роботу, звільнення, заохочення працівників Підприємства і накладення стягнення відповідно до чинного законодавства; у межах своєї компетенції, видавати накази, розпорядження тощо, що стосуються діяльності Підприємства.

28 червня 2023 року директором КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановським С.М. було видано Наказ № 53 «Про внесення змін до штатного розпису», згідно якого:

«1. Внести зміни до штатного розпису (бюджету) КП «Муніципальна варта» від 01.01.2023 та з 01.09.2023 ввести в дію у межах затвердженої штатної чисельності, а саме:

2. Змінити назву «відділ кадрів» на «відділ кадрів і діловодства»

2.1. Затвердити штат відділу кадрів та діловодства чисельністю чотири штатних одиниці:

- начальник відділу одна штатна одиниця;

- старший інспектор з кадрів одна штатна одиниця;

- фахівець з кадрової роботи (фахівець з кадрової роботи, діловодства та контролю)

одна штатна одиниця;

- фахівець з військового обліку одна штатна одиниця.

3. Скоротити посади:

- заступник директора з організаційної та патріотично-виховної роботи одна штатна одиниця;

- заступник директора одна штатна одиниця;

- начальник відділу (відділ швидкого реагування) одна штатна одиниця;

- начальник відділу (відділ інспекторів) одна штатна одиниця;

- керівник групи інспекторів (відділ інспекторів, групи інспекторів) дві штатні один.

- інспектор (відділ інспекторів, групи інспекторів) одинадцять штатних одиниць.

- керівник групи (інформаційно-технічна група) - одна штатна одиниця;

- фахівець з публічних закупівель одна штатна одиниця;

- комірника одна штатна одиниця;

- прибиральник службових приміщень одна штатна одиниця.

4. Змінити наступні назви посад:

- посада «юрисконсульт» на «провідний юрисконсульт»;

- посада «бухгалтер» на «провідний бухгалтер»;

- посада «помічник директора з охорони праці» на «провідній інженер з охорони праці».

5. Затвердити штат бухгалтерії чисельністю три штатних одиниці:

- головний бухгалтер одна штатна одиниця;

- провідний бухгалтер одна штатна одиниця;

- фахівець з бухгалтерського обліку (фахівець з бухгалтерського обліку та публічних закупівель» - одна штатна одиниця.

6. Реорганізувати відділ охорони, відділ швидкого реагування, відділ інспекторів та інформаційно-технічну групу шляхом злиття і створення відділу охорони у складі:

- групи технічного забезпечення та цілодобового контролю;

- групи мобільної охорони та патрулювання;

- групи стаціонарної охорони.

7. Збільшити чисельність відділу охорони до 165 штатних одиниць шляхом злиття відділу охорони, відділу швидкого реагування, відділу інспекторів та інформаційно-технічної групи і створення відділу охорони, сформувавши його у складі:

7.1. Начальник відділу одна штатна одиниця;

7.2. Група технічного забезпечення та цілодобового контролю відділу охорони шість штатних одиниць:

- старший диспетчер (старший диспетчер з функціями технік з сигналізації) одна штатна одиниця;

- технік з сигналізації одна штатна одиниця;

- диспетчер чотири штатних одиниці.

7.3. Група стаціонарної охорони відділу охорони вісімдесят вісім штатних одиниць:

- старший охоронник шість штатних одиниць;

- охоронник (3 розряд) - вісімдесят дві штатних одиниць.

7.4. Група мобільної охорони та патрулювання відділу охорони сімдесят штатних одиниць;

- старший охоронник шість штатних одиниць;

- охоронник (3 розряд) тридцять одна штатна одиниця;

- старший водій автотранспортних засобів п`ять штатних одиниць;

- водій автотранспортних засобів двадцять вісім штатних одиниць.

8. Ввести до штатного розпису посади:

- заступника директора з фінансово-економічних питань одна штатна одиниця;

- завідуюча господарством одна штатна одиниця.

9. Старшому інспектору з кадрів згідно статті 32 КЗпП України попередити відповідних працівників про зміни істотних умов праці, а саме, що з 01.09.2023 посади, які вони обіймають, виключаються зі штатного розпису. Запропонувати працівникам, посади яких підлягають скороченню, роботу на інших вакантних посадах, за наявності.

10. Встановити, що за працівниками, які перебувають на військовій службі, зберігаються гарантії та місце роботи (посади), передбачені статтею 119 Кодексу законів про працю України.

11. Встановити, що за працівниками, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, зберігаються гарантії та місце роботи (посади), передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України.

12. Старшому інспектору з кадрів вжити відповідні заходи та підготувати необхідну документацію для скорочення штату підприємства, переведення працівників та подання інформації до відповідних органів.» (а.с.17-18 т.2).

Судом також встановлено, що 28 червня 2023 року директором КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановським С.М. було затверджено новий штатний розпис на 01.09.2023, погоджений з Уповноваженим органом в особі Заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо цифрової трансформації ОСОБА_9 та Директора департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради Олександра Чудновського, в якому вже не передбачені посади фахівця з публічних закупівель та відділу інспекторів в цілому та введені додаткові посади охоронників.

28.06.2023 всім позивачам були надані для ознайомлення Наказ №53 від 28.06.2023 «Про внесення змін до штатного розпису» та Наказ № 54 від 28.06.2023 «Про скорочення та зміни істотних умов праці» та для вручення Попередження про зміни істотних умов праці з 01.09.2023, від ознайомлення та отримання яких позивачі відмовились, що підтверджується відповідними Актами від 28.06.2023 та 30.06.2023 (а.с.118-122 т.1).

30.06.2023 Відповідачем через Укрпошту на домашню адресу всіх позивачів були направлені Попередження однакового змісту: «Згідно ст.32 КЗпП України попереджаю Вас про зміну істотних умов праці, а саме з 01.09.2023 посада, яку Ви обіймаєте, виключається зі штатного розпису підприємства згідно наказу від 28.06.23 № 53. Пропонуємо Вам переведення на посаду охоронника відділу охорони групи мобільної охорони та патрулювання відділу охорони КП «Муніципальна варта» з окладом згідно штатного розсипу.» (а.с.92-116 т.1).

30.08.2023 директором КП «Муніципальна варта» ДМР було видано наказ № 161-к про звільнення ОСОБА_1 фахівця з публічних закупівель, наказ №165-к про звільнення ОСОБА_6 інспектора групи інспекторів відділу інспекторів, наказ №164-к про звільнення ОСОБА_3 керівника групи інспекторів відділу інспекторів, наказ №166-к про звільнення ОСОБА_4 інспектора групи інспекторів відділу інспекторів, наказ №167-к про звільнення ОСОБА_10 , інспектора групи інспекторів відділу інспекторів, наказ №163-к про звільнення ОСОБА_2 , керівника групи інспекторів відділу інспекторів з 31.08.2023 у зв`язку зі зміною істотних умов праці, згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України (а.с.74,76,78, 80, 82, 84 т.1).

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновку, що звільнення позивачів з роботи в Комунальному підприємстві «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради відбулось не в зв`язку зі змінами істотних умов праці, а у зв`язку зі скороченням їх посад. Відповідачем невірно зазначено як підставу звільнення пункт 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, в той час як позивачі підлягали звільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та стягуючи середній заробіток виходив з того, що позивачам підляже компенсація за 153 дні вимушеного прогулу.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шостастатті 43 Конституції України).

Відповідно достатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частина першастатті 36 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України(частина четвертастатті 32 КЗпП України).

У пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6статті 36 КЗпП Українипри відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника. Водночас, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Перелік умов праці, які можна вважати істотними, наведено устатті 32 КЗпП України, до яких, зокрема, належать: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці.

Відповідно до частини третьою, четвертоюстатті 32 КЗпП Україниу зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6статті 36цього Кодексу.

Пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипередбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП Україниобставини. Про визначену частиною третьоюстатті 32 КЗпП Українизміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору запунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниможливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19, від 04 жовтня 2023 року у справі №755/14094/21

Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьоюстатті 32 КЗпП Україниобставини. Про визначену частиною третьоюстатті 32 КЗпП Українизміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниможливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 490/1520/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справа № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що «зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьоюстатті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18), зазначено, що «звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниу зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

Устатті 32 КЗпП Українинаведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці».

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) зазначено, що «… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці.

Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьоюстатті 32 КЗпП Україниобставини. Про визначену частиною третьоюстатті 32 КЗпП Українизміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниможливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21).

Як вбачається з матеріалів справи 28 червня 2023 року директором КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради Кохановським С.М. було затверджено новий штатний розпис на 01.09.2023, погоджений з Уповноваженим органом в особі Заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо цифрової трансформації ОСОБА_9 та Директора департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради Олександра Чудновського, в якому вже не передбачені посади фахівця з публічних закупівель та відділу інспекторів в цілому та введені додаткові посади охоронників.

28.06.2023 всім позивачам були надані для ознайомлення Наказ №53 від 28.06.2023 «Про внесення змін до штатного розпису» та Наказ № 54 від 28.06.2023 «Про скорочення та зміни істотних умов праці» та для вручення Попередження про зміни істотних умов праці з 01.09.2023, від ознайомлення та отримання яких позивачі відмовились, що підтверджується відповідними Актами від 28.06.2023 та 30.06.2023 (а.с.118-122 т.1).

30.06.2023 Відповідачем через Укрпошту на домашню адресу всіх позивачів були направлені Попередження однакового змісту: «Згідно ст.32 КЗпП України попереджаю Вас про зміну істотних умов праці, а саме з 01.09.2023 посада, яку Ви обіймаєте, виключається зі штатного розпису підприємства згідно наказу від 28.06.23 № 53. Пропонуємо Вам переведення на посаду охоронника відділу охорони групи мобільної охорони та патрулювання відділу охорони КП «Муніципальна варта» з окладом згідно штатного розсипу.» (а.с.92-116 т.1).

За таких обставин, суд місцевий суд зробив правильний висновок, що зміни істотних умов його праці не відбулися. Отже позивачу був неправомірно звільнено за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що звільнення позивачів за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Українивідбулось з порушенням вимог закону,оскільки не вирішено було питання щодо звільнення за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, а тому апеляційний суд вважає, що районний сул в цій частині ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі підстави для скасування рішення є необґрунтованими та зводяться до не згоди із ухваленим рішенням по суті.

Так відповідач вірно зазначив, що квитанція ОСОБА_11 , була надано на суму 45 грн., однак, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, представником позивача, було долучено квитанцію, зі сплаченою комісією за сплату судового збору.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, законодавець ви визначив у якості обов`язку, учасником справи надати оригінал платіжного доручення, оскільки таке зарахування до державного фонду перевіряє суд.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем не було сплачено дану суму судового збору, оскільки недоліки позовної заяви, представником позивачів було усунуто одночасно.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку.

Відповідно до частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство,установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117КЗпП Українивідповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233Кодексу законівпро працюУкраїни у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100від 08.02.95(далі-Порядок)(з подальшими змінами та доповненнями).

За змістом пункту 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції визначаючи період за яким необхідно стягнути середній заробіток на користь позивачів не врахував вказані норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення в цій частині з відповідним порушенням, а тому сума середнього заробітку підлягає перерахунку.

Що стосується середньоденного заробітку позивачів, то колегія суддів вважає, що його розмір було визначено на підставі належних доказів, наявних в матеріалах справи, власного розрахунку середнього заробітку відповідачем апеляційному суду надано не було

З матеріалів справи вбачається, що днем звільнення було 01 вересня 2023 року, з урахування того, що середній заробіток підлягає стягненню тільки за пів року, тобто за 130 днів.

Середній заробіток з урахуванням довідок про доходи від 10.11.2023 (а.с.86-91 т.1) становить:

- ОСОБА_1 (13934,80 + 13301,40) / 44 = 619 грн., 619 х 130 дні = 80470 грн.

- ОСОБА_3 (24469,95 + 14284,98) / 39 = 993,71 грн., 993,71 х 130 дні = 129182,30 грн.

- ОСОБА_2 (24469,95+16260,97) / 39 = 1044,38 грн., 1044,38 х 130 дні = 135 769,40 грн.

- ОСОБА_5 (20937,08+12784,09) /29 = 1162,79 грн., 1162,79 х 130 дні = 151 162,70 грн.

- ОСОБА_4 (20289,71+12740,75) /38 = 869,22 грн., 869,22 х 130дні = 112998,60

- ОСОБА_6 (13235,35+12659,90) / 44 = 588,52 грн. х 130 дні = 76507,60 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

За таких обставин на користь позивачів підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно, з утриманням із вище визначених сум установлених законодавством України податків і зборів, а рішення в цій частині зміні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача щодо зміни скасування наказу та допущення повороту виконання рішення є безпідставними. Оскільки в даному випадку позовні вимоги були поновлення на роботі, а не зміна формулювання причин звільнення.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, апеляційний суд приходить дійшов висновку, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року підлягає зміні, судом порушено норми матеріального права в частині визначення суми середнього заробітку, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки апеляційним судом не встановлено обставин, які підтверджували те, що під час ухваленні рішення місцевим судом було порушено норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 367,374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради - Кохановського Сергія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року в частині стягнення на користь позивачів суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 80470 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 76507,60 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 135769,40 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 129182,30 утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 112998,60 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно в сумі 151162,70 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи