Ухвала

від 11.09.2024 по справі 711/6085/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/319/24 Справа № 711/6085/24 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.07.2024 про накладення арешту на майно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023250310002109 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України,

в с т а н о в и в :

зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному 20.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250310002109, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на майно належне на праві приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, а саме на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 31/125 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0127;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:04:002:0053.

Прийняте рішення слідчим суддею обґрунтовано наявністю правової підстави, при цьому розмір завданої шкоди, заявленої у цивільному позові прокурора, є обґрунтованим, що підтверджується висновком комплексної комісійної судової експертизи №КСЕ-19-23/55317 від 15.04.2024, а вартість належного підозрюваному ОСОБА_7 нерухомого майна, на яке просить накласти арешт слідчий, не перевищує її розміру, та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до подальшого їх відчуження, що суперечить завданням кримінального судочинства та унеможливить відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, винесення обвинувального вироку та задоволення заявленого у даному кримінальному провадженні цивільного позову.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, прийнятою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону через неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Також адвокат просить про поновлення строку на апеляційне оскарження через розгляд клопотання без участі власника майна та отримання рішення ним 19.08.2024.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує на те, що судом не враховано, що прокурор звернувся із клопотанням за 7 днів до кінця терміну досудового розслідування, тобто його дії не були спрямовані на досягнення завдань кримінального судочинства, а направлені лише на піддання ОСОБА_7 необґрунтованому процесуальному примусу. Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру ще 07.06.2024 та було відомо про досудове розслідування відносно нього при цьому його не було викликано в судове засідання, що на думку захисника свідчить про необ`єктивний розгляд справи.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що слідчий, прокурор не надали судді даних про вартість арештованого майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_7 . Органом досудового розслідування лише зазначено розмір збитків, завданих державі внаслідок руйнації нерухомого об`єкта археологічної спадщини в межах земельної ділянки, який на момент проведення дослідження складає 1258000,00 грн., разом з тим згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вищезазначеного будинку складає 8988701,65 грн., що майже у 7 разів перевищує розмір збитків та можливого задоволення цивільного позову.

Захисник вказує, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі формально процитовано норми КПК України без відповідного обґрунтування.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката та власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшов таких висновків, виходячи з наступного.

Порядок і строки апеляційного оскарження визначено ст. 395 КПК України, відповідно до частини 3 якої якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд клопотання у даному провадженні проводився слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 власноручно отримав 19.08.2024, апеляційну скаргу подано представником власника майна 26.08.2024, який є наступним після вихідного, на підставі викладеного апеляційний суд вважає, що строк апелянтом на оскарження ухвали слідчого судді не пропущений.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування №12023250310002109 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України.

Згідно з висновком комплексної комісійної судової експертизи №КСЕ-19-23/55317 від 15.04.2024, розмір збитків, завданих державі внаслідок руйнації нерухомого об`єкта археологічної спадщини в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0127 за адресою: АДРЕСА_3 , на момент проведення дослідження складає 1 258 000,00 грн.

07.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, а саме: в умисному незаконному руйнуванні частини об`єкту культурної спадщини, за яке передбачене покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Прокурором у вказаному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з метою подальшого забезпечення відшкодування збитків підозрюваним, завданих державі внаслідок руйнації нерухомого об`єкта археологічної спадщини в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0127, за адресою: АДРЕСА_3 , на загальну суму 1 258 000,00 грн.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно із ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався.

Так, відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Тому, арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення цивільного позову і є самостійною правовою підставою для арешту майна, що спростовує доводи апеляційної скарги, що слідчий звернувся до слідчого судді із даним клопотанням за 7 днів до кінця терміну досудового розслідування.

Як зазначалося вище, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Згідно з ч.4 ст.132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З аналізу вказаних норм права термін звернення із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні не визначений і зумовлється та виправдовується необхідністю конкретного кримінального провадження.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є обґрунтованими і не свідчать про безпідставний процесуальний примус, тим більше з огляду на заявлений прокурором цивільний позов у кримінальному провадженні.

Посилання захисника в апеляційній скарзі, що розгляд справи здійснено слідчим суддею за відсутності ОСОБА_7 не приймаються до уваги, оскільки це не суперечить приписам ч.2 ст.172 КПК України, згідно з якими клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Також слід зазначити, що наразі досудове розслідування триває. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки у даному кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов на суму 1028000,00 грн., а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія частково погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що слідчий, прокурор не надали судді даних про вартість арештованого майна, оскільки до суду було надано дані про вартість лише частин нерухомості та станом на час її придбання.

При цьому, адвокатом до апеляційної скарги було долучено дані щодо вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_7 та згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вищезазначеного будинку складає 8988701,65 грн., що майже у 7 разів перевищує розмір збитків у разі задоволення вимог цивільного позову.

Також, колегією суддів з матеріалів справи та пояснень підозрюваного та його захисника з`ясовано, що у вказаному будинку зареєстровані і проживають ОСОБА_7 з дружиною та неповнолітньою дитиною. Земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:04:002:0053 призначена для розміщення та обслуговування саме цього житлового будинку.

Нормативно-правові акти, такі як Інструкція з організації примусового виконання рішень (п. 30 розд. VІІІ), Порядок реалізації арештованого майна (п. 3 розд. ІІ), Закон «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (ст. 12), чітко зазначають, що у разі передання державним/приватним виконавцем на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке (або право користування яким) мають діти, виконавець повинен отримати попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. В разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».

Отже, накладення арешту на вказаний будинок із земельною ділянкою для його обслуговування порушить конституційні права на житло не тільки дружини підозрюваного, а й права неповнолітньої дитини, для якої він є єдиним житлом, відповідно, за рахунок нерухомого майна з таким статусом практично не можливо забезпечити реальне виконання рішення суду, в разі задоволення вимог цивільного позову.

При цьому, інше майно зазначене прокурором є нежитловим, більш того 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваний отримав в якості подарунку, отже майно є лише його особистою власністю, отже доказів негативних наслідків від застосування саме такого заходу забезпечення цивільного позову , як арешт майна, який пов`язаний лише з забороною відчуження, відповідно, з можливістю вільно ним користуватися, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено, відповідно, доводи представника власника майна про те, що арешт на дану частину майна накладено лише з формальних підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею, в цій частині, накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.

Колегія суддів також звертає увагу сторони захисту, що вони не позбавлені права передбаченого ст.174 КПК України звертатися до суду з заявою про скасування накладеного арешту на вказане майно, якщо обґрунтовано вважатимуть, що відпала потреба у такому забезпеченні або арешт накладено необґрунтовано, з наданням відповідних доказів.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає до часткового задоволення, а ухвала слідчого судді має бути змінена, та з обсягу арештованого судом нерухомого майна має бути виключено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:04:002:0053, цільове призначення якої розміщення та обслуговування вказаного житлового будинку.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.07.2024 про накладення арешту на майно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023250310002109 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, змінити, виключивши з обсягу арештованого нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:04:002:0053 .

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач :

Судді :