Рішення

від 12.09.2024 по справі 480/187/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року Справа № 480/187/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування вимоги, рішення,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 08.01.2024 у справі №480/12669/23 було виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги Селянського (фермерське) господарства ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2023 № 2574/18-28-13-02-01 за підписом в.о. начальника ОСОБА_2 , яким повідомлено про прийняте рішення, - здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 код ЄДРГІОУ 30032953; податкову вимогу від 05 грудня 2023 року № 0005982-1302-18-28, якою повідомлено керівникові СФГ ОСОБА_1 про те, що станом на 04 грудня 2023 року сума його податкового боргу становить 1192 172,46 грн.

Ухвалою суду прийнято адміністративну справу №480/187/24 за позовом Селянського (фермерське) господарства ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2023 № 2574/18-28-13-02-01, податкову вимогу від 05 грудня 2023 року № 0005982-1302-18-28 до провадження суду, який ухвалив рішення про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ГУ ДПС у Сумській області безпідставно було зроблено висновок про наявність у позивача податкового боргу, оскільки позивачем ним проводилася процедура адміністративного та судового оскарження рішень, прийнятий ГУ ДПС в Сумській області та ДПС України.

Зокрема, позивачем оскаржувалися накази про призначення перевірок, як в адміністративному, так і судовому порядку. Також в судовому порядку оскаржувалися рішення ДПС України прийняті за результатом поданих скарг позивача в порядку адміністративного оскарження. Таким чином, як зазначає позивач, суми податкового боргу, що були нараховані за результатом перевірки не набули статусу узгодженими, а тому ГУ ДПС в Сумській області не повинно було формувати податкову вимогу. Крім того, у зв`язку із прийняттям податкової вимоги ГУ ДПС в Сумській області безпідставно було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, про що позивача також повідомлено листом податкового органу. Позивач зазначає, що дії відповідача свідчать про вжиття заходів стягнення спірної суми боргу з позивача, які вважаються неузгодженими до набрання законної сили судовим рішенням про оскарження позивачем рішень ДПС України, прийнятих за результатом розгляду скарги позивача.

Від представника ГУ ДПС в Сумській області найшов відзив на позов, в якому позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на час розгляду справи в суді відсутній предмет спору. Так, на даний час за позивачем взагалі не обліковується сума податкового боргу, а тому в силу приписів ПК України податкова вимога вважається відкликаною в силу закону. Крім того, у зв`язку із відсутністю податкового боргу відповідачем взагалі не вчинялися дії щодо реалізації рішення про опис майна у податкову заставу. Зокрема, не було складено жодного акту опису майна, податкова застава не реєструвалася у відповідному державному реєстрі. Зазначає, що чинним законодавством не зобов`язує контролюючий орган приймати рішення про скасування рішення про опис майна в податкову заставу. На даний час рішення про опис майна в податкову заставу від 05.12.2023 втратило правові наслідки.

Від представника позивача надійшла відповіді на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що позивач не мав станом на 04.12.2023 податкового боргу, оскільки тривало судове оскарження рішень податкового органу. Позов просить задовольнити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховуються наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що Головне управління ДПС у Сумській області було сформовано податкову вимогу від 05 грудня 2023 року № 0005982-1302-18-28, в якій зазначено, що станом на 04 грудня 2023 року сума податкового боргу позивача становить 1192 172,46 грн.

Приймаючи вищевказане рішення ГУ ДПС в Сумській області виходило з того, що згідно з даними АІС Податковий блок в інтегрованих картках платника обліковувався податковий борг, детальний розрахунок якого наведено додатку до податкової вимоги, зокрема з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку та інших, військового збору, податку на додану вартість, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, екологічного податку, адміністративних штрафів та інших санкцій.

У зв`язку із формуванням податкової вимоги, ГУ ДПС в Сумській області було прийнято рішення від 05.12.2023 №2574/18-28-13-02-01 про опис майна у податкову заставу.

Листом від 08.12.2023 на адресу позивача направлено податкову вимогу від 05.12.2023 та рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2023. Зазначено про необхідність надати копії документів, які необхідні для проведення опису майна у податкову заставу, а в разі невиконання вимог, повідомлено про застосування заходів, передбачених ст. ст. 20,89 ПК України.

Позивач не погодився із прийнятими податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, у зв`язку із чим звернулося до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як визначено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджет в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (що: умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пункт 56.1 статті 56 ПК України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вимог статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) податковими органами розроблено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог.

Згідно пункту 1 та 2 розділу II Порядку № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу (пункт 1 розділу III Порядку № 610).

У свою чергу пунктами 88.1 та 88.2 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно із пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 ПК України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно із підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена у податковій вимозі.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється із податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що податкова вимога виноситься контролюючим органом на суму наявного податкового боргу на момент її формування, тобто у процедурі стягнення податкового боргу (узгодженого податкового та/або грошового зобов`язання). Сама по собі вимога не є підставою виникнення податкового та / або грошового зобов`язання.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що податкова вимога від 05.12.2023 відповідачем була сформована на суму податкового боргу в загальному розмірі 1192172,46 грн., який обліковувався за платником податків станом на 04.12.2023.

Стосовно посилання позивача на те, що сума податкового боргу, яка була визначена згідно податкових повідомлень-рішень від 21.08.2023, була неузгодженою, оскільки позивачем податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023 оскаржувалися в адміністративному порядку до ДПС України, суд зазначає наступне.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, в т.ч. і розрахунком податкової заборгованості, сформованої на підставі даних ІКПП ІКС «Податковий блок», ГУ ДПС в Сумській області було враховано дату прийнятті ДПС України рішення від 02.11.2023 №32940/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги позивача по суті та зазначено, що заборгованість по податковим повідомленням-рішення від 21.08.2023 виникла з 27.11.2023.

Оскарження позивачем рішення ДПС України від 02.11.2023 №32940/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги позивача по суті в судовому порядку в межах справи № 480/12669/23, не змінює дати узгодження податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.

Матеріалами справи не підтверджується оскарження в судовому порядку саме податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Сумській області, якими визначалися грошові зобов`язання та суми по яким включені до податкової вимоги.

Суд зазначає, що рішення ДПС України є досудовим врегулюванням спору і прийнятим рішенням ДПС України грошові зобов`язання не визначалися. Податковим кодексом України передбачено, що виключно податковим повідомленням-рішенням визначаються суми грошового зобов`язання платника податків і саме податкові повідомлення-рішення тягнуть правові наслідки для платника податків.

Під час розгляду справи судом враховується, що станом на 17.01.2024 у інтегрованій картці платника податків проведено дані щодо погашення податкового боргу платника податків, що підтверджується матеріалами справи, зокрема документами, наданими представником відповідача.

Представник відповідача у відзиві зазначає про погашення позивачем податкового боргу в сумі, зазначеній у податковій вимозі, а позивач у заявах по суті спору не заперечує обставини сплати суми податкового боргу.

У зв`язку із чим податкова вимога станом на 17.01.2024 вважається відкликаною, про що внесено запис 17.01.2024 в ІКП та такою, що не створює будь - які наслідки для платника податків.

Таким чином, на момент розгляду справи спірна податкова вимога з 17.01.2024 в силу приписів пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважається такою, що відкликана, відповідно ця вимога не створює для позивача обов`язків із сплати податків та не породжує інших правових наслідків, а відтак не порушує прав позивача.

Слід зазначити, що і спірне рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із відсутністю податкового боргу та фактом відкликання податкової вимоги також не створює жодних правових наслідків для позивача.

Судом враховується, що таке рішення було прийнято виключно у зв`язку із формуванням податкової вимоги та в силу приписів ПК України зазначене повинно було бути прийнято податковим органом.

Разом із тим, у зв`язку із погашенням суми податкового боргу, яка обліковувалася в ІКП рішення про опис майна в податкову заставу вичерпало свою дію.

Матеріалами справи не підтверджується, що після 17.01.2024, тобто після погашення суми податкового боргу та відкликання податкової вимоги податковим органом взагалі вчинялися дії, які свідчили б про реалізацію рішення про опис майна у податкову заставу.

Разом із тим, відповідно до ст. 88 ПК України саме з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Зокрема, матеріалами справи не підтверджується вчинення відповідачем дії по реалізації рішення про опис майна у податкову заставу, не підтверджується складенням податковим органом акту опису майна, відсутні докази за реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі, як то передбачено ст. 89 ПК України.

Дані обставини не заперечуються відповідачем та у відзиві зазначається, що акт опису майна не складався, податкову заставу в Державному реєстрі не зареєстровано, реалізація майна не здійснювалася, тобто рішення не реалізовувалося, податковий борг у платника податків відсутній.

В даному випадку, після 17.01.2024 у позивача відсутній податковий борг, нова податкова вимога не формувалася, позивачу не направлялася.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову у позові.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 року у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 року у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 року у справі №809/295/17, від 12.05.2021 року у справі №640/11938/20.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що права позивача в частині оскарження спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не є порушеними, відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, позивачу відповідно до ст. 139 КАС України не підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду із зазначеними позовними вимогами.

Керуючись ст. ст.77, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2023 № 2574/18-28-13-02-01 за підписом в.о. начальника ОСОБА_2 , яким повідомлено про прийняте рішення, - здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 код ЄДРГІОУ 30032953; податкову вимогу від 05 грудня 2023 року № 0005982-1302-18-28, якою повідомлено керівникові СФГ ОСОБА_1 про те, що станом на 04 грудня 2023 року сума його податкового боргу становить 1192 172,46 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета